Постанова

від 18.04.2012 по справі 2а-3690/11/0170/21

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 квітня 2012 р. 17:12 Справа №2а-3690/11/0170/21

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Євдокімової О.О., при секретарі Івановій Ю.В. розглянувши за участю представника позивача ОСОБА_1 - дов. від 22.12.2011р., представника відповідача ОСОБА_2 - дов. № 7 від 06.03.2012р., у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Сонячна долина»

до Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Обставини справи: Відкрите акціонерне товариство «Сонячна долина» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим (далі відповідач) та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 18.03.2011р.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення було прийнятне за результатом проведеної відповідачем перевірки, в ході якої було встановлено порушення позивачем, зокрема норм Закону України «Про податок на додану вартість». Позивач вказує, що у період, який був охоплений перевіркою, ним не було допущено порушень вказаного акту податкового законодавства, в зв'язку з чим вважає висновки перевірки безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення - рішення протиправними та такими, що підлягає скасуванню. Представником позивача надані додаткові пояснення по справі.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить у задоволенні позову відмовити, при цьому зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте ним правомірно, оскільки під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення позивачем, зокрема положень ст.ст.3,4,7 Закону України «Про податок на додану вартість».

По справі було призначено судово-економічну експертизу, висновок якої залучений до матеріалів справи.

Ухвалою від 02.04.2012р. суд допустив заміну відповідача - ДПІ у м. Судак АР Крим на його правонаступника - Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби.

Під час розгляду справи представником позивача були надані суду письмові пояснення з урахуванням висновку експертизи, а представником відповідача надані письмові заперечення на висновок експертизи.

Розглянувши матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 24.12.2010р. по 17.02.2011р. відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р, за результатами якої складений Акт перевірки № 53/23-0/00412961 від 28.02.2011р. (далі Акт перевірки) (т.1а.с.14-93).

На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення - рішення № 0000122301/0 від 18.03.2011р., яким визначене суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1184393,72грн. основного платежу та нараховані штрафні санкцій на суму 296098,43грн. (т.1 а.с.12).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до висновків акту перевірки, відповідачем було встановлено порушення позивачем, зокрема ст. 3, ст.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в частині взаємовідносин позивача з постачальниками (підприємствами нікчемними), яке виразилось у завищенні податкового кредиту за період з 01.04.2009р. по 30.09.2010р. В результаті чого донараховано податку на додану вартість у сумі - 1184393,72 грн.

В акті перевірки відповідач керуючись положеннями Цивільного кодексу України, дійшов висновку, що укладені між позивачем та контрагентами - ПП «Механізатор-СД», СФ ПП «Механізатор-СД», ПП «Асклепій-Крим», ТОВ «Укрспецтехнопоставка» правочині суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Виходячи з встановлення таких обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту з ПДВ за наслідком взаємовідносин позивача з даними контрагентами та про його завищення на суму 1184393,72 грн. та, як наслідок, заниження позивачем ПДВ на вказану суму.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин, тобто нормами, що були чинні у періоді, що охоплений перевіркою.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені Законом України «Про податок на додану вартість» (в редакції до 01.01.2011р.). З положень даного закону вбачається наступне.

У пункті 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно з законами України з питань оподаткування.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.

Відповідно до п.п.7.4.5. п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджувались податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5. статті 5 вказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити: зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах утримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно до п.п. 7.2.4. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року N 168/704) (Далі по тексту - положення) первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного Положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Матеріали справи свідчать про те, що, виконання послуг, (робіт) за договорами, укладеними з ПП «Механізатор - СД», СФ ПП «Механізатор-СД», ПП «Асклепій Крим», ТОВ «Укрспецтехнопоставка» підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача, а саме:

ПП "Механізатор - СД" (код ЄДРПОУ 35034630) за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 4 950 765.99 грн., в т.ч. ПДВ 825127,66 грн.

СФ ПП «Механізатор-СД» (код ЄДРПОУ 35034630), за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 857 614,30 грн., в т.ч. ПДВ 142935,72 грн.

ПП "Асклепій - Крим" (код ЄДРПОУ 34058011) за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 1 140 784.13 грн., в т.ч. ПДВ 190130,69 грн.,

TOB "Укрспецтехнопоставка" (код ЄДРПОУ 33375005), за період з 01.04.2009. по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 157200,00 грн., в т.ч. ПДВ 26200,00 грн., що також підтверджено висновком експертизи.

Зазначеними контрагентами на вищевказані послуги видані податкові накладні на зазначені суми (оригінали податкових накладних досліджені у судовому засіданні, копії залучені до матеріалів справи).

Відповідно до положень ч.1 ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом, зокрема, на підставі висновків експертів.

З метою встановлення обставин по справі, у тому числі підтвердження первинними бухгалтерськими документами формування податкового кредиту з ПДВ позивачем та правильності його визначення, судом було призначено судово-економічну експертизу. Висновок судово-економічної експертизи від 08.02.2012р. №71/11 залучений до матеріалів справи (т.4 а.с.92-105).

Оцінивши висновок судово-економічної експертизи, суд вважає його повним, обґрунтованим та приймає в якості доказу по справі.

З висновку судово-економічної експертизи вбачається, що експертом були досліджені документи, на підставі яких позивачем був сформований податковий кредит з ПДВ, якій перевірявся відповідачем.

З висновку вбачається, що експертом, зокрема були досліджені складені на виконання договорів, укладених між позивачем та контрагентами: ПП «Механізатор-СД», СФ ПП «Механізатор-СД», ПП «Асклепій-Крим», ТОВ «Укрспецтехнопоставка»: видаткові накладні, акти здавання - приймання робіт (надання послуг), податкові накладні, виписки банку про списання коштів, тощо.

За наслідком дослідження вказаних документів, експерт дійшов висновку, що вони містять інформацію про господарські операції та мають необхідні реквізити, підписані та скріплені печатками від імені обох сторін та відносяться до первинних документів.

Оцінивши залучені до матеріалів справи документи, які досліджувалися експертом, зокрема податкові накладні виписані: ПП «Механізатор-СД», СФ ПП «Механізатор-СД», ПП «Асклепій-Крим», ТОВ «Укрспецтехнопоставка», а також виписані даними контрагентами видаткові накладні, акти здавання - приймання робіт (надання послуг), суд вважає, що вони, в силу ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами та свідчать про здійснення господарських операцій.

З дослідження вказаних документів експертом було встановлено, що вони підтверджують фактичне проведення сільськогосподарських робіт, агротехнічний догляд за експлуатаційними виноградниками, виконані роботи з закладки нових виноградників, відповідно з планом Позивача, проведенні ремонтні роботи, усунення зрідженостей на посадках молодих плодоносних виноградників, проведені ремонт та посадка, згідно з планом заходів по відновленню аборигенних сортів, виконана програма з зрошення та його відновлення, задоволені потреби господарства в агрохімікатах, отримані наукові рекомендації по ефективному використанню добрив та хіміомеліорантів, отримані консультації по діагностиці живлення сільськогосподарських культур, надана допомога фахівцям господарства в складані планів застосування добрив.

Слід відзначити, що експертизою також встановлено, що товари (послуги), отримані позивачем у його господарській діяльності використовувалися та це підтверджується документами первинного та регістрами бухгалтерського та податкового обліку (головні книги, реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, оборотно-сальдові відомості по рахункам 10, 11, 20, 28, З0, 31. 361, 37. договори, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, послуг, виписки банку, та інше)

З аналізу документів наданих на підтвердження здійснення позивачем з вказаними вище контрагентами операцій, документів, які були досліджені експертом, суд дійшов висновку, що вони складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» та згідно до п. 2.4 Положень про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995, оскільки мають всі необхідні реквізити. Виписані постачальниками податкові накладні підтверджують здійснення господарських операцій та, в силу Закону України «Про податок на додану вартість», є підставою для формування податкового кредиту з ПДВ.

Складені документи вказують на оприбуткування отриманих послуг (робіт) та відображення їх в бухгалтерському обліку. Отже проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів позивача, а отже є господарськими операціями.

Слід вказати, що обставини щодо наявності у позивача первинних документів не заперечувалися відповідачем по суті. Акт перевірки не містить встановлення порушень заповнення податкових накладних виписаних контрагентами.

За таких підстав, враховуючи положення норм Закону України «Про податок на додану вартість» суд дійшов висновку про наявність у позивача підстав для віднесення до податкового кредиту у періоді, що був охоплений перевіркою суму 1184393,72 грн.

Щодо посилання в акті перевірки на нікчемність укладених правочинів та відсутність, з цих підстав, права на формування податкового кредиту та валових витрат, суд зазначає наступне.

Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд відзначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

Акт перевірки не тільки не містить таких посилань, а й не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містять посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договору із зазначеними контрагентами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано. У матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту по операціям, що були предметом перевірки із зазначеними контрагентами, позивачем не тільки отримані послуги, але й сплачена їх вартість.

Таким чином, зміст правочину з постачальниками не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства, договори укладені за вільним волевиявленням його учасників, у формі, встановленій законом, та спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно, первинні та бухгалтерські документи за вищевказаною господарською операцією свідчать про реальне виконання вказаного правочину, ці документи були належним чином оформлені.

З аналізу наявних в матеріалах справи доказів судом вбачається, що позивач з контрагентами свої обов'язки за договірними зобов'язаннями виконали в повному обсязі.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних платником податку на додану вартість, проведення розрахунків платником податків, отримання ним послуг, керуючись зазначеними вище положеннями податкового законодавства, суд приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту у перевіряємому періоді суми ПДВ, сплачені вищезазначеним контрагентам в ціні робіт (послуг).

Встановлені судом факти також підтверджуються висновком судово-економічної експертизи, яку суд, вважає повною та обґрунтованою і приймає у якості доказу по справі.

Посилання представника відповідача на те, що 07.10.2010р. СВ ДПА АРК було порушено кримінальну справу № 11008200001 у відношенні директора ПП «Механізатор-СД» ОСОБА_3, за фактом навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах суд вважає безпідставним та неспроможнім з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1.7, п. 2.3.2., п 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства, необхідно зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення. Не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання.

Всупереч цьому, акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість, не містить посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували наявність порушень з боку позивача саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а лише на факт порушення кримінальної справи. Однак, факт порушення кримінальної справи не може бути підтвердженням факту завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з вищезазначеними контрагентами, оскільки відображення господарських операцій позивача з ПП «Механізатор-СД» мало зовсім інший характер бухгалтерського та податкового обліку, ніж викладено органом податкової служби в акті перевірки.

Статтею 70 КАС України визначена належність та допустимість доказів. Зокрема приписами зазначеної статті визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно з ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В свою чергу, з урахуванням приписів ст. 70 та ч. 4 ст. 72 КАС України належним та допустимим доказом та таким, що не потребував би доказування в даній справі є лише вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили щодо факту навмисного ухилення від сплати податків та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб, а не постанова про порушення кримінальної справи.

Жодних доказів із зазначеного приводу суду не надано. Згідно з ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що відповідач в Акті перевірки зазначає (т.1 а.с. 66), що порушення позивачем ст.ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту за перевіряє мий період на суму 1184393,72 грн., буде встановлено у разі визначення у судовому порядку угод укладених позивачем з вищевказаними підприємствами нікчемними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади (суб'єкта владних повноважень), який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

В порядку, передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, що спростовують правомірність дій позивача, а також не надано доказів визнання судом угод недійсними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків відповідача, зроблених за наслідком проведеної перевірки, про встановлені порушення позивачем норм податкового законодавства, а прийняте на підставі таких висновків податкове повідомлення - рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 18.04.2012р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено та підписано 23.04.2012 року.

Керуючись ст. ст. 7, 9, 69-71, ст.ст. 94, 98, 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000122301/0 від 18.03.2011р.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання із рахунку Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на користь Відкритого акціонерного товариства «Сонячна долина» судовий збір в розмірі 3,40грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Євдокімова О.О.