Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2а-3690/11/0170/21

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3690/11/0170/21

04.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Рузова А.О.

розглянувши апеляційну скаргу Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 18.04.12 у справі № 2а-3690/11/0170/21

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Сонячна Долина" (вул. Чорноморська, 23, с. Сонячна Долина, м. Судак, Автономна Республіка Крим, 98025)

до Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби (вул. Кримська, 82-В, м. Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98112)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Сонячна долина", звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Судак АР Крим, яка ухвалою суду першої інстанції від 02.04.2012 замінена на правонаступника -Феодосійську об'єднану державну податкову інспекцію АР Крим Державної податкової служби, та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000122301/0 від 18.03.2011.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення прийняте відповідачем за результатом проведеної відповідачем перевірки, висновки якої позивач вважає безпідставними та такими, що суперечать нормам податкового законодавства, оскільки позивачем в перевіряємий період не було допущено порушень податкового законодавства, всі правочини виконані сторонами реально, позивачем правомірно сформовано суму податкового кредиту на підставі первинних документів, а отже прийняте податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12 адміністративний позов - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122301/0 від 18.03.2011.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Законом України «Про податок на додану вартість»передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку-покупця належно оформленої податкової накладної; висновки перевіряючих щодо безтоварності угод, укладених між позивачем та контрагентами та у зв'язку з цим неправомірне заниження податку на додану вартість, викладені в Акті перевірки є безпідставними, оскільки договори, укладені позивачем та контрагентами виконані реально, що підтверджено первинними документами, несплата податку на додану вартість продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги), отже, відшкодування надмірно сплаченого податку на додану вартість не може ставитись в залежність від проведення зустрічної перевірки контрагента. Будь-яких доказів недобросовісності саме позивача як платника податку на додану вартість податковим органом не подано, у матеріалах справи відсутні докази обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності окремих посередників у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди, а отже наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Не погодившись з постановою суду, представник Феодосійської об`єднаної державної податкової інспекції АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.12, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином та своєчасно.

Відповідно до частини четвертої статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24.12.2010 по 17.02.2011 посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.09.2010.

28.02.2011 за результатами перевірки складений Акт №53/23-0/00412961, яким зафіксовано зокрема порушення позивачем ст. ст. 3, 4, 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині взаємовідносин позивача з постачальниками (підприємствами нікчемними), яке виразилось у завищенні податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 30.09.2010. В результаті вищевказаного порушення позивачу донараховано податок на додану вартість за період з квітня 2009 року по серпень 2010 року в загальній сумі 1184393,72 грн.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що укладені між позивачем та контрагентами -ПП "Механізатор-СД", СФ ПП "Механізатор-СД", ПП "Асклепій-Крим", ТОВ "Укрспецтехнопоставка" правочині суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Виходячи з встановлення таких обставин, відповідач дійшов висновку про відсутність правових підстав для формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наслідком взаємовідносин позивача з даними контрагентами та про його завищення на суму 1184393,72 грн. та, як наслідок, заниження позивачем ПДВ на вказану суму.

18.03.2011 на підставі Акту перевірки від 28.02.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення №0000122301/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1480492,15 грн., в тому числі 1184393,72грн. основного платежу, нараховані штрафні санкцій - на суму 296098,43грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.12.2007 між позивачем Відкрите акціонерне товариство «Сонячна долина»(Замовник) та Приватним підприємством «Асклепій-Крим»(Виконавець) укладений Договір №218, за яким Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виконати комплекс агротехнічних робіт по догляду за експлуатаційними та молодими виноградниками, в тому числі: по закладці нових виноградників відповідно до планів Замовника, провести ремонт та посадку молодих та плодоносних виноградників, здійснити посадку та ремонт відповідно до плану заходів по відновленню аборигенних сортів винограду, виконати програму зрошення та відновлення та інш.

20.06.2008 між позивачем (Замовник) та Приватним підприємством «Асклепій-Крим»(Виконавець) укладено Договір №130 01, за умовами якого Виконавець зобов'язався надавати Замовнику послуги з обслуговування виноградників та інших сільськогосподарських культур, які перебувають у власності позивача, а Замовник прийняти та оплатити вартість послуг, згідно Актів приймання-передачі та специфікацій.

23.08.2009 між позивачем (Замовник) та Севастопольською філією Приватного підприємства «Механізатор СД»(Виконавець) укладений договір №3, згідно з яким Виконавець зобов'язався виконати певні види сільськогосподарських робіт, вказаних у специфікаціях, а Замовник прийняти та сплатити зазначені роботи.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем до матеріалів справи долучені первинні документи, а саме: плани завдання, специфікації, Акти виконаних робіт, подорожні листи, податкові накладні, видаткові накладні, податкові декларації, (т.1, арк.с. 104-108, 133-250, т.2, арк.с. 1-55, 16-116, 125-250, т.3, арк.с. 1-250, т.4, арк.с. 1-51).

Згідно Висновку судово-економічної експертизи №71/11 від 08.02.2012, виконаної відповідно ухвали суду першої інстанції від 17.05.2011, виконання послуг (робіт) за договорами, укладеними з Приватним підприємством «МеханізаторСД», приватним підприємством «Асклепій-Крим», Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрспецтехнопоставка»підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку та податкового обліку Відкритого акціонерного товариства «Сонячна Долина», а саме:

- ПП «Механізатор-СД»за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 4950765,99, в т.ч. ПДВ -825127,66 грн.

- СФ ПП «Механізатор-СД», за період з 01.04.2009 по 30.09 2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 857614,30 грн. в т.ч. ПДВ 142935,72 грн.;

- ПП «Асклепій-Крим»за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 1140784,13 грн., в т.ч. ПДВ -190130,69грн.

- ТОВ «Укрспецтехнопоставка»за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 підприємством виконано послуг на загальну суму 157200,00 грн., в т.ч. ПДВ -26200,00 грн.

Податковий кредит за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 визначений Відкритим акціонерним товариством «Сонячна Долина»правильно та відповідає первинним документам бухгалтерського та податкового обліку підприємства.

Висновки, викладені в Акті перевірки №53/23-0/00412961 від 28.02.2011, щодо завищення податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 30.09.2010 на суму 1184393,72грн. документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача не підтверджені.

У п.1.4. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що поставка товарів -будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 зазначеного закону, податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.

Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 вказаного Закону об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилося на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх випуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.

Базою оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась, виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР вважається дата здійснення першої із подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека),

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.3. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР, підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Згідно підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 зазначеного закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Аналіз зазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» дозволяє зробити висновок про те, що в підпункті 7.7.1 йдеться про суму податкового кредиту, розраховану за правилами підпунктів 7.4.1, 7.4.5, 7.5.1, - тобто як про сплачений, так і про нарахований податок на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, сума донарахування податку на додану вартість у розмірі 1184393,72 грн. визначена відповідачем внаслідок висновку відповідача щодо порушення позивачем ст.ст. 3,4 п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні податкового кредиту, що був нарахований за відсутності належних первинних документів по операціях контрагентами позивача, які не були спрямовані на реальне настання правових наслідків та отримання економічної вигоди, суперечать загальним засадам суспільства, порушують публічний порядок, а отже є нікчемними.

Проте з такими висновками відповідача судова колегія погодитись не може, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких встановлені загальні вимоги дотримання яких необхідне для чинності угоди.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до частини п'ятої статті 216 цього Кодексу вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Матеріалами справи також підтверджено реальне виконання сторонами правочинів, фактичне проведення контрагентами позивача сільськогосподарських робіт, агротехнічного догляду за експлуатаційними виноградниками, робіт з закладки нових виноградників, відповідно з планом Позивача, проведення ремонтних робіт, усунення зрідженостей на посадках молодих плодоносних виноградників, проведення ремонту та посадки, згідно з планом заходів по відновленню аборигенних сортів, програми з зрошення та його відновлення, задоволення потреб господарства в агрохімікатах, отримання наукових рекомендацій по ефективному використанню добрив та хіміомеліорантів, консультацій по діагностиці живлення сільськогосподарських культур, надання допомоги фахівцям господарства в складані планів застосування добрив, а також сплата вартісті всіх наданих послуг в повному обсязі, в тому числі податку на додану вартість.

Правомірність формування суми податкового кредиту позивачем, також підтверджена висновками судово-економічної експертизи №71/11 від 08.02.2012.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності посилань відповідача на порушення кримінальної справи № 11008200001 у відношенні директора ПП "Механізатор-СД" ОСОБА_4, за фактом навмисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах, оскільки, дійсно, Акт перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення не містить посилань на первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, які б засвідчували наявність порушень з боку позивача саме ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а лише на факт порушення кримінальної справи, при цьому факт порушення кримінальної справи відносно директора підприємства-контрагента позивача не може бути підтвердженням факту завищення позивачем податкового кредиту у перевіряємому періоді по взаємовідносинах з вищезазначеним контрагентом, оскільки відображення господарських операцій позивача з ПП "Механізатор-СД" мало зовсім інший характер бухгалтерського та податкового обліку, ніж викладено органом податкової служби в Акті перевірки.

Крім того, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що протиправні дії відповідальних осіб контрагента позивача (за умови їх наявності) мали місце саме по взаємовідносинах з позивачем та що позивач був обізнаний ( за умови їх наявності) про протиправний характер цих дій та приймав у них участь.

Відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Інші доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування постанови.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у справі №2а-3690/11/0170/21 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у справі №2а-3690/11/0170/21 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 18.04.2012 у справі №2а-3690/11/0170/21 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 09 липня 2012 року.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва