Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а/0370/517/12

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2012 року Справа № 2а/0370/517/12

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

при секретарі судового засідання Шепталовій А.П.,

за участю представника позивача Дубини І.В., Забеліна І.Б.,

представника відповідача Новосада Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВМП" звернулося з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001702301 від 16.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 10.01.2012 по 23.01.2012 року Нововолинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВМП» з питань достовірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №99/9/2301/36266887 від 30.01.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України та порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ «ТПП Брік» при придбанні та продажу товарів, як такі, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними.

На підставі акту перевірки Новолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0001702301 від 16.02.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40 468 грн.

Підставою для встановлення порушення позивачем пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, ст. 662, 656, 665 Цивільного кодексу України слугували висновки Нововолинської ОДПІ, зафіксовані в акті перевірки № 99/9/2301/36266887 від 30.01.2012 року, про нікчемність правочину між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ «ТПП Брік».

Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «ТПП Брік», оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Представники позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, подав до суду письмові заперечення в яких зазначив, що в період з 10.01.2012 по 23.01.2012 року Нововолинською ОДПІ, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" з питань достовірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт № 99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року, в якому зафіксовано завищення позивачем від'ємного значення податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 р. на суму 24666 грн., та по декларації з податку на додану вартість за жовтень 2011 року на суму 15802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що проведені господарські операцій на виконання умов договору купівлі-продажу №54/1-11 від 25.02.2011 року укладеного між ТзОВ „ТІШ Брік" та ТзОВ «ВМП», не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені договором, що є порушенням п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України та ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України. Підставою для такого висновку Нововолинської ОДПІ послужили дані Автоматизованої системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та акт Дергачівської ОДПІ 104/36122628 від 13.12.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТПП Брік" з питань правильності визначення податку на додану вартість, за період 01.02.2011 року по 30.09.2011 року в якому зафіксовано відсутність у ТзОВ „ТПП Брік" достатніх трудових ресурсів, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності.

На підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 16.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 24 666 грн. та за жовтень 2011 року 15 802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн. На підставі вищевикладеного, просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Нововолинською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "ВМП" з питань достовірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року, в якому зафіксовано порушення п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищеня від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011 р. на суму 24 666 грн., та по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 15 802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Висновки акту перевірки №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року базуються на висновках, викладених в акті №1061/23-104/36122628 від 13.12.2011 року складеного Дергачівською ОДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки господарської діяльності ТзОВ „ТПП Брік".

Таким чином, актом Нововлинської ОДПІ №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року з питань правомірності задекларованого від'ємного значення з податку на додану вартість, встановлено порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України щодо господарських операцій, які не спрямовані на виконання умов договору купівлі-продажу №54/1-11 від 25.02.2011 року укладеного між ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» та на реальне настання наслідків, що обумовлені даним договором.

З урахуванням наведеного, Нововолинською ОДПІ зроблений висновок про те, що в результаті порушення контрагентами своїх податкових зобов'язань, принципів господарювання та цивільного законодавства угоди, укладені ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» на реалізацію товарів мають протиправний характер, суперечать інтересам держави, а тому згідно ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемними.

Оскільки актом перевірки зафіксовано, що правочин між ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» визнаний нікчемними та відповідно не створює юридичних наслідків, а тому ТзОВ «ВМП» в порушення вимог пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення з податку на додану вартість на загальну суму 40 468 грн.

На підставі акту перевірки №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року Нововолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 16.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 24 666 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 15802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Суд не погоджується з висновками Нововолинської ОДПІ викладеними у акті № 99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року стосовно того, що проведені господарські операції між ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені договором купівлі-продажу №54/1-11 від 25.02.2011 року, а потакове повідомлення рішення №0001702301 від 16.02.2012 року винесене на підставі акту перевірки вважає таким, що підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.02.2011 року між позивачем та ТзОВ „ТПП Брік" укладеного договір купівлі-продажу № 54/1-11, згідно якого ТзОВ „ТПП Брік" - продавець зобов'язується передавати у власність ТзОВ «ВМП» - покупця оболонку та інші допоміжні матеріали для харчового виробництва.

Згідно специфікації до договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року предметом продажу виступали черева баранячі по ціні 1 грн. за 1 метр з урахуванням ПДВ.

На виконання умов даного договору за період з вересня по жовтень 2011 року ТзОВ „ТПП Брік" були виписані податкові накладні ТзОВ «ВМП», а саме: № 4 від 07.09.2011 року на суму 28 516,80 грн. в тому числі ПДВ на суму 4752,80 грн.; № 10 від 13.09.2011 року на суму 57033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 13 від 22.09.2011 року на суму 57 033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 16 від 30.09.2011 року на суму 59 410 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 901,67 грн.; № 3 від 04.10.2011 року на суму 57 033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 10 від 21.10.2011 року на суму 24955,20 грн. в тому числі ПДВ на суму 4158,70 грн.; № 13 від 28.10.2011 року на суму 33 229,06 грн. в тому числі ПДВ на суму 5 538,18 грн.

На підставі зазначених податкових накладних, ТзОВ «ВМП» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересня та жовтень 2011 року, включено податковий кредит на загальну суму 40 468 грн.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З системного аналізу наведених норм податкового кодексу суд дійшов висновку, що за результатами здійснення господарських операцій між ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» за період з вересня по жовтень 2011 року, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в декларації з ПДВ за вересень 2011 р. на суму 24 665 грн. 67 коп., та по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 15 802 грн. 48 коп., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Разом з тим, суд вважає доводи відповідача та його представника наведені в судовому засіданні про порушення формування податкового кредиту у зв'язку з нікчемністю правочинів - безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ „ТПП Брік" відповідно до умов договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року позивачем надані податкові накладні та видаткові накладні, а саме: № 106 від 07.09.2011 року на суму 28 516,80 грн. в тому числі ПДВ на суму 4752,80 грн.; № 112 від 13.09.2011 року на суму 57033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 116 від 22.09.2011 року на суму 57 033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 114 від 30.09.2011 року на суму 59 410 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 901,67 грн.; № 121 від 04.10.2011 року на суму 57 033,60 грн. в тому числі ПДВ на суму 9 505,60 грн.; № 128 від 21.10.2011 року на суму 24955,20 грн. в тому числі ПДВ на суму 4158,70 грн.; № 131 від 28.10.2011 року на суму 33 229,06 грн. в тому числі ПДВ на суму 5 538,18 грн., а також відповідними платіжними дорученнями виписаними на кожну партію товару відповідно до видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем - ТзОВ „ТПП Брік" разом із кожною партією товару надано ТзОВ «ВМП» - покупцю всі документи передбачені п.2.5 договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року, в тому числі ветеринарне свідоцтво серії БП-20 № 700159 від 21.07.2011 року.

Крім того, в судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання представника відповідача на те, що ТзОВ „ТПП Брік" через відсутність транспортних засобів та віддаленість контрагента не могло здійснювати поставку товарів, оскільки, як встановлено судом товар обумовлений договором постачався позивачу перевізником «Нічний експрес», про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (а.с.39-42).

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо -безпосередньо після її закінчення. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

На думку суду, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ „ТПП Брік" носили реальний характер, послуги були виконані належним чином та були поставлені товарно-матеріальні цінності.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні представником відповідача не доведено в судовому засіданні правомірності винесення податкового повідомлення-рішення № 0001702301 від 16.02.2012 року.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені письмовими доказами, доведені в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.

Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 лютого 2012 року №0001702301.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 14 квітня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ю.Ю. Сорока