Ухвала

від 04.09.2013 по справі 2а/0370/517/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2013 р. Справа № 91003/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Носа С.П., Рибачука А.І.,

з участю секретаря судового засідання: Микитин І.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

28.02.2012 року представник товариства з обмеженою відповідальністю "ВМП" звернувся в суд з позовом до Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001702301 від 16.02.2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з 10.01.2012 по 23.01.2012 року Нововолинською ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ВМП» з питань достовірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №99/9/2301/36266887 від 30.01.2012 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України та порушення ст.ст. 203, 215, 216,228, ст. 662, 665 та ст. 656 Цивільного кодексу України в частині вчинення правочинів між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ «ТПП Брік» при придбанні та продажу товарів, як такі, що не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. На підставі акту перевірки Нововолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення - рішення № 0001702301 від 16.02.2012 року, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40 468 грн. Підставою для встановлення порушення позивачем пунктів 198.2, п. 198.3, п.198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та порушення ст.ст. 203, 215, 216, 228, ст. 662, 656, 665 Цивільного кодексу України слугували висновки Нововолинської ОДПІ, зафіксовані в акті перевірки № 99/9/2301/36266887 від 30.01.2012 року, про нікчемність правочину між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ «ТПП Брік». Позивач не погоджується з висновками податкового органу про нікчемність правочину, укладеного з ТзОВ «ТПП Брік», оскільки сторони договору в повному обсязі виконали свої зобов'язання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами. Вважає, що вищевказане податкове повідомлення-рішення винесене з порушенням норм законодавства, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції від 16 лютого 2012 року №0001702301.

Представник Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції постанову суду першої інстанції оскаржив, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, не відповідає фактичним обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. В свою чергу, суд першої інстанції не надав належної оцінки тій обставині, що на адресу Нововолинської ОДПІ надійшов лист Дергачівської ОДПІ №3559/7/23-607 від 15.12.2011 року, яким отримано акт №1061/23-104/36122628 від 13.12.2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ „ТПП Брік" (код ЄДРПОУ 36122628) з питань правильності визначення податку на додану вартість, за період 01.02.ІЬі1 року по 30.09.2011 року, в якому зазначено, що на ТОВ „ТПП "Брік" відсутні достатні трудові ресурси, складські приміщення , виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та наслідком діяльності ТОВ "ТПП" Брік" є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів. В ході проведення перевірки з'ясовано, що операції із придбання товарів, послуги мали не реальний характер, ТМЦ (черева свинні) не транспортувались, так як не має підтвердження товарно-транспортними накладними. Сертифікати відповідності, експертний висновок державної лабораторії ветеринарної медицини, ветеринарні свідоцтва та посвідчення якості для перевірки взагалі не надані.

В судовому засіданні представники сторін, надали пояснення та виклали власні думки щодо доводів апеляційної скарги.

Суд, дослідивши матеріали цієї справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу чи постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що Нововолинською ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ "ВМП" з питань достовірності задекларованого від'ємного значення податку на додану вартість за вересень-жовтень 2011 року, за результатами якої складено акт №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року, в якому зафіксовано порушення п.185.1 ст. 185, п.198.2, п. 198.3, п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищення від'ємного значення з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011 р. на суму 24 666 грн., та по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 15 802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Висновки акту перевірки №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року базуються на висновках, викладених в акті №1061/23-104/36122628 від 13.12.2011 року складеного Дергачівською ОДПІ за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки господарської діяльності ТзОВ „ТПП Брік".

На підставі акту перевірки №99/9/2301/36266887 від 30.01.2011 року Нововолинською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0001702301 від 16.02.2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року в сумі 24 666 грн. та за жовтень 2011 року в сумі 15802 грн., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що 25.02.2011 року між позивачем та ТзОВ „ТПП Брік" укладеного договір купівлі-продажу № 54/1-11, згідно якого ТзОВ „ТПП Брік" - продавець зобов'язується передавати у власність ТзОВ «ВМП» - покупця оболонку та інші допоміжні матеріали для харчового виробництва.

Згідно специфікації до договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року предметом продажу виступали черева баранячі по ціні 1 грн. за 1 метр з урахуванням ПДВ.

На виконання умов даного договору за період з вересня по жовтень 2011 року ТзОВ „ТПП Брік" були виписані податкові накладні ТзОВ «ВМП». На підставі зазначених податкових накладних, ТзОВ «ВМП» в податкових деклараціях з податку на додану вартість за вересня та жовтень 2011 року, включено податковий кредит на загальну суму 40 468 грн.

Відповідно до пп. а п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до зазначених норм Податкового кодексу суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що за результатами здійснення господарських операцій між ТзОВ „ТПП Брік" та ТзОВ «ВМП» за період з вересня по жовтень 2011 року, позивачем правомірно сформовано податковий кредит в декларації з ПДВ за вересень 2011 р. на суму 24 665 грн. 67 коп., та по декларації з ПДВ за жовтень 2011 року на суму 15 802 грн. 48 коп., а всього на загальну суму 40 468 грн.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 215 ЦК України Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Також ч.3 ст.228 ЦК України передбачено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність вчинення зобов'язання і суперечність його мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження реальності господарських операцій між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ „ТПП Брік" відповідно до умов договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року позивачем надані податкові накладні та видаткові накладні, а також відповідні платіжні доручення виписані на кожну партію товару відповідно до видаткової накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, продавцем - ТзОВ „ТПП Брік" разом із кожною партією товару надано ТзОВ «ВМП» - покупцю всі документи передбачені п.2.5 договору № 54/1-11 від 25.02.2011 року, в тому числі ветеринарне свідоцтво серії БП-20 № 700159 від 21.07.2011 року.

Крім того, в судовому засіданні не знайшли підтвердження посилання представника відповідача на те, що ТзОВ „ТПП Брік" через відсутність транспортних засобів та віддаленість контрагента не могло здійснювати поставку товарів, оскільки, як встановлено судом першої інстанції товар обумовлений договором постачався позивачу перевізником «Нічний експрес», про що свідчать наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні.

Судом досліджені первинні документи, що містять відомості про обставини, які є предметом доказування у цій справі, та пов'язані з рухом активів, виконанням зобов'язань, останні відповідають змісту, відображеному в укладеному платником податку договорі, та підтверджують обґрунтованість визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Первинні документи відповідають вимогам статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за №168/704.

Враховуючи наведене, позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що господарські операції між ТзОВ «ВМП» та ТзОВ „ТПП Брік" носили реальний характер, послуги були виконані належним чином та були поставлені товарно-матеріальні цінності, які у подальшому були використані у власній господарській діяльності.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції дійшов до вірних висновків, приймаючи рішення по суті спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст.160, 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Нововолинської об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2012 року у справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді С.П. Нос

А.І. Рибачук