Постанова

від 03.05.2012 по справі 0670/1005/12

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 0670/1005/12

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Романченка Є.Ю. ,

при секретарі - Длугаш О.В.,

за участі представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09.02.2012 р. №0000162301,-

встановив :

ВАТ „Коростенський щебзавод" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом, зазначає, що за результатами позапланової виїзної документальної перевірки достовірності визначення зобов'язань з податку на додану вартість за вересень 2011 р. посадовими особами податкового органу був складений акт від 24.01.2012 р. №80/23-03/01374567 в якому зазначено, що на порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України платником було завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 р. в сумі 10595 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці податкового зобов'язання і податкового кредиту на суму 10595 грн.

Позивач, не погоджуючись з висновками податкового органу, просить визнати протиправним та скасувати зазначене податкове повідомлення-рішення. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що були зазначені ним в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Надав суду заперечення проти позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцією Житомирської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку достовірності виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 р. за результатами якої було складено акт від 24.01.2012 р. №80/23-03/01374567.

В акті перевірки зазначено, що податковим органом під час перевірки було встановлено, що на порушення вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України платником було завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 р. в сумі 10595 грн., що в свою чергу призвело до завищення від'ємного значення різниці податкового зобов'язання і податкового кредиту на суму 10595 грн. Підставами для такого висновку перевіряючі вважають відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, отриманого ним від ПП «СПК «Спецтяжтранс» (дорожніх листів, товарно-транспортних накладних) та відсутність відміток служби охорони про проходження вантажу через прохідну (пропускний пункт). Окрім цього відповідач в акту перевірки зазначає, що на момент проведення місцевими податковими органами перевірки у ПП «СПК «Спецтяжтранс» його не було виявлено за адресою реєстрації місцезнаходження.

За наслідками розгляду акту перевірки відповідач 09.02.2012 р. винесено податкове повідомлення-рішення №0000162301 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 10595 грн.

Суд не погоджується з окремими висновками податкового органу та вважає оскаржуване рішення протиправним з огляду на наступне

Відповідно до умов пп. 7.2 договорів №090911 від 09.09.2011 р., №0909112 від 09.09.2011 р. та №1909111 від 10.09.2011 р., що були укладені позивачем з ПП «СПК «Спецтяжтранс», сторонами було передбачено, що перехід права власності на товар (підшипники та муфта переднього ходу) до позивача відбувається в момент підписання видаткової накладної. Складання будь-яких товарно-транспортних накладних умовами зазначених договорів сторонами не було передбачено. Такі договори за свідченням представника позивача були надані працівникам відповідача під час документальної перевірки, що йог представником в судовому засіданні також не заперечувалось.

За таких обставин суд приймає до уваги доводи позивача про те, що перевезення товарів, що були придбані ним в результаті таких господарських операцій, є вантажними перевезеннями для його власних потреб. В такому випадку до таких правовідносин слід застосовувати приписи п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що був затверджений постановою КМ України від 25.02.2009 р. N207, відповідно до яких юридичній особі, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, документом, що підтверджує право власності на вантаж, є накладна.

Наявність таких накладних у позивача підтверджується матеріалами перевірки, в яких, серед іншого, зазначено, що для перевірки позивачем було надано посадовим особам відповідача наступні видаткові накладні, що були одержані ним від ПП «СПК «Спецтяжтранс»: №909111 від 09.09.2011 р. на загальну суму 23050 грн., в т.ч. ПДВ - 3841,67 грн., №909112 від 09.09.2011 р. на загальну суму 22520 грн., в т.ч. ПДВ - 3753,33 грн., №190911 від 13.09.2011 р. на загальну суму 18000 грн., в т.ч. ПДВ - 3000 грн.

Одночасно продавцем були видані позивачу податкові накладні за №№№909111, 909112 та190911. Оплату за отримані товари позивач здійснив на користь продавця слідуючими платіжними дорученнями: №1089 від 09.09.2011 р. на суму 23050 грн., №1090 від 09.09.2011 р. на суму 22520 грн. та №1145 від 19.09.2011 р. на суму 18000 грн. Їх оригінали були надані позивачем для огляду в судове засідання, а копії долучено до матеріалів справи.

За поясненням представника позивача перевезення придбаних товарів від продавця до складу позивача було проведено легковим автомобілем приватної особи в супутньому напрямку без складання відповідного договору та безоплатно. В якості підтвердження цього в судове засідання були надані письмові пояснення виробничого директора ВАТ „Коростенський щебзавод" ОСОБА_1, завідуючого складом ВАТ „Коростенський щебзавод" ОСОБА_2, гр. ОСОБА_3 (водія, що здійснив доставку), що були залучені судом до матеріалів справи.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться Підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Внаслідок огляду наданих в судове засідання документів встановлено, що первинні документи щодо оприбуткування позивачем товарів, отриманих від ПП «СПК «Спецтяжтранс», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення, а саме: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, дату складання документу, посади та підписи уповноважених осіб та, відповідно, мають статус первинних документів, на підставі яких здійснено оприбуткування товару.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового Кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з :

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів , у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В свою чергу п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Таким чином підставою для формування податкового кредиту є наявність у позивача первинних документів та податкових накладних (або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 ПКУ), що підтверджують понесені ним витрати та сформовані суми податкового кредиту. Обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів при придбанні товарів для включення сум податку за такими товарами до складу податкового кредиту не передбачена ні нормами Податкового Кодексу України, ні нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість в загальному розмірі 10695 грн., в тому числі за податковими накладними: №0909111 від 09.09.2011 р. на суму ПДВ 3841,67 грн., №0909112 від 09.09.2011 р. на суму ПДВ 3753,33 грн. та №1909111 від 13.09.2011 р. на суму ПДВ 3000 грн. є правомірним та таким, що в повній мірі відповідає вимогам п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПКУ.

Податкові накладні, що були видані позивачу ПП «СПК «Спецтяжтранс», оформлені у відповідності до вимог ст. 201 Податкового Кодексу України, що представником відповідача в судовому засідання не заперечувалось.

Придбання товарно-матеріальних цінностей від ПП «СПК «Спецтяжтранс» здійснювалось позивачем з метою використання таких товарно-матеріальних цінностей в рамках його господарської діяльності та було спрямоване на отримання в майбутньому прибутку. На підтвердження вказаного представник позивача подав в судове засідання картки складського обліку придбаних та оприбуткованих матеріальних цінностей та вимоги на їх видачу у виробництво. Копії цих документів долучено до матеріалів судової справи.

Суд також приймає доводи позивача про те, що на момент видачі податкових накладних (09.09.2011 р. та 13.09.2011 р. ) ПП «СПК «Спецтяжтранс», не був платниклм ПДВ, оскільки підприємство перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, йому був присвоєно індивідуальний податковий номер платника цього податку. Зазначене підтверджується відомостями офіційного веб-сайту Державної податкової адміністрації України, що ПП «СПК «Спецтяжтранс» має індивідуальний податковий номер 357309806258, було внесено до реєстру платників податку на додану вартість, про що йому видано свідоцтво за №100342195.

Тому ПП «СПК «Спецтяжтранс»» на законних підставах видало податкові накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 ПКУ. Як в періоді здійснення наведених вище господарських операцій, так і тепер ПП «СПК «Спецтяжтранс» перебуває в Державному реєстрі підприємств, установ та організацій та має код ЄДРПОУ 35730983. З Зазначене в ході судового дослідження доказів було також письмово підтверджено і самим представником відповідача.

Одночасно суд погоджується з доводами позивача про те, що проставлення службою охорони відміток про проходження вантажу через прохідну (пропускний пункт) позивача на первинних бухгалтерських документах не є обов'язковим реквізитом і не може слугувати підставою для невизнання первинного бухгалтерського документу та факту здійснення господарської операції, яка підтверджується таким документом. Не передбачена обов'язковість наявності відмітки служби охорони на первинних бухгалтерських документах і нормами Податкового Кодексу України.

Суд, оцінивши всі докази в їх сукупності, прийшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 09.02.2012 р. №0000162301 та вважає його таким, що підлягає до скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 86, 158-163, 186, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив :

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення - рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 09.02.2012 р. № 0000162301.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: Є.Ю. Романченко

Повний текст постанови виготовлено: 08 травня 2012 р.