Ухвала

від 09.04.2014 по справі 0670/1005/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" квітня 2014 р. м. Київ К/9991/46279/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2012

у справі № 0670/1005/12

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Коростенський щебзавод»

до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Відкрите акціонерне товариство «Коростенський щебзавод» (надалі - позивач, ВАТ «Коростенський щебзавод») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області (надалі - відповідач, Коростенська ОДПІ у Житомирській області), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 09.02.2012 № 0000162301, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 595,00 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2012, адміністративний позов ВАТ «Коростенський щебзавод» задоволено: визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 09.02.2012 № 0000162301.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, представниками податкового органу проведено позапланову виїзну документальну перевірку з питань достовірності виникнення від'ємного значення з податку на додану вартість за вересень 2011 року, за результатами якої

24.01.2012 складено акт № 80/23-03/01374567 (надалі акт).

Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме завищено суму податкового кредиту за вересень 2011 року в сумі 10 595,00 грн.

Підставою для такого висновку була відсутність у позивача документів, що підтверджують транспортування товару, отриманого ним від ПП «СПК «Спецтяжтранс» (дорожніх листів, товарно-транспортних накладних) та відсутність відміток служби охорони про проходження вантажу через прохідну (пропускний пункт). Окрім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що на момент проведення місцевими податковими органами перевірки ПП «СПК «Спецтяжтранс» його не було виявлено за адресою реєстрації місцезнаходження.

На підставі акта 09.02.2012 податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162301, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 10 595,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно та на підставі вимог п. 198.1, п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість в загальному розмірі 10 595,0 грн., а тому зазначене рішення суб'єкта владних повноважень є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції, посилаючись на те, що останній правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів , у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з приписів зазначених правових норм, підставою для формування податкового кредиту є наявність у позивача первинних документів та податкових накладних (або інших документів, передбачених п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України), що підтверджують понесені ним витрати та сформовані суми податкового кредиту. Обов'язковість наявності товарно-транспортних накладних та подорожніх листів при придбанні товарів для включення сум податку за такими товарами до складу податкового кредиту не передбачена ані нормами Податкового кодексу України, ані нормами Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ПП «СПК «Спецтяжтранс» було укладено договори на постачання товару від 09.09.2011 № 090911, від 09.09.2011 № 0909112 та від 10.09.2011 № 1909111.

Згідно умов пункту 7.2 Договорів, перехід права власності на товар (підшипники та муфта переднього ходу) відбувався в момент підписання видаткової накладної.

Складання сторонами будь-яких товарно-транспортних накладних умовами, зазначених договорів, передбачено не було.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 визначено, що для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, серед обов'язкових документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні є, зокрема, накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Позивач у судах попередніх інстанцій надав копії видаткових накладних, що були одержані ним від ПП «СПК «Спецтяжтранс» від 09.09.2011 та від 13.09.2011 на загальну суму 18 000,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 3 000,00 грн.

Також, ПП «СПК «Спецтяжтранс» було видано позивачу податкові накладні за №№ 909111, 909112 та 190911.

Факт оплати придбаних товарів підтверджено платіжними дорученнями: від 09.09.2011 та від 19.09.2011 на суму 18 000,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що придбані у ПП «СПК «Спецтяжтранс» товарно-матеріальні цінності, використанні позивачем в межах його господарської діяльності. Даний факт підтверджено копіями карток складського обліку придбаних та оприбуткованих матеріальних цінностей, та вимогами на їх видачу у виробництво.

Більш того, реальність транспортування товару легковим автомобілем підтверджено, наданими до суду першої інстанції письмовими поясненнями директора ВАТ «Коростенський щебзавод» Савінського П.З., завідуючого складом ВАТ «Коростенський щебзавод» Крохун М.М., водія, який здійснював перевезення ОСОБА_6

Також судами встановлено, що у період укладення та виконання спірних господарських операцій позивач та ПП «СПК «Спецтяжтранс» перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, та мали статус платників податку на додану вартість.

Враховуючи вищезгадані норми Податкового кодексу України та наявні первинні документи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач правильно сформував податковий кредит з податку на додану вартість відповідного податкового періоду, за результатом господарських операцій з ПП «СПК «Спецтяжтранс».

А відтак, судами попередніх інстанцій законно та обґрунтовано визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення - рішення Коростенської ОДПІ від 09.02.2012 № 0000162301.

Таким чином, суди попередніх інстанцій під час розгляду справи повно і правильно встановили обставини справи, та при ухваленні судових рішень не допустили порушень норм матеріального та процесуального права. Зазначена обставина, відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

1. Касаційну скаргу Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції у Житомирській області Державної податкової служби без задоволення.

2. Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 03.05.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2012 у справі № 0670/1005/12 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис)Лосєв А.М. Судді (підпис)Бившева Л.І. (підпис) Шипуліна Т.М.