Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а-1670/2375/12

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2375/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Супруна Є.Б.,

при секретарі - Дубовик О.І.,

за участю:

представника позивача - Білецької М.В.,

представника відповідача - Васильченка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Полтавського міського центру зайнятості до Полтавського регіонального управління водних ресурсів про стягнення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

20 квітня 2012 року Полтавський міський центр зайнятості звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського регіонального управління водних ресурсів про стягнення штрафу в розмірі 18 858,77 грн.

Мотивуючи свої вимоги позивач зазначив, що за наслідками проведеної перевірки відповідача на предмет дотримання вимог законодавства України по зайнятість населення було складено акт від 20.10.2011 р. №140, яким встановлено порушення підприємством вимог п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення", а саме - неподання до служби зайнятості письмової інформації про фактичне вивільнення відносно одного працівника - ОСОБА_3. За допущене порушення Інспекцією по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центу зайнятості на відповідача був накладений штраф, який до цього часу не сплачений, а тому підлягає стягненню у судовому порядку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити повністю з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував посилаючись на те, що Полтавським регіональним управлінням водних ресурсів виконано приписи законодавства України по зайнятість населення та надано 14.07.2010 р. до служби зайнятості звіт про фактичне вивільнення працівників станом на 09.07.2010 р., який не взято до уваги перевіряючими.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначав, що штрафні санкції застосовані неправомірно у зв'язку з тим, що вказані кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціальному захисту вивільнюваних працівників, тоді як звільнений працівник ОСОБА_3 на обліку як безробітна не перебувала, а відтак фінансування заходів по її працевлаштуванню та будь-яких виплат фінансової допомоги за рахунок Фонду не здійснювалось. Також позивач наголошував на збитковості своєї організації та відсутності в бюджеті Полтавського регіонального управління водних ресурсів запланованих видатків на виплату штрафів.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.

Як свідчать матеріали справи, 20.10.2011 р. начальником Інспекції по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення Полтавського обласного центру зайнятості та головним спеціалістом інспекції у присутності фахівця - гідролога та відповідальної за ведення кадрів Полтавського регіонального управління водних ресурсів була проведена перевірка Полтавського регіонального управління водних ресурсів з питань додержання вимог законодавства України про зайнятість населення за період з січня 2010 року по 20.10.2011 р., про що складено акт перевірки додержання законодавства України про зайнятість населення №140 від 20.10.2011 р.

Перевіркою встановлено, що протягом 2010 року планувалося вивільнення 1 працівника, відповідний звіт формою 4-ПН "Про заплановане вивільнення працівників" до Полтавського міського центру зайнятості не подавався. У 2011 році на момент перевірки не планувалося вивільнення працівників по п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Протягом 2010 року відповідно до наказу Полтавського регіонального управління водних ресурсів №11/0 від 06.07.2010 р. фактично вивільнено одного працівника - ОСОБА_3 з посади інженера - гідролога. Звіт за формою 4-ПН "Про фактичне вивільнення працівників" у Полтавського регіонального управління водних ресурсів відсутній, до Полтавського міського центру зайнятості відповідний звіт не подавався.

З урахуванням зазначеного начальнику Полтавського регіонального управління водних ресурсів запропоновано в місячний термін добровільно перерахувати штраф у розмірі 18 858,77 грн. за порушення вимог п.5 ст. 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Надаючи правову оцінку доводам сторін, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.5 ст.20 Закону України "Про зайнятість населення" від 01.03.1991 р. №803-ХІІ (далі - Закон №803-ХІІ ) при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

У разі неподання або порушення строків подання цих даних стягується штраф у розмірі річної заробітної плати за кожного вивільненого працівника. Ці кошти зараховуються до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття і використовуються для фінансування заходів по працевлаштуванню та соціального захисту вивільнюваних працівників.

Згідно з абз.3 ст.49 2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.

Пунктом 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 19.12.2005 р. №420 затверджено форми звітності №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" та №4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення" та інструкції щодо їх заповнення.

Форма звітності №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників" використовується для інформування підприємствами, установами, організаціями, їхніми структурними підрозділами та філіями, незалежно від форми власності та господарювання, а також фізичним особами - роботодавцями державної служби зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків щодо передбачуваного вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п. 1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Дана форма звітності подається не пізніше ніж за два місяці до вивільнення працівників.

Форма звітності №4-ПН (факт) "Звіт про фактичне вивільнення" підприємства, установи, організації, їхні структурні підрозділи та філіями, незалежно від форми власності, подають до центрів зайнятості за місцем своєї реєстрації як платників страхових внесків з метою інформування про фактичне вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці, у т.ч. ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням, тобто на підставі п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України. Дана форма звітності подається десятиденний термін після фактичного вивільнення працівників.

Відповідно до ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно зі ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підтвердження неправомірності застосованих штрафних санкцій відповідачем надано копію Звіту про фактичне вивільнення працівників за станом на 09.07.2010 р. з вихідним штампом Полтавського регіонального управління водних ресурсів від 14.07.2010 р. та копію журналу вихідної кореспонденції.

Проте вказані документи не є належними доказами повідомлення позивача про факт вивільнення працівника - ОСОБА_3, оскільки не містять а ні відміток відділення зв'язку про прийняття такого повідомлення до відправлення, а ні відміток Полтавського міського центру зайнятості щодо одержання вказаного повідомлення.

З цих же підстав суд не приймає до уваги пояснення свідка ОСОБА_3, - гідролога та відповідальної за ведення кадрів Полтавського регіонального управління водних ресурсів щодо направлення звіту на адресу центру зайнятості.

Інших доказів повідомлення позивача про факт вивільнення працівників, зокрема квитанції відділення зв'язку, реєстру вихідної кореспонденції з відміткою відділення зв'язку, тощо, суду не надано. Також суду не надано жодних доказів надіслання позивачу звітності форми №4-ПН (план) "Звіт про заплановане вивільнення працівників".

Суму штрафних санкцій у розмірі 18 858,77 грн. відповідачем на час розгляду справи в суді не сплачено

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Полтавського міського центру зайнятості щодо стягнення з Полтавського регіонального управління водних ресурсів штрафних санкцій за порушення законодавства України по зайнятість населення суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Полтавського регіонального управління водних ресурсів (ідентифікаційний код 13937197) на користь Полтавського міського центру зайнятості (р/р 37173975900002 в ГУДКСУ у Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 22534038) штраф у розмірі 18 858 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 77 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14.05.2012 р.

Суддя Є.Б. Супрун