Постанова

від 06.04.2012 по справі 2а-15498/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 квітня 2012 року 10:04 № 2а-15498/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Слуцької Н.О., Деледивка С. Г.,

від відповідача: Мазніченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтек» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003472312/0 від 06 червня 2011 року,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтек»(далі -позивач, ТОВ «Білтек») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003472312/0 від 06 червня 2011 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2008 року у розмірі 1 301 298,00 грн. за наслідками господарських операцій з ТОВ «НВФ «Техприлад». Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «НВФ «Техприлад», яке було зареєстроване платником ПДВ; проведена господарська операція мала реальний характер, що підтверджуються первинними документами.

На переконання позивача, обставини, з якими законом пов'язується нікчемність правочинів, під час перевірки встановлені не були, відтак доводи податкового органу про порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованими.

В судових засіданнях представники позивача позовні вимоги підтримали повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1 301 298,00 грн., сформованого за наслідками операцій з ТОВ «НВФ «Техприлад», первинні документи від імені якого були підписані неуповноваженою особою (не директором ОСОБА_4), а отже не можуть бути використані для зменшення податкових зобов'язань ТОВ «Білтек».

Крім цього, відповідач звертав увагу суду на те, що висновком експерта № 92 від 30.03.2011 року було встановлено, що первинні документи ТОВ «НВФ «Техприлад», які використовувались позивачем для зменшення податкових зобов'язань, в тому числі податкові накладні, були підписані не директором підприємства ОСОБА_4, а іншою особою.

З огляду на викладене, відповідач прийшов до висновку про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і ТОВ «НВФ «Техприлад», оскільки вони порушують публічний порядок, а операції за ними є безтоварними.

З урахуванням наведеного, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 06 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 13.05.2011 р. по 16.05.2011 р. ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білтек»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особі, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «НВФ «Техприлад»за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2008 р.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1172/23-12/32830685 від 17.05.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том 1, а.с. 10-19.

06 червня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472312/0 , яким позивачу за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1 626 623,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1 301 298,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 325 325,00 грн. (том 1, а.с. 8);

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарги Позивача -без задоволення (том 1, а.с. 21-36).

Під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Білтек»за період з червня по жовтень 2008 року було сформовано на підставі первинних документів, які були підписані від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»неуповноваженою особою, оскільки згідно з протоколом допиту директора ОСОБА_4, допитаного в рамках кримінальної справи № 70-00514, було встановлено, що установчі документи ТОВ «НВФ «Техприлад»були підписані ним на прохання невідомої особи, яка ввела його в оману щодо змісту підписуваних документів. Згідно пояснень ОСОБА_4 жодної господарської діяльності від імені підприємства він не здійснював, первинних документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур тощо) не підписував та не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність.

Окрім цього перевіркою встановлено, що первинні документи, якими підтверджуються господарські операції ТОВ «Білтек»з ТОВ «НВФ «Техприлад», підписано не директором ТОВ «НВФ «Техприлад»ОСОБА_4, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці.

Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Білтек»підпункту 7.4.5. пункту. 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з червня по жовтень 2008 року на загальну суму 1 301 298,00 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу доведеними, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що 13 червня 2008 року між ТОВ «Білтек»(Генпідрядник) та ТОВ «НВФ «Техприлад»(Субпідрядник) було укладено Договір Субпідряду № 18-п, відповідно до якого Генпідрядник доручає, а Субпідрядник забезпечує відповідно до проектно-кошторисної документації та умов договору виконати на свій ризик, власними і залученими силами роботи з капітального ремонту приміщень на наступних об'єктах в м. Києві: Володимирська 33, 33а, 33в; Воровського 11; Малопідвальна 14, 16; Іринінська 4, 8а; Павлівська 3; Об'єкт № 1 Столичне шосе 19 км; Об'єкт № 2 Столичне шосе 21 км; Шамрила 13; Приміщення досудового слідства УСБУ в м. Києві; Приміщення готелю, їдальні та медичного пункту по вул. Іринінська 1/3; ЦКМ СБУ по вул. Іринінська 6 (том 3, а.с. 217-220).

Договірна ціна робіт визначається на основі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного сторонами по завершенню робіт (п. 3.1. Договору).

На підставі вказаного договору були виписані акти виконаних робіт, за змістом яких ТОВ «НВФ «Техприлад»виконало роботи з капітального ремонту приміщень на загальну суму 7 807 789, 56 грн., в т.ч. ПДВ -1 301 298,26 грн. (том 4, а.с. 152 -263).

Спірні суми податкового кредиту було сформовано позивачем за наступними податковими накладними, виданими ТОВ «НВФ «Техприлад»з посиланням на вищезгаданий договір: № 4 від 18.03.2008 року (сума ПДВ 1583,33 грн.); № 3 від 28.03.2008 року (сума ПДВ 5520,83 грн.); № 2 від 31.03.2008 року (сума ПДВ 6633,33 грн.); № 4 від 30.04.2008 року (сума ПДВ 39 966,67 грн.); № 5 від 30.05.2008 року (сума ПДВ 27 366,67 грн.); № 3040 від 07.07.2008 року (сума ПДВ 13 687,50 грн.); № 0707-8 від 07.07.2008 року (сума ПДВ 23 285,75 грн.); № 3018 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 871,67 грн.); № 3019 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 730,00 грн.); № 3020 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 691,67 грн.); № 3022 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 991,67 грн.); № 3023 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1 225,00 грн.); № 3024 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1170,00 грн.); № 3025 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1191,67 грн.); № 3026 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 590,03 грн.); № 3027 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 791,67 грн.); № 3028 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1491,67 грн.); № 3029 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 374, 17 грн.); № 3030 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 808,33 грн.); № 3031 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1025,83 грн.); № 3032 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 794,17 грн.); № 3033 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 897,50 грн.); № 3034 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 260,83 грн.); № 3035 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1 800,80 грн.); № 3017 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 675,83 грн.); № 3014 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 1 350,83 грн.); № 3015 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 698,33 грн.); № 3016 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 3016,00 грн.); № 3013 від 16.07.2008 року (сума ПДВ 775,00 грн.); № 3041 від 21.07.2008 року (сума ПДВ 16348,33 грн.); № 3042 від 21.07.2008 року (сума ПДВ 10104,17 грн.); № 3043 від 21.07.2008 року (сума ПДВ 5008,42 грн.); № 3036 від 22.07.2008 року (сума ПДВ 10 471,67 грн.); № 3037 від 22.07.2008 року (сума ПДВ 19 976,00 грн.); № 3038 від 22.07.2008 року (сума ПДВ 1013,25 грн.); № 3044 від 23.07.2008 року (сума ПДВ 6 670,83 грн.); № 3039 від 25.07.2008 року (сума ПДВ 52 540,50 грн.); № 2507-25 від 25.07.2008 року (сума ПДВ 976,67 грн.); № 3053 від 06.08.2008 року (сума ПДВ 8 137,95 грн.); № 3054 від 06.08.2008 року (сума ПДВ 6 970,00 грн.); № 3055 від 06.08.2008 року (сума ПДВ 6 579,00 грн.); № 3056 від 06.08.2008 року (сума ПДВ 5 912,00 грн.); № 3057 від 08.08.2008 року (сума ПДВ 19 554,17 грн.); № 3058 від 08.08.2008 року (сума ПДВ 10 437,50 грн.); № 3048 від 11.08.2008 року (сума ПДВ 5 870,00 грн.); № 3045 від 11.08.2008 року (сума ПДВ 16 416,67 грн.); № 3046 від 19.08.2008 року (сума ПДВ 35824,27 грн.); № 3047 від 19.08.2008 року (сума ПДВ 29 708,33 грн.); № 3063 від 20.08.2008 року (сума ПДВ 7 880,83 грн.); № 3059 від 20.08.2008 року (сума ПДВ 13 256,67 грн.); № 3062 від 20.08.2008 року (сума ПДВ 18 543,33 грн.); № 3060 від 20.08.2008 року (сума ПДВ 13 875,00 грн.); № 3061 від 20.08.2008 року (сума ПДВ 2 576,67 грн.); № 3049 від 31.08.2008 року (сума ПДВ 28 041,67 грн.); № 3050 від 31.08.2008 року (сума ПДВ 28 040,83 грн.); № 3051 від 31.08.2008 року (сума ПДВ 9 890,83 грн.); № 3052 від 31.08.2008 року (сума ПДВ 30 716,67 грн.); № 3065 від 24.09.2008 року (сума ПДВ 9 975,00 грн.); № 2 909-13 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 230,67 грн.); № 2 909-12 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 978,33 грн.); № 2 909-11 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 1 360, 83 грн.); № 2909-1 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 35 988,33 грн.); № 2909-2 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 11 312,67 грн.); № 2 909-3 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 14 799,17 грн.); № 2 909-4 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 57 349,17 грн.); № 2 909-5 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 230,67 грн.); № 2909-6 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 230, 67 грн.); № 2 909-7 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 230,67 грн.); № 2 909-8 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 230,67 грн.); № 2909-9 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 4 708,33 грн.); № 2 909-10 від 29.09.2008 року (сума ПДВ 6 447,50 грн.); № 2009-16 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 13 570, 00 грн.); № 3009-14 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 8 020,00 грн.); № 3 009-13 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 3 270,00 грн.); № 3009-12 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 1880,83 грн.); № 3009-11 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 1503,33 грн.); № 3009-10 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 3 505,83 грн.); № 3009-9 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 7 014,17 грн.); № 3009-8 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 15 192,17 грн.); № 3009-7 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 10 490,83 грн.); № 3009-6 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 3 964,17 грн.); № 3009-4 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 461,33 грн.); № 3009-17 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 26 111,00 грн.); № 3009-9 від 30.09.2008 року (сума ПДВ 7 014,17 грн.); № 0910-1 від 09.10.2008 року (сума ПДВ 7 650,00 грн.); № 40910-2 від 09.10.2008 року (сума ПДВ 23 333,33 грн.); № 0410-4 від 09.10.2008 року (сума ПДВ 59 266,67 грн.); № 0910-6 від 09.10.2008 року (сума ПДВ 34 194, 00 грн.); № 0910-3 від 09.10.2008 року (сума ПДВ 15 571,67 грн.); № 2110-1 від 21.10.2008 року (сума ПДВ 32 936,67 грн.); № 2910-5 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 2 837,50 грн.); № 2910-4 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 4 491,67 грн.); № 2910-3 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 4 825,00 грн.); № 2910-2 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 3 779,17 грн.); № 2910-1 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 4 337,40 грн.); № 2910-6 від 29.10.2008 року (сума ПДВ 7 892,28 грн.); № 3010-4 від 30.10.2008 року (сума ПДВ 53 954,17 грн.); № 3010-5 від 30.10.2008 року (сума ПДВ 50 805, 00 грн.); № 3010-2 від 30.10.2008 року (сума ПДВ 39 176, 69 грн.); № 3010-2 від 30.10.2008 року (сума ПДВ 3 698, 50 грн.); № 3010-1 від 30.10.2008 року (сума ПДВ 19 706,67 грн.); № 6 від 13.06.2008 року (сума ПДВ 31 658,33 грн.); № 7 від 13.06.2008 року (сума ПДВ 28372,50 грн.); № 8 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 4 700,00 грн.); № 9 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 475, 88 грн.); № 300610 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 19 060, 77 грн.); № 300611 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 19 520,83 грн.); № 300612 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 10 576,57 грн.); № 300613 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 770,90 грн.); № 300614 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 541,77 грн.); № 300614 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 541,77 грн.); № 300615 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 1 131, 67 грн.); № 3010 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 853,33 грн.); № 3010 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 853,33 грн.); № 300617 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 246, 67 грн.); № 300618 від 30.06.2008 року (сума ПДВ 658, 33 грн.); № 4/10 від 18.03.2008 року (сума ПДВ 1583,33 грн.) - том 4, а.с. 37-151.

У всіх податкових накладних визначено, що вони підписані від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»ОСОБА_5

Суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1 301 298,00 грн., сформовані на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «НВФ «Техприлад», були включені позивачем до складу податкового кредиту за період з червня по жовтень 2008 року.

Позивач платіжними дорученнями перерахував на користь ТОВ «НВФ «Техприлад»грошові кошти на суму 8 155 544,40 грн., в тому числі податок на додану вартість у розмірі 1 359 257,49 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (том 3, а.с. 221 -том 4, а.с. 36) (том ІІІ, а.с. 221-250).

До набрання чинності Податковим кодексом України відносини щодо порядку нарахування та сплати податку на додану вартість визначав Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997, № 168/97-ВР.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до положень підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, до складу податкового кредиту відноситься лише ті суми витрат платника податку, які фактично понесені на придбання товарів (робіт, послуг) для подальшого використання їх у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) , не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відтак, податкова накладна згідно закону розуміється не лише як формальний документ, а як документ, що несе відповідне правове навантаження і який повинен підтверджувати наявність підстав для включення в податковий кредит сум податку, зокрема реальне вчинення господарських операцій. Відсутність таких підстав позбавляє податкову накладну юридичної сили підтверджувати право на податковий кредит.

Відповідно до п. 2, п. 5, п. 6.2 та п. 18 «Порядку заповнення податкової накладної», затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165 та зареєстрованого в Мін'юсті 23.06.1997 за № 233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку. Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

За вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, зокрема, у випадку не здійснення самих операцій.

Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Вказана правова позиція неодноразово висловлювалось Вищим адміністративним судом України при розгляді справ даної категорії справ (ухвала ВАСУ від 26.10.2010 р. по справі № К-5746/07 (номер у ЄДРСР 12492841), ухвала ВАСУ від 08.07.2010 р. по справі № К-23280/07 (номер у ЄДРСР 10370705), ухвала ВАСУ від 28.09.2011 р. по справі № К-54846/09 (номер у ЄДРСР 19787481), ухвала ВАСУ від 07.07.2011 р. по справі № К-11416/08 (номер у ЄДРСР 16851070) та інші).

В той же час, зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що підрядні роботи ТОВ «НВФ «Техприлад»фактично не виконувались та позивачем не отримувались.

Так, перевіркою встановлено та підтверджується матеріалами справи (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 11837813 22.11.2011 року -том ІІІ, а.с. 117-118), що засновником та керівником ТОВ «НВФ «Техприлад» в одній особі був ОСОБА_4.

Згідно інформації, що надійшла від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (вих. № 7858/91ю-323 від 02.12.2011 року, том ІІІ, а.с. 79 ) ТОВ «НВФ Техприлад»на протязі 1-4 кварталу 2008 року не подавало звітів про нарахування заробітної плати (за формою 1-ДФ).

Досліджені судом копії декларацій з податку на прибуток підприємства за 2008 рік (том ІІІ, а.с. 83-85) свідчать, що ТОВ «НВФ «Техприлад»не декларувало у складі валових витрат витрати на оплату праці (ряд. 04.3 декларації).

Як вбачається з матеріалів, наданих ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у ТОВ «НВФ «Техприлад»основні засоби та виробничі запаси відсутні . Так, згідно декларацій з податку на прибуток ТОВ «НВФ «Техприлад»за 1 квартал 2008 р., за півріччя 2008 року, за 3 квартали 2008 року, за 2008 рік підприємство не декларувало наявність балансової вартості запасів та основних фондів, не проводило розрахунок амортизації (том ІІІ, а.с. 82-85).

Зі змісту договору Субпідряду № 18-п від 13.06.2008 року та актів приймання-передачі, підписаних між позивачем та ТОВ «НВФ «Техприлад», вбачається, що їх предметом був великий масив багатопрофільних та багатофункціональних робіт, що з урахуванням часу їх виконання та розгалуженості місць виконання робіт/послуг (більш ніж на 14 об'єктах за різними адресами), обсягу та специфіки цих операцій (проведення капітального та інших видів ремонту приміщень) потребувало значних виробничих потужностей та наявності кваліфікованих працівників.

В той же час, досліджені під час судового розгляду докази свідчать про відсутність у ТОВ «НВФ «Техприлад»адміністративно-господарських можливостей та трудових ресурсів, необхідних для виконання господарських зобов'язань, відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 р. № 1112/11/13-10 про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу , основних коштів, виробничих активів , складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Таким чином, за відсутності у ТОВ «НВФ «Техприлад»технічного персоналу, виробничих активів відсутні підстави вважати товарними господарські операції з придбання позивачем робіт у вказаного підприємства.

Посилання позивача на наданий Службою безпеки України перелік працівників, що мали доступ до виконання робіт з ремонту приміщень ЦУ СБУ (том 5, а.с. 9-19), вказаних висновків суду не спростовує, оскільки даний перелік не підтверджує належність цих осіб саме до працівників ТОВ «НВФ «Техприлад», тим більше, що згідно податкової звітності останнього підприємство не мало найманих працівників.

Під час судового розгляду справи суд також з'ясував, що Слідчий відділ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва розслідує кримінальну справу 70-00514 по факту фіктивного підприємництва за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України щодо ТОВ «НВФ Техприлад».

З пояснень директора ТОВ «НВФ «Техприлад»ОСОБА_4, допитаного в рамках кримінальної справи № 70-00514, вбачається, що ТОВ «НВФ «Техприлад»ним не реєструвалось, про існування вказаного підприємства ОСОБА_6 дізнався від працівників міліції у 2010 році. У 2007 році він на прохання невідомої особи підписав певні документи нібито з метою участі у тендері, про те, що у такий спосіб було зареєстровано ТОВ «НВФ «Техприлад»йому не відомо. Також ОСОБА_4 повідомив, що він не проводив як посадова особа фінансово-господарські взаємовідносини з будь-якими підприємствами, не укладав договорів, не підписував та не видавав як посадова особа видаткові накладні, податкові накладні, рахунки-фактури та інші фінансово-господарські документи. Також не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «НВФ «Техприлад»від його імені (том ІІІ, а.с. 64-71).

Під час розслідування кримінальної справи № 70-00514 встановлено, що ТОВ «Білтек»впродовж 2007-2009 років використовувалось з метою створення штучної видимості законності перерахування на їх розрахункові рахунки грошових коштів з метою подальшого переведення їх у готівку, незаконного завищення валових витрат та податкового кредиту з ПДВ у діючих підприємств, на підставі чого такі підприємства занижували свої податкові зобов'язання перед бюджетом України.

Крім того, згідно висновку № 92 від 30.03.2011 року науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на південно-західній залізниці всі первинні документи, складені на виконання господарських операцій між ТОВ «НВФ «Техприлад»та ТОВ «Білтек», і досліджені судом по даній справі -Договір субпідряду № 180-п/2008 від 13.06.2008р., податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт підписані від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»не ОСОБА_4, а іншими особами (том ІІІ, а.с. 167-194).

Наведені обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання виконання субпідрядних робіт фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Зазначені операції не містять у своїй суті розумних економічних або інших причин (ділової мети) придбання та продажу товарів, робіт (послуг). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності ТОВ «Білтек»в даному випадку є виключно чи переважно формування податкового кредиту за рахунок сумнівних фінансових операцій.

Крім того, за вимогами п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, а відповідно до п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.97р. за №233/2037 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яким затверджено Порядок заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) , та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.

За змістом п. 5 даного Порядку у взаємозв'язку з п. 18 Порядку, податкова накладна, видана/підписана не уповноваженою особою, є недійсною .

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 цього ж Закону).

Таким чином, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження здійснення господарської операції.

Обов'язковими реквізитами у праві визнаються обов'язкові дані, які мають бути в будь-якому документі для визнання його дійсним , таким, що має юридичну силу.

Отже, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним та, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У разі підписання первинного документу не уповноваженою особою, такий документ не створює будь-яких правових наслідків у бухгалтерському, а отже і у податковому обліку (у вигляді виникнення валових витрат та права на податковий кредит), як і документ на якому імітовано або підроблено підпис уповноваженої особи.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»фальшивість документа , що надає права або звільняє від обов'язків, може бути підставою для відмови у наданні відповідного права, в тому числі і права на бюджетне відшкодування.

В той же час, з аналізу матеріалів справи вбачається, що підпис у первинних документах, якими підтверджується здійснення господарських операцій між ТОВ «Білтек»та ТОВ «НВФ «Техприлад»виконані від імені останнього неуповноваженою особою , тобто не директором вказаних підприємств -ОСОБА_4, який фінансово-господарську діяльність від імені даного підприємства не здійснював.

Посилання позивача на те, що первинні документи (договори, акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні тощо) підписувалися від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»гр. ОСОБА_5, уповноваженим ОСОБА_4 на укладання договорів та підписання інших первинних документів від імені підприємства згідно довіреності від 01.02.2008 р. (том І, а.с. 53), не приймаються судом до уваги, адже з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що він не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність ТОВ «НВФ «Техприлад»від його імені. Більше того, з пояснень ОСОБА_4 вбачається, що жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства він не підписував, печатку та реєстраційні документи підприємства він ніколи не отримував та не використовував , що свідчить про неможливість підписання ним та проставляння печатки на довіреності від 01.02.2008 р.

Як вбачається з відповіді на судовий запит Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації (вих. № 05/23-2359 від 23.03.2012 р.), реєстраційна справа ТОВ «НВФ «Техприлад»не містить відомостей про призначення гр. ОСОБА_5 на посаду директора зазначеного товариства та внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідного запису (том IV, а.с. 76-77).

Відтак, ТОВ «НВФ «Техприлад» при укладенні договорів та виписці відповідних первинних та податкових документів діяло за межами цивільної дієздатності юридичної особи, оскільки не діяло через призначеного у законному порядку керівника чи уповноважену ним особу.

Окрім того, оскільки юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону, то підписання від імені юридичної особи договорів невідомими особами, які не є органами юридичної особи свідчить про те, що такі діяли всупереч закону. Ці дії не можуть вважатися такими, що призвели до набуття юридичними особами цивільних прав та обов'язків для ТОВ «НВФ «Техприлад».

Враховуючи те, що податкові накладні підписані невстановленою особою , повноваження якої на здійснення господарської діяльності від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»не встановлені та не підтверджені, у суду відсутні підстави вважати такі податкові накладні первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону, тобто документами, які підтверджують фактичне придбання позивачем робіт, товарів у ТОВ «НВФ «Техприлад».

Відтак, суд дійшов висновку, що договір, акти виконаних робіт, підписані від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»ОСОБА_5, не відповідають вимогам, які встановлені для первинного документа, а тому не є допустимими засобами доказування і, відповідно, не можуть доводити обставини, які в цих документах зафіксовані.

Вчинення господарської операції невстановленою особою, що не займалась і не мала наміру займатися підприємницькою діяльністю від імені юридичної особи, на яку законодавством покладено конкретні обов'язки у сфері оподаткування, є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені цього підприємства, предметом яких є надання податкової вигоди іншим підприємствам, слід розцінювати як такі, що укладені з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами господарювання податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Угоди (господарські операції), які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість відшкодування ПДВ з бюджету чи заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства (ст. 207 ГК України) та є такими, що порушують публічний порядок (ст. 229 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним. Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тим, що пов'язані з його недійсністю.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Зібраними у справі та дослідженими судом доказами у їх сукупності підтверджується, що роботи на користь позивача ТОВ «НВФ «Техприлад»фактично не виконувались та позивачем не придбавались.

Оскільки наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, при цьому господарські операції мають бути відображені в податковому обліку відповідно до їх реального змісту, тому з огляду на фіктивність діяльності ТОВ «НВФ «Техприлад», непідтвердження товарності господарських операцій з виконання робіт за договором, укладеним позивачем з цим контрагентом, та використання робіт у господарській діяльності позивача, суд приходи до висновку, що податкові накладні, видані ТОВ «НВФ «Техприлад» не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку та бути підставою для визначення податкового кредиту з податку на додану вартість.

У зв'язку з цим, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав з якими Закон України «Про податок на додану вартість»у взаємозв'язку з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог, в зв'язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено підстав для скасування податкового повідомлення-рішення № 0003472312/0 від 06 червня 2011 року, відповідно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Патратій О.В.

Повний тест постанови складено та підписано: 17 квітня 2012 року.