Ухвала

від 23.04.2015 по справі 2а-15498/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2015р. м. Київ К/9991/43474/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012

у справі № 2а-15498/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Білтек"

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Білтек" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення - рішення № 0003472312/0 від 06.06.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2012 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.04.2012 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003472312/0 від 06.06.2011.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 222 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особі, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ „НВФ „Техприлад" за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 та складено акт № 1172/23-12/32830685 від 17.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення № 0003472312/0 від 06.06.2011, яким визначено позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 1626623 грн.: основний платіж 1301298 грн., штрафних (фінансові) санкції 325325 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з червня по жовтень 2008 року на загальну суму 1301298 грн., оскільки податковий кредит ТОВ „Білтек" за період з червня по жовтень 2008 року було сформовано на підставі первинних документів, які були підписані від імені ТОВ „НВФ „Техприлад" неуповноваженою особою, оскільки згідно з протоколом допиту директора ОСОБА_3, допитаного в рамках кримінальної справи № 70-00514, було встановлено, що установчі документи ТОВ „НВФ „Техприлад" були підписані ним на прохання невідомої особи, яка ввела його в оману щодо змісту підписуваних документів.

Згідно пояснень ОСОБА_3 жодної господарської діяльності від імені підприємства він не здійснював, первинних документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур тощо) не підписував та не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність.

Окрім цього, перевіркою встановлено, що первинні документи, якими підтверджуються господарські операції ТОВ „Білтек" з ТОВ „НВФ „Техприлад", підписано не директором ТОВ „НВФ „Техприлад", що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За змістом пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 названого Закону підставою для формування податкового кредиту є податкова накладна.

В силу вимог пп. 7.4.5 п. 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом четвертим пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит та на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Слід зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки.

У зв'язку з цим, презюмується, що дії платника, які мають своїм результатом отримання податкової вигоди (зокрема, у вигляді зменшення об'єкта оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість на суму витрат, понесених у зв'язку з оплатою поставлених послуг) є економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій декларації та податковій звітності - достовірними, якщо податковим органом не доведено зворотне.

При цьому висновок про необґрунтованість податкової вигоди платника повинен базуватись на об'єктивній інформації, що безспірно підтверджує відсутність у діях платника розумної ділової мети та їх спрямованість виключно на створення сприятливих податкових наслідків.

А відтак саме по собі підписання документів від імені контрагента невстановленою особою не може бути підставою для висновку про незаконне формування даних податкового обліку по операціям з таким платником. Такий висновок в силу вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України може бути зроблений за наявності сукупності обставин, що свідчать про відсутність фактично здійснених фінансово-господарських операцій платника з його контрагентом та реальних витрат платника по цим операціям, про афілійованість платника з контрагентом для створення схеми ухилення від оподаткування та отримання необґрунтованої податкової вигоди.

З матеріалів справи випливає, що на момент здійснення спірних господарських операцій ТОВ „НВФ „Техприлад" було зареєстровано в установленому порядку як юридична особа, а ОСОБА_3 згідно з відомостями, наведеними у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, був вказаний як керівник цього товариства, тобто як особа, що уповноважена діяти від його імені без довіреності.

Перевірка автентичності ОСОБА_3 на кожному документі, представленому контрагентом, виходить за межі розумної обачливості позивача. Адже платник не може проводити почеркознавчу експертизу під час здійснення підприємницької діяльності, на нього не може бути покладено надмірний тягар доказування своєї добросовісності.

Доказів того, що особи, які підписали податкові накладні та інші документи від імені ТОВ „НВФ „Техприлад", не мали відповідних повноважень, а також того, що про ці обставини було відомо або мало бути відомо Товариству, відповідачем не надано.

Станом на день прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, яке б набрало законної сили, не було прийнято.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі № 2а-15498/11/2670 залишити без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.06.2012 у справі № 2а-15498/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко