Постанова
від 21.06.2012 по справі 2а-15498/11/2670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15498/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"21" червня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Анапріюк С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтек»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтек»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтек»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червня по жовтень 2008 року у розмірі 1301298,00 грн. за наслідками господарських операцій з TOB «НВФ «Техприлад». Як зазначав позивач, податковий кредит було сформовано на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від TOB «НВФ «Техприлад», яке було зареєстроване платником ПДВ; проведена господарська операція мала реальний характер, що підтверджуються первинними документами.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012року у задоволенні вказаного позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Товариство з обмеженою відповідальністю «Білтек»подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову про задоволення даного позову.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову суду першої інстанції - скасувати з наступних підстав.

За п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

У період з 13.05.2011 року по 16.05.2011 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Білтек»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особі, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «НВФ «Техприлад»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 1172/23-12/32830685 від 17.05.2011 року, за змістом якого під час перевірки було встановлено, що податковий кредит ТОВ «Білтек»за період з червня по жовтень 2008 року було сформовано на підставі первинних документів, які були підписані від імені ТОВ «НВФ «Техприлад»неуповноваженою особою, оскільки згідно з протоколом допиту директора ОСОБА_2, допитаного в рамках кримінальної справи № 70-00514, було встановлено, що установчі документи ТОВ «НВФ «Техприлад»були підписані ним на прохання невідомої особи, яка ввела його в оману щодо змісту підписуваних документів. Згідно пояснень ОСОБА_2 жодної господарської діяльності від імені підприємства він не здійснював, первинних документів (договорів, актів здачі-прийняття робіт, податкових накладних, рахунків-фактур тощо) не підписував та не уповноважував третіх осіб проводити фінансово-господарську діяльність. Окрім цього, перевіркою встановлено, що первинні документи, якими підтверджуються господарські операції ТОВ «Білтек»з ТОВ «НВФ «Техприлад», підписано не директором ТОВ «НВФ «Техприлад»ОСОБА_2, що підтверджується висновком почеркознавчої експертизи науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Південно-Західній залізниці. Враховуючи викладене, відповідач зробив висновок про порушення ТОВ «Білтек»підпункту 7.4.5. пункту 7.4., підпункту 7.7.1. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з червня по жовтень 2008 року на загальну суму 1301298,00 грн.

06 червня 2011 року на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003472312/0, яким позивачу за порушення пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 1626623,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 1301298,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 325325,00 грн.

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарги позивача - без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним, та таким, що відповідає нормам чинного податкового законодавства України, оскільки відповідачем надано достатні аргументи та доводи, які свідчать що оскаржуване рішення прийняте в межах повноважень податкового органу та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано та правомірно. В той же час, позивач не довів обставин в обґрунтування своїх вимог.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до змісту п. 7.4.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбаданням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Тобто, ключовим у змісті даної норми є використання придбаних товарів, робіт, послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків.

Крім того, згідно п. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з присіданням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому колегією суддів встановлено, що за фактами виконання субпідрядником, прийняття і оплати робіт підприємство позивача отримувало заповнені належним чином податкові накладні ТОВ ТОВ НВФ "Техприлад" та його свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, що було видано відповідним податковим органом і підтверджувало право вказаного контрагента на виписку податкових накладних.

Отже, колегія суддів вважає, що правомірність нарахування податкового кредиту підтверджено зазначеним вище.

Крім цього, такий висновок підтверджується п. 6.2 Наказу ДПА України "Про затвердження Порядку заповнення податкової накладної", за змістом якого податкова накладна дає право покупцю (замовнику), зареєстрованому як платник ПДВ, на включення до податкового кредиту відповідних витрат.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач отримав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ і це свідоцтво було предметом перевірки працівників податкової інспекції.

Вищенаведеним вимогам Закону кореспондують норми п. 7.2.4. Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 5 Порядку заповнення податкової накладної, які встановлюють, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку та податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку у податковому органі.

Колегія суддів зауважує, що на час здійснення операції з ТОВ НВФ "Гехприлад" у 2008 році останнє було зареєстроване державною податковою інспекцією як платник податку на додану вартість.

Відповідно до 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому колегією суддів встановлено, що хоча будь-якими законодавчими актами не передбачений обов'язок платників податків щодо перевірки справжності підписів посадових осіб контрагентів, дійсності та справжності та інших документів, що були видані відповідними державними органами позивачем було витребувано повний пакет реєстраційних документів зазначеного вище контрагента.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем було вжито усіх залежних від нього заходів при виборі контрагента, підписанні з ним договорів та проведенні господарських операцій, а також для недопущення господарського правопорушення, в тому числі витребувані підтверджуючі податковий статус контрагента документи.

Крім того, матеріалами справи (протокол і наказ) підтверджується право ОСОБА_3 на вчинення юридично значимих дій від імені ТОВ НВФ "Техприлад", в тому числі підписання і виконання договорів, оформлення податкових накладних тощо.

Отже, відсутні підстави для застосування до позивача фінансових санкцій, а висновки суду першої інстанції щодо підписання документів, в тому числі податкових накладних неуповноваженою особою, спростовуються матеріалами справи.

Також колегія суддів зауважує, що матеріали кримінальної справи про незаконну діяльність ТОВ НВФ "Техприлад" не можуть бути підставою відмови в задоволенні даного позову, оскільки такі висновки є необґрунтованими без вироку в кримінальній справи чи постанови про її закриття за нереабілітуючих обставин, оскільки вважаються недопустимим засобом доказування.

Згідно матеріалів справи на підставі укладеного позивачем із Службою безпеки України договору генерального підряду № 19/2-1р на виконання робіт з капітального (аварійного) ремонту приміщень Центрального управління Служби Безпеки України від 01.07.2008 року, позивачем отримано замовлення на здійснення комплексу робіт по 17 об'єктах на загальну суму 13920000,00 грн. За погодженням із замовником позивачем був залучений субпідрядник ТОВ НВФ "Техприлад" на виконання частини обсягу замовлених за договором робіт на загальну, суму 8155544,40 грн. Роботи, що були виконані субпідрядником і передані позивачу, в подальшому були передані замовнику. Реальність виконання робіт, їх господарський і товарний характер підтверджується ідентичністю робіт, виконаних субпідрядником та робіт, реально прийнятих замовником, їх найменуванням, обсягом, строками виконання. Підтвердженням цього є акти передачі робіт позивачем замовнику та актами виконаних робіт, переданих субпідрядником позивачу. Більше того, реальність виконаних робіт була підтверджена перевіркою КРУ.

Вказане на думку колегії суддів, спростовує твердження відповідача про фіктивність спірних операцій позивача.

Також колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача про неможливість виконання позивачем спірних робіт у зв'язку із відсутністю основних фондів та людського ресурсу, оскільки роботи, що виконувалися за спірним зобов'язанням не потребували ресурсів у вигляді будівельної техніки чи інших подібних об'єктів, ці роботи полягали у здійсненні ремонту і використанні (без основних засобів) праці людей. Відповідно до списку осіб, які були допущені на режимні об'єкти для здійснення ремонтних робіт за договором генерального підряду № 19/2-1р від 01.07.2008 року, із 100 осіб, що проводили ці роботи лише 7 були працівниками позивача, а інші особи були залучені TOB НВФ "Техприлад". Та обставина, що працівники контрагента не були офіційно оформлені як наймані може бути поставлено в провину саме цьому підприємству, а не позивачу.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не можу вважатися підставою для відповідальності позивача.

Колегією суддів встановлено, що проведені операції щодо виконання робіт і їх передачі замовнику, в тому числі тієї частини, що були виконані субпідрядником, мали в подальшому оподатковуваний характер. Відповідно до реєстру виданих і отриманих податкових накладних позивача за фактами отримання від субпідрядника податкових накладних позивачем нараховувався податковий кредит. Однак, за фактом передачі цих робіт замовнику було нараховане відповідне податкове зобов'язання, причому останнє за розміром перевищувало розмір податкового кредиту. Вартісна позитивна різниця між нарахованим податковим зобов'язанням за фактами передачі робіт замовнику та отриманим від субпідрядника податковим кредитом була перерахована до бюджету.

Таким чином, податковий результат позивача за наслідками проведених операцій повністю відповідає приписом п. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а доводи ДПІ фактично перетворюють податок на додану вартість на податок з обороту, що не відповідає не тільки змісту п. 7.7.1. вказаного Закону, а і економічній сутності податку на додану вартість.

Отже, проведені позивачем операції мали реальний, товарний і господарський характер, а отримані роботи були використані в господарській діяльності позивача та подальших оподатковуваних операціях.

Правова позиція з даного питання висловлено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 pоку № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", за яким правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів із метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

За п. п. 2, 3 цього листа підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції. При цьому для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагентів повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, за позицією вищого судового органу в системі судів адміністративної юрисдикції, нарахування податкового кредиту за операціями з проблемними контрагентами є правомірним за сукупної наявності наступних умов: реальність проведеної господарської операції та її подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; реєстрація контрагента на момент проведення операції в ЄДР та реєстрі платників ПДВ; відсутність відомостей у платника податку про вади статусу та діяльності контрагента; наявність господарської мети проведення відповідних операцій.

Колегія суддів зауважує, що наявність зазначених умов у позивача в повному обсязі підтверджено матеріалами справи. Проведена господарська операція мала реальну господарську мету передачі частини робіт, виконаних субпідрядником, замовнику. Роботи, отримані від субпідрядника, мали реальний і товарний характер та були використані в подальшому для передачі замовнику із відповідним нарахуванням податків, тобто в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності. На момент здійснення операцій, контрагент зареєстрований в ЄДР (був виключений із реєстру платників ПДВ тільки через рік після припинення правовідносин з позивачем). Позивач не міг знати про вади його діяльності, не мав можливості перевіряти автентичність підписів на первинних документах, а також приховувані від всіх третіх осіб обставини здійснення господарської діяльності від імені ОСОБА_2 чи інших третіх осіб.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вимог позивача без дослідження всіх обставин справи.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Білтек»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 квітня 2012 року скасувати та ухвалити нову постанову , якою адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 06.06.2011 року № 0003472312/0 .

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення21.06.2012
Оприлюднено27.06.2012
Номер документу24920811
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-15498/11/2670

Ухвала від 02.11.2011

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 08.06.2015

Адміністративне

Верховний Суд України

Маринченко В.Л.

Ухвала від 23.04.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Ухвала від 15.04.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Федоров М.О.

Постанова від 21.06.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мельничук В.П.

Постанова від 06.04.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні