Постанова

від 13.04.2012 по справі 2а-18527/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 квітня 2012 року 12:09 № 2а-18527/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Марченко С.С.,

від відповідача: Коваленка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0000752303 від 19 серпня 2011 року, - ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Будпостач»(далі -позивач, ПП «Будпостач») з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0000752303 від 19 серпня 2011 року щодо нарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 грудня 2011 року відкрито провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 196 037,11 грн. та березень 2011 року у розмірі 155 681,77 грн., оскільки податковий кредит було сформовано ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Доар», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання ТОВ «Торговий дім «Доар»своїх податкових зобов'язань.

Крім того, позивач звертав увагу суду на те, що висновки відповідача про нікчемність господарських операцій з ТОВ «Торговий дім «Доар»є неправомірними, оскільки зроблені на підставі акту перевірки без дослідження фінансово-бухгалтерських документів.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пункти 198.1, 198.2, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, оскільки податковий кредит було сформовано на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Торговий дім «Доар», яке має ознаки фіктивності.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 05.08.2011 р. по 08.08.2011 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Будпостач»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Торговий дім «Доар»(код ЄДРПОУ 37194473) за період січень 2011 року, березень 2011 року.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 4111/23-322-24267110 від 08.08.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 9-19.

19 серпня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Дніпровському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення № 0000752303 , яким позивачу, за порушення п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 351 720,00 грн., в тому числі основного платежу у розмірі 351 719,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,00 грн. (том І, а.с.8).

За результатами оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 27.10.2011 р. № 10508/10/25-114 та рішенням Державної податкової служби України від 28.11.2011 р. № 6322/6/10-25 скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 19 серпня 2011 року № 0000752303 -без змін. (том І, а.с.25-32).

Під час перевірки було встановлено, що ПП «Будпостач» було віднесено до складу податкового кредиту з ПДВ за січень 2011 року та березень 2011 року суму податку на додану вартість у загальному розмірі 351 719,00 грн., сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Торговий дім «Доар», яке в свою чергу має ознаки фіктивності.

В Акті перевірки зазначено, що згідно матеріалів, отриманих від ДПІ у Голосіївському районі м. Києва (акт від 28.07.2011р. № 842/3/23-40-37194473), встановлено, що підписи від імені керівника ТОВ «Торговий дім «Доар»ОСОБА_1 в представлених на дослідження документах виконані не ОСОБА_1, а іншою особою. Також за результатами виїзду на юридичну адресу ТОВ «Торговий дім «Доар»встановлено, що дане підприємство та його посадові особи відсутні за вказаною адресою. Згідно податкової звітності у ТОВ «Торговий дім «Доар» відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності.

За таких обставин, відповідач прийшов до висновку, що договори, укладені між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Доар», в порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними.

Внаслідок вищеописаного позивачем, на думку податкового органу, неправомірно сформовано податковий кредиту з податку на додану вартість за січень, березень 2011 року на загальну суму 351 718,88 грн., чим порушено п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Матеріали справи свідчать, що 04 січня 2011 року між ПП «Будпостач»(Покупець) та ТОВ «Торговий дім «Доар»(Продавець) було укладено угоду поставки № 04/01/11, згідно якого Продавець зобов'язується передати товар по узгодженій номенклатурі та об'єму у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму згідно з умовами угоди (том І, а.с. 33-34).

Згідно умов договору Продавець відпускає Покупцю продукцію окремими партіями в кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами. Датою отримання товару вважається дата підписання Покупцем витратної накладної Продавця. Покупець оплачує продукцію в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок Продавця згідно рахунка-фактури або витратної накладної (п.2.1).

На виконання умов Договору № 04/01/11 від 04.01.2011 року, укладеного між ПП «Будпостач»та ТОВ «Торговий дім «Доар», останнім було передано позивачу товар на загальну суму 2 110 313,35 грн., в тому числі ПДВ -351 718,88 грн., що підтверджується видатковими накладними: № 173 від 04.01.2011 року на суму 154 623,35 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 770,56 грн.), № 167 від 04.01.2011 р. на суму 5 124,29 грн. (в т.ч. ПДВ -854,05 грн.), № 168 від 04.01.2011 р. на суму 142 886,53 грн. ( в т.ч. ПДВ -23 814,42 грн.), № 169 від 04.01.2011р. на суму 40 135,66 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 689,28 грн.), № 170 від 04.01.2011р. на суму 74 308,88 грн. (в т.ч. ПДВ -12 384,81 грн.), № 171 від 04.01.2011 р. на суму 80 232,53 грн. (в т.ч. ПДВ -13 372,09 грн.), № 163 від 04.01.2011р. на суму 110 345,59 грн. (в т.ч. ПДВ -18 390,93 грн.), № 164 від 04.01.2011р. на суму 161 910,73 грн. (в т.ч. ПДВ- 26 985,12 грн.), № 166 від 04.01.2011р. на суму 76 792,28 грн. ( в т.ч. ПДВ -12 798,71 грн.), № 165 від 04.01.2011р. на суму 175 074,12 грн. (в т.ч. ПДВ -29 179,02 грн.), № 172 від 04.01.2011р. на суму 154 788,74 грн. (в т.ч. ПДВ -25 798,12 грн.), № 87 від 01.03.2011 р. на суму 231 920,63 грн. (в т.ч. ПДВ -38 653,44 грн.), № 92 від 01.03.2011 р. на суму 31 675,57 грн. (в т.ч. ПДВ -5 279,26 грн.), № 91 від 01.03.2011 р. на суму 315 097,09 грн. (в т.ч. ПДВ -52 516,18 грн.), № 90 від 01.03.2011 р. на суму 181 921,46 грн. (в т.ч. ПДВ -30 320,24 грн.), № 89 від 01.03.2011 р. на суму 136 777,87 грн. ( в т.ч. ПДВ -22 796,31 грн.), № 88 від 01.03.2011 р. на суму 11 002,39 грн. ( в т.ч. ПДВ -1 833,73 грн.), № 86 від 01.03.2011 р. на суму 25 695,64 грн. (в т.ч. ПДВ -4 282, 61 грн.) -том І, а.с. 97-135.

Розрахунки за отриманий товар ПП «Будпостач»провело шляхом перерахування на рахунок ТОВ «Торговий дім «Доар»грошових коштів у загальному розмірі 2 110 313,35 грн. (в тому числі ПДВ -351 718,88 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: № 5988 від 16.02.2011 р. на суму 429 980,17 грн., № 6133 від 25.02.2011 р. на суму 746 242,53 грн., № 7019 від 12.04.2011 р. на суму 450 396,53 грн., № 7044 від 13.04.2011 р. на суму 483 694,12 грн. (том ІІІ, а.с. 8-11).

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Доар»виписало позивачу податкові накладні: № 166 від 04.01.2011 року на суму 76 792,28 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 798,71 грн.); № 165 від 04.01.2011 року на суму 175 074,12 грн. (в т.ч. ПДВ -29 179,02 грн.); № 164 від 04.01.2011 року на суму 161 910,73 грн. (в т.ч. ПДВ -26 985,12 грн.); № 163 від 04.01.2011 року на суму 110 345,59 грн. (в т.ч. ПДВ -18 390,93 грн.), № 171 від 04.01.2011 року на суму 80 232,53 грн. (в т.ч. ПДВ -13 372,09 грн.); № 170 від 04.01.2011 року на суму 74 308,88 грн. (в т.ч. ПДВ - 12 384,81 грн.); № 169 від 04.01.2011 року на суму 40 135,66 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 689,28 грн.); № 168 від 04.01.2011 року на суму 142 886,53 грн. (в т.ч. ПДВ -23 814,42 грн.); № 167 від 04.01.2011 року на суму 5 124,29 грн. (в т.ч. ПДВ -854,05 грн.); № 173 від 04.01.2011 року на суму 154 623,35 грн. (в т.ч. ПДВ -25 770,56 грн.), № 172 від 04.01.2011 року на суму 154 788,74 грн. (в т.ч. ПДВ - 25 798,12 грн.); № 86 від 01.03.2011 року на суму 25 695,64 грн. (в т.ч. ПДВ -4 282,61 грн.); № 87 від 01.03.2011 року на суму 231 920,63 грн. (в т.ч. ПДВ -38 653,44 грн.); № 89 від 01.03.2011 року на суму 136 777,87 грн. (в т.ч. ПДВ -22 796,31 грн.), № 92 від 01.03.2011 року на суму 31 675,57 грн. (в т.ч. ПДВ -5 279,26 грн.); № 91 від 01.03.2011 року на суму 315 097,09 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 516,18 грн.); № 88 від 01.03.2011 року на суму 11 002,39 грн. (в т.ч. ПДВ -1 833,73 грн.); № 90 від 01.03.2011 року на суму 181 921,46 грн. (в т.ч. ПДВ -30 320,24 грн., які були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Доар» (тобто в момент оплати товарів) -том І, а.с. 35-96.

Наведені податкові накладні були складені у момент виникнення податкових зобов'язань ТОВ «Торговий дім «Доар», тобто в момент оформлення вищезазначених податкових накладних, що засвідчують факт передачі товарів.

Суми ПДВ за вищевказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 196 037,11 грн., за березень 2011 року у розмірі 155 681,77 грн.

Правомірність включення вказаних сум до складу податкового кредиту не визнається відповідачем.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Враховуючи те, що спірні правовідносини виникли після 01 січня 2011 року, коли набув чинності Податковий кодекс України, судом при вирішенні справи застосовуються норми вказаного Кодексу.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Згідно з пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ПП «Будпостач»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання позивачем товарів (послуг); використання зазначених товарів та послуг у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за січень, березень 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Торговий дім «Доар», та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товарів.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, в силу наведених норм Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Наведені правові норми визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача -ТОВ «Торговий дім «Доар»-був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100321060, що підтверджується витягом з офіційного сайту Державної податкової служби України (том ІІ, а.с. 225).

Вказане свідоцтво було анульоване 10 травня 2011 року за ініціативою податкового органу, тобто на момент здійснення господарських операцій (січень, березень 2011 року) вказане свідоцтво було чинним і ТОВ «Торговий дім «Доар»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «Торговий дім «Доар» до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники товарів (робіт, послуг) були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи Довідка № 13108487 від 21.02.2012 року та Витяг № 13107860 від 21.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ТОВ «Торговий дім «Доар»зареєстроване як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією, станом на момент здійснення господарських операцій (та складання податкових накладних) було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців (том ІІ, а.с. 226-228, 229-237) та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі також на момент розгляду даної справи.

Як вбачається з довідки з ЄДР, контрагент позивача -ТОВ «Торговий дім «Доар»на момент проведення господарських операцій не був ліквідований, діяльність його в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Посилання відповідача на те, що до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність ТОВ «Торговий дім «Доар» за місцезнаходженням, судом не приймаються.

На переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Крім того, суду не представлено доказів того, що даний запис був внесений саме на час здійснення господарських операцій, і при цьому відповідачем також не представлено суду доказів припинення юридичної особи ТОВ «Торговий дім «Доар» (скасування державної реєстрації), виключення його з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, внесення недостовірної інформації до Єдиного державного реєстру під час взаємовідносин із позивачем.

Вирішуючи питання про реальність передачі ТОВ «Торговий дім «Доар»товарів на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 20 січня 2012 року № 12813714 до основних видів діяльності ПП «Будпостач»належать: оптова торгівля електропобутовими приладами (код КВЕД 51.43.1 ), оптова торгівля деревиною (код КВЕД 51.53.1), ремонт та технічне обслуговування іншого електричного устаткування, не віднесеного до інших групувань (код КВЕД 31.62.3), посередництво в торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами (код КВЕД 51.11.0), інші види оптової торгівлі (код КВЕД 51.70.0) - том ІІ, а.с. 208-209.

Судом встановлено, що передані ТОВ «Торговий дім «Доар»товари придбавались позивачем з метою використання в подальшій господарській діяльності. Так, отримані позивачем за договором поставки товари (свердла, зубила, диски циліндри, трубки з'єднувальні тощо) -були відчуджені на користь покупців -ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Практікер Україна», ТОВ «Будмен Інтер», ТОВ «Світ інструментів», ТОВ «Метро Кеш Енд Кері Україна», ТОВ «Мосі», ТОВ «Ріал Істейт Ф.К.А.», ПП «Камелот 3000», ПП «Елтіз»та ін., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, довіреностями, подорожніми листами та реєстрами виданих податкових накладних, які наявні в матеріалах справи (том ІІ, а.с. 20-202).

Згідно видаткових накладних, складених між позивачем та вищепереліченими контрагентами, загальна вартість товарів, переданих позивачем на користь своїх замовників включала в себе також суму податку на додану вартість.

Таким чином, дослідивши первинні документи та документи бухгалтерської звітності ПП «Будпостач», судом встановлено фактичне отримання продукції позивачем та подальше використання отриманої продукції у власній господарській діяльності при здійснення оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Торговий дім «Доар»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ТОВ «Торговий дім «Доар», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, Постанова від 9 вересня 2008 року (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР -2362425)».

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Доар», суд дійшов висновку, що зміст зазначеного правочину не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваних рішень ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ «Торговий дім «Доар», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочин між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Крім цього, необхідно зазначити, що і практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007р. у справі „Інтерсплав проти України").

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ТОВ «Торговий дім «Доар».

Тому суд вважає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про нікчемність оподатковуваних угод та протиправно поставив під сумнів розмір податкового кредиту з ПДВ, задекларованого позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Торговий дім «Доар».

Посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Торговий дім «Доар»основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «Торговий дім «Доар»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише податкова звітність цього підприємства.

Суд вважає, що подана до податкового органу податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що передані (надані) ТОВ «Торговий дім «Доар» позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів -виконання такої угоди не вимагало від виконавця наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів умови укладеної угоди не містять.

Крім того, як зазначалось вище, факт відсутності вказаних ресурсів у підприємства податковим органом не перевірявся , а такий висновок зроблений на підставі податкової звітності, яка не містить достатньої інформації, на підставі якої можливо обґрунтувати такі висновки.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

В контексті наведеного суд зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій , незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій , відсутність факту поставки товарів, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди третіх осіб.

Як вбачається з Акту перевірки, вказані обставини під час проведення перевірки відповідачем взагалі не досліджувались та жодні обґрунтовані доводи з цього приводу в Акті перевірки не наведено.

Разом з тим, посилання ДПІ у Дніпровському районі м. Києва на висновок спеціаліста щодо дослідження достовірності підпису та почерку керівника ТОВ «Торговий дім «Доар»ОСОБА_1 (ІІІ том, а.с. 20-22) не може бути прийняте судом до уваги, оскільки даним висновком встановлено несправжність підпису ОСОБА_1 на Договорі про визнання електронних документів від 28.02.2011 року.

В той же час, первинні документи, якими опосередковано взаємовідносини ПП «Будпостач»з ТОВ «Торговий дім «Доар», предметом дослідження експерта не були, відповідачем не надано суду доказів підписання цих документів неуповноваженими на те особами або інших доказів фальшивості цих документів.

Крім того, суд зазначає, що виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти неподання контрагентом податкової звітності чи несплату податків.

Враховуючи викладене, суд вважає, що ПП «Будпостач» правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за січень, березень 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України є помилковим, відтак визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 351 719,00 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000752303 від 19 серпня 2011 р. є протиправним.

Відповідно до пп. 14.1.265. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у розмірі 1,00 грн. є також протиправним.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва № 0000752303 від 19 серпня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ПП «Будпостач»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 19 серпня 2011 року № 0000752303.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Будпостач»судові витрати у розмірі 31, 20 грн. (тридцять одна гривня 20 коп.).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 23 квітня 2012 року.