Ухвала
від 02.12.2013 по справі 2а-18527/11/2670
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2013 року м. Київ К/9991/42921/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012

у справі № 2а-18527/11/2670

за позовом Приватного підприємства «Будпостач»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 13.04.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012, позов задоволено повністю. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі м.Києва від 19.08.2011 №0000752303.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну документальну перевірку щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Торговий дім «Доар» за період січень 2011 року, березень 2011 року, за результатами якої складено акт №4111/23-322-24267110 від 08.08.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.198.1, 198.2 ст.198 Податкового кодексу України внаслідок віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за січень 2011 року та березень 2011 року сум податку на додану вартість у загальному розмірі 351719,00 грн., сплачених у складі вартості товарів (робіт, послуг) на користь ТОВ «Торговий дім «Доар», яке має ознаки фіктивності.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0000752303, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 351719,00 грн. та штрафні санкції в сумі 1 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.01.2011 між позивачем та ТОВ «ТД «Доар» (продавець) укладено договір поставки №04/04/11, згідно якого продавець зобов?язується передати товар по узгодженій номенклатурі та об?єму у власність покупця, а покупець зобов?язується прийняти та оплатити товар. За умовами договору продавець відпускає продукцію окремими партіями в кількості, асортименті та в строки, узгоджені сторонами, датою отримання товару вважається дата підписання покупцем витратної накладної продавця. Оплата проводиться покупцем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок продавця згідно з рахунками-фактурами або витратними накладними.

На виконання умов договору ТОВ «ТД «Доар» було передано позивачу за відповідними видатковими накладними товар на загальну суму 2110313,35 грн., у т.ч. ПДВ 351718,88 грн. Оплата проведена позивачем в повному обсязі, згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень. На підставі виданих ТОВ «ТД «Доар» податкових накладних позивачем здійснено формування податкового кредиту у січні 2011 року у сумі 196037,11 грн. та березні 2011 року у сумі 155681,77 грн.

Відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послугу або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Пункт 198.6 ст. Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в акті перевірки не зафіксовано неналежне оформлення податкових накладних, на підставі яких відбулося формування позивачем податкового кредиту.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Пункт 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Тобто, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Податковий кодекс України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

На час укладення та виконання договорів контрагент позивача - ТОВ «ТД «Доар» був зареєстрований в ЄДРПОУ, був юридичною особою, наділеною цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебував на обліку як платник податків, у тому числі був платником податку на додану вартість, у зв'язку з чим правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих контрагентом податкових накладних здійснено у відповідності з вимогами закону.

Не можуть бути підставою для інших висновків і доводи відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру, оскільки вони засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. Придбання позивачем у контрагента товарно-матеріальних цінностей за вищенаведеним договором для використання у господарській діяльності при здійсненні оподатковуваних операцій, направлених на отримання прибутку, підтверджено наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме, податковими накладними, видатковими накладними, дорученнями, подорожними листами та реєстрами виданих податкових накладних.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції та апеляційної інстанції про відсутність у податкового органу правових підстав для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування з мотивів, викладених у касаційній скарзі немає.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.04.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун

СудВищий адміністративний суд України
Дата ухвалення рішення02.12.2013
Оприлюднено23.12.2013
Номер документу36233834
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —2а-18527/11/2670

Ухвала від 16.12.2011

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

Ухвала від 29.11.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Ланченко Л.В.

Ухвала від 02.12.2013

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Ланченко Л.В.

Ухвала від 06.06.2012

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Ісаєнко Ю.А.

Постанова від 13.04.2012

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Патратій О.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні