Постанова

від 11.04.2012 по справі 2а-19509/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 квітня 2012 року 14:55 № 2а-19509/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача -Перепелюка О.В.,

від відповідача -Філоненка В.О., Сінгура В.В., Юрченка С.М., Задорожного А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт» про стягнення у дохід держави грошових коштів, отриманих за нікчемними правочинами,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» про стягнення всього отриманого за нікчемними правочинами (договорами від 24.12.2010 № П24122010, від 27.12.2010 №П27122010, від 22.03.2011 № ТО22032011, від 23.06.2011 №Д2362011) в дохід держави у сумі 943 976,00 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-19507/11/2670 та призначено справу до судового розгляду.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході перевірки ТОВ «Укрбудсвіт»виявлено укладення нікчемних правочинів між відповідачами, які направлені на ухилення від сплати податків, зокрема від сплати ПДВ, внаслідок завищення податкового кредиту. На думку органу податкової служби, про нікчемність правочинів свідчить відсутність у ТОВ «РІП»необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Крім того, згідно пояснення, наданого службовою запискою ГВМП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011р. № 4528/ДПІ/26-10/3, директор ТОВ «РІП»ОСОБА_1 не є директором цього підприємства, товариство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував, не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

У зв'язку з цим, позивач стверджує, що в момент вчинення правочинів між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт» його сторони порушили вимоги частини п'ятої статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки позивач вважає, що правочини укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, тому просив суд застосувати наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України, - стягнути в доход держави все одержане сторонами за нікчемним зобов'язанням.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача - ТОВ «Укрбудсвіт» в судовому засіданні, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, посилались на безпідставність висновків позивача про недійсність договорів, укладених між відповідачами.

Як зазначали представники відповідача, договори, що укладені між ТОВ «Укрбудсвіт» та TOB «РІП», на виконання підрядних робіт (від 24.12.2010 № П24122010, від 27.12.2010 №П27122010, від 22.03.2011 № ТО22032011, від 23.06.2011 №Д2362011), відповідають вимогам чинного законодавства, кошти виконавцю за виконані роботи перераховано безготівковим шляхом у повному обсязі, що підтверджується роздруківками по банківському рахунку ТОВ «Укрбудсвіт», а факт виконання робіт підтверджується актами приймання виконаних робіт, податковими накладними, виписаними виконавцем, а результати робіт використані у власній господарській діяльності, направленій на отримання прибутку, що підтверджується документально.

Ухвалою Окружного адміністративого суду м. Києва від 06 квітня 2012 року провадження у справі в частині позовних вимог Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «РІП» про стягнення у дохід держави отриманого за нікчемними правочинами було закрито у зв'язку із ліквідацією останнього.

Враховуючи вибуття первинного позивача у справі зі спірних правовідносин, судом відповідно до статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України протокольною ухвалою від 11.04.2012 року здійснено заміну позивача на його правонаступника - Державну податкову інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 11 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Судом встановлено, що ТОВ «Укрбудсвіт»(ідентифікаційний код 33230905) зареєстроване Подільською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.10.2004 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 748636 від 04.04.2012 року ( том ІІ, а.с. 64-67).

ТОВ «Укрбудсвіт»перебуває на податковому обліку в ДПІ у Подільському районі м. Києва.

Працівниками ДПІ у Подільському районі м. Києва в період з 26.09.2011 року по 30.09.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку з питань правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «РІП»за період з 01.03.2011 року по 31.07.2011 року.

За результатами перевірки було складено Акт № 392/23-205/33230905 від 07.10.2011 року (далі - Акт перевірки, Акт), яким встановлено порушення відповідачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 157 329,00 грн., у тому числі за березень 2011 року на суму 15 817,00 грн., за квітень 2011 року на суму 32 500,00 грн., за травень 2011 року на суму 42 769,00 грн., за липень 2011року на суму 66 243,00 грн. (том І, а.с. 12-18).

При проведенні перевірки ТОВ «Укрбудсвіт»з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ «РІП» за березень-липень 2011 року використано матеріали перевірки ТОВ «РІП», викладені а акті перевірки від 08.08.2011р. № 1803/23-03/32163147, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Вказаним актом перевірки встановлено, що ТОВ «РІП»податкові декларації з податку на доходи фізичних осіб не подавались, що свідчить про відсутність у підприємства працюючих. Додатки К1 до декларації з податку на прибуток підприємств, податкова декларація з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року та додаток АМ до рядків 05.1.3, 05.1.4 додаток СВ до рядка 05.1 податкової декларації з податку на прибуток підприємством також не подавались. В декларації за І квартал 2011 року (вх. ДПІ № 2306677 від 21.05.11) підприємством задекларовано р.7 «Сума амортизаційних відрахувань»в сумі 0 грн., що свідчить про відсутність у підприємства основних фондів.

За таких обставин, в Акті перевірки ТОВ «Укрбудсвіт»зроблено висновок про те, що всі операції купівлі-продажу ТОВ «РІП»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже -є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

З приводу взаємовідносин ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»судом встановлено наступне.

Як встановлено перевіркою та підтверджується матеріалами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІП»(Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбудсвіт»(Замовник) було укладено ряд договорів підряду.

Так, 27 грудня 2010 року між ТОВ «РІП»(Підрядник) та ТОВ «Укрбудсвіт»(Замовник) було укладено Договір підряду № П27122010, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався виконати на користь Замовника роботи по заміні електромагнітного замка вхідних дверей, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх, на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору обсяг, вартість робіт, номенклатура електромагнітного замка, що підлягає заміні, об'єкт ремонтних робіт визначаються в Заявці-замовленні.

04 січня 2011 року між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»було підписано Заявки-замовлення на роботи по заміні електромагнітного замка ML-300-40 вхідних дверей до Договору № П27122010 від 27 грудня 2010 року, якими визначено перелік об'єктів, строки виконання робіт та вартість робіт (том І а.с. 21-22, 31-32).

На виконання Договору № П27122010 від 27 грудня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП», останнім були виконані роботи, визначені в Заявках-замовленнях, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року на суму 70 200,00 грн. (ПДВ- 11 700,00 грн.) - том І, а.с. 42-43.

За наслідками виконання підрядних робіт ТОВ «РІП»була виписана на користь ТОВ «Укрбудсвіт»податкова накладна № 353 від 31.03.2011 року на суму 70 200,00 грн., в тому числі ПДВ - 11 700,00 грн. (том І, а.с. 54).

Вказана сума податку на додану вартість була віднесена до складу податкового кредиту ТОВ «Укрбудсвіт»за березень 2011 року, що підтверджується відповідною податковою декларацією.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 246 від 26 квітня 2011 року на суму 70 200,00 грн. (том І, а.с. 58-59).

24 грудня 2010 року між ТОВ «РІП»(Підрядник) та ТОВ «Укрбудсвіт»(Замовник) було укладено Договір підряду № П24122010, відповідно до якого Виконавець зобов'язувався виконати на користь Замовника роботи по доставці та монтажу дверей вхідних металевих, а Замовник зобов'язувався прийняти та оплатити їх, на умовах, визначених Договором.

Згідно п.п. 1.2, 1.3 Договору обсяг, вартість робіт, номенклатура вхідних дверей , що доставляються та монтуються та адреса місцезнаходження об'єкту -визначаються виключно в Заявці-замовленні, яка є невід'ємноюю частиною даного Договору (том І а. с. 84- 85).

04 січня 2011 року між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»було підписано Заявки-замовлення на роботи доставці та монтажу дверей вхідних до Договору № П24122010 від 24 грудня 2010 року, якими визначено перелік об'єктів, строки виконання робіт та вартість робіт (том І а.с. 86).

На виконання Договору № П24122010 від 24 грудня 2010 року, укладеного між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП», останнім були виконані роботи, визначені в Заявках-замовленнях, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт від 31 березня 2011 року на суму 24 700,00 грн. (ПДВ- 4 116,67 грн.) - том І а.с. 44.

За наслідками виконання підрядних робіт ТОВ «РІП»була виписана на користь ТОВ «Укрбудсвіт»податкова накладна № 352 від 31.03.2011 року на суму 24 700,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 166,67 грн. (том І а.с. 55).

Вказана сума податку на додану вартість була віднесена до складу податкового кредиту ТОВ «Укрбудсвіт»за березень 2011 року, що підтверджується відповідною податковою декларацією.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 245 від 26 квітня 2011 року на суму 24 700,00 грн. (том І а.с. 59).

22 березня 2011 року між ТОВ «Укрбудсвіт»(Замовник) та ТОВ «РІП»(Виконавець) було укладено Договір № ТО22032011 на виконання робіт з технічного обслуговування, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе ризик виконати роботи з Технічного Обслуговування Системи та передати їх Замовнику у встановлений Договором строк (том І а.с. 81-82).

Згідно п.п. 3.1, 3.9 роботи виконуються на підставі наданих Виконавцю Замовником у формі письмових заявок, по закінченню виконання яких сторони підписують акт приймання-передачі робіт.

Між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»було підписано Заявки-замовлення на виконання робіт з технічного обслуговування Системи до Договору № ТО22032011 від 22 березня 2011 року, якими визначено перелік об'єктів, строки виконання та вартість робіт (том І а.с. 34-37, 45-49).

На виконання Договору № ТО22032011 від 22 березня 2011 року, укладеного між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП», останнім були виконані роботи, визначені в Заявках-замовленнях, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт: № 336/05 від 31 травня 2011 року на суму 256 616,20 грн. (ПДВ- 42 769,37 грн.), № 310/07 від 29 липня 2011 року на суму 332 000,00 грн. (ПДВ- 55 333,33) - том І а.с. 26-30, 38-41.

За наслідками виконання робіт з технічного обслуговування Системи ТОВ «РІП»були виписані на користь ТОВ «Укрбудсвіт»податкові накладні: № 310 від 29.07.2011 року на суму 240 000,00 грн., в тому числі ПДВ -40 000,00 грн., № 306 від 28.07.2011 року на суму 92 000,00 грн., в тому числі ПДВ -15 330,34 грн., № 334 від 26.05.2011 року на суму 72 500,00 грн., в тому числі ПДВ -12 083,33 грн., № 336 від 31.05.2011 року на суму 135 616,20 грн., в тому числі ПДВ -22 602,71 грн., № 335 від 27.05.2011 року на суму 48 500,00 грн., в тому числі ПДВ -8 083,33 грн., № 179 від 29.04.2011 року на суму 195 000,00 грн., в тому числі ПДВ -32 500,00 грн. (том І, а.с. 51-54).

Вказані суми податку на додану вартість були віднесені до складу податкового кредиту ТОВ «Укрбудсвіт»за травень та липень 2011 року, що підтверджується відповідними податковими деклараціями.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 378 від 18 липня 2011 року на суму 20 116,20 грн., № 369 від 14 липня 2011 року на суму 44 000,00 грн., № 339 від 23 червня 2011 року на суму 30 000,00 грн., № 312 від 09 червня 2011 року на суму 41 500,00 грн., № 298 від 27 травня 2011 року на суму 48 500,00 грн., № 293 від 26 травня 2011 року на суму 72 500,00 грн., № 461 від 22 вересня 2011 року на суму 38 300,00 грн., № 433 від 30 серпня 2011 року на суму 70 200,20 грн., № 425 від 16 серпня 2011 року на суму 40 000,00 грн., № 390 від 28 липня 2011 року на суму 24 500,00 грн., № 412 від 11 серпня 2011 року на суму 91 500,00 грн., № 389 від 28 липня 2011 року на суму 67 500,00 грн. (том І а.с. 55-62).

23 червня 2011 року між ТОВ «Укрбудсвіт»(Замовник) та ТОВ «РІП»(Виконавець) було укладено Договір № Д23062011 на адресну доставку рахунків, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець виконує роботи по адресній доставці платіжних рахунків (квитанцій) формату А-4(5) смуги по адресам в почтові ящики фізичних осіб, які проживають у висотних будинках м. Біла Церква, м. Києва та Київської області, за виконану роботу Замовник зобов'язується оплатити послуги Виконавцю у розмірі та порядку, врегульованому цим Договором (том І, а.с. 23-25).

Згідно п.п. 2.1.1, 2.1.6 Виконавець зобов'язується виконати роботи по адресній доставці платіжних квитанцій Замовника, згідно додатків до цього Договору по адресам з бази даних Замовника, узгоджених з Виконавцем по м. Біла Церква, м. Київ, Київська область та надати Замовнику акт виконаних робіт.

Виконання Договору № Д23062011 від 23 червня 2011 року, укладеного між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП», підтверджується підписаним між сторонами договірних відносин актом прийому - передачі виконаних робіт від 29 липня 2011 року на суму 65 459,84 грн. (ПДВ- 10 909,97 грн.) - том І а.с. 33.

За наслідками виконання робіт з адресної доставки рахунків ТОВ «РІП»була виписана на користь ТОВ «Укрбудсвіт»податкова накладна № 305 від 25.07.2011 року на суму 65 459,84 грн., в тому числі ПДВ - 10 909,97 грн. (том І а.с. 52).

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»за виконані роботи проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням № 384 від 25 липня 2011 року на суму 65 459,84 грн. (том І а.с. 62).

В Акті перевірки зазначено, що згідно службової записки ГВМП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011р. № 4528/ДПІ/26-10/3 в результаті відпрацювання ТОВ «РІП»було відібрано пояснення директора гр. Ільницького А.О., який повідомив, що не є директором цього підприємства, товариство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував, не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

В ході перевірки також встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу ТОВ «РІП»з огляду на відсутність у останнього згідно даних податкової звітності майна, трудових ресурсів, виробнично-складських приміщень, основних фондів, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Позивач вважає, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «РІП»без уповноваженої особи - директора підприємства Ільницького А.О. не може враховуватись при нарахуванні зобов'язань між контрагентами, оскільки діяльністю ТОВ «РІП»щодо складення зазначених вище правочинів займалися особи, які не мають до вказаного підприємства відношення, що свідчить про протиправний характер діяльності. Отже, на думку Позивача, правочини між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на незаконне заволодіння майном (коштами) держави.

Крім того, податковим органом зроблено висновок про те, що всі укладені договори між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП»не переслідували законну мету: отримання послуг, а послуги за вказаними договорами фактично не надавались; метою укладення правочинів було ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) шляхом зменшення податкового зобов'язання, а тому вважає, що всі укладені договори є нікчемними, оскільки їх ціль суперечить інтересам держави та суспільства.

На підставі акту перевірки позивач просив суд застосувати наслідки нікчемного правочину, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України -стягнення в дохід Державного бюджету України всього одержаного за нікчемними зобов'язаннями.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 203 ЦК України передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК). З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорювані. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Відмінність оспорюваних правочинів від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, такими, що породжують цивільні права та обов'язки до моменту оскарження їх однією із сторін правочину або іншою зацікавленою стороною у судовому порядку, з подальшим винесення рішення з відповідним висновком його недійсності.

Приписами закону, які прямо передбачають нікчемність правочину, є приписи, які містяться, зокрема: у частині 1 статті 219 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину, такий правочин є нікчемним; у частині 1 статті 220 ЦК України, відповідно з якої у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним; у абзаці 1 частини 2 статті 221 ЦК України, відповідно з якою у разі відсутності схвалення правочину, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності батьками (усиновлювачами) малолітньої особи або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном, цей правочин є нікчемним; тощо.

Частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі ГК України) встановлено, що господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною 2 статті 207 ГК України встановлено, що недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобовязання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобовязану сторону певних обовязків; допускають односторонню відмову від зобовязання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі - Постанова Пленуму від 06.11.2009 р. № 9) розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним. У разі якщо правочин ще не виконаний, він є таким, що не створює жодних юридичних наслідків (ч. 1 ст. 216 ЦК України ), (п. 7 Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. № 9).

Згідно із ч. 1, ч. 2 статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним .

Таким чином, в силу частини 2 статті 215 ЦК України нікчемність правочину, безпосередньо знаходить своє відображення у гіпотезі нормативно-правової норми та не потребує відповідного дослідження обставин чи інших факторів вчинення такого виду правочину, оскільки вже на початковій стадії не створює жодних правових наслідків для сторін які здійснили даний правочин окрім наслідків його недійсності.

В свою чергу, відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним . Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Таким чином законодавець розмежовує поняття «порушення публічного порядку» та «недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам» . Дані обставини передбачають різний порядок визнання правочину недійсним та різні правові наслідки.

Правочин, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним в силу закону.

Правочин, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам відповідно до ч. 3 ст. 228 ЦК України може бути визнаний недійсним . Тобто, в даному випадку існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання правочину недійсним.

При цьому, Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснив, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина , яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін . Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним.

Таким чином, у складі цивільного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю.

Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Вказане відповідає також позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній у постанові від 02.09.2010 року по справі № К-23029/07 (номер у ЄДРСР 11274974), де вказано, що «зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили».

Позивач не надав суду доказів того, що посадові особи ТОВ «Укрбудсівт»чи його контрагента було притягнуто до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

Згідно наданого Позивачем листа СУ ДПС у Черкаській області від 10.02.2012 р. № 1188/7/09-019, в провадженні вказаного органу перебуває кримінальна справа № 3601100054 по обвинуваченню ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 28, ч.2. ст. 205 КК України. На даний час слідство по кримінальній справі триває (том І, а.с. 204).

Суд звертає увагу, що порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину не може бути доказом вини певної особи у вчиненні злочину. Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду .

Позивачем, у свою чергу, не надано судового рішення, прийнятого за результатами проведення досудового слідства за фактом вчинення злочину, передбаченого частиною другою статті 205 Кримінального Кодексу України. Не повідомлено, чи передано кримінальну справу на розгляд до суду, чи прийнято рішення за наслідками судового розгляду та чи встановлені у ході судового розгляду обставини, які свідчать про нікчемність правочину укладеного між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП».

На переконання суду, порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, стосовно певних осіб, не може бути доказом вини, яка виражатиметься в намірі порушити публічний порядок шляхом укладання правочинів, спрямованих на заниження податкових зобов'язань.

Доводи відповідача щодо пояснень громадянина ОСОБА_1, у яких останній заперечує свою причетність до господарської діяльності ТОВ «РІП», самі по собі не є достатніми для висновку про те, що правочини укладені з цим підприємством, вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок.

В силу ж ч. 3 ст. 228 ЦК України існує виключно судовий порядок (спеціальні правила) визнання недійсним правочину, що суперечить інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Суд зазначає, що позивач не звернув увагу на те, що згідно із частиною 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Хоча позивач і використав в акті перевірки такий термін, як «нікчемний правочин», позивач не звернув уваги на те, що згідно із частиною 2 статті 215 ЦК України нікчемним правочином є правочин, недійсність якого встановлена законом.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Як доказ наявності протиправного умислу у сторін, позивач посилається на той факт, що фінансово-господарські документи контрагента відповідача підписані не посадовими особами TOB «РІП», а іншими невідомими особами.

Суд звертає увагу на те, що та обставина, що певні документи контрагентів підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документу і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

Зі змісту ч. 3 ст. 228 ЦК України випливає, що визнання договору недійсним з підстав його невідповідності закону та суперечливості інтересам держави і суспільства є можливим лише в судовому порядку , а не з суб'єктивної оцінки податкового органу. Однак з даного приводу Позивач до суду не звертався і вказані правочини недійсними судом не визнавалися, що також є свідченням необґрунтованості конкретної позиції податкового органу.

Жодних доказів того, що заперечувані правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади Позивач не наводить. Обґрунтовуючи свої припущення посиланням на факт відсутності ТОВ «РІП»за його місцезнаходженням, є нічим іншим, як свідченням порушення відповідною особою вимоги законодавства, яке стосується його реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності чи платника податків, і зобов'язує його повідомляти реєструючі органи про зміну свого місця знаходження, а у випадку порушення даної вимоги передбачає персональну відповідальність такої особи та її посадових осіб.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявна в матеріалах справи довідка № 13501387 від 04.04.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджує, що ТОВ «РІП»станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «Укрбудсвіт»було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, товариство не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене (том ІІ, а.с. 60-63).

Посилання відповідача на визнання ТОВ «РІП»банкрутом не може бути прийнято судом до уваги, оскільки згідно вказаної Довідки з ЄДР, запис про визнання юридичної особи банкрутом було внесено до Єдиного державного реєстру лише 08 лютого 2012 року , в той час операції між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»здійснювались протягом січня 2010 року -липня 2011 року .

Відтак, на момент здійснення операцій вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Також суд зазначає, що до контрагента особи, зареєстрованої з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, на підставних осіб, за змістом ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»не можуть застосовуватись негативні публічно-правові наслідки, коли він не знав, що відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, є недостовірними. (Аналогічна правова позиція відображена у ухвалі ВАСУ від 15.12.2011 по справі К/9991/59716/11).

Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»Договорів підряду від 24.12.2010 № П24122010, від 27.12.2010 №П27122010, від 22.03.2011 № ТО22032011, від 23.06.2011 №Д2362011.

Господарські операції за договорами були реальними, фактично здійснені та було досягнуто певного запланованого та фактичного господарського ефекту та наслідків. Наявність факту виконаних робіт та платіжних доручень заперечує висновки викладені в акті переірки.

Укладені між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»договори від 24.12.2010 № П24122010, від 27.12.2010 №П27122010, від 22.03.2011 № ТО22032011, від 23.06.2011 №Д2362011 відповідають нормам ст.ст. 203, 207, 626-697 Цивільного Кодексу України та ст.ст.42, 179-188 Господарського Кодексу України, а саме: зміст договорів (правочинів) не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особи, які вчиняли правочини, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасників правочинів було вільним і відповідало їх внутрішній волі, правочини вчинено у формі, встановленій законом, спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Виконання договорів підтверджується поданими відповідачем рядом документів, серед яких є податкові накладні, акти прийому-передачі, заявки-замовлення на виконання робіт, додаткові угоди, платіжними дорученнями, податковими декларації за березень-липень 2011 року з податку на додану вартість, реєстрами виданих та отриманих податкових накладних за березень-липень 2011 року (том І, а.с. 19-86).

Матеріали справи свідчать, що роботи, виконані ТОВ «РІП», фактично замовлялись ТОВ «Укрбудсвіт»з метою виконання ним своїх зобов'язань перед замовниками по встановленню вхідних металевих дверей, по наданню послуг з технічного обслуговування систем обмеження доступу (домофонів), по заміні електромагнітних замків вхідних дверей тощо, що підтверджується, зокрема:

- Договором про надання послуг з технічного обслуговування № 3 088 від 20.12.2010 року, укладеним з мешканцями буд. № 15 по вул. Святославській, під'їзд 2; додатковими угодами до нього, актом виконаних робіт по монтажу домофону від 10.01.2010р., актом передачі ключів в технічні служби (том І, а. с. 227-241);

- Договором про надання послуг з технічного обслуговування № 2 759 від 20.11.2009 року, укладеним з мешканцями будинку № 8 по пр. Комарова, під'їзд 1, в м. Києві додатками до нього, актом виконаних робіт по монтажу домофону від 10.11.2009р., актом передачі ключів в технічні служби (том І, а. с. 242-256);

- Договором № 3191-1 від 07.12.2010 року про надання послуг з технічного обслуговування системи контролю та обмеження доступу, укладеним з мешканцями будинку № 8 по пр. Комарова, під'їзд 1, в м. Києві (том ІІ, а.с. 5-8);

- Договором № 2 768 від 12.10.2009 року про надання послуг з технічного обслуговування, укладеним з мешканцями будинку № 8 по пр. Комарова, під'їзд 3, в м. Києві, додатками до нього, актом виконаних робіт по монтажу домофону, актом передачі ключів для технічних служб (том ІІ, а.с. 9-24);

- Договором № 2148 від 03.04.2009 року про надання послуг з технічного обслуговування, укладеним з мешканцями будинку № 8 по пр. Комарова, під'їзд 2, в м. Києві, додатками до нього, актом виконаних робіт по монтажу домофону від 24.03.2009 р., заявою про приєднання до договорів від 02.04.2010 року.(том ІІ а. с. 25-37);

- Договором № 3 088 від 20.12.2010 року про надання послуг з технічного обслуговування , укладеним з мешканцями будинку № 15 по вул. Святославській, під'їзд 2, м. Київ, додатками до нього, актом виконаних робіт по монтажу домофону від 10.01.2010р., актом передачі ключів для технічних служб (том ІІ а.с. 41-56).

Крім того, фактичне виконання ТОВ «Укрбудсвіт»робіт по встановленню металевих дверей та налагодження домофонів підтверджується довідками житлово-експлутаційних організацій: Довідкою КП «Грушківське»№ 206 від 03.04.2012 р. щодо будинку по вул. Комарова, 8, під'їзд 1, 2, 3; Довідкою КП «Грушківське»№ 208 від 04.04.2012 р. щодо будинку по вул. Каблукова, 3, під'їзд 1, Довідкою КП «Чоколівське»від 04.04.2012 р. № 634/59 щодо будинку по вул. Святославській, 15, під'їзд 2 (том ІІ, а.с. 57-59).

Зазначенні документи підтверджують не лише реальність договорів між ТОВ «Укрбудсвіт»та ТОВ «РІП», але й реальні дії відповідача щодо подальшого використання у своїй господарській діяльності робіт, отриманих згідно даних договорів

З огляду на відсутність доказів умислу сторін, вищезгадані правочини не можуть вважатися нікчемними як такі, що порушують публічний порядок за ст. 228 ЦК України.

Посилання представника Позивача на те, що заявка на виконання робіт по установці вхідних дверей за адресою м. Київ, вул. Святославська, 15, п. 2, була підписана між ТОВ «РІП»та ТОВ «Укрбудсвіт»04.01.2011 р., тобто після підписання акту прийому-передачі в експлуатацію металевого блоку вхідних дверей між ТОВ «Укрбудсвіт»та ОСОБА_4 від 30.12.2010 року, не може бути прийнято до уваги як доказ нікчемності правочину.

Суд зазначає, що кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору в момент укладання договору , наявність спеціальної мети при укладенні договору , а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків, заволодіння майном держави -дохідної частини Державного бюджету).

Пояснення представника Позивача посилання на такі обставини не містять, рівно як не спростовують доводи представників відповідача стосовно можливих випадків заміни вхідних дверей після їх монтажу на об'єктах замовників.

Висновки Акту перевірки від 07.10.2011 року № 392/23-205/33230905 ґрунтуються лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. Сумніви та припущення представника Позивача в судовому засіданні також не можуть бути поставлені в основу визнання правочинів нікчемними.

Також суд не погоджується з посиланням податкового органу на відсутність у ТОВ «РІП» найманих працівників, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання тощо з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ТОВ «РІП»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугували дані податкової звітності ТОВ «РІП»(а точніше, факт неподання підприємством додатків К1 до декларацій з податку на прибуток підприємств за І та ІІ квартал 2011 року, неподання декларацій з податку на доходи фізичних осіб тощо).

Суд вважає, що сама лише податкова звітність не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку , проте як вбачається з Акту перевірки дані документи не досліджувались.

Крім того, такі висновки відповідача не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності. Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси тощо.

Відповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для виконання робіт по доставці та монтажу вхідних дверей, надання послуг з технічного обслуговування домофонів у жилих будинках, доставці рахунків, що надані ТОВ «РІП»відповідачу.

У той же час слід звернути увагу, що у ТОВ «РІП»на момент виконання господарських операцій була у наявності ліцензія на здійснення господарської діяльності, пов'язаної зі створенням об'єктів архітектури, № 409772 серії АВ від 21.10.2008 р. строком дії до 21.10.2013 р., видана Державною Архітектурно-будівельною інспекцією (том ІІ, а.с.68), що свідчить про наявність у підприємства права на здійснення даного виду господарської діяльності.

З приводу висновків Акту перевірки про порушення відповідачем п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України в частині заниження підприємством податку на додану вартість на загальну суму 157 329,00 грн. суд вважає за необхідне вказати наступне.

Так, пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «Укрбудсвіт»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

В силу наведених норм Податкового кодексу України підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної, виданої особою, яка зареєстрована платником податку на додану вартість.

Наведені законодавчі акти визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ «РІП»-був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку та мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100107770 від 31.03.2008р., що підтверджується матеріалами, що надійшли на запит суду від ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (том І, а.с. 126-153).

Вказане свідоцтво було анульоване 08 серпня 2011 року відповідно до рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 607/29 від 08.08.2011 р. (том І, а.с. 131), в той час як податкові накладні на користь відповідача були складені ТОВ «РІП»у період з березня по липень 2011 року , тобто на момент здійснення господарських операцій вказане свідоцтво платника ПДВ було чинним і ТОВ «РІП»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів, робіт (послуг).

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість не позбавляє правового значення податкові накладні, які були видані ТОВ «РІП»до прийняття рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, ТОВ «Укрбудсвіт»було дотримано спеціальні вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а тому висновок Акта перевірки про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України є помилковим.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договорів, укладених між відповідачем та ТОВ «РІП», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Крім того, Позивачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у відповідача, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій.

Позивач не надав суду доказів того, що посадові особи відповідача притягались до кримінальної або до адміністративної відповідальності за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилитися від сплати податків або отримати безпідставну податкову вигоду з бюджету, а також доказів визнання недійсними укладених угод між відповідачем та ТОВ «РІП».

Отже, позивач не довів наявність умислу у діях відповідача чи його контрагента на отримання незаконного результату, а також протиріччя правочину публічно-правовим актам держави.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача є неправомірними та необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Судових витрат, які підлягали б відшкодуванню на користь відповідача судом не встановлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 17 квітня 2012 року.