Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а-2091/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-2091/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технобуд" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 10.10.2011р. №0004092302/0

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технобуд" (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення рішення від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2091/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20 березня 2012 року.

20 березня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшла заява про зміну позовних вимог, в якій позивач просить суд: визнати недійсними податкове повідомлення - рішення від 02 березня 2012 року № 0000912311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1595028,00 грн.; визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 02 березня 2012 року № 0000902311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1120164,00 грн.; визнати недійсним податкове повідомлення - рішення від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 561279,00 грн.

Вищезазначена заява про зміну позовних вимог підтримана представником позивача у попередньому судовому засіданні 20 березня 2012 року та прийнята судом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2012 року замінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

У попередньому судовому засіданні 03 квітня 2012 року представником позивача підтримано позовні вимоги, надано на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав, заперечив проти задоволення позовних вимог з посиланням на їх безпідставність.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2091/12/2670 до розгляду у судовому засіданні на 12 квітня 2012 року, яке відкладалось на 18 квітня 2012 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі.

18 квітня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання про розгляд адміністративної справи без участі представника позивача, в якому серед іншого, позивачем зазначено, що позовні вимоги підтримуються в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог представником позивача у судових засіданнях неодноразово зазначалось, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 561279,00 грн., з яких 449 023,00 грн. за основним платежем, 112256,00 за штрафними санкціями.

Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на підтвердження нікчемності правочинів, укладених між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мастерклас».

Крім цього, на підтвердження необгрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що укладання та виконання договору не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Мастерклас»було зареєстроване як юридична особа та платник податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту; крім того, відповідачем порушений порядок проведення перевірок.

Представник відповідача у судовому засіданні 18 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 22 травня 2011 року № 10419/23-02/13667869 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю будівельна Компанія «Мастерклас», код ЄРДПОУ 35759679 за період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року.

Враховуючи клопотання позивача про розгляд адміністративної справи без участі представника позивача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд продовжує розгляд адміністративної справи № 2а-2091/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Технобуд»(код ЄДРПОУ 13667869) є юридичною особою, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва та знаходиться за адресою: 03022, місто Київ, вул. Трутенка, буд. 28.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Солом'янському районі міста Києва Державної податкової служби.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем проводились перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд», зокрема:

По-перше, Державною податковою інспекцію у Солом'янському районі міста Києва 22 вересня 2011 року проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість пр и взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Мастерклас», код ЄРДПОУ 35759679 за період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, за результатами якої складено акт від 22 травня 2011 року № 20119/23-02/13667869 , копія якого міститься в матеріалах справи.

В акті документальної виїзної позапланової перевірки зазначено, що на порушення пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями), підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпунктів 7.4.1, 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2009 року на суму 449 023, 00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 , що винесено на підставі акту від 22 травня 2011 року № 20119/23-02/13667869, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 561 279, 00 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 449 023,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 112 256,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 залишено без змін, а скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» від 27 жовтня 2011 року та від 23 січня 2012 року залишені без задоволення (копії рішень Державної податкової адміністрації у місті Києві від 23 грудня 2011 року № 12419/10/25-114 та Державної податкової служби України від 03 лютого 2012 року № 2148-16/10-2115 містяться в матеріалах справи).

В акті перевірки Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 22 травня 2011 року № 20119/23-02/13667869 зазначено, що Договір № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року укладений між ТОВ «Технобуд» та ТОВ «БК «Мастерклас» є нікчемним та укладеним, з порушенням ст. 203, 207, 228 Цивільного кодексу України з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, а наступні документи: Договірна ціна на гідроізоляцію паркінгу, Довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, Акт № 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року (Форма КБ-2в), податкова накладна, що були виписані на виконання вищевказаного договору не відповідають вимогам пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року № 996-ХІV, пункту 2.4 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року.

Такий висновок, відповідачем зроблено на підставі матеріалів кримінальної справи № 51-3151, в межах якої встановлено, що підписи на Договорі №24/02/01 від 24 лютого 2009 року, податковій накладній, Договірній ціні на гідроізоляцію паркінгу, Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, Акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року у (Форма КБ-2в) ТОВ «БК «Мастерклас» виконані під прізвищем ОСОБА_2, а відповідно до Висновку № 8524/1111 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 51-3151 від 09 вересня 2011 року «підписи від імені ОСОБА_2, електрофотографічні зображення яких містяться в електрофотокопіях; виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2.».

Тому, відповідач стверджує, що фінансово - господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» в період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року не містять економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що усі господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже договір підряду № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» є нікчемним.

Представник позивача зазначає, що такі висновки відповідача є необґрунтованими, а тому податкове повідомлення - рішення від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 , підлягає скасуванню.

По-друге, Державною податковою інспекцію у Солом'янському районі міста Києва в період з 30 січня 2012 року по 30 лютого 2012 року проведено перевірку з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна Компанія «Мастерклас», код ЄРДПОУ 35759679.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 10 лютого 2012 року № 1130/23-11/13667869 , в якому встановлено, заниження податку на додану вартість на суму 1 471 255 грн. та податку на прибуток на суму 1 963 125 грн., та визначено до сплати до бюджету 921 573 грн. податку на додану вартість та 1 276 022 грн. податку на прибуток, так як, на думку відповідача, договори підряду, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» є нікчемними та укладеними з метою, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а податкові накладні виписані Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» з порушенням встановленого порядку, не відповідають вимогам чинного законодавства та не дають права на формування податкового кредиту.

Крім цього,перевіркою встанвоелно, що позивачем завищено валові витрати на загальну суму 7 852 500,00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», що призвело до заниження датку на прибуток на загальну суму 1 963 125, 00 грн. в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2008 року суму 687 103,00 грн.; за 1 квартал 2009 року суму 526 928, 00 грн.; за 2 квартал 2009 року суму 749 094, 00 грн.

Податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 02 березня 2012 року № 0000902311 , що винесено на підставі акту від 10 лютого 2012 року № 1130/23-11/13667869, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.2.3. пункту 7.2., підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» Товариству з обмеженою відповідальністю «Технобуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану на 1 120 064,00 грн., в тому числі: за основним платежем у розмірі 896 131, 00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 224 033,00 грн.

Податковим повідомлення-рішенням Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 02 березня 2012 року № 0000912311 , що винесено на підставі акту від 10 лютого 2012 року № 1130/23-11/13667869, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Товариству з обмеженою відповідальністю Технобуд»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 595 028,00 грн. в тому числі: за основним платежем у розмірі 1 276 022,00 грн., за штрафними санкціями у розмірі 319 006,00 грн.

Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та зазначає наступне.

В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» (Заявник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» (Підрядник за Договором) укладено Договір підряду № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року, згідно з яким Підрядник зобов'язаний виконати роботи по влаштуванню гідроізоляції паркінга на об'єкті: «Торгово-офісний комплекс з паркінгом за адресою: Спортивна площа 1, в Печерському районі м. Києва, офісна частина комплексу», використовуючи матеріали Замовника і Підрядника, а Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Зі змісту Договору підряду № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року вбачається наступне: строк виконання робіт 4 місяці з дня надання фронту робіт; загальна сума Договору складає 5870283,6 грн., в т.ч. ПДВ - 978380,6 грн.; Замовник перераховує аванс на розрахунковий рахунок Підрядника в розмірі 50% договірної ціни до початку робіт; Залишок суми Замовник оплачує Підряднику протягом 5 банківських днів з дня підписання сторонами Акту приймання фактично виконаних робіт по формі КБ-2 в, КБ-3; Договірна ціна на гідроізоляцію паркінгу за адресою: Спортивна площа, 1 в Печерському районі м. Києва, складена в поточних цінах станом на 13 лютого 2009 року. Всього договірна ціна -587 028 360, 00 грн., в т.ч ПДВ - 97 838 060, 00 грн.

В матеріалах справи міститься документи на підтвердження товарності операції згідно укладеного Договору підряду № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року , а саме:

- довідка про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, відповідно до якої всього робіт виконано на суму 2694,138 грн.;

- акт прийому виконаних робіт за травень 2009 року, згідно якого протягом травня 2009 року Підрядником виконано 40 видів робіт на загальну суму 2025481 грн.

Крім цього, представник позивача зазначає, що відповідачем за договором № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року на гідроізоляцію паркінгу, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», 22 вересня 2011 року був повторно перевірений період з 01 травня 2009 року по 31 травня 2009 року, у якому були складені акт приймання виконаних підрядних робіт № 1 за травень 2009 року за вищезазначеним Довором та податкова накладна № 642 від 27 травня 2009 року, складена Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас».

Представником позивача пояснено, що, в свою чергу, Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» оплачено отримані послуги, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок контрагента платіжними дорученнями (копії виписок по ВАТ "УКРЕКСІМБАНК" по особовому рахунку позивача за 24 лютого 2009 року, 25 лютого 2009 року, 05 березня 2009 року, 12 березня 2009 року, 08 квітня 2009 року, 19 травня 2009 року, 23 червня 2009 року, 28 липня 2009 року, 05 серпня 2009 року, 27 серпня 2009 року, 07 жовтня 2009 року; копію виписки по ВАТ "АГРОКОМБАНК" по особовому рахунку позивача за 13 квітня 2009 року; копії виписок по ВАТ "Аграрний комерційний банк" за 01 липня 2009 року, 28 липня 2009 року, містяться в матеріалах справи).

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В матеріалах справи міститься копія ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 квітня 2011 року у справі за позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 16 квітня 2010 року № 0001302302/0, № 0001312302 в ході розгляду касаційної скарги судом досліджено договір підряду № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» (Заявник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» (Підрядник за Договором) та встановлено, що Первинні договори № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року № 21/11/2008. № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року, № 29/04-1 від 29 квітня 2009 року мали місце з грудня 2008 року по травень 2009 року; Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» не було визнано банкрутом, зареєстровано в ЄДР, а тому як висновок, судом касаційної інстанції зазначено, що визначені правочини є дійсними, не були оскаржені в судовому порядку, на підставі яких виникли права і обов'язки сторін даних угод.

З огляд на вищевикладене суд не погоджується із висновком податкового органу щодо нікчемності вищезазначених угод, а саме їх невідповідність вимогам статті 241 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Як вже зазначалось, представнкиом відповідача повідомлено суд про існування кримінальної справи № 51-3151, в межах якої встановлено, що Підписи на Договорі № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року, податковій накладній, Договірній ціні на гідроізоляцію паркінгу, Довідці про вартість виконаних підрядних робіт за травень 2009 року, Акті № 1 приймання виконаних підрядних робіт за травень 2009 року у (Форма КБ-2в) ТОВ «БК «Мастерклас»виконані під прізвищем ОСОБА_2, а відповідно до Висновку № 8524/1111 судово-почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 51-3151 від 09 вересня 2011 року «підписи від імені ОСОБА_2, електрофотографічні зображення яких містяться в електрофотокопіях; виконані не ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням підпису ОСОБА_2.».

Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Як зазначено у частині 2 статті 215 Цивільного кодексу України, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Суд звертає увагу, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» ліквідоване або припинено підприємницьку діяльність даного підприємства.

Судом встановлено, що за вищезазначеним договором позивачем прийнято виконані роботи Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», отже договір було належним чином та в повному обсязі виконано.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України "Про податок на додану вартість".

При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту - Закон № 168/97-ВР), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахуванню) до бюджету є: платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Згідно вимогам пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку -особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Судом залучено до матеріалів справи: договори, специфікацію на товар, податкові накладні, акти виконаних робіт.

Згідно з підпугктом 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.5. пункту 7.4 статті7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 цього ж Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, при цьому платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що податковим органом не було використано наданих йому законодавством можливостей для встановлення факту правомірності віднесення позивачем сум до податкового кредиту.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, та не спростовано представниками стоірн ку судових засіданнях, позивачем у перевіряємому періоді належним чином та у встановленому законом порядку подавалась податкова звітність, зокрема декларації з податку на додану вартість та розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, при цьому жодних зауважень з приводу відсутності податкових накладних, на підставі яких у перевіряємому періоді позивачем віднесено суми сплаченого ПДВ до податкового кредиту, чи невідповідності таких накладних встановленим вимогам у податкового органу відсутні.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування , крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав для визнання нікчемним правочинів, укладених між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», а також не надано доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правоімрно сформований податковий кредит по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», а висновки відповідача, що викладені в Актах перевірки про порушення позивачем підпінкту 7.2.3. пункту 7.2., підпінкту 7.2.6. пункту 7.2., підпінкту 7.4.1., підпінкту 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»є помилковими, відтак збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій є неправомірні, тому аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про скасування податкових повідомлень-рішень від 02 березня 2012 року № 0000902311 та від 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 в повному обсязі.

В частині щодо виявлених порушень п. 5.1 пп. 5.2.1. , пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94 - ВР (далі по тексту - Закон № 334/94 - ВР), суд зазначає наступне:

В акті перевірки від 10 лютого 2012 року № 1130/23-11/13667869 встановлено, що згідно акту № 5478/23-02/13667869 від 01 квітня 2010 року, копія якого міститься в матеріалах справи, планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» за період з 01 липня 2008 року по 30 вересня 2010 року встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» віднесено до складу валових витрат суми по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» на загальну суму 7 852 500, 00 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2008 року суму 2 748 411,00 грн.; за 1 квартал 2009 року суму 2 107 712, 00 грн.; за 2 квартал 2009 року суму 2 996 377,00 грн.

На думку відповідача, враховуючи приписи абзацу 4 підпункту 5.3.9. пункту 5.3. статті 5 Закону № 334/94 - ВР, якими встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, позивачем завищено валові витрати на загальну суму 7 852 500,00 грн. по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас», що призвело до заниження датку на прибуток на загальну суму 1963125 грн. в т.ч. по періодах: за 4 квартал 2008 року суму 687103 грн.; за 1 квартал 2009 року суму 526928 грн.; за 2 квартал 2009 року суму 749094 грн.

У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).

Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.

Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.

Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.

Судом вже зазначалось, що в матеріалах прави містиься копії актів виконаних робіт із визначенням сумм витрат, що підтверджує товарінсть операції за Договорами підряду № 24/02/01 віл 24 лютого 2009 року № 21/11/2008. № 24/02/01 від 24 лютого 2009 року, № 29/04-1 від 29 квітня 2009 року, укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технобуд» (Заявник за Договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «Мастерклас» (Підрядник за Договором).

Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 02 березня 2012 року № 0000912311 Державною податковою інспекцією у Солом'янському районі міста Києва.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва 02 березня 2012 року № 0000912311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 595 028, 00грн.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва 02 березня 2012 року № 0000902311 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 120 164, 00 грн.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва 10 жовтня 2011 року № 0004092302/0 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 561279, 00 грн.

3. Судові витрати в сумі 2146, 00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технобуд» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова