Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-19645/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 квітня 2012 року 14:33 № 2а-19645/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі: головуючого судді Патратій О.В. за участю секретаря судового засідання Сервачинської І.М. та представників сторін:

від позивача: Іваницького В.В.,

від відповідача: Шуневич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 00001222306/0 від 05 вересня 2011 року № 00001572306 від 23 листопада 2011 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»(далі -позивач, ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»), з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі -відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва), в якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20.01.2012 року, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішень № 00001222306/0 від 05 вересня 2011 року № 00001572306 від 23 листопада 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у період з січня 2010 року по березень 2011 року на суму 155 825,00 грн., оскільки податковий кредит за вказаний період було сформовано позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Інтер Трейдінг», яке на момент здійснення господарських операцій було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість.

Позивач зазначав, що отримані від ПП «Інтер Трейдінг»товари були придбані ним з метою подальшої реалізації, тобто використані позивачем у власній господарській діяльності; операції між позивачем та ПП «Інтер Трейдінг»є реальними та підтверджуються належним чином оформленими первинними документами, а тому висновок відповідача про нікчемність правочину, укладеного з вказаним контрагентом, є таким, що не ґрунтується на вимогах закону.

На переконання позивача, висновок органу державної податкової служби про відсутність у ПП «Інтер Трейдінг»трудових ресурсів, певних виробничих потужностей (сировини, матеріалів, устаткування тощо) не може доказом неспроможності ПП «Інтер Трейдінг»виконати операції з надання передбачених договорами послуг, з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних фондів, складських приміщень чи іншого майна, найманої праці.

Позивач звертав увагу суду на те, що висновок відповідача про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість ґрунтується виключно на припущеннях, які матеріалами справи не підтверджуються. Також позивач вказував на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства є індивідуальною, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання ПП «Інтер Трейдінг»податкових зобов'язань.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, що позивачем порушено пп. 7.2.3 пп. 7.2.6 пп. 7.4.1 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пункти 198.3, 198.6 ст. 198 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 155 825,41 грн.

З огляду на викладене, відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, суд

В С Т АН О В И В:

Позивач -ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»(код ЄДРПОУ 33441549) зареєстроване Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією 20.04.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців № 12617417 від 04.10.2011 року ( том І, а.с. 210).

Як вбачається матеріалами справи, у період з 08.08.2011р. по 19.08.2011р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року -березень 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Інтер Трейдінг»(код ЄДРПОУ 36858882).

За результатами проведеної перевірки було складено акт № 397/1-23-60-33441549 від 19.08.2011 року (далі по тексту - Акт перевірки, Акт) -том І, а.с. 71-81.

05 вересня 2011 року на підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було прийнято податкове повідомлення -рішення форми № 00001222306/0 , яким позивачу, за порушення пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2. пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», було нараховано суму податкового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»у розмірі 168 079,00 грн., з яких 155 825,00 грн. основного платежу та 12 254,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 69).

За результатами оскарження прийнятого рішення в адміністративному порядку оскаржувані рішення були залишені без змін, а скарги -без задоволення (том І, а.с. 33-65).

Крім того, за результатами розгляду скарг позивача, на підставі рішення ДПА у м. Києві від 11.11.2011 року № 10890/10/25-114, було збільшено суму застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість у розмірі 14 450, 00 грн., у зв'язку з чим відповідачем було винесено нове податкове-повідомлення рішення - №00001572306 від 23.11.2011 року, яким нараховано позивачу суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 155 825,00 грн. та застосовано 26 705,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том І, а.с. 66).

Під час перевірки повноти нарахування податку на додану вартість, що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету за листопад 2010 року -березень 2011 року працівниками ДПІ встановлено заниження ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»суми податкових зобов'язань на суму 155 825, 41 грн. внаслідок неправомірного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених у складі вартості товарів на користь ПП «Інтер Трейдінг».

При проведенні перевірки позивача використано матеріали перевірки ПП «Інтер Трейдінг», викладені в акті перевірки від 06.05.2011р. № 1004/23-04/368588882, складеному ДПІ у Шевченківському районі м. Києва.

Згідно вищезазначеного акту, на момент проведення перевірки первинні та інші документи ПП «Інтер Трейдінг»відсутні, посадові особи за адресою, вказаною в реєстраційних документах, не знаходяться, місцезнаходження посадових осіб невідомо.

В Акті перевірки зазначено, що згідно службової записки ГВМП ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.03.2011р. № 1823/ДПІ/26-10/3 в результаті відпрацювання ПП «Інтер Трейдінг»було відібрано пояснення директора гр. ОСОБА_3, який повідомив, що не є директором цього підприємства, товариство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував, не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

З урахуванням наведеного контролюючий орган дійшов висновку про відсутність у ПП «Інтер Трейдінг»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, виробничо-складських приміщень тощо, необхідних для здійснення господарської діяльності.

Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту придбання позивачем товарів у ПП «Інтер Трейдінг»та підтверджує неможливість її фактичного отримання ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ».

За таких підстав в Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем підпункту пп. 7.2.3, пп. 7.2.6, п. 7.2., 7.4.1 та 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 155 825,41 грн., в тому числі за листопад 2010 року на суму 106 813,93 грн., за січень 2011 року на суму 7 407,82 грн., лютий 2011 року на суму 41 603, 66 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, що стали підставою для визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість, виходячи з наступних мотивів.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»(Покупець) та ПП «Інтер Трейдінг»(Постачальник) було укладено Договір поставки № 25/10 від 25 жовтня 2010 року , відповідно Постачальник зобов'язується постачати (передати) товар у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити за нього на умовах Договору. Найменування, кількість, ціна за одиницю, загальна вартість кожної партії Товару вказується в накладних, які є невід'ємними частинами Договору. Постачання Товару здійснюється за адресою: м Київ, прос. Червонозоряний, 119-А. Покупець приймає Товар по кількості згідно з накладними в день поставки у відповідності до вимог чинних нормативних документів. (п.1.1, п. 1.2, п. 3.1.,7.1 ) - том І, а.с. 196-198.

На виконання договору поставки № 25/10 від 25 жовтня 2010 року, укладеного між ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»та ПП «Інтер Трейдінг», у період з липня по жовтень місяць 2008 року поставив позивачу обумовлений накладними, які є невід'ємною частиною Договору, товар на загальну суму 1 288 305, 88 грн., в тому числі ПДВ -257 661,21 грн., що підтверджується видатковими накладними : № 126 від 01 листопада 2010 року на суму 329 973, 56 грн. (ПДВ- 54 995,59 грн.), № 128 від 08 листопада 2010 року на суму 34 132, 90 грн. (ПДВ- 5 688,82 грн.), № 133 від 15 листопада 2010 року на суму150 596,12 грн. (ПДВ- 25 099,35 грн.), № 139 від 22 листопада 2010 року на суму 126 181, 03 грн. (ПДВ- 21 030,17 грн.), № 142 від 01 грудня 2010 року на суму 240 807, 69 грн. (ПДВ- 40 134,62 грн.), № 144 від 13 грудня 2010 року на суму 27 869, 29 грн. (ПДВ- 4 644,88 грн.), № 156 від 20 грудня 2010 року на суму 339 509, 55 грн. (ПДВ- 56 584,93 грн.), № 167 від 27 грудня 2010 року на суму 2 828, 24 грн. (ПДВ- 471,37 грн.), № 3 від 10 січня 2011 року на суму 8 016, 77 грн. (ПДВ- 1 336, 13 грн.), № 10 від 17 січня 2011 року на суму 3 947, 01 грн. (ПДВ- 657,84 грн.), № 18 від 24 січня 2011 року на суму 32 483,10 грн. (ПДВ- 5 413,85 грн.), № 33 від 01 лютого 2011 року на суму 25 418, 61 грн. (ПДВ- 4 236,44 грн.), № 37 від 07 лютого 2011 року на суму 53 913, 41 грн. (ПДВ- 8 985,57 грн.), № 40 від 14 лютого 2011 року на суму 40 239,86 грн. (ПДВ- 6 706,64 грн.), № 43 від 21 лютого 2011 року на суму 130 050, 03 грн. (ПДВ- 21 675, 01 грн.) - том І, а.с. 87-124.

Як вбачається зі змісту видаткових накладних, предметом поставки були різного роду будівельні матеріали та електротехнічні вироби: кабеля, проводи, гофровані труби, короби пластикові, вимикачі, розпірки, сітки безпеки, трансформатори, світильники, тощо.

За наслідками поставки товарів ПП «Інтер Трейдінг»були виписані на користь ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»податкові накладні: № 126 від 01 листопада 2010 року на суму 329 973, 56 грн. (ПДВ- 54 995,59 грн.), № 128 від 08 листопада 2010 року на суму 34 132, 90 грн. (ПДВ- 5 688,82 грн.), № 133 від 15 листопада 2010 року на суму150 596,12 грн. (ПДВ- 25 099,35 грн.), № 139 від 22 листопада 2010 року на суму 126 181, 03 грн. (ПДВ- 21 030,17 грн.), № 142 від 01 грудня 2010 року на суму 240 807, 69 грн. (ПДВ- 40 134,62 грн.), № 144 від 13 грудня 2010 року на суму 27 869, 29 грн. (ПДВ- 4 644,88 грн.), № 156 від 20 грудня 2010 року на суму 339 509, 55 грн. (ПДВ- 56 584,93 грн.), № 167 від 27 грудня 2010 року на суму 2 828, 24 грн. (ПДВ- 471,37 грн.), № 3 від 10 січня 2011 року на суму 8 016, 77 грн. (ПДВ- 1 336, 13 грн.), № 10 від 17 січня 2011 року на суму 3 947, 01 грн. (ПДВ- 657,84 грн.), № 18 від 24 січня 2011 року на суму 32 483,10 грн. (ПДВ- 5 413,85 грн.), № 33 від 01 лютого 2011 року на суму 25 418, 61 грн. (ПДВ- 4 236,44 грн.), № 37 від 07 лютого 2011 року на суму 53 913, 41 грн. (ПДВ- 8 985,57 грн.), № 40 від 14 лютого 2011 року на суму 40 239,86 грн. (ПДВ- 6 706,64 грн.), № 43 від 21 лютого 2011 року на суму 130 050, 03 грн. (ПДВ- 21 675, 01 грн.) - том І, а.с. 124-170.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки між ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»та ПП ПП «Інтер Трейдінг»проведені у безготівковій формі, що підтверджується наступними платіжними дорученнями : № 50 від 12 квітня 2011 року на суму 11 057,62 грн., № 45 від 25 березня 2011 року на суму 75 000,00 грн., № 44 від 23 березня 2011 року на суму 70 000,00 грн., № 37 від 04 березня 2011 року на суму 50 000,00 грн., № 30 від 28 лютого 2011 року на суму 80 000,00 грн., № 24 від 16 лютого 2011 року на суму 35 000, 00 грн., № 18 від 07 лютого 2011 року на суму 25 000,00 грн., № 10 від 02 лютого 2011 року на суму 100 000,00 грн., № 7 від 26 січня 2011 року на суму 60 000,00 грн., № 1 від 10 січня 2011 року на суму 360 000, 00 грн., № 208 від 29 грудня 2010 року на суму 83 000, 00 грн., № 198 від 24 грудня 2010 року на суму 220 000,00 грн., № 169 від 17 грудня 2010 року на суму 376 909, 55 грн. (том ІІ, а.с. 157-169).

Суми податку на додану вартість за вказаними операціями віднесені позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ за листопад 2010 року в сумі 106 813,93 грн., за грудень 2010 року в сумі 101 835,80 грн., за січень 2011 року в сумі 7 407, 82 грн., за лютий 2011 року в сумі 41 603,66 грн. (том ІІ, а.с. 133-156).

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», а також у Інформаційному листі від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1) встановлення факту здійснення господарської операції (в т. ч. дослідження усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції);

2) встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції (в т.ч. з'ясування можливої обізнаності платника щодо можливих дефектів у правовому статусі його контрагентів);

3) встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку (зокрема, наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку);

4) встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин (в період до 01 січня 2011 року) був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у зв'язку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період з серпня по грудень 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податкового кредиту за вказаний період.

До спірних правовідносин, які виникли з січня по березень 2011 року, судом при вирішенні справи застосовуються норми Податкового кодексу України, який набув чинності з 01.01.2011 року.

Згідно з пунктом 1.7. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Аналогічні норми містяться також у Розділі V Податкового кодексу України, який визначає правила оподаткування податком на додану вартість з 01 січня 2011 року.

Згідно з п/п 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Положеннями пункту 3 ст. 198 Кодексу, встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу наведених норм права та обставин справи суд приходить до висновку, що достатніми підставами для включення ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг; використання зазначених товарів, робіт (послуг) у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

З Акту перевірки вбачається, що позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за листопад 2010 року, за грудень 2010 року, за січень 2011 року, за лютий 2011 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість, в тому числі на підставі податкових накладних, виписаних ПП «Інтер Трейдінг», які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням (оплатою) товарів.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Оскільки податкові накладні на користь позивача були виписані в листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року, постачання товару відбулося в тому ж податковому періоді, що підтверджується видатковими накладними, то в силу приписів ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України право ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту виникло, відповідно у листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року та у лютому 2011 року.

Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Згідно з підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічним чином врегульовано правила нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість нормами Податкового кодексу України.

Так, пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) . У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка видається платником податку , який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

У податковій накладній повинні бути зазначені наступні реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Наведені законодавчі акти визначають лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не пов'язаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або видача її особою, яка не є платником ПДВ.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ПП «Інтер Трейдінг»був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261528 від 28.12.2009 р. (том V, а.с. 49), та наданим на запит суду ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (лист від 10.04.2012 р. № 476/9/18-418), де перебуває на обліку вказане підприємство (том V, а.с. 51).

Вказане свідоцтво було анульоване з 09 березня 2011 року на підставі рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 186/29 від 09.03.2011 року свідоцтво платника ПДВ ПП «Інтер Трейдінг»було анульовано (том V, а.с. 49), в той час як податкові накладні на користь позивача були видані у листопаді 2010 року, грудні 2010 року, січні 2011 року, лютому 2011 року .

Тобто на момент здійснення господарських операцій та складання податкових накладних вказане свідоцтво було чинним і ПП «Інтер Трейдінг»мало право видавати податкові накладні на кожну поставку товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого факту припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу.

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 (чинних на момент оформлення податкових накладних, складених до 01.01.2011 року) та вимогам встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 21.12.2010 р. № 969 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за № 1401/18696 (які набули чинності на момент оформлення податкових накладних, складених після 01.01.2011 року) стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Таким чином, позивачем було дотримано і вимоги щодо документального підтвердження спірних сум податкового кредиту, а отже і правомірність відображення їх у податковій звітності.

Суд зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, контрагенти були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід враховувати вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Наявні в матеріалах справи витяг № 13142489 та довідка № 13142589 від 23.02.2012 року з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців підтверджують, що ПП «Інтер Трейдінг»станом на момент здійснення господарських операцій з ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та продовжує перебувати у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент розгляду даної справи (том ІІ, а.с. 197-198).

Посилання відповідача на те, що під час перевірки, було встановлено відсутність посадових осіб ПП «Інтер Трейдінг»за адресою вказаною в реєстраційних документах (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36) та внесення на підставі перевірки до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-осіб підприємців запису про відсутність юридичної особи за вказаною адресою (від 09.03.2011 року), судом не приймаються.

По-перше, з довідки із ЄДР вбачається, що запис про відсутність ПП «Інтер Трейдінг»за його місцезнаходженням було внесено 09.03.2011 року (запис № 4), тобто після здійснення господарських операцій з позивачем (том ІІ, а.с. 198).

По-друге, на переконання суду, дані обставини можуть мати значення для вирішення питання про анулювання реєстрації суб'єкта господарювання платником ПДВ чи для припинення юридичної особи, однак вони не стосуються належного виконання господарських зобов'язань постачальником товарів (виконавцем робіт) за укладеними договорами.

Як вбачається з довідки з Єдиного державного реєстру, станом на момент здійснення господарських операцій ПП «Інтер Трейдінг»не було ліквідоване, його діяльність в установленому законом порядку не була припинена, з ЄДРПОУ підприємство не виключене. Відтак, вказане підприємство не мало дефектів у своєму правовому статусі та мало право укладати правочини та вчиняти інші юридично значимі дії.

Вирішуючи питання про реальність передачі ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»товарів, виконання робіт на користь позивача, а також придбання позивачем таких товарів, робіт з метою їх використання у власній господарській діяльності, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Пункт 1.32. статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинного на момент здійснення розглядуваних господарських операцій) визначає господарську діяльність як будь - яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно підпункту 14.1.36. статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність -діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 23.02.2012 № 13142489 до основних видів діяльності ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»належать: «Інші види оптової торгівлі» (код КВЕД 51.71.0 ), «Оптова торгівля будівельними матеріалами» (код КВЕД 51.53.2), «Оптова торгівля іншим промисловим обладнанням» (код КВЕД 51.65.0), «Посередництво в спеціалізованій торгівлі іншими товарами»(код КВЕД 51.18.0), «Оптова торгівля будівельним обладнанням»(код КВЕД 51.62.0), -том ІІ, а.с. 193-194.

Як зазначалось вище, предметом поставки ПП «Інтер Трейдінг»на користь позивача згідно видаткових накладних були різного роду будівельні матеріали та електротехнічні вироби : кабеля, проводи, гофровані труби, короби пластикові, вимикачі, розпірки, сітки безпеки, трансформатори, світильники, тощо.

Судом встановлено, що придбані у ПП «Інтер Трейдінг»товари позивач купував з метою подальшого продажу іншим особам, що підтверджується наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме: відомостями про продаж товарів, отриманих від ПП «Інтер Трейдінг»за листопад, грудень 2010 року, січень, лютий 2011 року, (том ІІ, а.с. 199-246, том ІІІ а.с. 1-38), видатковими накладними (том ІІІ а.с. 39-250, том IV а.с. 1-250, том V а.с. 1-21).

В матеріалах справи наявне документальне підтвердження факту передачі позивачу товару від його продавця у місці поставки, визначеному умовами договору поставки.

Як вбачається з умов Договору поставки № 25/10 від 25 жовтня 2010 року, постачання товару здійснюється за адресою: м Київ, прос. Червонозоряний, 119-А.

Вказане приміщення перебуває в користуванні позивача згідно Договору оренди № 241 від 30 вересня 2010 року, укладеного з ТОВ «Гута-Скло». Даний договір укладено на термін до 30.06.2011 року (том ІІ а.с. 173-178). Передача приміщення в оренду підтверджується Актом приймання передачі від 01 жовтня 2010 року (том ІІ а.с. 179).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товарів у ПП «Інтер Трейдінг»позивачем також надано товарно-транспортні накладні (оформлені за формою 1-ТН, встановленою згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363), а саме: № 56 від 21.02.2011 року, № 30 від 14.02.2011 року, № 45 від 07.02.2011 року, № 38 від 01.02.2011 року, № 30 від 24.01.2011 року, № 25 від 17.01.2011 року, № 10 від 10.01.2011 року, № 186 від 27.12.2010 року, № 181 від 20.12.2010 року, № 174 від 13.12.2010 року, № 168 від 01.12.2010 року, № 160 від 22.11.2010 року, № 152 від 15.11.2010 року, № 112 від 08.11.2010 року, № 105 від 01.11.2010 року (том V, а.с. 54-68).

Таким чином, придбання товару у ПП «Інтер Трейдінг»здійснювалось позивачем з метою здійснення звичайної для нього господарської діяльності по торгівлі будівельними матеріалами та іншим промисловим обладнанням, яка спрямована на отримання доходу.

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ПП «Інтер Трейдінг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, товари, що придбавалися позивачем у ПП «Інтер Трейдінг», отримувались з метою використання та були використані позивачем у власній господарській діяльності, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Стосовно ненадання ПП «Інтер Трейдінг»первинних документів під час перевірки, а також можливого неподання останнім податкової звітності суд зазначає, що відповідно до п. 20.1 ст. 20 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-III (чинного на момент здійснення операцій до 01.01.2011 року) та пункту 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства несе платник податку у порядку та розмірах, визначених законом.

Статтями 1, 4 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому, такий платник несе персональну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб , у тому числі на його контрагентів.

Аналогічні приписи містяться також в Податковому кодексі України.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 названого Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на формування податкового кредиту та відображення його у податковій звітності не ставиться у залежність від дотримання податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Виходячи з наведеного, порушення, допущенні одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Як зазначено у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку . У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема, про несплату податків чи неподання податкової звітності).

Відповідачем не було надано під час розгляду справи факт обізнаності позивача про можливі факти неподання контрагентом податкової звітності чи несплату податків.

Посилання відповідача на відсутність у ПП «Інтер Трейдінг»найманих працівників, необхідних для виконання господарських зобов'язань, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження безтоварності угод з огляду на наступне.

Як вбачається з Акту перевірки, підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності у ПП «Інтер Трейдінг»трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного, торгівельного обладнання слугувала лише інформація баз даних АІС «Реєстр платників податків»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, АРМ «Бест-Звіт»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Аудит»ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, яка сформована згідно даних податкової звітності контрагента.

Суд вважає, що дана інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємстві основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку .

ВВідповідачем не проаналізовано, які ресурси потрібні були б підприємству для реалізації товару, що переданий ПП «Інтер Трейдінг»позивачу. Враховуючи характер здійснюваних між сторонами операцій -продаж товарів - виконання таких договорів не вимагало від виконавця наявності основних фондів, спеціального технічного обладнання, оскільки умови про безпосереднє виробництво продавцем таких товарів умови укладених договорів не містять.

До того ж, висновки податкового органу не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди оренди приміщень, устаткування та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

Доводи відповідача щодо пояснень громадянина гр. ОСОБА_3, у яких останній заперечує свою причетність до господарської діяльності ПП «Інтер Трейдінг», самі по собі не є достатніми для висновку про те, що всі правочини, укладені з цим підприємством, були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, або що операції з поставки товарів з таким підприємством фактично не відбувались.

Відповідач не надав суду доказів того, що посадових осіб ПП «Інтер Трейдінг»було притягнуто до кримінальної за завідоме укладення протиправних правочинів з метою ухилення від сплати податків або отримання безпідставної податкової вигоди з бюджету.

На момент розгляду даної справи відсутні навіть дані про порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ПП «Інтер Трейдінг»за ухилення від сплати податків та/або за фактом створення чи придбання вказаного підприємства з метою прикриття незаконної діяльності чи (ст. 205, 212 КК України). Відтак достатні факти, які вказують на фіктивний характер діяльності вказаного підприємства, в матеріалах справи відсутні та відповідачем під час перевірки не встановлено.

Суд також звертає увагу на те, що та обставина, що певні документи контрагентів ймовірно підписані іншими особами, ніж тими, чиї прізвища зазначені у документах, ще не означає фальсифікації самого документу і не має наслідком визнання протиправними господарських операцій, які фактично відбулись і цей факт підтверджується документально. Крім того, це жодним чином не призводить до втрат Державного бюджету.

З врахуванням того, що позивачем надано первинні документи, що стосуються господарської операцій за участю ПП «Інтер Трейдінг», які фактично підтверджують реальне здійснення правочину і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання товарів для здійснення господарської статутної діяльності направленої на отримання прибутку; висновки відповідача про безтоварність господарських операцій, вчинених за участю ПП «Інтер Трейдінг» з мотивів не спрямованості правочинів на реальне настання наслідків, є надуманими та такими, що ґрунтуються на припущеннях. В спірному акті перевірки та в судовому засіданні відповідачем не наведено допустимих та достатніх доказів на підтвердження умовиводу про порушення позивачем податкового законодавства.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ПП «Інтер Трейдінг»суд дійшов висновку, що зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства; а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

За змістом ч. 1 ст. 228 ЦК України, у редакції, чинній як на момент здійснення розглядуваних господарських операцій, так і на момент винесення оскаржуваного рішення ДПІ, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно ч. 2 цієї статті є нікчемним.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд вважає, що податковий орган безпідставно прийшов до висновку про нікчемність договору, укладеного між позивачем та ПП «Інтер Трейдінг», оскільки відсутні належні підстави вважати, що правочини між вказаними особами є такими, що порушують публічний порядок та були спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Окрім цього, з 01.01.2011 року набули чинності зміни, внесені до Цивільного кодексу України, зокрема, було викладено частину першу статті 203 у новій редакції та доповнено статтю 228 частиною третьою. На підставі ч. 3 ст. 228 ЦК України доводити недійсність правочинів (господарських зобов'язань) органи державної податкової служби зобов'язані виключно у судовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази на предмет визнання недійсним в установленому порядку вищевказаного договору та порушення законодавства України в момент складання наявних у позивача податкових накладних.

Слід зазначити, що відповідач не звертався до суду із позовом про визнання недійсними договорів, укладених позивачем з ПП «Інтер Трейдінг».

Викладені вище обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що господарські операції позивача з ПП «Інтер Трейдінг»є реальними та підтверджуються необхідними документами, а товари, що придбавалися позивачем у ПП «Інтер Трейдінг», були вподальшому реалізовані іншим підприємствам, тобто поставка товарів була здійснена у межах звичайної господарської діяльності позивача, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" Вищий адміністративний суд України зазначив: "…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття "добросовісний платник податків". Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних. Прикладом подібного підходу Верховного Суду України є, зокрема, постанова від 9 вересня 2008 року".

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»правомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за листопад-грудень 2010 року та січень-лютий 2011 року, а висновок Акта перевірки про порушення позивачем пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є помилковим, відтак донарахування суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 155 825,41 грн. є протиправним.

Відповідно до пункту 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу.

Оскільки суд встановив відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача, то накладення штрафних санкцій на підставі підпункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у розмірі 26 705,00 грн. є також протиправним.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлення - рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ТОВ «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені позивачем та документально підтверджені витрати у розмірі 30,12 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва № 00001222306/0 від 05 вересня 2011 року, № 00001572306 від 23 листопада 2011 року .

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»судові витрати у розмірі 30,12 грн. (тридцять гривень 12 копійок).

Покласти на відповідний підрозділ Державної казначейської служби України виконання постанови суду в частині стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Патратій О.В.

Повний текст постанови складено та підписано: 28 квітня 2012 року.