Ухвала

від 13.07.2016 по справі 2а-19645/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" липня 2016 р. м. Київ К/9991/67432/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Шевчук П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року

у справі № 2а-19645/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень: від 05 вересня 2011 року № 00001222306/0 та від 23 листопада 2011 року № 00001572306 (в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 20 січня 2012 року за вих. № 1/12).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року позов був задоволений повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 00001222306/0 від 05 вересня 2011 року, № 00001572306 від 23 листопада 2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ТОВ «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ», посилаючись на те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційних скарг жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційних скарг та залишити без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету суми податку на додану вартість в частині нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість за листопад 2010 року - березень 2011 року по взаємовідносинах з ПП «Інтер Трейдінг», за результатами якої складений акт № 397/1-23-60-33441549 від 19 серпня 2011 року.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги підпунктів 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість у періоді, який перевірявся, на загальну суму 155825,41 грн., в тому числі: за листопад 2010 року - 106813,93 грн., за січень 2011 року - 7407,82 грн., за лютий 2011 року - 41603,66 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що позивач неправомірно сформував податковий кредит по господарських операціях, здійснених з ПП «Інтер Трейдінг» (згідно договору поставки № 25/10 від 25 жовтня 2010 року), оскільки згідно акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 06 травня 2011 року № 1004/23-04/36858882 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Інтер Трейдінг» з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість за січень - листопад 2010 року, січень - березень 2011 року» було встановлено, що на момент проведення перевірки посадові особи, первинні та інші документи по ПП «Інтер Трейдінг» за адресою, вказаною у реєстраційних документах (04060, м. Київ, вул. Щусєва, 36) відсутні; місцезнаходження посадових осіб підприємства не відомо; перевірку проведено за результатами даних АІС «Реєстр платників податків» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС ОР ДПА у м. Києві, ЦБД ПДС ДПА України, АРМ «Бест Звіт» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, ТАХ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АРМ «Аудит» ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України»; згідно інформації, отриманої від ГВ ПМ у Шевченківському районі м. Києва від 15 березня 2011 року за №1823/ДПІ/26-10/3, за результатами проведених заходів було встановлено, що засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Інтер Трейдінг» значиться громадянин ОСОБА_1, який, будучи опитаний, пояснив, що про те, що він являється директором та головним бухгалтером ПП «Інтер Трейдінг» він вперше почув від працівників податкової міліції, яким чином на його ім'я було зареєстроване ПП «Інтер Трейдінг» йому не відомо, оскільки документів він не губив та не надавав їх стороннім особам, грошей чи будь-якої іншої винагороди за реєстрацію на його ім'я ПП «Інтер Трейдінг» йому ніхто не пропонував та він їх не отримував, установчі, первинні бухгалтерські та будь-які інші документи та документи податкової і іншої звітності ПП «Інтер Трейдінг» не складав та не підписував, у нотаріуса для реєстрації підприємства не з'являвся, банківські рахунки не відкривав та не уповноважував на такі дії будь-яких осіб, свідоцтва платника податку на додану вартість не отримував. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що виписані зазначеним контрагентом первинні бухгалтерській документи не дають позивачу права на формування податкового кредиту.

05 вересня 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001222306/0, яким згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 168079,00 грн., у тому числі: 155825,00 грн. - за основним платежем, 12254,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржувалось в адміністративному порядку.

Рішенням ДПА у м. Києві від 11 листопада 2011 року № 10890/10/25-114 «Про результати розгляду первинної скарги» податкове повідомлення-рішення від 05 вересня 2011 року № 00001222306/0 було залишене без змін та збільшено суму застосованих штрафних санкцій по податку на додану вартість на суму 14450,00 грн.

23 листопада 2011 року ДПІ у Голосіївському районі м. Києва на підставі вказаного акту перевірки та з урахуванням процедури адміністративного оскарження прийняла податкове повідомлення-рішення № 00001572306/0, яким згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України збільшила ТОВ «Спільне Польсько-Українське підприємство «ТАРЕЛ-е-НЕКСТ» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 182530,00 грн., у тому числі: 155825,00 грн. - за основним платежем, 26705,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач правомірно податковий кредит у відповідних податкових періодах по господарських операціях з ПП «Інтер Трейдінг», оскільки реальність господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, виписаними належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість, з урахуванням того, що факт надходження товарно-матеріальних цінностей до позивача підтверджується товарно-транспортними накладними, а також зважаючи на те, що придбані у ПП «Інтер Трейдінг» товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарювання. Також, суд виходив з того, що на дату ухвалення рішення у даній справі податковий орган не надав доказів того, що посадових осіб ПП «Інтер Трейдінг» було притягнуто до кримінальної відповідальності або ж доказів порушення кримінальної справи щодо посадових осіб ПП «Інтер Трейдінг».

Однак, повністю погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів не може, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно положень абзацу 1 пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Згідно з пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому, пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України від 21 грудня 2010 року № 969 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування реальності господарських операцій з ПП «Інтер Трейдінг» позивач посилався наявність належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, а саме: податкових накладних, видаткових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних (т.1 арк. справи 87-170, 183-195, т.5 арк. справи 54-68), виписаних належним чином зареєстрованою юридичною особою та платником податку на додану вартість (т.2 арк. справи 195-198), а також на те, що придбані у ПП «Інтер Трейдінг» товарно-матеріальні цінності були реалізовані позивачем і іншим суб'єктам господарювання, що підтверджується відповідними первинними бухгалтерськими документами (т.2 арк. справи 199-246, т.3 арк. справи 1-250, т.4 арк. справи 1-251, т.5 арк. справи 1-21).

В свою чергу, в обґрунтування правомірності оспорюваних податкових повідомлень-рішень податковий орган посилався на те, що громадянин ОСОБА_1, який знгачиться засновником, директором та головним бухгалтером ПП «Інтер Трейдінг», будучи опитаний, пояснив, що про те, що він являється директором та головним бухгалтером ПП «Інтер Трейдінг» він вперше почув від працівників податкової міліції, яким чином на його ім'я було зареєстроване ПП «Інтер Трейдінг» йому не відомо, оскільки документів він не губив та не надавав їх стороннім особам, грошей чи будь-якої іншої винагороди за реєстрацію на його ім'я ПП «Інтер Трейдінг» йому ніхто не пропонував та він їх не отримував, установчі, первинні бухгалтерські та будь-які інші документи та документи податкової і іншої звітності ПП «Інтер Трейдінг» не складав та не підписував, у нотаріуса для реєстрації підприємства не з'являвся, банківські рахунки не відкривав та не уповноважував на такі дії будь-яких осіб, свідоцтва платника податку на додану вартість не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові та видаткові накладні, які слугували підставою для формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ПП «Інтер Трейдінг», від імені директора цього товариства були підписані ОСОБА_1.

Колегія суддів вказує, що податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента позивача, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарно-матеріальних цінностей, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

При цьому, колегія суддів вказує, що матеріали справи не містять належним чином засвідченої копії пояснень громадянина ОСОБА_1, на які посилається податковий орган в акту перевірки.

Разом з цим, вказані обставини входять до предмету доказування та підлягають обов'язковому встановленню судом, оскільки мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до пункту 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів здійснення правосуддя в адміністративних судах є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі розкритий в частинах 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі. у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 138 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Для встановлення обставин, зазначених у частині першій цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.

Таким чином, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведені порушення судами попередніх інстанцій вимог норм процесуального права щодо всебічного та повного встановлення обставин у справі, як такі, що могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції з огляду на встановлені статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду справи судом касаційної інстанції, згідно частин 2 та 4 статті 227 цього Кодексу є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч.ч. 2, 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва Державної податкової служби задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна