Ухвала

від 18.04.2012 по справі 2а-5898/09/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 р. Справа № 2732/10/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Глушка І.В., Судової-Хомюк Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Саган Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мартенсит» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В :

товариство з обмеженою відповідальністю «Мартенсит» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова в якому просило, з урахуванням доповнень(а.с.96) скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000182300/0/1540, № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000182300/1/8047, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/13538, № 0000182300/2/13537 від11.06.2009 року, № 0000182300/3 17251, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова № 0000182300/0/1540, № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000182300/1/8047, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року, № 0000172300/2/13538, № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року, № 0000182300/3 17251, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року, № 0000172300/4/22054, № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що в перевіряємому періоді, в ТзОВ «Мартенсит» відсутні складські приміщення, транспортні засоби, реалізація товарів відбувалась безпосередньо з місця розмитнення придбаних товарів. В періоді, що перевірявся ТзОВ «Мартенсит» відсутні товарні залишки на початок звітного періоду, оскільки придбання та реалізація товарів відбувалась в межах звітного періоду (місяця).

Крім того встановлено, що ТзОВ «Мартенсит» відносило до складу валових витрат та відповідно в ряд. 04.1 Декларації «Про прибуток підприємства» за 9 міс.2008р. вартість послуг від СПД ФО ОСОБА_1 (не платник ПДВ) в сумі 49 000,0 грн. Кредиторська заборгованість товариства перед СПД ФО ОСОБА_1 станом на 01.10.2008р. становить 4 000,0 грн.

Для проведення перевірки посадовими особами підприємства не представлено первинних документів, що підтверджують взаєморозрахунки з СПД ФО ОСОБА_2 та СПД ФО ОСОБА_1

Листом від 23.12.2008 року № 31721/23-123, ДПІ у Шевченківському районі м. Львова зобов'язала ТОВ «Мартенсит» надати перелік документів, які надані для проведення планової документальної перевірки. У відповідь на цей лист, товариство листом від 09.01.2009р. № 2 надало перелік представлених для планової перевірки документів в якому відсутній перелік первинних документів, які підтверджують взаєморозрахунки з СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_1

Враховуючи вищенаведене, підприємством в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податку на прибуток в сумі 79 800,0 грн.

Також апелянт зазначає, що перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період з 13.03.2007 по 30.09.2008 встановлено їх заниження в сумі 50 996,91 грн. На формування показника у рядку 1 «Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів» Декларацій з податку на додану вартість вплинули операції з продажу екскаваторів колісних, пресів для пресування металобрухту, придбаних як в Україні так і імпортованих на територію України. Перевіркою встановлено, що в порушення п.4.1, 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», ТзОВ «Мартенсит» визначав базу оподаткування податком на додану вартість договірними цінами - цінами реалізації товарів - нижчими за звичайні ціни (митну вартість) більше ніж на 20 відсотків. ТзОВ «Мартенсит» не включено до складу податкових зобов'язань податок на додану вартість з вартості реалізованих товарів за звичайними цінами, що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі в сумі 50996,91грн.

В наданих позивачем до позовної заяви актах здачі-приймання робіт СПД ФО ОСОБА_1 зазначено: «проведено агентский сопровід поставок ломопереробного обладнання», в актах здачі-прийняття робіт СПД ФО ОСОБА_2 зазначено «лампопереробне обладнання з використанням матеріалів виконавця». Однак, як зазначено в акті перевірки, в перевіряємому періоді в ТзОВ «Мартенсит» відсутні складські приміщення, транспортні засоби, реалізація товарів відбувалась безпосередньо з місця розмитнення придбаних товарів. В періоді, що перевірявся у товариства відсутні товарні залишки на початок звітного періоду, оскільки придбання та реалізація товарів відбувалась в межах звітного періоду (місяця). Надані документи не підтверджують зв'язок витрат на придбання послуг з веденням господарської діяльності підприємтсвом.

Згідно з п.1.32 ст. І Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Згідно з п.5.1 ст. 5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з пп. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 цього Закону до валових витрат включаються суми будь- яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті а згідно з пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704. Відповідно до п.2.1 ст.2 вказаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. В статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, відповідно до вимог п.3.2 ст. 3 цього Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом ДПА України від 29.03.03р. №143, зазначено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового облік, згідно якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р."№88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відповідно до п.2.15 та п.2.16 загаданого вище Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства.

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території. Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися. Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник. При цьому, відповідно до п.п. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності -однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або ініних властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Крім того, відповідно до п.п. 1.20.5-1 п.1.20 ст. 1 згаданого Закону якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами). бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

При цьому апелянт зазначає, що загальновизнані міжнародні методи розрахунку митної вартості реалізовані в ст. 266-274 Митного кодексу України . Відповідно до статті 266 МК України, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервного. Згідно з статтею 268 цього Кодексу, у разі якщо митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, за митну вартість береться вартість операції з ідентичними товарами, які продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики, 2) якість та репутація на ринку; 3) країна походження; 4) виробник.

Згідно з підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Відповідно до п.4.1.ст. 4 цього Закону база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку що включається до ціни товарів(послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків ,база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами. Якщо при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування (лист ДПА України від 9 квітня 2008 року №7310/7/16-1517).

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи викладене просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріли справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львові податкові декларації з податку на додану вартість за 2007 рік. згідно яких задекларовано податкове зобов'язання в сумі 330586,00 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість за дев'ять місяців 2008 року, згідно яких задекларовано податкові зобов'язання в сумі 372018.00 грн. 02.01.2008 року року між ТзОВ «Мартенсит» та СПД-ФО ОСОБА_2 укладене договір № 02-01/08 на ремонт брухтопереробного обладнання. Згідно предмету вказаного договору замовник доручає, а виконавець зобов'язується здійснювати технічний ремонт ломопереробного обладнання, яке належить замовнику. На підтвердження проведення взаєморозрахунків товариства з СПД-ФО ОСОБА_2. позивачем подано акти здачі-приймання робіт(надання послуг) з січня по вересень 2009 року, виписки з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_2 та реєстри платіжних доручень за відповідний період. 01.08.2007 року між ТзОВ «Мартенсит» та СПД ФО ОСОБА_4 укладено агентський договір № 01 08-07, згідно якого комерційний агент у порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством, зобов'язується надати послуги принципіалові щодо вчинення правочинів від імені принципіала і за його рахунок. На підтвердження проведення взаєморозрахунків товариства з СПД ФО ОСОБА_4, позивачем подано відповідні акти приймання-передачі послуг, виписки з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4та реєстри платіжних доручень за відповідний період. Зі слів представника позивача, вищевказані документи(договори, акти здачі- приймання робіт (надання послуг), виписки з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4, СТІД ФО ОСОБА_2 та реєстри платіжних доручень за відповідний період) були надані відповідачу при перевірці, яка проводилась за місцезнаходженням позивача, а також при апеляційному оскарженні податкових повідомлень-рішень. що підтверджено описами вкладеної кореспонденції. 14.01.2009 року за результатами планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2007 року по 30.09.2008 року, валютного та іншого законодавства за цей же період податковим органом складено акт № 26/356/23-118/35009845 згідно якого: позивачем порушено п. 5.1., п.п. 5.2.1. п. 5.2.. п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» чим занижено податок на прибуток в сумі 79800,00 грн.; порушено п.. 4.1, п. 4.3. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 50996,91 грн.; порушено п. 7.3. ст. 3. п.п. 8.1.1.. п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 993.23 грн. На підстав вказаного акту податковим органом 24.01.2009 року прийнято податкове повідомлення рішення № 0000172300/0/1539, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на прибуток приватних підприємств в сумі 105320.00 грн. та № 0000182300/0/1540. яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 гри.

За наслідками апеляційного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Розглядаючи спір судом першої інстанції вірно враховано, що згідно п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». (

Згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари(роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємні; незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товарі (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг). Згідно п.п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними. якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обгрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Згідно п.п. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону, валовий доход включає - загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів. іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску(розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону). Згідно п. 5.1. ст. 5 цього ж Закону, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 згаданого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії(включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї ж статті.

Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що згідно п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів(обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування(за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Згідно ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бух гал терського обліку, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно ст. 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити - назву документа (форми): дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вірно виходив з того, що твердження відповідача, що митну вартість слід вважати звичайною ціною нижче якої товари не можуть бути реалізовані, не заслуговують на увагу, бо не грунтуються на вимогах законодавства та жодною нормою не передбачені, а відтак правильним є висновок, що, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України є нижчою за звичайні ціни. Тому помилковими є покликання відповідача на п. 4.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки вказані норми не прив'язують визначення бази оподаткування при імпорті товарів та стосуються оподаткування податком на додану вартість при розмитненні імпортованих товарів. В даній спірній ситуації позивач правильно визначив базу оподаткування операцій з реалізації екскаваторів колісних, пресів для пресування металобрухту, виходячи з їх договірн вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни. А оскільки відсутністє порушення позивачем вимог п. 4.1. п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» то і не має підстав для застосування вимог п.п. 17.1.3.. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000182300/0/1540 від 24.01.2009 року. № 0000182300/1/8047 від 08.04.2009 року. № 0000182300/2/13537 від 11.06.2009 року. № 0000182300/3/17251 віл 28.07.2009 року. № 0000182300/4/22053 від 30.09.2009 підлягають скасуванню.

Крім того, судом першої інстанції правильно відхилено доводи податкового органу, що для проведення перевірки посадовими особами підприємства не представлено первинних документів, що підтверджують взаєморозрахунки із СПД-ФО ОСОБА_2. та СПД-ФО ОСОБА_4, оскільки згідно п.п. 2.3.2. п. 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзнпх документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно зазначити первинний документ, па підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів. Ні вказаного переліку документів, ні пояснень посадових осіб щодо відсутності первинних та інших документів, податковий орган не надав, крім цього, в матеріалах справи містяться докази надсилання первинних та інших документів відповідачу при апеляційному оскарженні.

Судом першої інстанції дана вірно оцінка доказам у справі, а саме договорам, актам здачі-приймання робіт (надання послуг), випискам з банку на проведення розрахунків з СПД ФО ОСОБА_4, СПД ФО ОСОБА_2 та реєстрам платіжних доручень за відповідний період, та зроблено правильний висновок, що порушень позивачем вимог п. 5.1. п.п. 5.2.1 п. 5.2. п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», щодо безпідставного віднесення до валових втрат по господарських операціях з СПД-ФО ОСОБА_2. та СПД-ФО ОСОБА_4 не має. Оскільки відсутнє порушення позивачем вимог п. 5.1., п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», то і не має підстав для застосування вимог п.п. 17.1.3.. п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ у Шевченківському районі м. Львова № 0000172300/0/1539 від 24.01.2009 року, № 0000172300/1/8046 від 08.04.2009 року. № 0000172300/2/13538 від 11.06.2009 року, № 0000172300/3/17252 від 28.07.2009 року. № 0000172300/4/22054 від 30.09.2009 року підлягають скасуванню,

З врахуванням вище викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2009 року у справі № 2а-5898/09/1370 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді І.В. Глушко

Н.М. Судова-Хомюк

Повний текст ухвали виготовлений 23.04.2012 року