Ухвала

від 26.02.2015 по справі 2а-5898/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/9991/38981/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012

у справі № 2а-5898/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мартенсит»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мартенсит» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена планова виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 13.03.2007 по 30.09.2008 , валютного та іншого законодавства за період з 13.03.2007 по 30.09.2008 за результатами якої складено акт № 26/356/23-118/35009845 від 14.01.2009 .

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2., пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 7.3. ст. 3, п.п. 8.1.1., п.п. 8.1.2. п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

На підставі зазначених актів фіскальним органом 24.01.2009 прийняті рішення: податкове повідомлення рішення № 0000172300/0/1539, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств, на суму 105320,00 грн., № 0000182300/0/1540, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), на суму 76495,36 грн.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 0000182300/0/1540 від 24.01.2009 колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, підставою для зменшення податкового зобов'язання податковим органом стала реалізація позивачем товарів, за ціною нижчою, ніж звичайна ціна на вказаний вид товарів, яку податковий орган ототожнює з митною вартістю таких товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Інші випадки застосування звичайних цін для визначення бази оподаткування податком на додану вартість встановлені пунктами 4.2, 4.8, 4.9, підпунктом 7.4.1, пунктами 8-2.3 та 9.3 цього Закону.

Відповідно до пп. 1.20.1 п. 1.20 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.20.8 вказаного Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладає на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Порядок визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) регламентований підпунктом 1.20.2 Закону, в межах якого податковий орган зобов'язаний діяти при визначенні рівня звичайних цін.

Цією нормою Закону передбачено, що для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Таким чином при встановленні факту невідповідності рівня звичайних цін відповідач діяв не у межах наведеної норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах, із врахуванням звичайних при укладанні угод між непов'язаними особами надбавок чи знижок до ціни тощо.

Стосовно податкового повідомлення рішення № 0000172300/0/1539 колегія суддів зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що позивачем подано до ДПІ у Шевченківському районі м. Львові податкові декларації з податку на додану вартість за 2007 рік. згідно яких задекларовано податкове зобов'язання в сумі 330586,00 грн. та податкові декларації з податку на додану вартість за дев'ять місяців 2008 року, згідно яких задекларовано податкові зобов'язання в сумі 372018.00 грн. Між позивачем та ОСОБА_3 02.01.2008 укладене договір № 02-01/08 на ремонт брухтопереробного обладнання, 01.08.2008 року між позивачем та ОСОБА_4 укладено агентський договір № 01 08-07. Підтвердженням виконання вказаних договорів є видаткові накладні, акти прийому-передачі, платіжні доручення про безготівкову оплату.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Разом з тим, згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій до виконанню договорів, укладених між позивачем та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-5898/09/1370 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2012 у справі № 2а-5898/09/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко