Ухвала

від 07.05.2012 по справі 2а/0570/1242/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.

Суддя-доповідач - Гайдар А.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року справа №2а/0570/1242/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією в складі

головуючого судді Гайдара А.В.

суддів Ханової Р.Ф.,

Яковенка М.М.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/1242/2012 (головуючий І інстанції Бєломєстнов О.Ю.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011533 від 18.01.2012 р.,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000011533 від 18.01.2012 р.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/1242/2012 позовні вимоги задоволені, а саме: визнане неправомірним та скасоване податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекцій від 18.01.2012 року № 0000011533 про застосування штрафу у розмірі 1497,48 грн.; стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 107,30 грн.

Не погодившись з таким рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню та просив прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційний розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження з врахуванням приписів частини 6 статті 128, пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України з огляду на те, що жодна з осіб, яки беруть участь у справі не прибула у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового засідання.

За правилами частини першої статті 195 КАС України перегляд судового рішення суду першої інстанції здійснюється в межах апеляційних скарг.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є суб'єктом підприємницької діяльності юридичною особою, код ЄДРПОУ 24653403 та знаходиться на обліку як платник податків у Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Відповідачем Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо своєчасності сплати орендної плати за землю з юридичних осіб. За результатами цієї перевірки складений акт від 30.12.11 № 2057/15-32/24653403 (надалі - Акт перевірки). Перевіркою встановлено несвоєчасну сплату орендної плати за землю за червень 2010 року у розмірі 7614,05 грн. з затримкою у 487 днів. За результатами перевірки на підставі ст. 126 Податкового кодексу України прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.01.2012 року №0000011533, яким застосовані штрафні санкції у розмірі 1497,48 грн. (7614,05 грн. Х 20%).

Відповідно до ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки.

Таким чином, умовою застосування штрафної санкції у відповідності до приведеної норми Закону є наявність несвоєчасно оплаченого узгодженого податкового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Щодо податку на землю строки його сплати врегульовані спеціальними нормами права, а саме ст.17 Закону України «Про плату за землю».

Згідно з нею податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Позивачем надана декларація з орендної плати за землю за червень 2010 року від 28.01.2010 року № 9000087153. Цією декларацією позивач самостійно визначив грошове зобов'язання з орендної плати за землю у розмірі 7614,05грн.

Встановлено, що позивачем оплачено самостійно визначене податкове зобов'язання з орендної плати за землю за червень 2010 року у розмірі 7614,05 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 15.06.2010 року № 301 (а.с. 11). Відповідачем цю суму платежу було спрямовано на погашення податкового боргу з минулих років («декларація № 173»), що підтверджується зворотнім боком картки особового рахунку позивача із зазначеного податку. Надалі позивачем здійснена оплата орендної плати за землю за жовтень 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням від 29.11.2011 року № 1464. Відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України отримані кошти на сплату податкового зобов'язання з орендної плати за землю за жовтень 2011 року відповідачем спрямовані на погашення податкового боргу з оренди за землю за червень 2010 року.

Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що на момент здійснення платежу 29.11.2011 року податкового боргу з орендної плати за землю за червень 2010 року у позивача не існувало, а тому направлення сплачених позивачем коштів в його погашення є неправомірним.

На момент надання декларації з орендної плати за землю за червень 2010 року та оплати згідно з платіжним дорученням №301 від 15.07.2010 року був чинним Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими».

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (надалі «Про порядок погашення..») передбачено, що податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Погашення податкового боргу відповідно до ст. 7 зазначеного Закону може бути самостійним з боку платника податків (п. 7.1 ст. 7) або за рішенням органу стягнення (п. 7.2 ст. 7).

Джерелом самостійного погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, що передбачене п. 7.1.1 ст. 7 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими». Коштами у складі майна суб'єктів господарювання відповідно до ч. 5 ст. 139 ГК України є гроші у національній та іноземній валюті, призначені для здійснення товарних відносин цих суб'єктів з іншими суб'єктами, а також фінансових відносин відповідно до законодавства. Вони також входять до визначення майна у розумінні ч. 1 зазначеної статті.

Частиною 1 статті 134 ГК України встановлено, що суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Тобто платник податків, який є суб'єктом господарювання, має право розпоряджатися належним йому майном, зокрема коштами, на свій розсуд. Право розпоряджатися своєю власністю гарантоване також статтею 41 Конституції України.

Розпорядження коштами полягає у їх переказі із застосуванням платіжних інструментів, які передбачені Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Одним з таких інструментів є платіжне доручення. Це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ст. 1 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»). Відповідно до п. 17.1 зазначеного вище Закону форми розрахункових документів та їх реквізити встановлюються Національним банком України.

Так, постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 р. N 22 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 р. за N 377/8976) затверджена Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті. Одним з реквізитів платіжного доручення, які передбачені п.3 цієї Інструкції є «Призначення платежу». Згідно з п.3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу".

Таким чином, якщо перерахування коштів відбувається за допомогою платіжного доручення, воля власника коштів щодо визначення підстав їх перерахування відображається у реквізиті «Призначення платежу» цього документу.

Як вже зазначалося, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма не може бути застосована як обмеження права платника податків самостійно розпоряджатися власними коштами, оскільки спосіб такого обмеження законами України не встановлений. Обов'язковість встановлення способів обмеження права власності саме законами України випливає з п.7 ст. 92 Конституції України, відповідно до якого виключно законами України визначається правовий режим власності, а також ч.3 ст. 134 ГК України згідно з яким правові форми реалізації права власності у сфері господарювання визначаються цим Кодексом і законом.

Як вбачається з реквізиту «Призначення платежу», наявним у матеріалах справи платіжним дорученням позивач сплатив податкове зобов'язання з орендної плати за землю за червень 2010 року.

Зважаючи на це, висновки акту перевірки зроблені відповідачем без урахування приписів Конституції України, Господарського кодексу України, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими»та інших наведених вище нормативно-правових актів. У зв'язку з цим прийняте на підставі цього акту податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що підлягає визнанню неправомірним.

Також суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги посилання відповідача на пункт 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, відповідно до якого, у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Такий обов'язок у податкового органу виник після набрання чинності Податкового кодексу України. Як вже зазначалося, на момент надання декларації та оплати самостійно визначеного податкового зобов'язання діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими». Цим Законом не передбачено обов'язку податкового органу щодо зміни призначення платежу та погашення боргу згідно черговості його виникнення.

Тобто, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду 1-ї інстанції. Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ч. 1-3 ст. 160, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ч.1 ст. 199, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/1242/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 05 березня 2012 р. у справі № 2а/0570/1242/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Гайдар

Судді: Р.Ф. Ханова

М.М. Яковенко