Постанова

від 22.12.2011 по справі 0670/3154/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 0670/3154/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2011 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Мельник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Нафтекс" до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

У березні 2011 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Нафтекс" звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002622301/0 від 22.09.2010 року та № 0002622301/1 від 06.12.2010 року, якими підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року, яким підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 17238,00 грн., з яких 11492,00 грн. - основний платіж та 5746,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/1 від 06.12.2010 року, яким підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція. В обґрунтування позову позивач зазначає, що 10.09.2010 р. працівниками відповідача було проведено планову виїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "Нафтекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., про що був складений Акт від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110. В Акті перевірки зафіксовано порушення п.1.22 ст.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.3 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40966,00 грн., та п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11492,00 грн.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002632301/0, № 0002622301/0 від 22.09.10 року. За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень ДПІ у м. Житомирі були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002632301/1, № 0002622301/1 від 06.12.2010 року. Позивач не погоджується з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, а тому просить скасувати їх.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. При цьому зазначив, що позивачем не допущено завищення валових витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ ТД "Житомирхліб", адже такі операції підтверджені розрахунковими документами та податковими накладними, також не допущено завищення валових витрат на вартість послуг, отриманих від приватних підприємців ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які оформлені належним чином актами виконаних робіт, та не завищено податковий кредит за податковою накладною від ВАТ "Сільгосптехніка", адже окремі недоліки в її заповненні не позбавляють права платника податків на податковий кредит за такою податковою накладною, валові витрати за 2007 рік обчислені правильно, а витрати на навчання працівника, так само як і інші витрати правомірно віднесені до складу валових витрат.

Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення. Пояснили, що під час проведення планової виїзної перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями) завищено податковий кредит в сумі 7325,00 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість, сформованого від контрагента ТОВ ТД "Житомирхліб", який згідно ПДС України та баз даних ДПІ у м. Житомирі не знаходиться за місцем знаходження, має стан платника "9" - "відсутність за місцем знаходження" та не звітується по податку на додану вартість з листопада 2009 року. За результатами адміністративного оскарження рішення донарахування грошового зобов`язання з ПДВ по даному правопорушенню скасоване відповідачем, проте встановлено, що до складу податкового кредиту грудня 2009 року необґрунтовано віднесено податок на додану вартість в розмірі 4661,00 грн. згідно податкових накладних ТОВ ТД "Житомирхліб", складених у листопаді та грудні 2009 року. За Актом від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 встановлено порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами і доповненнями), так як підприємством завищено податковий кредит у сумі 4167,00 грн. за рахунок включення до його складу ПДВ по податковій накладній № 76 від 27.08.2009 року від ВАТ "Сільгосптехніка", яка оформлена неналежним чином, а саме: не містить кількість і ціни отриманого товару. Також встановлено порушення позивачем п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (зі змінами і доповненнями), в зв`язку з чим завищені валові витрати на вартість товарів ТОВ ТД "Житомирхліб" у сумі 16683,00 грн., вартість витрат на навчання на курсах водіїв заступника головного бухгалтера позивача у сумі 1911,00 грн., вартість маркетингових послуг, що виконувались приватними підприємцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у сумі 133055,00 грн., також завищені валові витрати через їх невірне визначення на 10945,00 грн. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002632301/0, № 0002622301/0 від 22.09.10 р. За результатами адміністративного оскарження зазначених рішень відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0002632301/1, № 0002622301/1 від 06.12.2010 р. Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Житомирі, суд приходить до наступних висновків.

Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "Нафтекс" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі.

10 вересня 2010 р. на підставі направлення від 10.08.2010 р. № 1383, державними податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "Нафтекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р.

У ході проведення перевірки було встановлено порушення п.1.22 ст.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.3 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40966,00 грн., та п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України від "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11492,00 грн.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Житомирі було складено Акт від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110.

На підставі вказаного акту ДПІ у м. Житомирі було видано податкові повідомлення-рішення № 0002622301/0 від 22.09.2010 року, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 17238,00 грн., з яких 11492,00 грн. - основний платіж та 5746,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням від 6 грудня 2010 року № 71407/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги державною податковою інспекцією в м. Житомирі податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 року № 0002622301/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 року № 0002632301/0 скасоване в частині 2664,00 грн. податку на додану вартість та 1332,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині 8828,00 грн. податку на додану вартість та 4414,00 грн. штрафної (фінансової) санкції залишено без змін і, відповідно до вимог пункту 5.3 наказу ДПА України від 21 червня 2001 року № 253 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій", позивачеві направлені податкові повідомлення-рішення від 6 грудня 2010 року № 0002622301/1, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/1, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Рішенням від 10 лютого 2011 р. № 3054/Ч-С/25-009 про результати розгляду повторної скарги державною податковою адміністрацією у Житомирській області залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 6 грудня 2010 року № 0002622301/1 та № 0002632301/1 і рішення державної податкової інспекції в м. Житомирі від 6 грудня 2010 року № 71407/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги.

В частині визначення грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 відповідачем зазначено, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. встановлено його завищення в сумі 1340529 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованих валових витрат за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. встановлено їх завищення у сумі 1507579,00 грн. Перевіркою повноти визначення амортизаційних відрахувань за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р. встановлено їх завищення у сумі 5323,00 грн.

За результатами перевірки згідно Акта перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 відповідачем встановлено порушення п.4.1, п.4.3 ст.4, п.3.1 ст.3, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме підприємством безпідставно включено до складу валового доходу та валових витрат 1344985,00 грн. за операціями з придбання та реалізації борошна, яке отримано у перевіреному періоді від осіб, які мають певні ознаки фіктивності в ланцюгах поставок та взаємовідносини з якими можуть кваліфікуватися такими, що здійснюються для отримання вигоди третіми особами - вигодонабувачами, тобто по нікчемним правочинам.

Судом встановлено, що дане правопорушення не вплинуло на визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, адже відповідачем було виключено зі складу валового доходу суму реалізації борошна у сумі 1344985,00 грн., яка є рівною сумі витрат на його придбання у сумі 1344985,00 грн., що виключена відповідачем зі складу валових витрат позивача.

В Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 також зазначено, що в порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Нафтекс" невірно визначено валові витрати у ІІІ та ІV кварталах 2007 року по рядку 04.1 Декларації, дані бухгалтерського обліку платника не відповідають даним декларацій по податку на прибуток. Дане правопорушення виявлено при співставленні задекларованих платником показників з наявними документами обліку - первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку. Платником не надано до перевірки документального підтвердження та даних податкового обліку щодо задекларованих показників, внаслідок чого перевіркою встановлено їх завищення всього у сумі 10945,00 грн.

Проте, з даним висновком суд не може погодитись.

Згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7).

В Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 в порушення п.1.7 Порядку, відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують завищення позивачем валових витрат на 10945,00 грн., з огляду на що дане правопорушення не може бути доведеним відповідачем на підставі Акта перевірки, а інших доказів по даному правопорушенню відповідачем не надано і судом не виявлено.

В Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 зазначено, що в порушення пп. 5.2.1 п.5.2, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Нафтекс" безпідставно віднесено до валових витрат оплату за навчання на курсах водіїв заступника головного бухгалтера підприємства ОСОБА_3 у ІІ кварталі 2008 р. у сумі 1911,00 грн. Враховуючи той факт, що згідно штатного розкладу на підприємстві відсутня посада водія, по працівнику підприємства ОСОБА_3 в табелях обліку робочого часу відображено 8-годинний робочий день в якості заступника головного бухгалтера, та що основним видом діяльності підприємства є оптова торгівля, то у підприємства не було законодавчих підстав для відображення понесених витрат на навчання в складі валових витрат.

З даним висновком суд не погоджується з огляду на наступне.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" регулює особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до абз. 3 - 7 пп. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду. Обов'язки з доведення зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, покладаються на такого платника податку. У разі виникнення розбіжностей між податковим органом та платником податку стосовно зв'язку витрат на цілі, обумовлені цим підпунктом, з основною діяльністю платника податку, такі податкові органи зобов'язані звернутися до Міністерства України у справах науки і технологій, чий експертний висновок є підставою для прийняття рішення податковим органом. Оскарження рішень податкових органів, прийнятих на підставі експертних висновків Міністерства України у справах науки і технологій, провадиться платниками податку в загальному порядку.

Висновки відповідача не узгоджуються з вищенаведеними правовими нормами, з огляду на які, відповідачем не доведено неправомірність формування позивачем витрат зі сплати вартості навчання свого працівника, в зв`язку з чим суд не погоджується з даним правопорушенням стосовно завищення позивачем валових витрат на 1911,00 грн. - вартості навчання працівника ОСОБА_3 Відповідачем до спірних правовідносин помилково застосована норма Закону в редакції, що не була чинною на момент їх виникнення.

В Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 зазначено, що в порушення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Нафтекс" завищено валові витрати на 16683,00 грн. за рахунок віднесення до їх складу вартості отриманих хлібобулочних виробів від ТОВ ТД "Житомирхліб" без підтверджуючих документів (прибуткових накладних). Дане порушення виявлено при співставленні задекларованих платником показників з наявними документами обліку - первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку. Крім того, ТОВ ТД "Житомирхліб" згідно ПДС України та баз даних ДПІ у м. Житомирі не знаходиться за місцем знаходження, має стан платника "9" - "відсутність за місцем знаходження" та не звітується по податку на прибуток з жовтня 2009 р., по податку на додану вартість - з листопада 2009 р.

Дане правопорушення спростовується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, виписаних ТОВ ТД "Житомирхліб": № ЖХ00125901 від 06.01.2010 р. на суму 4108,91 грн., № ЖХ00125902 від 10.01.2010 р. на суму 3840,65 грн., № ЖХ00125903 від 16.01.2010 р. на суму 3981,40 грн., № ЖХ00125904 від 17.01.2010 р. на суму 3328,17 грн., № ЖХ00125905 від 27.01.2010 р. на суму 4760,80 грн.

Також слід зазначити, що відповідачем за результатами розгляду первинної скарги в рішенні від 6 грудня 2010 року № 71407/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги зазначено, що в акті відсутні порушення щодо відсутності факту придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ ТД "Житомирхліб", або відсутність зв`язку вказаного придбання з господарською діяльністю платника.

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам, що ставляться до первинних бухгалтерських документів, згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", тому, на думку суду, позивачем не порушені вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Також, в Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 зазначено, що в порушення п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ПВКФ "Нафтекс" не доведено необхідності та доцільності використання у господарській діяльності протягом перевіреного періоду маркетингових послуг, які отримано від приватних підприємців - ОСОБА_2, який є одночасно директором ПВКФ "Нафтекс", та від ОСОБА_3, яка є одночасно головним бухгалтером ПВКФ "Нафтекс", на загальну суму 133055,00 грн. В ході перевірки по вищевказаним послугам підприємством надано лише рахунки-фактури, акти виконаних робіт та первинні банківські документи, що підтверджують сплату, будь-яких інших документів, які підтверджують доцільність, обґрунтованість, необхідність та економічну ефективність маркетингових послуг для використання у господарській діяльності підприємством не надано. Проведеним аналізом не встановлено доцільності використання в діяльності ПВКФ "Нафтекс" отриманих маркетингових послуг. Також, приватні підприємці, які надавали маркетингові послуги ПВКФ "Нафтекс", у перевіреному періоді були у трудових відносинах з даною фірмою (ОСОБА_2 - директор, ОСОБА_3 - заступник головного бухгалтера та з 01.04.2010 р. - головний бухгалтер) та в табелях обліку робочого часу по них відображено 8-годинний робочий день.

Суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Згідно із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Серед таких обмежень послуги, які були виключені відповідачем зі складу валових витрат позивача, відсутні. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється.

В Акті перевірки відповідачем безпідставно розширено ряд документів (доказів), якими повинен підтверджуватись факт надання маркетингових послуг, зокрема, в Акті перевірки зазначено, що в ході перевірки по вищевказаним послугам підприємством надано лише рахунки-фактури, акти виконаних робіт та первинні банківські документи, що підтверджують сплату, будь-яких інших документів, які підтверджують доцільність, обґрунтованість, необхідність та економічну ефективність маркетингових послуг для використання у господарській діяльності підприємством не надано.

Разом з тим, правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат до складу валових витрат. Чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.

Однак, підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

До документів, які підтверджують факт отримання послуг, перш за все відноситься відповідний акт. Його форма чітко не регламентована, проте, щоб мати статус первинного документу, акт повинен містити всі реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Частинами 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується представником відповідача, позивачем в ході проведення перевірки були надані рахунки-фактури, акти виконаних робіт та первинні банківські документи. Вказані акти здачі - прийняття робіт, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Акти здачі - прийняття робіт містять посилання на назву замовника та виконавця, їхні посади; зміст та обсяг виконаних робіт, вартість робіт, підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток. Всі акти здачі - прийняття робіт дають змогу визначити, які саме послуги були надані, згідно з яким договором, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою.

Докази того, що вказані акти про надання послуг не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що отримання послуг маркетингу не пов'язані з господарською діяльністю позивача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що послуги, які надавалися ПП ОСОБА_2 стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Послуги, які надавалися ПП ОСОБА_3, безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Зокрема, в Акті перевірки зазначено, що у перевіреному періоді питома вага реалізації хлібобулочних виробів в загальному обсязі реалізації зросла з 60-70 % до 86,7 %.

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевіряємому періоді маркетингових послуг, оскільки отримання таких послуг пов'язане із здійсненням господарської діяльності позивача і підтверджено належними документами. Таким чином, суд вважає висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

В частині визначення грошових зобов`язань з податку на додану вартість в Акті перевірки від 10.09.2010 року № 7013/23-1/25307290/0110 відповідачем зазначено, що в порушення пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено податковий кредит у сумі 7325,00 грн. за рахунок включення до його складу ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ ТД "Житомирхліб", який згідно ПДС України та баз даних ДПІ у м. Житомирі не знаходиться за місцем знаходження, має стан платника "9" - "відсутність за місцем знаходження" та не звітується з податку на додану вартість з листопада 2009 р. Згідно наданих для перевірки документів встановлено, що у листопаді та грудні 2009 р. ПВКФ "Нафтекс" отримала від ТОВ ТД "Житомирхліб" хлібобулочні вироби на загальну суму 43950 грн., в т.ч. ПДВ 7325 грн., та відобразила їх у складі податкового кредиту грудня 2009 р., в тому числі: податкова накладна № 170 від 02.12.2009 р. на суму ПДВ 671 грн., податкова накладна № 171 від 06.12.2009 р. на суму ПДВ 713 грн., податкова накладна № 172 від 11.12.2009 р. на суму ПДВ 629 грн., податкова накладна № 169 від 01.12.2009 р. на суму ПДВ 651 грн., податкова накладна № 160 від 28.11.2009 р. на суму ПДВ 547 грн., податкова накладна № 161 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 411 грн., податкова накладна № 162 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 487 грн., податкова накладна № 168 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 563 грн., податкова накладна № 167 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 553 грн., податкова накладна № 166 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 557 грн., податкова накладна № 165 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 583 грн., податкова накладна № 164 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 656 грн., податкова накладна № 163 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 654 грн.

Згідно рішення ДПІ у м. Житомирі про результати розгляду первинної скарги, яке залишено без змін ДПА у Житомирській області, відповідач підтвердив право на податковий кредит позивача, спростувавши власні висновки за Актом перевірки в цій частині, проте зазначив про інше правопорушення, а саме завищення позивачем податкового кредиту грудня 2009 р. на 4661,00 грн. через включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ ТД "Житомирхліб" в листопаді 2009 р., що, на його думку, є порушенням пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені (нараховані) в ціні товару при його придбанні.

При цьому, згідно із пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", віднесення відповідних сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у ціні товару, до податкового кредиту платника податку - покупця, який придбав цей товар, можливе виключно на підставі податкової накладної (інших подібних документів згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7), яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

А відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судом встановлено, що ТОВ ТД "Житомирхліб" було зареєстроване платником податку на додану вартість 2 червня 2008 року на підставі свідоцтва платника ПДВ № 100119148 і йому присвоєно індивідуальний податковий № 359057006253. На час вчинення господарських операцій з позивачем товариство перебувало в реєстрі платників податку на додану вартість, отже мало право виписувати податкові накладні. За таких обставин правомірними є висновки як позивача, так і податкових органів, наведені в рішеннях про результати розгляду первинної і повторної скарг, про те, що відсутність за своїм місцезнаходженням ТОВ ТД "«Житомирхліб" і не декларування ним своїх податкових зобов`язань, не є належною правовою підставою для вирахування зі складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ, за отриманими податковими накладними від товариства.

Однак, з висновками податкових органів, викладеними в рішеннях про результати розгляду первинної і повторної скарг, стосовно порушення позивачем пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту грудня 2009 р. на 4661,00 грн. через включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ ТД "Житомирхліб" в листопаді 2009 р., суд не може погодитись. Вищенаведені положення Закону не забороняють формувати платникові податку податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, дата виписки яких припадає на попередні податкові періоди. При цьому жодною нормою Закону не зобов`язано платника податків отримувати і зберігати докази несвоєчасного одержання податкових накладних від постачальників.

Згідно із пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідач в ході судового розгляду не довів порушення порядку заповнення позивачем реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, зведені показники яких відображені у податкових деклараціях. За таких обставин, враховуючи вищевикладене, судом встановлено неправомірність висновків відповідача про завищення податкового кредиту на 4661,00 грн. по податкових накладних ТОВ ТД "Житомирхліб".

Також, в Акті перевірки, відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" через включення до складу податкового кредиту податку у сумі 4167,00 грн. згідно податкової накладної № 76 від 27.08.2009 р. від ВАТ "Сільгосптехніка" (код ЄДРПОУ 03740654, смт. Червоноармійськ Житомирської область), оформленої неналежним чином - в податковій накладній не міститься кількість та ціна отриманого товару.

Згідно із пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: "а" порядковий номер податкової накладної; "б" дату виписування податкової накладної; "в" повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; "г" податковий номер платника податку (продавця та покупця); "д" місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; "е" опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); "є" повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; "ж" ціну поставки без врахування податку; "з" ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; "и" загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) визначено, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Контрагентом позивача за спірною податковою накладною було ВАТ "Сільгосптехніка", яке було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а податкова накладна, видана ним на адресу позивача, включена контрагентом в реєстр виданих накладних та задекларована у складі податкових зобов`язань з ПДВ, що відповідачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що недоліки в заповненні податкової накладної в спірному випадку не є підставою для визнання її недійсною та не свідчать про незаконність податкового кредиту за нею. Крім того, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної № 76 від 27.08.2009 р. містить заповнені реквізити щодо кількості і ціни поставки. Отже висновки відповідача про завищення податкового кредиту на 4167,00 грн. є необґрунтованими.

При постановлені судового рішення судом прийнято до уваги, що згідно рішення від 6 грудня 2010 року № 71407/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги та рішення від 10 лютого 2011 р. № 3054/Ч-С/25-009 про результати розгляду повторної скарги податковими органами податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 року № 0002622301/0 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 22.09.2010 року № 0002632301/0 скасоване в частині 2664,00 грн. податку на додану вартість та 1332,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, в іншій частині 8828,00 грн. податку на додану вартість та 4414,00 грн. штрафної (фінансової) санкції залишено без змін.

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0002622301/0 від 22.09.2010 року та № 0002622301/1 від 06.12.2010 року, якими підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року та № 0002632301/1 від 06.12.2010 року, якими підприємству визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, винесені необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Частиною другою цитованої статті серед іншого встановлюється, що докази суду надають сторони, які беруть участь у справі.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив :

Задовольнити позовні вимоги.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 22 вересня 2010 року № 0002632301/0, № 0002622301/0 та від 06 грудня 2010 року № 0002632301/1, 0002622301/1.

Відшкодувати на користь Приватної виробничо-комерційної фірми "Нафтекс" з державного бюджету понесені судові витрати у сумі 13 гривень 60 копійок.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя: В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 28 грудня 2011 р.