Ухвала

від 28.09.2015 по справі 0670/3154/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2015 року м. Київ К/9991/20001/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м. Житомирі

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012

у справі № 0670/3154/11

за позовом Приватної виробничо - комерційної фірми «Нафтекс»

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2011, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі від 22.09.2010 № 0002632301/0, № 0002622301/0 та від 06.12.2010 № 0002632301/1, 0002622301/1.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.06.2010, за результатами якої було складено акт від 10.09.2010 № 7013/23-1/25307290/0110.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення: п.1.22 ст.1, п.3.1 ст.3, п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.3 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40966,00 грн., та п.3.1 ст.3, п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11492,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0002622301/0 від 22.09.2010, яким визначено грошове зобов?язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, №0002632301/0 від 22.09.2010, яким позивачеві визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 17238,00 грн., з яких 11492,00 грн. - основний платіж та 5746,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками адміністративного узгодження прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.12.2010 № 0002622301/1, яким визначено грошове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, та №0002632301/1, яким визначено грошове зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно пп. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то, відповідно до пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього Закону, сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Тобто необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З огляду на викладене, судами попередніх інстанцій правильно відхилено доводи податкового органу про завищення позивачем валових витрат на 16683,00 грн. та податкового кредиту на суму 4661,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу вартості отриманих хлібобулочних виробів від ТОВ ТД «Житомирхліб» з тих підстав, що згідно баз ДПС України та баз даних ДПІ у м. Житомирі ТОВ ТД «Житомирхліб» не знаходиться за місцем знаходження, має стан платника « 9» - «відсутність за місцем знаходження» та не звітується по податку на прибуток з жовтня 2009 року, по податку на додану вартість - з листопада 2009 року, а тому віднесені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту суми, не відображені у складі зобов?язань з податку на прибуток та податку на додану вартість постачальника.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ ТД «Житомирхліб» підтверджується відповідними первинними документами, у т.ч. видатковими та податковими накладними, відсутності фактичного придбання ТМЦ у ТОВ ТД «Житомирхліб» відповідачем під час перевірки не встановлено.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товарів (робіт, послуг) правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідачем не доведено порушення позивачем вимог чинного законодавства при формуванні валових витрат за операціями з надання йому маркетингових послуг приватними підприємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_3 на загальну суму 133055,00 грн., надання яких підтверджується відповідними рахунками-фактур, актами виконаних робіт, , банківськими документами, які в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, дають змогу визначити, які саме послуги були надані, згідно з яким договором, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою.

Щодо доводів податкового органу, що позивачем на надано доказів отримання прибутку від наданих маркетингових послуг, що виключає можливість віднесення понесених витрат до складу валових витрат, а сплачених в ціні сум ПДВ до складу податкового кредиту, то положення Закону України «Про оприбуткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, не ставлять в залежність право платника податків на формування валових витрат та податкового кредиту від наявності чи відсутності прибутку по окремих господарських операціях, оскільки вказане не може свідчити про відсутність можливості отримання доходу з усієї господарської діяльності.

Слід погодитись і з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірного віднесення до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 4167,00 грн. на підставі податкової накладної № 76 від 27.08.2009 виданої ВАТ «Сільгосптехніка», оскільки незначні недоліки в заповненні податкових накладних, одержаних від постачальника, не можуть бути підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту, оскільки інші відомості дозволяють ідентифікувати особу продавця та встановити обсяги та ціну поставки, відповідачем не надано доказів безтоварності зазначених операцій. Крім того, наявна в матеріалах справи копія податкової накладної № 76 від 27.08.2009 містить заповнені реквізити щодо кількості і ціни поставки.

Вищенаведеним спростовуються доводи податкового органу, які наведені ним в касаційній скарзі, як підставу для скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції.

За відсутності інших заперечень щодо правомірності постановлених у справі рішень, судова колегія не вбачає підстав для їх скасування з наведених в касаційній скарзі мотивів.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2011 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2012 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-239№ КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун