Ухвала

від 15.02.2012 по справі 0670/3154/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 0670/3154/11

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Євпак В.В.

УХВАЛА

іменем України

"15" лютого 2012 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Євпак В.В.

суддів: Капустинського М.М.

Мацького Є.М.,

при секретарі Мисечко І.С. ,

за участю представника позивача

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. у справі за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми " Нафтекс " до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень - рішень ,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2011 року Приватна виробничо-комерційна фірма "Нафтекс" звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила скасувати податкові повідомлення-рішення № 0002622301/0 від 22.09.2010 року та № 0002622301/1 від 06.12.2010 року, якими підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 17238,00 грн., з яких 11492,00 грн. - основний платіж та 5746,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/1 від 06.12.2010 року, яким підприємству визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 22.12.2012 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначили, що в порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3. пп.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем завищені валові витрати на вартість товарів ТОВ ТД "Житомирхліб" у сумі 16683,00 грн.; вартість витрат на навчання на курсах водіїв заступника головного бухгалтера позивача у сумі 1911,00 грн.; вартість маркетингових послуг, що виконувались приватними підприємцями ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у сумі 133055,00 грн., також завищені валові витрати через їх невірне визначення на 10945,00 грн. В порушення пп.7.2.1, 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок ні додану вартість" підприємством завищено податковий кредит у сумі 4167,00 грн. за рахунок включення до його складу ПДВ по податковій накладній № 76 від 27.08.2009 року від ВАТ "Сільгосптехніка", яка оформлена неналежним чином, завищено податковий кредит в сумі 7325,00 грн. за рахунок включення до його складу податку на додану вартість, сформованого від контрагента ТОВ ТД "Житомирхліб", необгрунтовано віднесено податок на додану вартість і розмірі 4661,00 грн. згідно податкових накладних ТОВ ТД "Житомирхліб", складених у листопаді та грудні 2009 року. Вважають оскаржувані податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Переглянувши судове рішення, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

10 вересня 2010 р. на підставі направлення від 10.08.2010 р. № 1383, державними податковими ревізорами - інспекторами ДПІ у м. Житомирі проведено планову виїзну перевірку Приватної виробничо-комерційної фірми "Нафтекс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.06.2010 р., про що складено Акт від 10.09.2010 року №7013/23-1/25307290/0110.

У ході проведення перевірки було встановлено порушення п.1.22 ст.1, п.3.1 ст.З, п.п.4.1.6 п.4.1, п.4.3 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.4.2 п.5.4 ст.5, пп.8.2.2 п.8.2 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40966,00 грн., та п.3.1 ст.З, п.4.1, п.4.3 ст.4, пп.7.2.1, пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 11492,00 грн.

За наслідками перевірки ДПІ у м. Житомирі було винесено податкові повідомлення-рішення № 0002622301/0 від 22.09.2010 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 17238,00 грн., з яких 11492,00 грн. - основний платіж та 5746,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

За наслідками адміністративного оскарження відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення від 6 грудня 2010 року № 0002622301/1, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 62388,00 грн., з яких 40966,00 грн. - основний платіж та 21422,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція, № 0002632301/1, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 13242,00 грн., з яких 8828,00 грн. - основний платіж та 4414,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту та безпідставності визначення податковим органом податкових зобов"язань.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи застосовує законодавство, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин (в редакції на час виникнення правовідносин).

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пункт 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачає вичерпний перелік витрат платника податку, що не включаються до складу валових. Крім того, відповідно до пп.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», встановлення додаткових обмежень щодо включення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, які зазначені в цьому Законі, не дозволяється

Пункт 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" регулює особливості віднесення витрат подвійного призначення до складу валових витрат платника податку.

Відповідно до абз. 3-7 пп. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат відносяться витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку;

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Згідно діючого на час виникнення спірних правовідносин "Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (далі Порядок), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів (п.1.7).

Встановлено, що Приватна виробничо-комерційна фірма "Нафтекс" перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Житомирі.

Щодо висновку податкового органу в частині завищення позивачем валових витрат в розмірі 10945 грн., судом не встановлено зазначене порушення.

Висновок суду є вірним, оскільки дане правопорушення виявлено податковим органом при співставленні задекларованих платником показників з наявними документами обліку - первинними бухгалтерськими документами та регістрами бухгалтерського обліку.

В порушення п.1.7 Порядку, в акті відсутні посилання на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують завищення позивачем валових витрат на 10945,00 грн.. Інших доказів по даному правопорушенню відповідачем не надано та судом не встановлено.

Що стосується висновку податкового органу щодо завищення валових витрат з оплати навчання на курсах водіїв заступника головного бухгалтера підприємства ОСОБА_2 у II кварталі 2008 р. в розмірі 1911 грн., суд дійшов правильного висновку про правомірність віднесення позивачем таких витрат до складу валових, оскільки це узгоджується з п.п.5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції, що була чинна на момент виникнення правовідносин.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат в сумі 16683,00 грн. з вартості отриманих хлібобулочних виробів від ТОВ ТД "Житомирхліб" , то дане правопорушення спростовується наявними видатковими накладними, виписаних ТОВ ТД "Житомирхліб": № ЖХ00125901 від 06.01.2010 р. на суму 4108,91 грн., № ЖХ00125902 від 10.01.2010 р. на суму 3840,65 грн., № ЖХ00125903 від 16.01.2010 р. на суму 3981,40 грн., № ЖХ00125904 від 17.01.2010 р. на суму 3328,17 грн., № ЖХ00125905 від 27.01.2010 р. на суму 4760,80 грн. (копії є в матеріалах справи).

Вищевказані видаткові накладні відповідають вимогам передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", тому, на думку судової колегії, позивачем не порушені вимоги пп.5.3.9 п.5.3 ст.: Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того порушення спростовано відповідачем за результатами розгляду первинної скарги в рішенні від 6 грудня 2010 року № 71407/10/25-003 про результати розгляду первинної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо відсутності порушення зі сторони позивача при формування валових витрат з маркетингових послуг, які отримано від приватних підприємців - ОСОБА_1, який є одночасно директором ПВКФ "Нафтекс", та від ОСОБА_2, яка є одночасно головним бухгалтером ПВКФ "Нафтекс", на загальну суму 133055,00 грн.

Встановлено, що позивачем в ході проведення перевірки були надані рахунки-фактури, акти виконаних робіт та первинні банківські документи. Вказані акти здачі - прийняття робіт, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, оскільки мають всі необхідні встановлені ним обов'язкові реквізити. Акти здачі - прийняття робіт містять посилання на назву замовника та виконавця, їхні посади; зміст та обсяг виконаних робіт, вартість робіт, підписи уповноважених представників сторін та відтиски печаток. Всі акти здачі - прийняття робіт дають змогу визначити, які саме послуги були надані, згідно з яким договором, за якою ціною, між якими контрагентами та з якою метою.

Докази того, що вказані акти про надання послуг не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Правилами ведення податкового обліку, встановленими чинним законодавством, зокрема ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не передбачено вказівки на обов'язковість будь-яких видів документів чи їх форми в підтвердження віднесення певних затрат до складу валових витрат. Чинним законодавством не встановлено спеціальних вимог щодо обов'язкової наявності певних документів для підтвердження факту надання маркетингових послуг.

Судом встановлено, що послуги, які надавалися ПП ОСОБА_1 стосувалися товарів, поставка/продаж яких є господарською діяльністю позивача. Послуги, які надавалися ПП ОСОБА_2, безпосередньо впливали на результати діяльності позивача з продажу товарів та були направлені на отримання доходу.

Суд дійшов правильного висновку, що позивач мав повне право включати до складу валових витрат вартість отриманих ним у перевіряємому періоді маркетингових послуг, оскільки отримання таких послуг пов'язане із здійсненням господарської діяльності позивача і підтверджено належними документами. Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є неправомірними і такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Порядок формування податкового кредиту передбачено Законом України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення правовідносин).

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням і основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту)

А відповідно до пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість",

право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимог; їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно із пп.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної не включення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість",

платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: "а" порядковий номер податкової накладної; "б" дату виписування податкової накладної; "в" повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платника податку на додану вартість; "г" податковий номер платника податку (продавця та покупця); "д" місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; "е" опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); "є" повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; "ж" ціну поставки без врахування податку; "з" ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; "и" загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Що стосується порушення на думку податкового органу позивачем формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом - ТОВ ТД "Житомирхліб.", колегія суддів погоджується з висновком суду про правомірність формування податкового кредиту з господарських операцій з ТОВ ТД "Житомирхліб."

Встановлено, що у листопаді та грудні 2009 р. ПВКФ "Нафтекс" отримала від ТОВ ТД "Житомирхліб" хлібобулочні вироби на загальну суму 43950 грн., в т.ч. ПДВ 7325 грн., та відобразила їх у складі податкового кредиту грудня 2009 р., в тому числі: податкова накладна № 170 від 02.12.2009 р. на суму ПДВ 671 грн., податкова накладна № 171 від 06.12.2009 р. на суму ПДВ 713 грн., податкова накладна № 172 від 11.12.2009 р. на суму ПДВ 629 грн., податкова накладна № 169 від 01.12.2009 р. на суму ПДВ 651 грн., податкова накладна № 160 від 28.11.2009 р. на суму ПДВ 547 грн., податкова накладна № 161 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 411 грн., податкова накладна № 162 від 29.11.2009 р. н суму ПДВ 487 грн., податкова накладна № 168 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 563 грн.. податкова накладна № 167 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 553 грн., податкова накладна № 16 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 557 грн., податкова накладна № 165 від 30.11.2009 р. на суму ПДВ 583 грн., податкова накладна № 164 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 656 грн., податкова накладна № 163 від 29.11.2009 р. на суму ПДВ 654 грн.

Судом встановлено, що ТОВ ТД "Житомирхліб" було зареєстроване платником податку на додану вартість 2 червня 2008 року на підставі свідоцтва платника ПДВ № 100119148 і йому присвоєно індивідуальний податковий № 359057006253. На час вчинення господарських операцій з позивачем товариство перебувало в реєстрі платників податку на додану вартість, отже мало право виписувати податкові накладні.

За таких обставин правомірними є висновки як позивача, так і податкових органів, наведені в рішеннях про результати розгляду первинної і повторної скарг, про те, що відсутність за своїм місцезнаходженням ТОВ ТД "«Житомирхліб" і не декларування ним своїх податкових зобов'язань, не є належною правовою підставою для вирахування зі складу податкового кредиту позивача відповідних сум ПДВ, за отриманими податковими накладними від товариства.

Згідно рішення ДШ у м. Житомирі про результати розгляду первинної скарги, яке залишено без змін ДПА у Житомирській області, відповідач підтвердив право на податковий кредит позивача, спростувавши власні висновки за Актом перевірки в цій частині.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту грудня 2009 р. на 4661,00 грн. через включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними, виписаними ТОВ ТД "Житомирхліб" в листопаді 2009 р., судова колегія вважає необхідним зазначити, що вищенаведені положення Закону не забороняють формувати платникові податку податковий кредит звітного періоду на підставі податкових накладних, дата виписки яких припадає на попередні податкові періоди. При цьому жодною нормою Закону не зобов'язано платника податків отримувати і зберігати докази несвоєчасного одержання податкових накладних від постачальників.

Відповідачем не доведено порушення порядку заповнення позивачем реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, зведені показники яких відображені у податкових деклараціях. Відповідно висновки відповідача про завищення податкового кредиту на 4661,00 грн. по податкових накладних ТОВ ТД "Житомирхліб" є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірного віднесення до складу податкового кредиту податку у сумі 4167,00 грн. згідно податкової накладної № 76 від 27.08.2009 р. від ВАТ "Сільгосптехніка".

В наявності є податкова накладна, яка є відповідно до вимог закону звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від ЗО травня 1997 року N 165 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) визначено, що податкова накладна-вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Згідно з пунктом 2 Порядку, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована я-платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Контрагентом позивача за спірною податковою накладною було ВАТ "Сільгосптехніка", яке було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а податкова накладна, видана ним на адресу позивача, включена контрагентом в реєстр виданих накладних та задекларована у складі податкових зобов'язань з ПДВ.

Судом встановлена реальна господарська операція з придбання борошна.

З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку, що недоліки в заповненні податкової накладної в спірному випадку не є підставою для визнання її недійсною та не свідчать про незаконність податкового кредиту за нею. Крім того, наявна в матеріалах справи копії податкової накладної № 76 від 27.08.2009 р. містить заповнені реквізити щодо кількості і ціни поставки.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення про скасування податкових повідомлень-рішень № 0002622301/0, № 0002632301/0 від 22.09.2010 року; № 0002622301/1, № 0002632301/1 від 06.12.2010 року, з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Відтак підстав для скасування законного судового рішення немає.

Керуючись ст.ст.195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "22" грудня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя В.В. Євпак

судді: М.М. Капустинський Є.М. Мацький

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватно виробничо-комерційна фірма " Нафтекс " вул.В.Бердичівська 73,м.Житомир,10014

3- відповідачу Державна податкова інспекція у м.Житомирі м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014