Рішення

від 08.05.2012 по справі 712/3848/2012

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 712/3848/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року м.Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді-Сочка В.І., при секретарі судових засідань -ОСОБА_1, з участю: позивача ОСОБА_2 та його представника -ОСОБА_3, представника відповідача -Сухенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Міністерства культури України про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на боці відповідача -ОСОБА_5, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним позовом, в якому просить: визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України від 27.01.2012 року №72/0/17-12 про звільнення його з посади директора Національного музею народної архітектури та побуту України згідно п. 1 ст. 41 КЗпП України, зобов'язати Міністерство культури України поновити його на вказаній посаді, стягнути з Міністерства культури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов'язати Міністерство культури України відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 100 000 грн.

Заявлені вимоги мотивує тим, що вказані у наказі підстави звільнення не відповідають дійсності, таке відбулося з порушеннями трудового законодавства, зокрема грубих порушень трудових обов'язків ним допущено не було та звільнення мало місце в період тимчасової непрацездатності. Незаконним звільненням йому спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 100000 грн.

У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, навівши мотиви у письмових запереченнях, поясненнях та посилаючись на зазначені в них докази. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

З поданих заперечень слідує, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.08.2011 року № 787-р прийнято пропозицію Міністерства культури України та Національної академії наук щодо передачі цілісного майнового комплексу Національного музею народної архітектури та побуту України до сфери управління Міністерства культури.

Передача музею була оформлена актом приймання передачі від 29.12.2011 року, затвердженим наказом Міністерства культури № 276/0/16-11.

13.01.2012 року наказом Міністерства культури № 19 «Про підтвердження підсумків роботи підприємств, установ, організацій, що входять до сфери управління Міністерства культури України у 2011 році»створено комісії за відповідними напрямками, затверджено графік проведення їх засідань, а також доручено директорам підприємств, установ, організацій підготуватися та доповісти про результати роботи за 2011 рік.

18.01.2012 року до Міністерства культури надійшов лист Державної фінансової інспекції України від 16.01.2012 року «Про результати ревізії»щодо діяльності Музею, в якому пропонувалось притягнути до відповідальності винних у виявлених порушеннях осіб та розглянути питання про відповідність займаній посаді директора Музею ОСОБА_2

20.01.2012 року комісія, заслухавши вказаний лист, інформацію про неусунення Музеєм порушень, зазначених у листі, поставила питання про інформування Міністерства про їх усунення до 25.01.2012 року та рекомендувала Міністру у разі відсутності зазначеної інформації у зазначені терміни, розглянути питання про перебування ОСОБА_2 на займаній посаді.

Позивач був присутній на засіданні комісії і у протокол від 20.01.2012 року №4 занесено все те, що було озвучено на її засіданні, в т.ч. і вимога щодо інформування Міністерства у строк до 25.01.2012 року.

25.01.2012 року службовою запискою Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей за результатами засідання комісії та протоколу №4 щодо діяльності Музею Міністру було також рекомендовано взяти письмові пояснення від ОСОБА_2 та за результатами їх розгляду вирішити питання про звільнення позивача.

У зв'язку з цим, об 11 год. 00 хв. 27.01.2012 року посадові особи Міністерства прибули до Музею для відібрання пояснень від позивача. У їх присутності ОСОБА_2 27.01.2012 року надав власноруч написане пояснення, назвавши його «Інформація про виконання вимог ГоловКРУ», в якому зазначив про начебто усунуті порушення та підготовку відповіді, а також те, що довідки про усунення порушень та її копії подаються Держфінінспекції та Міністерству.

Неусунення на вимогу контролюючих органів фінансових, бюджетних та майнових порушень як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, що було виявлене Міністерством 18.01.2012 року стало підставою для видання наказу про звільнення ОСОБА_2

Позовна вимога про стягнення моральної шкоди є необгрунтованою та не недоведеною.

Третя особа ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча своєчасно і належним чином був повідомлений про дату і час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення в частині вимог про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення позивача на роботі, стягнення середнього заробітку за час його вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди в сумі 25 000 грн. з відмовою у задоволенні решти вимог з наступних підстав.

Стверджуються наявними доказами, які не були спростовані відповідачем у судовому засіданні, наступні обставини справи.

05 травня 2009 року позивач ОСОБА_2 приступив до виконання обов'язків директора Національного музею народної архітектури та побуту України на підставі Постанови Президії Національної академії наук України від 29.04.2009 року №125 «Про затвердження директорів наукових установ НАН України».

27 січня 2012 року у робочому кабінеті головного бухгалтера музею, де позивач в той час знаходився, близько 11.00 години троє працівників відповідача зачитали наказ Міністра культури України від 27.01.2012 року №72/0/17-12 про звільнення ОСОБА_2 з роботи за п.1 ст.41 КЗпП України.

Листком непрацездатності серія АВИ №142294, а також випискою із медичної карти стаціонарного хворого стверджується, що з 27 січня по 16 лютого 2012 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні для вчених Національної Академії Наук України.

Підставами звільнення позивача у оспорюваному наказі були зазначені: службова записка Департаменту культурної спадщини та культурних цінностей від 25.01.2012 року; пояснення директора Національного музею народної архітектури та побуту України ОСОБА_2; протокол №4 від 20.01.2012 року засідання комісії за напрямом Заповідники, створеної згідно наказу Міністерства від 13.01.2012 року; постанова Президії Національної академії наук України від 29.04.2009 року №125 «Про затвердження директорів наукових установ НАН України».

В службовій записці директор департаменту культурної спадщини та культурних цінностей з посиланням на відсутність станом на 15 год. 00 хв. 25.01.2012 року у департаменті інформації чи пояснень директора Музею щодо усунення виявлених порушень, вказаних у листі Державної фінансової інспекції України від 16.01.2012 року «Про результати ревізії», пропонує отримати письмові пояснення директора Музею ОСОБА_2, а в разі їх неусунення вирішити питання про його звільнення з займаної посади.

Листом від 16.01.2012 року за № 03-14/46 Державна фінансова інспекція України на запит Міністерства культури України повідомила про виявлені порушення в ході ревізії фінансово-господарської діяльності Музею в період з 01.01.2007 року по 30.09.2010 року, яка проводилась відповідно до п. 2.2 плану контрольно-ревізійної роботи на 4 квартал 2010 року.

Як вбачається з протоколу №4 засідання комісії за напрямком музеї, створеної згідно наказу Міністерства культури України від 13.01.2012 року № 19, на засіданні комісії 20.01.2012 року було взято до відому лист Державна фінансова інспекція України від 16.01.2012 року за № 03-14/46 та запропоновано ОСОБА_2 проінформувати Міністерство до 25.01.2012 року про усунення виявлених порушень, а в разі відсутності інформації у встановлені терміни, рекомендувати Міністру культури України розглянути питання щодо перебування ОСОБА_2 на займаній посаді.

Положення п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачають можливість розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими працівниками, які займають керівні посади за одноразове грубе порушення ними трудових обов'язків.

Розірвання трудового договору з підстав, зазначених в п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України передбачає визначення кола порушень трудових обов'язків під які підпадають такі порушення , у яких ознакою грубості характеризуються усі факти, що характеризують їх склад - це і характер дії або бездіяльності працівника, і істотність наслідків порушення трудових обов'язків, і особливості причинного зв'язку між порушенням і його наслідками, і форми вини.

Згідно роз'яснень п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»N 9 від 06.11.1992 року у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40, п.1 ст. 41 КЗпП України, чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147(1), 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Частиною 1 ст. 149 КЗпП України передбачено, що до накладення дисциплінарного стягнення власник або уповноважений орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Зазначені у листі Державної фінансової інспекції України від 16.01.2012 року за № 03-14/46 порушення фінансового законодавства були виявлені ГоловКРУ у 4 кварталі 2010 року та охоплювали період з 01.01.2007 року по 30.09.2010 року, в той час як ОСОБА_2 обіймав посаду директора Музею з 05.05.2009 року.

За відсутності розмежування часу вчинення виявлених ГоловКРУ порушень та даних щодо таких з них, що були вчинені у період з 05.05.2009 року, тобто протягом перебування ОСОБА_2 на посаді директора Музею, про їх кількість, характер, істотність наслідків, осіб, винних у їх вчиненні, та усунення чи неусунення заподіяної шкоди, наведена у листі Державної фінансової інспекції України інформація не може ототожнюватись з одноразовим грубим порушенням трудових обов'язків саме ОСОБА_2

При цьому, суд враховує, що у п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України йде мова про разове грубе порушення трудових обов'язків, а не про тривале та системне, що могло бути підставою для звільнення за інших підстав.

Що стосується попередньої роботи позивача відповідачем не враховано, що ОСОБА_2 є ветераном музейної справи України. Його творчий доробок є значним, він є доктором історичних наук за напрямком роботи музею, автором чисельних експозицій різних музеїв України, автором і співавтором 27 книжок і брошур, близько 300 наукових та понад 900 науково-популярних статей з музеєзнавства, етнографії, пам'яткознавства, укладачем та науковим редактором 40 наукових збірників, організатором і учасником понад 70 міжнародних, Всеукраїнських і регіональних наукових і науково-практичних конференцій за профілем діяльності музею.

Робота ОСОБА_2 відзначена державними та відомчими нагородами: орденом «За заслуги» ІІІ ступеня (2001 р.); подякою Президента України (2009р.); відзнакою Президента України -медаллю «20 років незалежності України»(2011р.) за значний особистий внесок у науково-технічний, культурно-освітній та соціально-економічний розвиток держави; почесними грамотами Міністерства культури України, Закарпатської обласної ради та облдержадміністрації; ОСОБА_2 є лауреатом Всеукраїнської премії в галузі фолькльористики та етнографії ім. П. Чубинського.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 41 КЗпП України розірвання договору у випадках, передбачених цією статтею, проводиться з додержанням вимог ч. 3 ст. 40 Кодексу.

У відповідності до ч.3 ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Як роз'яснено п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів»N 9 від 06.11.1992 року правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності стосуються випадків коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Матеріалами справи, а саме листком непрацездатності серія АВИ №142294, а також випискою із медичної карти стаціонарного хворого стверджується, що з 27 січня (дати винесення наказу про звільнення) по 16 лютого 2012 року ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в лікарні для вчених Національної Академії Наук України. Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого лікуючий лікар позивача ОСОБА_8 одночасно являється і завідуючою відділенням, що спростовує заперечення відповідача про оформлення листка непрацездатності неналежним чином.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При цьому суд вважає доведеним, що внаслідок незаконного звільнення ОСОБА_2 з роботи йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що позивач був незаконно позбавлений свого конституційного права на працю, у зв'язку з чим позбавлений коштів для існування, не зміг забезпечити достатній життєвий рівень, внаслідок чого знаходився в стані постійного стресу та зазнавав глибоких моральних страждань.

Незаконним звільненням був порушений звичний устрій життя ОСОБА_2, були втрачені його нормальні робочі зв'язки з тими людьми, з якими він щоденно спілкувався на роботі, також був вимушений прикладати значних зусиль для налаштування і організації свого життя, його звільнення відбулося за статтею закону, яка компрометувала його як працівника. Крім того, незаконне звільнення негативно вплинуло на його ділову репутацію, що також завдало йому моральних страждань.

Враховуючи перераховані обставини, виходячи з принципу розумності та справедливості, суд вважає, що на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.

Зазначена сума зможе компенсувати позивачеві моральні страждання, викликані його звільненням під час тимчасової непрацездатності та з підстав, які не відповідають дійсності.

Виходячи з вимог ст. 235 КЗпП України, якими передбачено, що у разі винесення рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимогу про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу виходячи з середнього заробітку позивача за останні два місяці до дня звільнення як визначено ч. 3 п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100.

Керуючись ст. 43 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 21, 40, 41, 43, 47, 116, 117, 147, 147-1, 148, 149, 221, 231, 232, 235, 237-1, 238 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 27, 58, 59, 60, 208, 209, 212-215, 218, 294 ЦПК України, суд, -

Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 -задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства культури України від 27.01.2012 року № 72/0/17-12 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Національного музею народної архітектури та побуту України згідно п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України.

Поновити ОСОБА_2 на посаді директора Національного музею народної архітектури та побуту України днем 27.01.2012 р.

Стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_2 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27.01.2012 року по 08.05.2012 року, виходячи з середньомісячного заробітку ОСОБА_2 за останні два місяці до дня його звільнення, що складає 10 554,44 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 44 коп.) за один місяць.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць, що становить 10 554,44 грн. (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири грн. 44 коп.).

Стягнути з Міністерства культури України на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень.

В задоволенні решти вимог -відмовити.

Стягнути з Міністерства культури України на користь держави 250 грн. судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 750 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Сочка В.І.