Рішення

від 15.05.2012 по справі 19/22/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

15 травня 2012 р.

Справа 19/22/2012/5003

за позовом :Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №14" ( вул. Червоноормійська,18, м. Вінниця)

до :Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1)

про стягнення 23 565,90 грн.

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Діхтярук Т.А.

Представники

позивача : Мар"євич К. М.,

відповідача : ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ :

Подано позов міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №14" до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 565,90 грн., з яких : 9 782,38 грн. основна заборгованість, 13 783,52 грн. пеня.

Ухвалою суду від 13.04.2012 року порушено провадження у даній справі з призначенням її до розгляду на 27.04.2012 року.

В судове засідання 27.04.2012 року з'явились представник позивача та представник відповідача.

Представники позивача позов підтримав в повному обсязі.

Відповідач проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим та неправомірним.

Сторонами не було надано всіх документів, що витребувані ухвалою суду від 13.04.2012 року про порушення провадження у справі.

Відсутність витребуваних судом документів, позбавив суд можливості вирішити спір по суті в судовому засіданні 27.04.2012 року.

З урахуванням наведеного розгляд справи було відкладено на 15.05.2012 року.

В судове засідання з'явились представники обох сторін.

Представник позивача в судовому засіданні подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача борг на підставі договору №193-в, а за той період який він не охоплюється на підставі закону. Також, останнім було подано новий розрахунок боргу та пені відповідно до заборгованості сформованої згідно площі 257,70 м.кв. (підстава додаткова угода №1 від 04.03.2010р. до договру №93-в від 12.03.2010р.).

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Позовні вимоги мотивовані наступним: позивач здійснює обслуговування нежитлового приміщення фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, що розташоване в будинку за адресою: АДРЕСА_2

12.03.2010 року між позивачем та відповідачем було укладено договір № 93-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій ( далі договір).

Відповідно до умов договору позивач надає послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, а також обслуговує внутрішні мережі приміщення відповідача (п.1.1. договору згідно до змін відповідно до додаткової угоди № 1 до договору № 93-в від 12.03.2010 року).

В пункті 1.3. цього договору сторони погодили, що відповідач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленою вартістю у строки і на умовах, передбачених договором.

Відповідно до пункту 3.2.5 договору відповідач зобов'язаний оплачувати послуги в установленому договором строки. При цьому розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за отримані послуги вноситься не пізніше ніж до 20 числа, періоду, що настає за розрахунковим відповідно до діючої на момент вартості послуг.

Відповідач свої зобов'язання по договору не виконував, встановлену плату за договором не сплачував, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 9782,38 грн., розрахунок суму боргу доданий до позовної заяви.

Внаслідок того, що відповідач не виконував основне зобов'язання, останньому було нараховано пеню в розмірі 13 783,52 грн., яка передбачена п. 5.1.3. договору, у відповідності до якого при порушенні строку оплати за надані послуги, вказаного в п.1.3. цього договору, замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% від загальної суми боргу.

Позивач в судовому засіданні 15.05.2012р. подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача борг на підставі договору, а за той період який він не охоплюється на підставі закону. Крім того, позивач в судовому засіданні надав суду довідки собівартості утримання будинку на послуги з утримання будинку та прибудинкових територій (АДРЕСА_2), з фактичними тарифами по житловим будинкам для орендарів нежитлових приміщень за весь період надання послуг за договором; рахунки на сплату коштів за надані послуги позивачем, які були виставлені відповідачу .

Відповідач проти позову заперечив, про що вказав у відзиві, де зазначив, що з ініціативи МКП «ЖЕК №14» 12.03.2010 року відповідачу на підпис був наданий вже заповнений договір №93-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згодом відповідач виявив, що в укладеному договорі допущена помилка у розмірі загальної площі приміщення, що знаходиться у власності останнього. Відповідач зазначає, що фактично у його власності за адресою: АДРЕСА_2, знаходиться приміщення загальною площею 254,7 кв.м. (що підтверджується договором дарування) тоді як в договорі від 12.03.2010р. №93-в зазначино 510,5 кв.м.

Відповідач неодноразово звертався як усно так і письмово з проханням внести зміни до договору №93-в від 12.03.2010 року і виправити помилку стосовно площі приміщення згідно договору. Також листами та зверненнями відповідач просив позивача зробити перерахунок заборгованості та надати розшифровки за які послуги повинен відповідач платити.

У відповідь позивачем відповідачу була надана додаткова угода № 1 від 04.03.2010 року до договору № 93 - в від 12.03.2010 року, в якій п.1.1., п.2.1. договору був викладений в наступних редакціях: п.1.1. договору - "Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування внутрішніх мереж на офіс, яке використовує замовник на підставі договору купівлі, та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 254,7 кв.м. та п.2.1. договору - " максимальна щомісячна вартість послуг на момент укладення додаткової угоди № 1 до договору № 93 -в від 12.03.2010 року становить 323,47 грн., в т.ч. 53,91 грн. ПДВ - граничний тариф на послуги з утриманням будинку та прибудинкової території складає 1,27 грн./м.кв. в т.ч. ПДВ 0,21 грн./м.кв". З моменту укладення даної додаткової угоди п.п. 1.1. та 2.1. вищевказаного договору, в первинній редакції вважати недійсним, натомість набувають чинності п.п. 1.1., 2.1., затверджені додатковою угодою. Відповідач даний договір підтримав, але залишив не підписаним.

Враховуючи постійне порушення умов договру та законодавства, ігнорування запитів та пропозицій відповідача, користуючись п.9.4 договору листом від 17.01.2011р. (позивачем зареєстровано за №8/11 від 17.01.2011р.) відповідач відмовився від продовження договру №93-в від 12.03.2010р. , про що також зазначив у листі від 14.02.2011р. Тому, договірні правовідносини між відповідачем та позивачем були припинені.

Стосовно виставленої пені в сумі 13783,52 грн., відповідач зазначає, що пеня нараховувалась на завідомо завищену, не підтверджену, односторонньо визначену позивачем заборгованість. Пеня нараховувалась позивачем також після закінчення строку дії договру.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги МКП "ЖЕК №14" є необгрунтованими та безпідставними та не визнаються відповідачем.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При дослідженні матеріалів справи та наданих доказів суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Між сторонами з 12.03.2010 року по 12.03.2011 року існували договірні відносини, що підтверджено договором № 93-в від 12.03.2010 року, а з 13.03.2011р. договірні відносини між сторонами були припинені у зв'язку із закінченням строку дії договору, що підтверджується листом від 17.01.2011р., який наявний в матеріалах справи (зареєстрований позивачем 17.01.2011р. №8/11).

Беручи до уваги вищезазначене суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення боргу за договором № 93-в від 12.03.2010 року, за період з 12.03.2010 р. по 12.03.2011 р., а в задоволенні позовних вимог, які виникли в період не договірних зобов'язань з 12.03.2011 року по 12.03.2012 року суд приходить до висновку про відмову в задоволенні стягнення боргу.

Суд прийшов до такого висновку виходячи з наступного:

Задоволення до стягнення боргу за договором підтверджується умовами договору № 93-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 12.03.2010 року, тому слід зазначити, що між позивачем та відповідачем в період з 12.03.2010 р. по 12.03.2011 рку виникли правовідносини стосовно надання послуг.

Відповідно до п. 1.1. договору предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування внутрішніх мереж на офіс., яке використовує замовник на підставі договору купівлі, та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 510, 5 кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору "максимальна щомісячна вартість послуг становить 627,90 грн., в т.ч. 104,65 грн. ПДВ - граничний тариф на послуги з утриманням будинку та прибудинкової території складає 1,23 грн./м.кв. в т.ч. ПДВ 0,20 грн./м.кв.

Позивачем додатковою угодою № 1 було внесено зміни до п.1.1. вищезазначеного договору і викладено його в наступній редакції: "Предметом договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утриманням будинків, споруд та прибудинкових територій і обслуговування внутрішніх мереж на офіс., яке використовує замовник на підставі договору купівлі, та знаходиться за адресою АДРЕСА_2, загальною площею 254,7 кв.м. та внесено зміни до п.2.1. договору № 93-в про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та викладено в наступній редакції " максимальна щомісячна вартість послуг на момент укладення додаткової угоди № 1 до договору № 93 -в від 12.03.2010 року становить 323,47 грн., в т.ч. 53,91 грн. ПДВ - граничний тариф на послуги з утриманням будинку та прибудинкової території складає 1,27 грн./м.кв. в т.ч. ПДВ 0,21 грн./м.кв". З моменту укладення даної додаткової угоди п.п. 1.1. та 2.1. вищевказаного договору, в первинній редакції вважати недійсним, натомість набувають чинності п.п. 1.1., 2.1., затверджені додатковою угодою.

Дана додаткова угода була направлена відповідачу, та не підписана останнім, але враховуючи дані обставини позивач вжив вірних заходів стосовно виправлення невірних відомостей про площу приміщення, яке обслуговується позивачем згідно договору та вартість наданих послуг відповідно до площі. Тому, дослідивши дані договора та розрахунок боргу суд прийшов до висновку, що позивачем правильно обраховано заборгованість відповідно до договору та змінами до нього.

При цьому суд хоче зауважити, що відповідач постійно наголошував та зазначав у відзиві та зверненнях до позивача, що останній жодного разу не надав розшифровки за що сплачувати кошти, хоча договором було передбачено максимальну щомісячну вартість послуг, та яка була відповідачем прийнята, про що свідчить підпис останнього в договорі, при цьому вказана вартість переглянута позивачем, про що викладено у додатковій угоді № 1 до договору № 93 - в від 12.03.2010 року.

Відповідно до п.4.3. договору- плата за отримані послуги вноситься не пізніше 20 числа, періоду, що настає за розрахунковим відповідно до діючого на момент вартості послуг.

В підтвердження заборгованості відповідно до договору № 93-в від 12.03.2010 року позивачем до суду надано відомість про нарахування та поступлення експлуатаційних витрат (ФОП ОСОБА_1., АДРЕСА_2), з якої видно, що борг відповідача становить 2521,58 грн. Суд перевіривши нараховану суму боргу встановив, що дана сума обрахована вірно. До того ж позивачем в судовому засіданні було надано довідки собівартості утримання будинку на послуги з утримання будинку та прибудинкових територій (АДРЕСА_2), а також фактичні тарифи по житловому будинку для орендарів нежитлових приміщень за весь період надання послуг за договором.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем виконувались свої зобов'язання по наданню послуг відповідачу належним чином.

Однак, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повної та своєчасної оплати за надані послуги згідно умов укладеного договору.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, до стягнення підлягає борг за надані послуги в розмірі 2521,58 грн. який підтверджується матеріалами справи.

Стосовно заборгованості, яка виникла після припинення дії договору, то суд прийшов до висновку, що заявлена до стягнення сума боргу в розмірі 2283,31 грн. згідно виставлених рахунків позивачем не підлягає задоволенню, оскільки є неправомірною. Дане підтверджується тим, що договірні відносини між сторонами фактично було припинено 13.03.2011 року, внаслідок відмови відповідача від пролонгації договору, що підтверджено листом від 17.01.2011 року. Таким чином, договірні правовідносини між відповідачем та позивачем були припинені, а тому у суда відсутні підстави для стягнення даних коштів.

Крім сум основного боргу позивачем заявлено до стягнення 6 755,14 грн. пені.

Суд дослідивши розрахунок пені наданий позивачем приходить до висновку, що стягнення пені підлягає частковому задоволенню. До стягнення підлягає сума пені, яка нарахована відповідно до договору, а сума пені, яка нарахована поза договірними відносинами до стягнення не підлягає, оскільки є безпідставною. Суд дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, встановив що позивачем невірно обраховано сума пені до стягнення.

Відповідно п. 5.1.3. договору, у відповідності до якого при порушенні строку оплати за надані послуги, вказаного в п.1.3. цього договору, замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100% від загальної суми боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини першої ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Як вбачається з розрахунку, що міститься в матеріалах справи, сума пені в розмірі 2318,71 грн. (за період з 12 березня 2010р. по 12 березня 2011 р.) не відповідає зазначеним вище вимогам, оскільки нарахована пеня перевищує подвійну облікову ставнку НБУ, а тому такий розрахунок є необґрунтованим та не може бути прийнятий судом. Згідно розрахунку зробленого судом за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга: Закон Еліт" сума пені складає 86,21 грн.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи вищевикладене позов підлягає частковому задоволенню. До стягнення підлягає основна суму заборгованості в розмірі 2521,58 грн., в стягненні 2283,31 грн. боргу слід відмовити. Слід стягнути з відповідача 86,21 грн. пені, в стягненні 6668,93 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 49, п.4. ч.1 ст. 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідент код. НОМЕР_1 ) на користь Міського комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №14" ( вул. Червоноормійська,18, м. Вінниц, р/р 26009070249001 в Імексбанк, МФО 302690, код 13342848 ) 2521,58 грн. заборгованості, 86,21 грн. пені, 1609 грн. судового збору.

3. Відмовити в стягненні 2283,31 грн. заборгованості, 6668,93 грн. пені.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати сторонам рекомендованим листом.

Повне рішення складено 18 травня 2012 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Червоноормійська,18, м. Вінниця)

3 - відповідачу ( АДРЕСА_1)