Постанова

від 10.05.2012 по справі 53/535

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 № 53/535

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Гаврилюка О.М.

за участю представників сторін:

згідно з протоколом судового засідання від 10.05.2012 року

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року

по справі № 53/535 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом приватного підприємства «Степс»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна»

про стягнення заборгованості в сумі 33 366,46 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 53/535 позов приватного підприємства «Степс» до товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

В своїх доводах заявник посилався на те, що рішення суду першої інстанції прийняте із неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, та висновки суду є такими, що не відповідають обставинам справи.

Ухвалою від 26.03.2012 року апеляційним господарським судом поновлено строк на подання апеляційної скарги, зазначену вище апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 12.04.2012 року під час розгляду справи №53/535 апеляційним господарським судом оголошувалась перерва.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Пакра-Україна» - без задоволення.

Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

07.09.2011 року між ПП «Степс» (підрядник) та ТОВ «Пакра-Україна» (замовник) укладено договір підряду №070911, за умовами якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на власний ризик виконати, у відповідності до умов даного договору, оздоблювальні, сантехнічні, електромонтажні роботи на об'єкті: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, а замовник зобов'язався прийняти ці роботи та оплатити їх.

На підтвердження виконання робіт згідно договору, позивачем надано до суду належним чином завірену копію акту № 1 здачі-прийняття робіт на суму в розмірі 61 110,46 грн. (а.с. 16-17).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору термін оплати: протягом 2-х днів з моменту підписання даного договору аванс в розмірі 50 000,00 грн. Замовник зобов'язаний розрахуватися за виконані роботи протягом 3-х днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт.

Матеріали справи, свідчать, що позивач виставляв відповідачу рахунок № 25 від 20.10.2011 року на оплату виконаних робіт на суму 61 110,46 грн. (а.с. 13)

Відповідач частково розрахувався за виконані роботи на суму в розмірі 27 744,00 грн., що підтверджується копією виписки з банківського рахунку позивача за 20.10.2011 року (а.с. 14).

31.10.2011 року позивач звернувся до відповідача з листом № 31/10-1 про підписання акта № 1 здачі-прийняття робіт на суму в розмірі 61 110,46 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією опису вкладення в цінний лист від 31.10.2011 та фіскального чеку № 9141 від 31.10.2011 року (19-21).

Відповідач не підписав акт № 1 здачі-прийняття робіт на суму в розмірі 61 110,46 грн., вказані в акті роботи повністю не оплатив, зауважень щодо якості та обсягів робіт вказаних в акті № 1 здачі-прийняття робіт на суму в розмірі 61 110,46 грн. не надав.

03.11.2011 року позивач повторно звертався до відповідача з листом № 03/11-1 від 03.11.2011 року про підписання акта № 1 та сплату заборгованості, про що свідчить належним чином завірена копія опису вкладення в цінний лист від 03.11.2011 та фіскального чеку № 1618 від 03.11.2011 року (а.с. 22-24).

Відповіді на зазначений вище лист відповідач не надав, акт № 1 не підписав, виконані позивачем роботи в повному обсязі не оплатив.

Таким чином, в порушення умов договору №070911 відповідач не розрахувався з позивачем за виконані підрядні роботи, а здійснив лише часткову оплату в розмірі 27 744,00 грн., і станом на 24.11.2011 року у ТОВ «Пакра-Україна» перед позивачем утворилася заборгованість в розмірі 33 366,46 грн.

При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 33 366,46 грн. за виконані підрядні роботи є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги та заперечень на позов, відповідач посилається на те, що позивач виконав роботи по договору тільки на суму в розмірі 27 744,00 грн. та не надав доказів надсилання чи вручення відповідачу актів здачі-приймання робіт. Крім того, скаржником зазначено, що неналежне виконання позивачем робіт по договору призвело до додаткових затрат, які поніс відповідач, зокрема, позивач не завершив виконання робіт по договору, а тому відповідач завершував роботи власними силами.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору підряду (виконання робіт), згідно якого, в силу ст. 837 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За змістом даної норми Цивільного кодексу України договір підряду - це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір.

Нормами статті 854 ЦК України регламентовано, що до обов'язків замовника, зокрема, відносить оплату виконаної підрядником роботи після здачі всієї роботи, якщо інше не встановлено законом або договором.

Згідно з п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 6.2 договору передбачено, що строк оплати за проведені роботи встановлений протягом 3-х днів з дня підписання акту здачі-приймання робіт.

З акта № 1 здачі-приймання робіт на суму в розмірі 61 110,46 грн. вбачається, що останній містить дату складання 24.10.2011 року, однак не містить підпису та відтиску печатки з боку відповідача.

Відповідач зобов'язання за договором виконав частково, сплативши позивачу лише 27 744,00 грн., що підтверджується банківською випискою. За виконані роботи на суму 33 366,46 грн. відповідачем оплату не здійснено.

Згідно з п. 8.2 договору замовник має право безперешкодного доступу до робіт підрядника для перевірки перебігу та якості робіт, що виконуються.

При цьому, місцевим господарським судом достовірно було встановлено, що позивачем виконано роботи передбачені договором.

Проте всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань перед позивачем щодо повної оплати вартості виконаних робіт, у зв'язку з чим сума основного боргу станом на час звернення позивача з позовом становить 33 366,46 грн.

Відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів виявлення недоліків та дефектів у виконаних позивачем роботах та доказів пред'явлення претензії до позивача щодо їх усунення.

Отже, незважаючи на те, що акт приймання-передачі не підписаний відповідачем, з його боку заперечень щодо обсягів та якості виконання робіт не зроблено.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач в односторонньому порядку безпідставно ухиляється від оплати підрядних робіт, чим порушує умови договору та норми чинного законодавства.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає до уваги за безпідставністю твердження скаржника про неналежність приблизного кошторису, підписаного сторонами, який є додатком до №1 до договору підряду №070911 від 07.09.2011 року на суму 149 378,95 грн., оскільки при складанні останнього помилково зазначено адресу: м. Київ, вул. Мельникова, 18а, кв. 116, так як ремонтні роботи проведені були на об'єкті за адресою: м. Київ, вул. Звіринецька, 59, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, колегія суддів апеляційного суду визнає правомірним та обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог позивача про стягнення боргу в сумі 33 366,46 грн.

Проте, в даному випадку, відповідач, всупереч вимог вказаних норм закону, не надав суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі №53/535 відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

За таких обставин, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі №53/535 має бути залишеним без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Пакра-Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 53/535 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 року у справі № 53/535 залишити без змін.

3. Справу № 53/535 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст.107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст.105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Майданевич А.Г.

Судді Мальченко А.О.

Гаврилюк О.М.