Постанова

від 18.07.2012 по справі 53/535

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2012 р. Справа № 53/535

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Овечкіна В.Е.,

розглянувши

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна"

на рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. та

постанову Київського апеляційного господарського суду

від 10.05.2012 р.

у справі № 53/535 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства "Степс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна"

про стягнення 33 366,46 грн.

за участю представників:

ПП "Степс" - Цалко В.П;

ТОВ "Пакра-Україна" - Семенова К.Р. ;

в с т а н о в и л а :

Приватне підприємство "Степс" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" 33 366,46 грн. основної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання за умовами договору підряду № 070911 від 07.09.2011 р. в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт (а.с.4-6).

Відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на те, що:

- позивач роботи, передбачені договором, виконав неякісно;

- акт виконаних робіт сторонами не підписувався та роботи належним чином не приймалися (а.с.41-43).

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.180-184).

Задовольняючи заявлені позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач частково оплатив виконані роботи у встановлений договором строк, від підписання відповідного акта здачі-приймання виконаних робіт відмовився, мотиви такої відмови не навів, допустивши заборгованість у розмірі 33 366,46 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 р. рішення господарського суду міста Києва від 06.02.2012 р. залишено без змін (а.с.97-100).

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Пакра-Україна" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням до відносин сторін норм матеріального права (а.с.106-110).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляді прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

07.09.2011 р. між сторонами у справі -ПП "Степс" та ТОВ "Пакра-Україна" укладено договір підряду № 070911.

За умовами зазначеного договору, позивач зобов'язався виконати оздоблювальні, сантехнічні, електромонтажні роботи на об'єкті: м. Київ, вул.Звіринецька, 59, а відповідач -прийняти вказані роботи і оплатити їх на умовах, передбачених цим договором.

Судами правильно визначено правову природу укладеного договору та віднесено його до договорів підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які є одним із видів господарських зобов'язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов'язок відповідача оплатити виконані позивачем роботи за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Судами встановлено, що позивачем на підтвердження проведених ним робіт підписаний відповідний акт приймання - передачі виконаних робіт від 25.10.2011 р. на суму 61 110,46 грн.

Умовами договору визначено, що протягом двох днів з дати підписання договору відповідач перераховує позивачу аванс у розмірі 50 000,00 грн. (п.6.1.); замовник зобов'язаний розрахуватися за виконані роботи протягом трьох днів з дня підписання акта здачі-приймання робіт (п.6.2.).

Між тим, відповідач за виконані роботи розрахувався частково, сплативши 27 744,00 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку позивача.

Відхиляючи заявлені позовні вимоги, відповідач посилався на те, що вказаний акт приймання-передачі не підписувався, отже, підстави для стягнення заборгованості відсутні.

Разом з тим, судами першої та апеляційної інстанції правильно не прийняті до уваги вказані твердження відповідача, враховуючи встановлені ними наступні обставини.

Акт здачі-приймання виконаних робіт від 25.10.2011 р. відповідачу було направлено 03.11.2011 р., при цьому, від підписання акта відповідач відмовився, мотивовану відмову від його підписання не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Разом з тим, як вірно встановлено судами, відповідач не виконав вимог зазначеної норми, від підписання акта у встановленому порядку не відмовився, отже, виконані позивачем роботи вважаються прийнятими.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати виконаних робіт у встановлений строк, допустивши заборгованість у розмірі 33 366,46 грн., ними зроблено правильний висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

За таких обставин, підстави для зміни чи скасування прийнятих у справі судових актів відсутні.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2012 р. у справі № 53/535 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пакра-Україна" -без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Овечкін В.Е.