Постанова

від 17.05.2012 по справі 5010/2098/2011-8/72

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2012 р. Справа № 5010/2098/2011-8/72 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого, Бакуліної С.В., Глос О.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Оксвікт" на постановувід 15.02.2012

Львівського апеляційного господарського суду у справі господарського суду Івано-Франківської області № 5010/2098/2011-8/72 за позовомВідкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" доПриватного підприємства "Оксвікт" простягнення заборгованості в сумі 11611,41 грн., ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.01.2012 (суддя Шіляк М.А.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 (колегія суддів у складі головуючого судді Юркевича М.В., суддів Малех І.Б., Желіка М.Б.), позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат" (далі -позивач) до Приватного підприємства "Оксвікт" (далі -відповідач) про стягнення суми 11611,41 грн. за договором оренди від 01.01.2011 задоволені частково, стягнено з відповідача на користь позивача 570,00 грн. заборгованості з орендної плати, 2311,81 грн. комунальних послуг (експлуатаційних витрат), 88,95 грн. пені, 17,23 грн. 3% річних, 83,33 грн. інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням та постановою у справі в частині задоволення позовних вимог, в поданій касаційній скарзі просить в цій частині їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами норм ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України, зокрема, скаржник зазначає, що позивачем не було надано доказів виставлення (пред'явлення) відповідачеві рахунків до оплати, відтак, вимоги позивача щодо стягнення суми неустойки, пені, інфляційних втрат та 3% річних є безпідставними, окрім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів надання позивачем відповідачеві комунальних послуг на суму 2311,81 грн., а представлені позивачем рахунки не можуть вважатися належними доказами понесення ним експлуатаційних витрат.

Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.

Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.

Відповідно до розпорядження Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 16.05.2012 № 03.08-05/275 розгляд касаційної скарги у даній справі здійснюється колегію суддів у постійному складі: головуючий суддя Грейц К.В., судді Бакуліна С.В., Глос О.І.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні доводи кас акційної скарги, повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 01.01.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Івано-Франківський птахокомбінат" (орендодавець) та Приватним підприємством "Оксвікт" (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна №56, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування майно Відкритого акціонерного товариства "Івано-Франківський птахокомбінат", склад і вартість якого становить: нежитлове приміщення площею 116 м 2 , за адресою вул. Комунальна, 3 (п. 1.1 договору); приміщення надається орендарю для використання під склад (п. 1.2 договору); вступ орендаря у володіння та користування майном настає із підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного майна (п.2.1 договору); орендна плата становить за місяць 1740,00 грн. з ПДВ (п. 3.1 договору); до оплати за оренду майна не включається плата за комунальні послуги (експлуатаційні витрати). Ці видатку оплачуються окремо (п. 3.3 договору); орендна плата та плата за експлуатаційні витрати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в повному обсязі на підставі виставлених рахунків не пізніше 28 числа місяця, що передує розрахунковому (п. 3.4 договору); до експлуатаційних витрат відноситься: оплата за електроенергію, оплата за водопостачання, оплата каналізації, оплата за опалення, вивіз сміття, оплата за газопостачання (п. 3.5 договору); на суму орендної плати та експлуатаційних витрат, перерахованих несвоєчасно або не в повному обсязі на розрахунковий рахунок орендодавця, нараховується відповідно до чинного законодавства пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент оплати, від суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати), та стягуються завдані орендодавцеві збитки (п. 3.7 договору); щомісячні розрахунки орендної плати за орендоване майно та експлуатаційні витрати оформлюються у формі рахунків і пред'являються орендареві до оплати (п. 3.9 договору); договір діє з моменту підписання сторонами по 30.12.2011, а в частині розрахунків до повного їх здійснення (п. 4.1 договору); орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату за орендоване майно та плату за експлуатаційні витрати (п. 5.2 договору); орендодавець зобов'язується забезпечити надання комунальних послуг (п. 7.2 договору); за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з цим договором оренди, сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавством України (п. 9.1 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв нерухоме майно в оренду згідно акту приймання-передачі від 01.01.2011.

10.02.2011 між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору №56 від 01.01.2011, за умовами якої пункти 1.1, 3.1 договору викладено в новій редакції, а саме: площа нежитлового приміщення, що передається в оренду становить 130 м 2 , а орендна плата за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) становить 2020,00 грн. Дана угода вступила в дію з 10.02.2012, однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, акт приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення площею 130 м 2 сторонами підписано не було, отже, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що між сторонами існували відносини оренди майна лише площею 116 м 2 , відтак, розмір орендної плати залишився незмінним -1740,00 грн.

Відповідач свої зобов'язання щодо сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат належним чином не виконував, заборгувавши за період з 01.01.2011 по 15.06.2011 суму 10739,98 грн., в зв'язку з чим позивач вимагає її стягнення з нарахуванням за період прострочення 436,17 грн. пені, 351,12 грн. інфляційних втрат та 84,41 грн. 3% річних.

До порушення провадження у справі відповідачем частково сплачено заборгованість по орендній платі в сумі 9000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №735 від 17.05.2011, зв'язку з чим та в результаті здійснення місцевим господарським судом власного розрахунку позовних вимог встановлено, що борг по орендним платежам складає 570,00 грн. і фактично визнаний відповідачем, а по комунальним послугам (експлуатаційним витратам) - 2311,81 грн., 88,95 грн. пені, 17,23 грн. 3% річних та 83,33 грн. інфляційних втрат.

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підставність і ґрунтовність позовних вимог в вищезазначеній частині, з чим колегія суддів погоджується та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують, виходячи з наступного.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 ст. 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна із сторін повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на зазначені законодавчі приписи та умови договору оренди, судами попередніх інстанцій встановлено, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором оренди та нарахування пені, інфляційних втрат та річних за період прострочення позивач довів за допомогою належних засобів доказування, натомість, відповідач цих вимог не спростував, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо своєчасного і в повному обсязі сплати орендних платежів та експлуатаційних витрат у спірний період не надав.

Посилання скаржника на відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів виставлення (пред'явлення) рахунків до оплати, а також доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з користуванням відповідачем орендованим приміщенням (експлуатаційних витрат), відхиляються колегією суддів, оскільки, як визначено умовами договору, зокрема, пунктом 5.2, орендар зобов'язується своєчасно і в повному обсязі вносити на розрахунковий рахунок орендодавця орендну плату за орендоване майно та плату за експлуатаційні витрати, а відповідно до пункту 3.4 договору орендна плата та плата за експлуатаційні витрати перераховується на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в повному обсязі на підставі виставлених рахунків. Як встановлено судами попередніх інстанцій, вказані рахунки із зазначенням розміру орендної плати та експлуатаційних витрат були вручені відповідачеві під розписку про їх одержання. Крім того, умовами договору оренди не встановлено обов'язку орендодавця надавати орендареві будь-які документи, що підтверджують факт надання йому комунальних послуг та їх вартість, яка має бути відшкодована.

При цьому, колегія суддів також зазначає, що відповідно пункту 7.2 договору орендодавець зобов'язується забезпечити надання комунальних послуг. Втім, під час розгляду справи в судах як першої, так і апеляційної інстанції, скаржником взагалі не ставилося питання про неотримання ним комунальних послуг, а доводи скаржника наводились лише з приводу недоведеності позивачем сплати експлуатаційних витрат, що відповідно до умов договору не є обов'язком орендодавця.

Таким чином, посилання скаржника на те, що позивачем не доведено факту понесення фактичних витрат по оплаті комунальних послуг відхиляються, оскільки згідно з нормою статті 111 7 ГПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази; нормою частини 2 статті 111 ГПК України встановлено, що посилання на недоведеність обставин справи в касаційній скарзі не допускається.

Таким чином, доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та встановлення нових обставин справи, що не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарськими судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваних судових актів та задоволення вимог касаційної скарги не вбачається.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Оксвікт" залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 15.02.2012 у справі господарського суду Івано-Франківської області № 5010/2098/2011-8/72 залишити без змін.

Головуючий К.В. Грейц

Судді С.В. Бакуліна

О.І.Глос