Рішення

від 15.05.2012 по справі 5006/12/33/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.05.12 р. Справа № 5006/12/33/2012

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Гатунок Н.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак Донецької області

про стягнення 126915,02грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бессараб Р.В. - директор

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 123620,69грн., пені в сумі 2726,30грн. та 3% річних в сумі 568,03грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору №792 від 25.11.2010р. оперативного лізингу (оренди) відповідач взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за користування автомобілями, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 123620,69рн., що стало підставою для нарахування пені в сумі 2726,30грн. та 3% річних в сумі 568,03грн.

Заявою від 15.05.2012р. позивач зменшив розмір позовних вимог, у зв'язку із невірно здійсненим розрахунком та просить суд стягнути з відповідача борг в сумі 123620,69грн., пеню в сумі 2717,78грн. та 3% річних в сумі 562,83грн. Розглянувши дану заяву суд дійшов висновку, що вона відповідає вимогам ст.22 ГПК України та приймається судом до розгляд як заява про зменшення розміру позовних вимог. Відтак судом розглядаються позовні вимоги про стягнення суми боргу в сумі 123620,69грн., пеню в сумі 2717,78грн. та 3% річних в сумі 562,83грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення вхід. №06-20/13063 від 19.04.2012р., яке було отримано відповідачем 11.04.2012р. Однак відповідач у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

В силу вимог ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно приписів ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами. Також за приписами п.3.9.2. Постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771), статті 12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", статті 18 Закону України "Про мови в Український РСР" (від 28 жовтня 1989р. N8312) та клопотання представника позивача, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48» (Лізингоодержувач) 25 листопада 2010р. було укладено договір №792 оперативного лізингу (оренда).

Предметом цього договору відповідно до п.1.1 є надання Лізингодавцем в користування Лізингоодержувачу предмета лізингу (майна) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до умов п.1.2. договору предметом оперативного лізингу за цим договором є бувший у використанні автомобіль FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року виписку, за ціною 145833,33грн. без ПДВ та бувший у використанні автомобіль FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний НОМЕР_1, 2008 року виписку, за ціною без ПДВ 145833,33грн. без ПДВ.

Предмет лізингу є власність Лізингодавця протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню Лізингоодержувачем Лізингодавцю. (п. 1.3. договору).

За умовами п.2.1. договору строк користування Лізингоодержувачем предметом лізингу становить 3 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п. 4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором.

Згідно п.3.1. договору за користування майном Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю лізингові платежі відповідно до Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до цього договору).

За приписами п.4.3. договору приймання Лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками сторін. Передача Лізингодавцем Лізингоодержувачу майна здійснюється у строк до 06.12.2010р. (п. 4.9. договору).

Пунктом 11.2.1. договору встановлено, що за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п.3.1. цього договору Лізингодержувач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

Даний договір набирає чинності з дня його підписання і стає обов'язковим для сторін. Дія договору продовжується до моменту закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань. (п.17.1. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами було підписано Додаток №1 - Графік сплати лізингових платежів, відповідно до якого розмір лізингового платежу на місяць складав 16000,00грн., всього за 3 місяці (з листопада 2010р. по січень 2011р.) - 48000,00грн.

10 грудня 2010р. до укладеного договору між сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі майна, відповідно до якого Лізингодавець передав, а Лізингоодержувач прийняв у володіння та користування майно, а саме бувший у використанні автомобіль FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний НОМЕР_2, 2007 року виписку, за ціною 145833,33грн. без ПДВ та бувший у використанні автомобіль FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний НОМЕР_1, 2008 року виписку, за ціною без ПДВ 145833,33грн. без ПДВ. Акт приймання-передачі підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

07 квітня 2011р. між сторонами було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої сторони продовжили строк користування предметом лізингу до 11.09.2011р. та виклали Додаток №1 до договору в новій редакції, згідно якого строк сплати лізингових платежів визначили з 26.11.2010р. по 10.09.2011р., загальна сума лізингових платежів склала 128000,00грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 123620,69грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором №792 оперативного лізингу (оренда) від 25 листопада 2010р. щодо сплати лізингових платежів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором що саме і було закріплено сторонами у п.3.1 Договору №792 оперативного лізингу (оренда) від 25 листопада 2010р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Згідно приписів ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором №792 від 25.11.2010р. оперативного лізингу (оренди) належним чином не виконав, лізингові платежі сплачував не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 123620,69грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в сумі 123620,69грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 562,83грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Таким чином, вимоги позивача щодо застосування до відповідача відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді 3% річних за прострочення виконання грошових зобов'язань в сумі 562,83грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 2717,78грн. на підставі умов п.11.2.1 договору.

Згідно приписів ч.2 ст.193 ГК України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Аналогічне положення міститься у ст.611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно приписів статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до вимог передбачених ст.ст.546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст.218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Відтак за висновком суду наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 2717,78грн. є обґрунтованим, арифметично вірним та таким що підлягає задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі ст.ст.11, 202, 509, 525, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625, 626, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193, 216-218, 230, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись вимогами ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 20, 22, 28, 32, 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 123620,69грн., пені в сумі 2717,78грн. та 3% річних в сумі 562,83грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48» (86080, Донецька область, Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул Леніна, б. 30, код ЄДРПОУ 35146983, п/р 26005312597 в АТ «Райфайзен банк Аваль» у м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (04073, м. Київ, Пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, п/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр» ЗАТ КБ «Приватбанк» у м. Києві, МФО 320649) борг в сумі 123620,69грн., пеню в сумі 2717,78грн., 3% річних в сумі 562,83грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2538,03грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 16.05.2012р.

Суддя Тоцький С.В.