Постанова

від 20.12.2012 по справі 5006/12/33/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.12.2012 р. справа №5006/12/33/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Принцевської Н.М., Колядко Т.М., Скакуна О.А. за участю представників: від позивача:не з'явився від відповідача:Галущак С.М., довіреність від 16.08.12р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. (повний текст підписано 16.05.2012р.) у справі№5006/12/33/2012 (суддя Тоцький С.В.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область простягнення заборгованості у сумі 123620,69грн., пені у сумі 2717,78грн., 3% річних у сумі 562,83грн.

В судовому засіданні 12.12.12р.

оголошувалась перерва до 19.12.12р.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 123620,69грн., пені у сумі 2726,30грн., 3% річних у сумі 568,03грн.

В ході розгляду справи позивач надав клопотання №5903 від 10.05.2012р., згідно якого зменшив розмір позовних вимог та просив суд стягнути з відповідача заборгованість у сумі 123620,69грн., пеню у сумі 2717,78грн., 3% річних у сумі 562,83грн. Вказане клопотання суд розцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог, подану в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України та прийняв її до розгляду і в подальшому розглядав зменшені позовні вимоги.

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. (повний текст підписано 16.05.2012р.) у справі №5006/12/33/2012 позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ «Крєдок 48»на користь ТОВ «АІС-Лізинг»основний борг у сумі 123620,69грн., 3% річних у сумі 2717,78грн., 3% річних у сумі 562,83грн., витрати по сплаті судового збору сумі 2538,03грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю матеріалами справи невиконання відповідачем умов договору оперативного лізингу (оренди) №792 від 25.11.2010р. в частині здійснення лізингових платежів.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. у справі №5006/12/33/2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані неповним з'ясуванням обставин справи, що мають значення для справи; невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, яке відбулось 15.05.2012р., тому його представник був позбавлений можливості взяти у ньому участь. Також, на думку заявника, строк дії договору №792 від 25.11.2010р. закінчився 10.09.2011р. та на теперішній час дія договору не продовжена. Скаржник зазначив, що на виконання умов договору відповідач здійснив позивачу лізингові платежі на загальну суму 127000грн., що безпідставно не було враховано судом першої інстанції, хоча в матеріалах справи є акт звірки взаємних розрахунків, складений позивачем станом на 08.05.2012р., в якому відображено більшість здійснених платежів. Проти стягнення сум пені та 3% річних відповідач заперечив, посилаючись на те, що їх розмір розрахований позивачем із заборгованості, яка не підтверджена матеріалами справи. Крім того, скаржник вказав на те, що відповідачем на адресу позивача у серпні 2011 року поштою був направлений лист з проханням продовжити ТОВ «Крєдок 48»поновлення ремонтних робіт автомобіля АА 6198 ЕХ на строк з 01.09.2011р. по 01.04.2012р., а також лист від 18.01.2012р. №4 з проханням відстрочити платіж за автомобіль АА 34-12 ЕХ, у зв'язку з відсутністю роботи в період з грудня 2011 року по березень 2012 року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Представник скаржника у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 12.12.2012р. пояснив, що вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення господарського суду залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

25 листопада 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ««Крєдок 48»(лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу (оренди) №792, відповідно до п.1.1. якого предметом цього договору є надання лізингодавцем в користування лізингоодержувачу предмета лізингу (майна) для підприємницьких цілей на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що предметом оперативного лізингу за цим договором є наступне майно: бувші у використанні автомобілі FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний №АА3412ЕВ, 2007 року випуску, за ціною 145833,33грн. без ПДВ та FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний №АА6198ЕХ, 2008 року випуску, за ціною 145833,33грн. без ПДВ. Загальна вартість майна, що передається у оперативний лізинг (оренду), складає: без ПДВ -291666,66грн., крім того ПДВ 20% - 58333,34грн., разом з ПДВ 20% - 350000грн.

Згідно п.1.3. договору предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору і після його закінчення підлягає поверненню лізингоодержувачем лізингодавцю.

В силу п.2.1. договору строк користування лізингоодержувачем предметом лізингу становить 3 місяці з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі згідно з п.4.3. цього договору за умови сплати ним лізингових платежів та належного користування предметом лізингу за цим договором.

За користування майном лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до цього договору). Лізинговий платіж, перерахований несвоєчасно або не в повному обсязі, тягне за собою сплату відповідачем штрафних санкцій, передбачених в пункті 11.2. цього договору (п.п. 3.1., 3.2. договору).

Пунктом 3.4. договору сторони передбачили, що погашення заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем здійснюється в наступному порядку: сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обов'язків за цим договором, потім сплата суми заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами, а потім сплата поточних лізингових платежів.

У відповідності до положень п.3.1. договору сторонами було погоджено та підписано графік сплати лізингових платежів (додаток №1), що є невід'ємною частиною договору оперативного лізингу №792 від 25.11.2010р.

Так, згідно вказаного графіку відповідач зобов'язується здійснювати лізингові платежі на загальну суму 48000грн. у наступні строки: 16000грн. до 26.11.2010р.; 16000грн. до 26.12.2010р.; 16000грн. до 26.01.2011р.

Відповідно до п.4.1. договору місце передачі предмету лізингу лізингодавцем лізингоодержувачу: м. Київ, пров. Балтійський, 20.

Згідно п.п. 4.2., 4.3. договору після прибуття предмета лізингу до місця передачі лізингоодержувач зобов'язаний у присутності представника лізингодавця перевірити якість та комплектність предмета лізингу. Приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам. Акт приймання-передачі підписується представниками сторін та скріплюється печатками сторін.

З моменту передачі предмету лізингоодержувачу (з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі предмета лізингу) до лізингоодержувача переходять усі ризики та відповідальність, пов'язані з користуванням та володінням предметом лізингу (п.4.8. договору). Передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у строк до 06.12.2010р. (п.4.9. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010р. відповідно до акту приймання-передачі майна, підписаного уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками юридичних осіб, позивач передав, а відповідач прийняв у володіння та користування наступне майно (предмет лізингу): бувші у використанні автомобілі FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний №АА3412ЕВ, 2007 року випуску, за ціною 145833,33грн. без ПДВ та FAW СА3252 (ЄВРО 2), державний реєстраційний №АА6198ЕХ, 2008 року випуску, за ціною без ПДВ 145833,33грн.

Зі змісту акту приймання-передачі майна від 10.12.2010р. вбачається, що загальна вартість майна, що передається у оперативний лізинг (оренду), складає: без ПДВ -291666,66грн., крім того ПДВ 20% - 58333,34грн., разом з ПДВ 20% - 350000грн.

Право власності позивача на вказані транспортні засоби підтверджується копіями договорів поставки №13 від 12.06.2007р., №104 від 11.11.2007р., специфікацій до цих договорів, актів приймання-передачі від 09.08.2007р., 26.01.2008р.

07 квітня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оперативного лізингу №792 від 25.11.2010р., відповідно до п.1 якої п.2.1. договору було викладено в новій редакції, а саме: строк користування відповідачем предметом лізингу встановлено до 11.09.2011р.

Крім того, пунктом 2 додаткової угоди викладено в новій редакції додаток №1 до договору (графік сплати лізингових платежів). Так, відповідно до нової редакції додатку №1 до договору відповідач зобов'язується здійснювати лізингові платежі згідно наступного графіку: 16000грн. до 26.11.2010р.; 16000грн. до 26.12.2010р.; 16000грн. до 26.01.2011р.; 8000грн. до 10.04.2011р.; 8000грн. до 10.05.2011р.; 16000грн. до 10.06.2011р.; 16000грн. до 10.07.2011р.; 16000грн. до 10.08.2011р.; 16000грн. до 10.09.2011р.

Відповідно до статей 629, 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Згідно ч.1 ст.292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Відповідно до ч.1 ст.806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

В силу ч.3 ст.292 ГК України об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.1, 2 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Статтею 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Посилаючись на порушення відповідачем умов оплати за користування майном, визначеним договором, починаючи з 11.07.2011р. по 23.02.2012р., позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача заборгованість у сумі 123620,69грн., з яких 37000грн. борг за період з 11.07.2011р. по 10.09.2011р., а 86620,69грн. борг за період з 11.09.2011р. по 23.02.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, після спливу строку встановленого п.2.1. договору (11.09.2011р.) та до теперішнього часу відповідач не повернув позивачу автомобілі, отримані за вищевказаним актом.

Відповідно до ст.764 ЦК України , якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Доказів наявності заперечень позивача протягом одного місяця після спливу встановленого п.2.1. договору терміну сторонами суду не надано. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про фактичне продовження строку дії договору, в тому числі на весь спірний період, на аналогічних з останньою редакцією умовах. Тобто, позивач правомірно здійснив нарахування відповідачу заборгованості за період після 11.09.2011р. з урахуванням щомісячної сплати по 8000грн. за користування одним автомобілем із здійсненням платежів в термін до 10 числа кожного місяця (додаткова угода №1 до договору).

Ухвалами від 26.03.2012р. та 10.04.2012р. господарський суд Донецької області зобов'язав сторін надати розрахунок суми боргу та розрахункові документи, в підтвердження розміру заборгованості. Втім, сторони вимоги суду не виконали та витребувані документи не надали.

Між тим, згідно акту звірки взаємних розрахунків станом на 08.05.2012р., складеного позивачем та наданого до матеріалів справи (арк. спр. 63), останнім враховано отримані проплати від відповідача у період з 02.12.2010р. по 16.11.2011р. на суму 91000грн., а також платіж здійснений 23.04.2012р. у сумі 16000грн. В свою чергу, у клопотанні №5903 від 10.05.2012р. (арк. спр. 29-30) позивач підтвердив, що 23.04.2012р. відповідачем було сплачено позивачу 16000грн. Однак, зважаючи, що обидва автомобіля продовжують перебувати в користуванні (оренді) відповідача по договору №792 оперативного лізингу (оренди) від 25.11.2010р. та те, що відповідач не визначив за який період проведено платіж, на думку позивача, отримані кошти є орендною платою за квітень 2012 року.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що у відповідності зі статтею 43 ГПК України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 123620,69грн. суд першої інстанції не перевірив доводи позивача щодо часткової сплати відповідачем лізингових платежів та правомірності розподілу здійснених платежів, не звернув уваги на положення п.3.4. договору, згідно якого погашення заборгованості відповідача перед позивачем здійснюється в наступному порядку: сплата нарахованих штрафних санкцій, потім сплата заборгованості, а лише потім сплата поточних платежів. З огляду на вищевказані приписи діючого законодавства, даний порядок зарахування платежів, у разі наявності заборгованості відповідача перед позивачем, є обов'язковим для сторін.

Скаржник проти суми боргу у розмірі 123620,69грн. заперечив, у тому числі посилаючись на здійснення лізингових платежів на загальну суму 127000грн. В обґрунтування своїх заперечень, відповідач надав апеляційному суду копії квитанцій №14503.492 від 20.04.2012р. у сумі 16000грн., №15613.14.2 від 01.06.2012р. у сумі 20000грн. та платіжних доручень №74 від 02.12.2010р. у сумі 16000грн., №97 від 28.12.2010р. у сумі 16000грн., №63 від 17.03.2011р. у сумі 16000грн., №74 від 11.04.2011р. у сумі 8000грн., №163 від 24.10.2011р. у сумі 20000грн., №179 від 16.11.2011р. у сумі 15000грн. (арк. спр. 97-104).

Враховуючи приписи ч.1 ст.101, ст.103 ГПК України, п.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ ГПК України»№7 від 17.05.2011р., п.2.6. постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції»№18 від 26.12.2011р., судова колегія дійшла висновку, що копії квитанції №14503.492 від 20.04.2012р. та платіжних доручень №74 від 02.12.2010р., №97 від 28.12.2010р., №63 від 17.03.2011р., №74 від 11.04.2011р., №163 від 24.10.2011р., №179 від 16.11.2011р., додані відповідачем до апеляційної скарги, не є додатковими доказами в розумінні ст.101 ГПК України, оскільки в силу норм процесуального права ч.1 ст.4 7 , ч.1 ст.43 ГПК України судом першої інстанції повинні були витребувані від позивача докази в підтвердження його доводів, викладених в акті звірки взаємних розрахунків станом на 08.05.2012р., клопотанні №5903 від 10.05.2012р. та довідці №54/519 від 10.05.2012р. (арк. спр. 64).

Отже, з метою з'ясування обставин, що мають значення для справи апеляційним судом долучено до матеріалів справи та досліджено копії квитанції №14503.492 від 20.04.2012р. та платіжних доручень №74 від 02.12.2010р., №97 від 28.12.2010р., №63 від 17.03.2011р., №74 від 11.04.2011р., №163 від 24.10.2011р., №179 від 16.11.2011р., згідно яких відповідачем за користування майном у період з 10.12.2010р. по 11.09.2011р. здійснено лізингових платежів на суму 127000грн. При цьому, останній платіж у розмірі 16000грн. було здійснено 20.04.2012р., тобто після звернення позивача із позовом, який згідно відбитку календарного штемпелю, наявного на конверті, в якому надійшла позовна заява, був поданий 13.03.2012р. (арк. спр. 21).

Поряд з цим, оскільки позов подано 13.03.2012р. позивач має право заявляти до стягнення заборгованість по сплаті лізингових платежів за березень 2012 року у сумі 6620,69грн.

Таким чином, на час прийняття рішення у відповідача перед позивачем рахувалась заборгованість за лізинговими платежами у період з 11.08.2011р. по 23.02.2012р. у сумі 107620,69грн. Доказів погашення заборгованості у цій сумі на час прийняття рішення відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення боргу у розмірі 107620,69грн. є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Натомість, в частині позовних вимог про стягнення боргу у сумі 16000грн. провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відносно копії квитанції №15613.14.2 від 01.06.2012р. у сумі 20000грн. судова колегія зазначає, що вказана квитанція не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки це суперечить вимогам ст.101 ГПК України. Між тим, питання про суму стягнення заборгованості за лізинговими платежами може вирішуватися при виконанні судового рішення за підсумками розгляду та врахування оригіналів доказів проведених фактичних розрахунків по сумі заборгованості.

Приймаючи рішення щодо вимог про стягнення пені у сумі 2717,78грн., обчислену за періоди з 11.07.2011р. по 08.01.2012р. відносно заборгованості у сумі 5000грн., з 11.08.2011р. по 08.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 16000грн., з 11.09.2011р. по 23.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 16000грн., а також 3% річних у сумі 562,83грн., нарахованих за періоди з 11.07.2011р. по 23.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 5000грн., з 11.08.2011р. по 23.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 16000грн., з 11.09.2011р. по 23.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 16000грн., суд першої інстанції правомірно врахував пункти 11.2., 11.2.1. договору, згідно яких за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів, передбачених п.3.1. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки, а також положення статей 534, 549-552 та статті 625 ЦК, статей 229-234 ГК України, статей Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», перевіривши розрахунок позивача та обґрунтовано задовольнив позовні в цій частині.

Відносно заперечень відповідача проти стягнення заявлених сум пені та 3% річних через те, що їх розмір розрахований позивачем із заборгованості, яка не підтверджена матеріалами справи, судова колегія відзначає, що частково за користування автомобілями у липні 2011 року відповідач розрахувався лише у листопаді 2011 року, а наступний лізинговий платіж був здійснений лише у квітні 2012 року, який слід зарахувати у якості сплати за оренду за липень 2011 року та частково за серпень 2011 року. Отже, позивач вправі заявити пеню та 3% річних у період з 11.07.2011р. по 08.01.2012р. відносно заборгованості у сумі 5000грн., яка виникла внаслідок несвоєчасної сплати лізингових платежів у липні 2011 року, а також у період з 11.08.2011р. по 08.02.2012р. відносно заборгованості у сумі 16000грн. по лізинговим платежам за серпень 2011 року.

Також судовою колегією відхиляються доводи скаржника про наявність обставин, які звільняють його від здійснення позивачеві лізингових платежів. Так, відповідно до ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає. Ремонт автомобіля АА 6198 ЕХ з 01.09.2011р. по 01.04.2012р. та відсутність роботи в період з грудня 2011 року по березень 2012 року, на що відповідач вказує в листах до позивача (які, до речі, відсутні в матеріалах справи та про їх існування йдеться лише в апеляційній скарзі), не вважаються обставинами, які звільняють лізингоодержувача від виконання одного з його основних обов'язків за договором - здійснення лізингодавцеві платежів за користування майном лізингу в силу норм ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України, адже не припиняють зобов'язальних відносин між сторонами договору лізингу.

З приводу доводів скаржника щодо розгляду справи за його відсутності, слід зазначити, що відповідно до п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Згідно пункту 12 постанови Пленуму ВГС України №7 від 17.05.2011р., стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог ст. 64 ГПК України.

Як встановлено судовою колегією, ухвала господарського суду Донецької області від 26.03.2012р. про порушення провадження у справі була отримана представником відповідача несвоєчасно, а саме 11.04.2012р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення з вказаною ухвалою (арк. спр. 27). В той час як судовий розгляд був призначений на 10.04.2012р.

У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, ненаданням витребуваних судом документів та необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2012р. відкладено розгляд справи на 15.05.2012р. Вказану ухвалу надіслано сторонам з дотримання строків, визначених в ст. 87 ГПК України, рекомендованим листом на адреси наявні в матеріалах справи, зокрема на адресу відповідача: 86080, Донецька обл., Ясинуватський район, с. Спартак, вул. Леніна, 30, про що заповнено штамп вихідної кореспонденції на зворотній стороні ухвали відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом ВГС України від 10.12.2002р. №75 (з подальшими змінами). Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас, до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.2006р. №01-8/1228 «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»(п.4), від 14.08.2007р. №01-8/675 «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року»(п.15), від 18.03.2008р. №01-8/164 «Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році»(п.23). У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Такої ж позиції дотримується Пленум Вищого господарського суду України у п.3.9.1. своєї постанови №18 від 26.12.2011р.

В матеріалах справи наявний витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) №23-07/1605 від 08.05.2012р., згідно якого ТОВ «Крєдок 48»знаходиться за адресою: 86080, Донецька обл., Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул. Леніна, 30, а також поштове відправлення з ухвалою господарського суду Донецької області від 10.04.2012р., на якому міститься відмітка відповідального працівника відділення поштового зв'язку: «повернуто за закінчення строку зберігання».

Таким чином судова колегія вбачає, що суд першої інстанції повідомив належним чином відповідача про час і місце розгляду справи та дотримався принципів змагальності та процесуальної рівності сторін.

Відповідно до ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. (повний текст підписано 16.05.2012р.) у справі №5006/12/33/2012 в частині стягнення заборгованості у сумі 16000грн. прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в цій частині, а провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 16000грн. -припиненню. В частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 107620,69грн., 3% річних у сумі 562,83грн. та пені у сумі 2717,78грн. оспорюване рішення підлягає залишенню без змін, оскільки твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження.

В матеріалах справи наявні оригінали платіжного доручення №44 від 05.03.2012р. у сумі 2538,30грн. (з відміткою банківської установи) та квитанції №286/31246 від 22.10.2012р. у сумі 1270грн., в підтвердження сплати сторонами судового збору за подачу позову та апеляційної скарги (арк. спр. 18, 112). У зв'язку з частковим скасуванням рішення господарського суду та припиненням провадження в цій частині, а також через зменшення позивачем розміру позовних вимог, судові витрати у сумі 320,28 грн. підлягають поверненню позивачу в порядку п.п. 1, 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», а рішення підлягає зміні в частині розподілу судових витрат. Відповідно до ст. 49 ГПК України, ст. 6 Закону України «Про судовий збір»витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. у справі №5006/12/33/2012 -задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.05.2012р. у справі №5006/12/33/2012 скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 16000грн.

Провадження у справі № 5006/12/33/2012 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, про стягнення заборгованості у сумі 16000грн. припинити в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг», м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48», с. Спартак Донецької області про стягнення заборгованості в сумі 123620,69грн., пені в сумі 2717,78грн. та 3% річних в сумі 562,83грн., задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48»(86080, Донецька область, Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул. Леніна, б. 30, код ЄДРПОУ 35146983, п/р 26005312597 в АТ «Райфайзен банк Аваль»у м. Києві, МФО 380805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, п/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр»ЗАТ КБ «Приватбанк»у м. Києві, МФО 320649) борг в сумі 107620,69грн., пеню в сумі 2717,78грн., 3% річних в сумі 562,83грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2218,02грн.

Повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг»(04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277) судовий збір у сумі 320,28грн.»

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АІС-Лізинг» (04073, м. Київ, пров. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 33635277, п/р 26008060294196 в філії «Розрахунковий центр»ЗАТ КБ «Приватбанк»у м. Києві, МФО 320649) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Крєдок 48»(86080, Донецька область, Ясинуватський р-н, с. Спартак, вул Леніна, б. 30, код ЄДРПОУ 35146983, п/р 26005312597 в АТ «Райфайзен банк Аваль»у м. Києві, МФО 380805) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 160грн.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази та винести ухвалу про повернення судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Принцевська

Судді: Т.М. Колядко

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1 -відповідачу;

1 -до справи;

1 -АГС,

1 -ГС