Рішення

від 17.05.2012 по справі 5010/353/2012-5/30

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. Справа № 5010/353/2012-5/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Г.З.Цюх, при секретарі судового засідання Л.Р. Ломей, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс"

юридична адреса: вул. Чорновола,49, м. Івано-Франківськ,76018;

поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76018

до відповідача: Центральної районної аптеки №17, вул. Галицька,20, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400

про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 39124, 35 грн., з яких 29912, 06 грн. - основного боргу, 4132, 61 грн. - пеня, 2991, 20 грн. - штраф 892, 00 грн. - 3% річних, 1196, 48 грн. - інфляційні втрати

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, довіреність № 49 від 03.05.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2-керівник, довідка з ЄДРПОУ АБ № 081816, паспорт серії НОМЕР_1, виданий 14.05.97р. Івано-Франківським МУВС МВС в Івано-Франківській області

від відповідача: ОСОБА_3-представник, довіреність № 18 від 17.05.12р., паспорт серії НОМЕР_2, виданий 12.08.09р. Івано-Франківським МВ УМВС в Івано-Франківській області

встановлено:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом про стягнення з Центральної районної аптеки №17 заборгованості за поставлений товар в сумі 39124, 35 грн., з яких 29912, 06 грн. - основний борг, 4132, 61 грн. - пеня, 892, 00 грн. - 3% річних, 1196, 48 грн. - інфляційні втрати за період прострочки з 29.03.11 по 27.03.12 та 2991, 20 грн. - штраф в розмірі 10% від суми договору.

Представник позивача в засіданні суду подав заяву №16-ю від 16.05.12, в якій просив зменшити розмір позовних вимог, оскільки відповідач сплатив 6700 грн. основного боргу, інші позовні вимоги підтримав у повному обсязі. В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов Договору №250 від 13.01.09 щодо оплати вартості переданого товару.

Представник відповідача позов визнав в частині стягнення основного боргу, заперечував проти стягнення штрафних санкцій та витрат на юридичні послуги, оскільки відповідач належить до комунальної власності, тому не має можливості їх сплатити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом з"ясовано наступне.

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №250 від 13.01.09, відповідно до п.1.1. якого продавець (позивач) зобов'язується передати у власність, а покупець (відповідач) прийняти лікарські засоби, вироби медичного призначення, біологічно-активні речовини, косметику та інші предмети медичного асортименту (далі - товар) на умовах попередньої оплати або відстрочки платежу на підставі розхідних накладних по відпускних цінах продавця, які є невід'ємною частиною цього договору (а.с.8).

Відповідно до п.1.2 договору право власності і відповідальність за збереження товару закупленого по цьому договору переходить від продавця до покупця з моменту отримання товару на складі продавця або передачі товару перевізником та підписанні розхідних накладних покупцем на підставі спеціального доручення №250 від 13.01.09. (додаток №1) у відповідності з умовами п.11. цього договору, незалежно від форми оплати. Копію спеціального доручення на отримання товару долучено до матеріалів справи (а.с.50).

Відповідно до п.2.2 договору поставка товару здійснюється партіями згідно заявок покупця. Доставка товару проводиться автомобільним транспортом продавця.

На виконання умов вищезазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 30441,35 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними (а.с.9-37) та податковими накладними (належним чином завірені копії містяться в матеріалах справи). Слід зазначити, що в податкових накладних у графі "вид цивільно-правового договору" вказано Договір №250 від 13.01.09, тобто, поставка здійснювалась на підставі вказаного договору.

У відповідності до п.3.3 Договору покупець зобов'язується провести оплату за товар в національній валюті відповідно до строку, вказаного в розхідній накладній у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Відповідно до п.3.4 Договору термін оплати кожної партії товару, вказаній в розхідній накладній, проводиться на протязі 14 днів з моменту підписання Сторонами розхідних накладних.

Враховуючи часткову оплату відповідачем вартості отриманого товару в сумі 535,04 грн., позивач в позовній заяві просив стягнути 29912, 06 грн.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Якщо у зобов"язанні встановлено строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню в цей строк (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов'язання відповідно до ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що відповідачем після звернення позивача до суду було сплачено 6700 грн. основного боргу (копії платіжних доручень містяться в матеріалах справи), провадження в частині стягнення 6700 грн. основного боргу слід припинити за відсутністю предмету спору відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, з віднесенням на відповідача в цій частині судових витрат, що довів спір до суду.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Враховуючи вищенаведене та визнання позову відповідачем в частині стягнення основного боргу, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 23212,06 грн. заборгованості за переданий товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.

Слід визнати частково обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 4132, 61 грн. пені, 892,00 грн. - 3% річних, 1196, 48 грн. - інфляційних втрат та обгрунтованою вимогу щодо стягнення 2991,20 грн. штрафу в розмірі 10% від суми договору, враховуючи наступне:

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже сума боргу в цьому періоді зменшується.

В Рекомендаціях Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р зазначено, що сума, внесена в період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні втрати підлягають нарахуванню за місяць та відповідно до положень ст. 625 ЦК України можуть бути стягнуті за весь час прострочення боржником грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов"язання мало бути виконано.

Пунктом 4.1 визначено, що при порушенні покупцем строків оплати, передбачених п.3.3 та 3.4 цього договору він сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, а також згідно ст.1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" пеню в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

З врахуванням вищенаведеного, п.3.4 Договору (термін виникнення зобов"язання по оплаті), суд самостійно здійснив перерахунок пені, інфляційних та 3% річних по кожній накладній окремо, обгрунтований розмір яких становитиме відповідно 2398,96 грн. пені, 72,62 грн. інфляційних та 755,33 грн. 3% річних (розрахунки здійснені судом додаються). В решті стягнення пені, інфляційних та 3% річних слід відмовити.

Крім того, відповідно до п.4.2 договору за неналежне виконання договірних зобов'язань, в тому числі прострочки в оплаті більше 30 днів, ніж встановлено п.3.3 та 3.4 цього договору, винна сторона додатково сплачує штраф в розмірі 10% від суми договору, що мало місце в даному випадку. Обгрунтований розмір штрафу становитиме 2991,20 грн. (29912,06 * 10%) .

Також позивач в позовній заяві просив стягнути з відповідача 1500 грн. вират на юридичні послуги.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, до складу судових витрат входить, зокрема, оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають відшкодуванню за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи в суді, платіжного доручення або іншого фінансового документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Позивачем на вимогу суду не подано доказів, які би підтверджували, що кошти в сумі 1500 грн. понесені на оплату послуг адвоката, як передбачено ст.44 ГПК України, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Таким чином, до стягнення підлягають 23212,06 грн. основного боргу, 2398,96 грн. пені, 72,62 грн. інфляційних, 755,33 грн. 3% річних та 2991,20 грн. штрафу.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, слід покласти судові витрати пропорційно задоволеним вимогам, а саме: 1483,44 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст.179, 193, 230, 232 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" до Центральної районної аптеки №17 про стягнення 39124, 35 грн. заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з Центральної районної аптеки №17 (вул. Галицька,20, м. Тисмениця, Івано-Франківська область, 77400, код 05485083) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аксіс плюс" (юридична адреса: вул.Чорновола,49, м.Івано-Франківськ,76018; поштова адреса: вул. Горбачевського, 50, м.Івано-Франківськ, 76018 , код 32605346) -23212 (двадцять три тисячі двісті дванадцять) грн. 06 коп. основного боргу, 2398 (дві тисячі триста дев"яносто вісім) грн. 96 коп. пені, 72 (сімдесят дві) грн. 62 коп. інфляційних, 755 (сімсот п"ятдесят п"ять) грн. 33 коп. - 3% річних, 2991 (дві тисячі дев"ятсот дев"яносто одну) грн. 20 коп. штрафу та 1483 (одну тисячу чотириста вісімдесят три) грн. 44 коп. витрат по сплаті судового збору.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення 6700 грн. основного боргу припинити.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 18.05.12

Суддя Цюх Г.З.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"