Постанова

від 13.11.2008 по справі 38/402

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

38/402

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 листопада 2008 р.                                                                                    № 38/402  

                   Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіДобролюбової Т.В.

суддівГоголь Т.Г., Швеця В.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги

Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 27.05.08

у справі№38/402

за позовомАкціонерний комерційний "Промислово-фінансовий банк"

до

Треті особи

1.          Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс"2.Підрозділу примусового виконання рішень  відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області

1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Залозецький завод продтоварів"2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Агріка"3.          Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра"

провизнання торгів такими, що відбулися та спонукання вчинити дії

В судовому засіданні взяли участь представники:

від позивача: Васильченко О.В. –за дов. від 26.02.08;

від відповідача-1: Гайова О.В. –за дов. від 16.10.08;

від третьої особи-3: Пипко Р.П. –за дов. від 21.07.08.

Представники відповідача-2, третіх осіб -1, 2 в судове засідання не з'явилися, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.

          В судовому засіданні 16.10.08 оголошувалась перерва до 23.10.08. В судовому засіданні 23.10.08 від представника позивача надійшла заява про відвід судді у зв'язку з чим було оголошено перерву для розгляду керівником суду цієї заяви. Ухвалою Вищого господарського суду України від 28.10.08 продовження розгляду касаційної скарги призначено на 13.11.08.

    Акціонерним комерційним "Промислово-фінансовий банк" у грудні 2007 року заявлений позов, з урахуванням змін,  до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс", Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області про визнання прилюдних торгів з реалізації заставного арештованого майна, яке належало третім особам 1 та 2, проведених 25.04.07 такими, що відбулися;           спонукання відповідача-1 перерахувати кошти, отримані від реалізації майна з прилюдних торгів в сумі 146328,00 грн на рахунок відповідача-2;           визнання за позивачем права власності на майно, розташоване за адресою: Тернопільська область, Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1; це будівля консервного цеху; будівля цехів меду, гірчиці, хрону; будівля гаражів "літера "З"; будівля матеріального складу "літера "Й”; будівля котельні "літера "К”; нежитлова будівля плодопереробного та мармеладного цехів. Обґрунтовуючи свої вимоги  позивач зазначав про те, що 25.04.07 на прилюдних торгах Тернопільською філією Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс" придбано спірне майно, яке належало третім особам 1 та 2. Позивач вказував, що вартість майна сплачена ним в повному обсязі, проте, дії відповідачів свідчать про невизнання ними цих прилюдних торгів та невизнання за позивачем права власності на придбане майно.   

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.08, ухваленим суддею Власовим Ю.Л.,  позов задоволено частково шляхом визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, розташоване за адресою: Тернопільська область, Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1. Вмотивовуючи рішення в цій частині суд виходив з того, що позивачем правомірно придбано у власність спірне майно та здійснено  заходи, передбачені приписами Закону України "Про іпотеку" і Закону України "Про виконавче провадження". Судове рішення обґрунтоване в цій частині приписами статей 16, 316, 317, 328, 392 Цивільного кодексу України.  В частині вимог про визнання прилюдних торгів такими, що відбулися, судом відмовлено з огляду на відсутність такого способу захисту права. При цьому, суд посилався на приписи статей 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України. В частині вимог позивача про  спонукання відповідача-1 перерахувати кошти на рахунок відповідача-2 судом першої інстанції  відмовлено через відсутність в діях відповідача -1 ознак порушення прав та інтересів позивача.

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії судів: Андрієнка В.В. –головуючого, Малетича М.М., Студенця В.І., постановою  від 27.05.08, перевірене рішення суду першої інстанції залишив без змін, а апеляційні скарги   ТОВ "Залозецький завод продтоварів", ТОВ "Агрофірма Агріка", ВАТ КБ "Надра" залишив без задоволення. Водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про додержання  судом першої інстанції правил підсудності, оскільки позивачем результати прилюдних торгів не оскаржуються, тому підсудність справи має визначатися за загальними правилами, встановленими статтею 15 Господарського процесуального кодексу України. Крім того, суд зазначив, що відповідно до частини 3 статті 17 вказаного Кодексу справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

Відкрите акціонерне товариство Комерційний банк "Надра" звернулось до Вищого господарського суду України  з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати, а матеріали справи просить передати на новий розгляд до суду першої інстанції за підсудністю. Обґрунтовуючи свої вимоги  скаржник вказує на неправильне застосування та порушення судами   норми процесуального і матеріального  права. Так, скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив приписи статті 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно розглянув питання визнання дійсності торгів, адже, ці обставини не досліджувалися судом першої інстанції та не є предметом спору у цій справі. Заявник також наголошує на тому, що судами порушено приписи статей 79, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки  в провадженні іншого суду є справа з господарського спору між тими сторонами, про той же предмет і з тих же підстав. Скаржник зауважує на тому, що суди вирішили спір з первісної вимоги при порушенні правил підсудності, визначеної, в тому числі, статтею 48 Закону України "Про іпотеку”. На думку заявника, порушення правил підсудності є підставою для скасування судових рішень у відповідності до приписів статті 11110 Господарського процесуального кодексу України.   

    Від Акціонерного комерційного "Промислово-фінансовий банк" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу  - без задоволення.

   Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Мультисервіс", Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Тернопільській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Залозецький завод продтоварів" , Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Агріка" відзивів на касаційну скаргу судом не отримано.

          Вищий  господарський  суд  України  заслухавши  доповідь  судді  Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, переглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги,  перевіривши  правильність застосування судами  приписів  чинного  законодавства,  відзначає  наступне.

          У спорах, які виникають із господарських правовідносин, звернення до господарського суду здійснюється у формі позовної заяви. Позов складається з  двох елементів –це предмет та підстава.  Предметом позову як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу є спосіб захисту права.  Підстава позову –це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.  Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Зміна предмету позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача. Зміна підстав позову –це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами попередніх інстанцій, Акціонерний комерційний "Промислово-фінансовий банк" звернувся  до суду першої інстанції  з вимогами про: 1)визнання прилюдних торгів з реалізації заставного арештованого майна, яке належало третім особам 1 та 2, проведених 25.04.07 такими, що відбулися; 2) спонукання відповідача-1 перерахувати кошти, отримані від реалізації майна з прилюдних торгів в сумі 146328,00 грн на рахунок відповідача-2; 3) спонукання відповідача -2 скласти акт про проведені 25.04.07 прилюдні торги з реалізації заставного арештованого майна, яке належало третім особам та надіслати його до Тернопільської філії відповідача-1. Як на підставу позову Акціонерний комерційний "Промислово-фінансовий банк" посилався на приписи частини 2 статті 43, частини 1,2 статті 46, частини 1 статті 47 Закону України "Про іпотеку", частини 8 статті52, частини 3 статті 66 Закону України "Про виконавче провадження", частин 1,2 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 20 Господарського кодексу України. Разом з цим, Акціонерний комерційний "Промислово-фінансовий банк" на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення у справі, змінив предмет позову  та просив суд визнати прилюдні торги з реалізації заставного арештованого майна, яке належало третім особам 1 та 2, проведених 25.04.07 такими, що відбулися; спонукати відповідача-1 перерахувати кошти, отримані від реалізації майна з прилюдних торгів в сумі 146328,00 грн на рахунок відповідача-2 та визнати за ним право власності на майно, розташоване за адресою: Тернопільська область, Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1. При цьому, позивач обґрунтовував свої вимоги  приписами  частини 1 статті 12 Закону України "Господарські товариства", частини  1, 2 статті 16, статей 328, 329, 395 Цивільного кодексу України,  частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (на 156 аркуші справи). Проте, приймаючи до розгляду заяву позивача про зміну позовних вимог  суди попередніх інстанцій залишили поза увагою те, що приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачають права позивача на  одночасну зміну предмету та підстав позову.  Крім того, відповідно до статті 58 вказаного Кодексу в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Вказаною нормою встановлені правила об'єднання, зокрема, кількох позовних вимог в одній позовній заяві. Проте, дозволяється об'єднувати вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких ґрунтуються ці вимоги. При цьому, однорідними вимогами слід вважати такі, що одночасно являють собою однаковий спосіб захисту права (про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо) та мають ті самі (з одного договору) чи однорідні (з різних, але аналогічних договорів) підстави виникнення.  Проте, в порушення наведених приписів позивачем подано, а судами розглянуто позов, вимоги якого до відповідачів заявлено з різних підстав виникнення, які між собою не є спільними та однорідними і з'ясування прав і взаємовідносин по яких потребує дослідження різних доказів та встановлення не пов'язаних між собою обставин. Окрім цього, згідно з приписами статей 13, 15 Господарського процесуального кодексу України, підсудність справ визначається предметними та територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, стаття 16 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи та установлено судами, позивачем, зокрема, заявлено вимогу про визнання права власності на нерухоме майно, розташоване за адресою: Тернопільська область, Зборівський р-н, смт. Залізці, вул. Бродівська, 1. Частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна. Проте, суд першої інстанції, як і суд апеляційної інстанції, визнаючи право власності на спірне майно за Акціонерним комерційним "Промислово-фінансовий банк" , на викладене уваги не звернули, та вирішили спір з порушенням правил об'єднання позовних вимог і виключної підсудності. Частиною 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо, зокрема, рішення прийнято господарським судом з порушенням правил виключної підсудності.  Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних  правовідносин. Водночас, колегія суддів визнає правильними висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення  інших вимог  позивача. За таких обставин рішення і постанова у справі підлягають скасуванню в частині задоволення позову про визнання права власності, з прийняттям нового рішення про відмову у позові.  В решті рішення і постанова залишаються без змін.

              Враховуючи викладене та керуючись статтями  1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.05.08 у справі №38/402 і рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.08 скасувати в частині задоволення позову про визнання права власності. У задоволенні позову про визнання права власності відмовити.

          Решту рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.08 і постанови Київського апеляційного господарського суду від 27.05.08 про відмову у позові залишити без змін.

          Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк "Надра" задовольнити частково.

Головуючий     суддя                                                              Т. Добролюбова

                     С у д д і                                                                Т.Гоголь

                                                                                                   В.Швець