Рішення

від 07.05.2012 по справі 2-1220/2007

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/0190/2767/2012Головуючий суду першої інстанції:Гордєйчик Т.Ф. Доповідач суду апеляційної інстанції:Горбань В. В.

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіГорбань В.В. СуддівКурської А.Г., Макарчук Л.В. При секретаріБірковському А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_6 до виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради, Сімферопольського МБРТІ, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання права власності, зобов'язання введення будов в експлуатацію та проведення її реєстрації, за апеляційної скаргою ОСОБА_9 на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 12 листопада 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

04 травня 2007 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Сімферопольського МБРТІ про визнання права власності, зобов'язання введення будов в експлуатацію та проведення її реєстрації. Доповнивши позовні вимоги в процесі розгляду справи, в якості відповідача зазначив також виконавчий комітет Маломаяцької сільської ради. Вимоги мотивовані тим, що рішенням виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради АР Крим від 27.02.2004 року йому та ОСОБА_7, ОСОБА_8 було передано у спільну сумісну власність земельну ділянку площею 0,0803 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. Земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Протягом 2005-2006 рр. на зазначеній земельній ділянці позивачем було самочинно збудовано нерухоме майно, а саме жилу кімнату площею 4,30 х 3,20 м, жилу кімнату площею 5,90 х 3,0 м, ванну кімнату площею 3,20 х 2,50 м, коридор розміром 4,20 х 3,20 м, сарай розміром 2,30 х 6,30 м, навіс розміром 2,50 х 4,05 м, вбиральню 1,25 х 2,7 м, сарай розміром 3,4 х 4,50 м, господарський блок з балконом розміром 4,10 х 4,10 м, сарай 1,5 х 2,70 м. Посилається на те, що Сімферопольське МБРТІ відмовилося реєструвати за ним право власності на зазначене нерухоме майно, у зв'язку з тим, що це є самочинним будівництвом. Просить визнати за ним право власності на вищезазначене нерухоме майно та зобов'язати Сімферопольське МБРТІ зареєструвати за ним право власності на нерухоме майно - жилу кімнату площею 4,30 х 3,20 м, жилу кімнату площею 5,90 х 3,0 м, ванну кімнату площею 3,20 х 2,50 м, коридор розміром 4,20 х 3,20 м, сарай розміром 2,30 х 6,30 м, навіс розміром 2,50 х 4,05 м, вбиральню 1,25 х 2,7 м, сарай розміром 3,4 х 4,50 м, господарський блок з балконом розміром 4,10 х 4,10 м, сарай 1,5 х 2,70 м, що розташоване на земельній ділянці площею 0,0803 га у АДРЕСА_1

Ухвалою Алуштинського міського суду АР Крим від 31 жовтня 2007 року до участі у справі залучено виконавчий комітет Маломаяцької сільської ради.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 12 листопада 2007 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6 право власності на закінчені будівництвом споруди, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці загальною площею 0,0803 га, а саме: - добудову літ. «А1»; тамбур «а1»; сарай літ. «Р»; навіс літ. «У»; убиральню літ. «Х»; сарай літ. «Ч»; господарський блок із балконом літ. «Ш»; сарай літ. «Щ». Зобов'язано виконавчий комітет Маломаяцької сільської ради прийняти рішення про введення в експлуатацію закінчених будівництвом споруд, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0803 га, а саме: - добудову літ. «А1»; тамбур «а1»; сарай літ. «Р»; навіс літ. «У»; убиральню літ. «Х»; сарай літ. «Ч»; господарський блок із балконом літ. «Ш»; сарай літ. «Щ». Зобов'язано Сімферопольське МБРТІ провести за ОСОБА_6 реєстрацію права власності закінчених будівництвом споруд, що розташовані на земельній ділянці загальною площею 0,0803 га, а саме: - добудову літ. «А1»; тамбур «а1»; сарай літ. «Р»; навіс літ. «У»; убиральню літ. «Х»; сарай літ. «Ч»; господарський блок із балконом літ. «Ш»; сарай літ. «Щ».

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 просить рішення суду скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема, зазначає, що здійснення архітектурно-будівельного контролю покладено на Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та її територіальні органи. Проте Інспекція ДАБК в АР Крим до участі у справі залучена не була.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_6 просить рішення суду залишити без змін, вважає його законним, апеляційну скаргу відхилити як необґрунтовану.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, вислухавши пояснення апелянта ОСОБА_10, її представника, позивача, його представника та представника відповідача виконкому Маломаяцької сільської ради, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог та їх доведеності. При цьому визнав встановленим, що на підставі статей 328, 331, 376 ЦК України у позивача виникло право власності на нерухоме самочинно побудоване майно за адресою: АДРЕСА_1.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'являти позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 331 ЦК України передбачено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Вирішуючи спір з приводу визнання права власності на нерухоме майно, яке було збудовано позивачем на відведеній йому та ОСОБА_7, ОСОБА_8 для цих цілей земельній ділянці згідно з рішеннями виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради від 27.02.2004 року № 21-16, суд першої інстанції не врахував вищенаведених вимог закону та виходив з того, що при здійсненні будівництва ОСОБА_6 не порушив вимоги державних будівельних норм і правил, а Порядок розробки і узгодження виконавчої документації на самовільно побудовану споруду і прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів втратили юридичну силу у грудні 2005 року.

Згідно з частинами 1, 3 статті 22 Закону України "Про основи містобудування" забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій", який діяв на час виникнення спірних правовідносин, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, що видається інспекціями державного архітектурно - будівельного контролю.

До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів. Пунктом 1 зазначеного Порядку передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, зокрема як житлово-господарського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, їх інженерно-технічного оснащення відповідно до проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування. З 01.01.2009 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлено Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 923.

Враховуючи, що будівництво спірних об'єктів нерухомості ОСОБА_6 здійснювалось у відсутність розробленого проекту, його затвердження та отримання дозволу органу архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт, введення його в експлуатацію на підставі акту державної приймальної комісії про введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту унеможливлюється.

За таких умов та обставин зазначений об'єкт нерухомого майна набуває статус самочинного об'єкту нерухомості, на який поширюються приписи Цивільного кодексу України, викладені у статті 376 цього Кодексу, відповідно до якої житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 ЦК). Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч. 2 ст. 376 ЦК).

Таким чином, загальною процедурою вирішення спорів щодо самочинного будівництва є адміністративна процедура, а компетентними органами для її здійснення є орган місцевого самоврядування.

З огляду на наведене слідує, що позивач, здійснивши самочинне будівництво, повинен був спочатку звернутися з заявою про прийняття до експлуатації зазначеної будівлі до виконкому міської ради, надавши докази про те, що самочинна будівля відповідає вимогам будівельних, протипожежних та санітарних норм, а у випадку відмови у прийнятті самочинної будівлі до експлуатації вирішувати спір у суді.

Проте, в матеріалах справи відсутні дані про звернення позивача до відповідних органів з приводу прийняття самочинно збудованого нерухомого майна до експлуатації у встановленому Порядку, та наявність відмови цих органів в реалізації його права, тому висновок суду про необхідність захисту прав ОСОБА_6 є передчасним у зв'язку з відсутністю відомостей про їх порушення, невизнання або оспорювання ким-небудь із відповідачів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд.

Державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд здійснює центральний орган виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури. Державний контроль та нагляд у системі центрального органу виконавчої влади з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Згідно з пунктом 2 «Положення про державний архітектурно-будівельний контроль», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 225 від 25 березня 1993 року державний архітектурно-будівельний контроль і нагляд з питань будівництва, містобудування та архітектури здійснює Державна архітектурно-будівельна інспекція (Держархбудінспекція) та її територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 «Положення про інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі», затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 19 листопада 2007 року № 317 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 грудня 2007 року за № 1361/14628, основними завданнями інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері будівництва, містобудування та архітектури; виконання в межах компетенції дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури (державний архітектурно-будівельний контроль).

Згідно з підпунктами 2, 5, 6 пункту 4 зазначеного Положення Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до покладених на них завдань: забезпечують виконання нормативно-правових актів з питань, що належать до їх компетенції; беруть участь у роботі комісій із прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; проводять у встановленому порядку перевірки додержання встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Таким чином, рішення суду порушує права держави в особі інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим, на яку покладено здійснення функцій державного архітектурно-будівельного контролю і забезпечення реалізації встановленого порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів.

Крім того, суд першої інстанції вирішуючи спір фактично не з'ясував питання чи не порушуються самочинним будівництвом права інших осіб.

Як убачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 0,0803 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, рішенням виконавчого комітету Маломаяцької сільської ради АР Крим від 27.02.2004 року була передана у спільну сумісну власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8

Розглядаючи справу, суд першої інстанції зазначив, що третя особа ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому, суд першої інстанції не притягнув до участі у справі правонаступників ОСОБА_7, не з'ясовував питання щодо порушення самочинним будівництвом прав інших осіб.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду не можна визнати законним і обґрунтованим, тому воно на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_6 в задоволенні позову.

Виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 12 листопада 2007 року скасувати і ухвалити нове рішення.

Відмовити ОСОБА_6 у задоволенні позову про визнання права власності, зобов'язання введення будов в експлуатацію та проведення її реєстрації

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: Горбань В.В. Курська А.Г. Макарчук Л.В.