Рішення

від 07.11.2007 по справі 2-1220/2007

ПЕТРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

 Справа №

2-1220/2007 p.

РІШЕННЯ

Іменем   України

м.  Донецьк                                                                                           7листопада

2007 р.

Петровський районний суд м.  Донецька в складі: головуючий - суддя Іванов

В.М. ,  при секретарі Абрамчук А.В.,  за участю позивача.,  представників відповідача,  розглянувши в судовому засіданні справу за

позовом

ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фар - Меліс" про поновлення на роботі,  виплати середньомісячного заробітку за час

вимушеного прогулу,  виплати за щорічну

відпустку та відшкодування моральної шкоди, 

-

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про

поновлення на роботі,  про виплату

середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу,  виплати за щорічну відпустку та відшкодування

моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим,  що позивачка, 

згідно наказу № 8-к (10-к) від 19.09.2005 p..

перебувала у трудових відносинах з ТОВ "Фар -

Меліс" на посаді заступника директора. 04.01.2007 р. на підприємстві у

позивача з директором,  а саме з

відповідачем по справі виникла сварка, 

на підставі того,  що місце

заступника директора треба звільнити. На підставі даного конфлікту позивач

звернулась з заявою до представника трудового колективу ОСОБА_2.,  в якій вказала на тиск зі сторони директора

підприємства,  однак її заява залишилась

проігнорованою. Після цього з 06 по 19 лютого 2007 р. вона перебувала на

лікарняному,  по виходу надала листок

непрацездатності,  однак директор

відмовилась його приймати,  а тим паче

його оплачувати. Після цього знову виникла сварка,  в зв*язку з чим 27 лютого 2007 р. позивачка

вимушена була написати заяву про надання їй щорічної оплаченої відпустки з

послідовним її звільненням.  Ця заява

була прийнята директором,  та наказом №

73-к від 14.03.2007 р. було визнано її останній робочій день 16 березня 2007 p.,  але перед відпусткою ніяких виплат їй не було проведено.

Перебуваючи у відпустці вона передумала звільнюватись,  а тому 12 березня 2007 р. направила по пошті

цінним письмом відповідну заяву,  але

директор ОСОБА_3.

отримавши цінний лист проігнорували його. Знаходячись у

відпустці,  позивач захворіла із 15 по 29

березня 2007 р. перебувала на лікарняному, 

а 30 березня 2007 р. вийшла на роботу, 

надала листок непрацездатності, 

який директор ТОВ "Фар - Меліс" також відмовилась оплачувати.

Вона повідомила директора ОСОБА_3. про те, 

що звільнятися вона відмовляється, 

в зв*язку з чим,  свою заяву про

звільнення відкликає,  а тому наказ №

73-А від 14.03.2007 р. треба відмінити, 

директор ТОВ "Фар - Меліс" відмовилась відміняти свій наказ

від 14.03 про її звільнення,  а зв'язку з

тим,  що вона надала лікарняний лист

директору. Директор не відміняє старого наказу, 

надала новий наказ № 8-к від 30.03.2007 р. „про її звільнення з 31. 03.

2007р,  та надання позивачу щорічної

відпустки до 31.03.2007 р. На підставі викладеного ,  вважає наказ № 73-к від 14.03.2007 р. та

наказ № 8-к від 30.03.2007 р. про її звільнення не незаконним,  виданими з порушенням її трудових прав

відповідачем,  просить їх відмінити.

Незаконними діями директора,  та

незаконним її звільненням позивачці заподіяна моральна шкода,  в зв'язку з чим,  вона просить суд,  поновити її на роботі,  стягнути і виплати середньомісячного

заробітку за час вимушеного прогулу,  а

також моральну шкоду,  яку вона оцінює у

3 000 грн.

2

В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4. ,  підтвердив позов,  суду пояснив, 

що ОСОБА_1.  дійсно з 2005 р.

працювала на ТОВ "Фар - Меліс" на посаді заступника директора. З

січня 2007 р. у неї почалися сварки з директором ТОВ "Фар - Меліс"

-ОСОБА_3.,  яка відправила її у відпустку

до 16.03.2007 p.,  з послідовним звільненням.  Знаходячись у відпустці позивачка передумала

звільнятись і 12. 03. 2007р цінним письмом направила заяву директору

ОСОБА_3,  в якої просить відкликати свою

заяву про звільнення. З 15.03. по 29.03.2007 р. позивачка перебувала на

лікарняному. 30.03.2007 р. позивачка вийшла до роботи і повідомила директора

ТОВ "Фар - Меліс",  що

звільнятися вона передумала,  а також

повідомила про те,  що 12.03.2007 р. по

пошті вона офіційно направила їй листа. Однак директор повідомив її,  що вона звільнена з 16. 03 2007р і подала

позивачки приказ

про звільнення для ознайомлення і підпису. Позивачка

відмовилась підписувати приказ

пояснивши,  що вона

була на лікарняному з 15. 03. 2007. тоді директор перший приказ не відмінила, 

продовжила їй відпустку до 31.03.2007 р. 02.04.2007 р. позивачці,  коли вона прийшла на роботу директор подала

для ознайомлення другий наказ від 30.03.2007 р. про її звільнення,  який вона теж не підписала. Також їй не були

видані трудова та санітарна книжки, 

лікарняні та відпустка не були виплачені. На підставі

вищевикладеного,  вважає ці накази

незаконними та просить поновити її на роботі в ТОВ "Фар - Меліс",  стягнути виплати середньомісячного заробітку

за час вимушеного прогулу на день розгляду справи в суді,  а також моральну шкоду,  яку вона оцінює у 3 000 грн. 00 коп.

Позивачка ОСОБА_1

підтримала позовні вимоги наполягає на їх задоволенні.

Представник відповідача ТОВ "Фар - Меліс" у

особі директора ОСОБА_3. в судовому засіданні позов не визнала,  суду пояснила,  що дійсно ОСОБА_1.  перебувала у трудових відносинах з ТОВ

"Фар - Меліс" на посаді заступника директора. За весь період своєї

трудової діяльності конфліктів з нею не виникало. З 6 по 19.02.2007 р.

ОСОБА_1.  перебувала у відпустці за свій

рахунок по сімейним обставинам,  потім

27.02.2007 р. вона написала заяву на щорічну відпустку з послідовним

звільненням.  14.03.2007 р. було видано

наказ про її звільнення з 16.03.2007 р. Після цього вона перебувала на

лікарняному. 30.03.2007 р. вона вийшла на роботу і вона надала їй підписати

відповідний наказ про її звільнення,  але

вона його не підписала та надала лікарняний листок. В зв"язку з чим вона

надала інший наказ про її звільнення, 

але вже від 30.03.2007 р. перший наказ від 14. 03 2007р про звільнення

позивачки вона не відмінила. На адресу ОСОБА_1 

вона відправила 3 повідомлення і 28.04.2007 р. у присутності інспектора по праці вона з   ОСОБА_1 

провела повний розрахунок і на той час ОСОБА_1.  ніяких претензій не мала,  та не просила її поновити на роботі. Ніяких

повідомлень та заяв по пошті від ОСОБА_1 

про те що вона передумала звільнятися вона не отримувала,  на підставі цього просить суд відмовити у

задоволенні позову ОСОБА_1

Суд заслухавши пояснення

сторін,  дослідивши матеріали

справи,  вважає,  що позов підлягає частковому задоволенню з

наступних підстав.

У відповідності зі 

ст.  43 Конституції України

громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

У судовому засіданні встановлено,  що згідно наказу № 8-к (10-к) від 19.09.2005

р. ОСОБА_1.  прийнята на роботу у ТОВ

"Фар - Меліс" на посаду заступника директора,  (а. с. 

). Згідно наказу № 73-к від 14.03.2007 р. ОСОБА_1.  була звільнена,  але хоча з 15.03.2007 р. по 29.03.2007р. вона

офіційно знаходилася на лікарняному. 30.03.2007 р. ОСОБА_1.  вийшла на роботу,  надала лікарняний лист,  але наказом № 8-к від 30.03.2007 р. вона була

повторно звільнена. (а.с.  ) Однак про

те,  що вона буде продовжувати працювати

вона повідомила директора по телефону,  а

12.03.2007 р. цінним письмом відправила на адресу ТОВ "Фар -Меліс"

заяву про свою відмову звільнятися,  (а. с.  ) при виході

на роботу вона також повідомляла директора ОСОБА_3. про те що вона передумала звільнятися, 

але її не допустили до роботи і тільки 28 .04 2007р з нею розрахувалися,

 відмовивши в поновленні на роботі.

Відповідно ч. 2 

ст.  38 КЗпП України,  працівник, 

який написав заяву про звільнення і під час відпустки передумав,  подав на це відповідну заяву,  його трудовий договір вважається продовженим.

Виходячи з цього, 

суд вважає що трудовий договір між ОСОБА_1  та ТОВ "Фар - Меліс" не було

розірвано,  тому як вищевказана заява

позивачем була подана під час відпустки.

з

Враховуючи,  що

звільнення ОСОБА_1  було проведено

незаконно,  суд вважає за необхідне

скасувати наказ № 73-к від 14.03.2007 р. у частині її звільнення з 16.03.2007

р. за власним бажанням та наказ № 8-к від 30.03.2007 р. як незаконні. При цьому

суд також враховує,  що на час видання

наказу № 73-к від 14.03.2007 р. у частині звільнення ОСОБА_1  з 16.03.2007 р. по власному бажанню позивачка

перебувала на лікарняному,  який надала

директору ОСОБА_3.

У відповідності зі 

ст.  235 КЗпП,  при винесені рішення про поновлення на роботі

орган,  який розглядає трудовий

спір,  одночасно вирішує вимоги про

виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу,  тобто з моменту незаконного звільнення по

день розгляду справи у суді.

При нарахуванні суми, 

яка підлягає стягненню з ТОВ " ТОВ "Фар - Меліс" за час

вимушеного прогулу,  суд враховує п.п. 2,

8, 10 Постанови КМУ №100 від 08.02.1996 р. "про затвердження порядку

начислення середнього заробітку". Згідно п. 2 цієї постанови,  середньомісячна заробітна плата нараховується

виходячи з виплат за останні 2 календарних місяця роботи,  попередніх події з якими пов'язана відповідна

виплата.

У відповідності з довідки відповідача позивачка

відпрацювала 3 повних місяця,  до

звільнення,  а саме листопад,  грудень 2006р,  та січень 2007 p.,  відповідно

цього заробітна плата за листопад 1056грн 68 коп. Грудень 900грн.. січень 900

грн.

Згідно п. 8 Постанови КМУ № 100 від 08.02.1995 p.,  середньоденна

заробітна плата визначається денним заробітком за фактично відпрацьовані на

протязі 3 місяців робочих днів на число робочих днів. Відповідно цього

середньоденна заробітна плата позивачки складає 31грн,  05 коп , 

та підлягає стягненню:

21 дні у квітні 2007 р.

(21x31 грн. 05 коп. = 652 грн. 05 коп.);

20   днів у травні 2007 р. (20 х 31

грн. 05 коп. = 621 грн. );

19 днів у червні 2007 р.

(19 х 31 грн. 05 коп. = 589 грн. 95 коп.); 23 дня у липні 2007 р. (23 х 31 грн.

05 коп. = 714 грн. 15 коп.);

21   дня у серпні 2007 р. (21 х 31

грн. 05 коп. = 652 грн. 05 коп.);

21 день у вересні 2007 р. (21x31 грн. 92 коп. = 652 грн. 05 коп.);

23 дня у жовтні 2007 р. (23 х 31 грн. 05 коп. = 714 грн. 15 коп.);

5 днів у листопаді 2007 р. (5х 31. грн. 05 коп. = 155 грн. 25 коп.);

а всього підлягає стягненню з ТОВ "ФАР Меліс"

на користь ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу 4750 грн. 65 коп.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди,  суд виходить з наступного,  що згідно зі 

ст.  237-1 КЗпП України,  відшкодування власником або уповноваженим ним

органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі,  якщо порушення його законних прав призвели до

моральних страждань,  втрати нормальних

життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого

життя.

В судовому засіданні встановлено,  що позивачка була двічі незаконно звільнена

на підставі  ст.  38 КЗпП України,  в зв'язку з чим,  це призвело її к втраті нормального життєвого

стану та спричинило їй додаткові моральні страждання,  тому суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ

"ФАР Меліс" в порядку відшкодування моральної шкоди на користь

ОСОБА_1. - 600 грн.,  чим частково

задовольнити вимоги позивачки у цієї частині позову. Всього підлягає стягненню

- 5350грн. 65 коп.

Суд,  не може

прийняти до уваги свідчення відповідача про те, 

що ніякого цінного листа з заявою позивачки про відмову звільнятися вона

не отримувала,  оскільки відповідно до

відповіді начальника пошти ЦПС №1 на адресу ТОВ "Фар - Меліс"

12.03.2007 р. дійсно було направлено цінного листа,  який був вручен представнику цієї фірми.

(а.с.    )

А також,  суд

вважає за необхідно стягнути з ТОВ "Фар -Меліс" на користь держави

судовий збір у розмірі 51грн.

На підставі викладеного, 

керуючись  ст.   ст. 

38,  235,  237-1 КЗпП України,  Постанови Пленуму Верховного суду України №9

от 6. 011. 1992р „Про практику розгляду судами трудових спрів",  п.п. 2, 8, 10 Постанови КМУ №100 від

08.02.1996 р. "Про затвердження порядку начислення середнього

заробітку",   ст.  213-215 ЦПК України,  суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1  - задовольнити частково.

Відмінити наказ № 73-к від 14.03.2007 р. директора ТОВ

"Фар - Меліс" ОСОБА_3. про звільнення ОСОБА_1.

Відмінити наказ № 8-к від 30.03.2007 р. директора ТОВ

"Фар - Меліс" ОСОБА_3. про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаду заступника директора

ТОВ "Фар - Меліс".

Стягнути з ТОВ "Фар - Меліс" на користь ОСОБА_1

середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 1.04. 2007р

по7.11.2007р у сумі 4750 грн. 65 коп.,  а

в порядку відшкодування моральної шкоди 600 грн.,  всього 5350грн 65 коп.

Стягнути з ТОВ "Фар - Меліс" на користь ОСОБА_1

середню заробітну плату за 1 місяць одноразово у сумі 952грн 00 коп..

Рішення у частині поновлення на роботі,  стягнення заробітної плати за один місяць в

сумі 952грн. - підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ТОВ "Фар

-Меліс" на користь держави судовий збір у розмірі 51 грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути

подано через місцевий суд протягом десяти днів з для проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом

двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через місцевий суд

до судової палати по розгляду цивільних справ Апеляційного суду Донецької

області.