Постанова

від 20.11.2008 по справі 2/15-08

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/15-08

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 листопада 2008 р.                                                                                    № 2/15-08  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого Грейц К.В.,

суддів :Бакуліної С.В.,Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну

на постановувід 12.08.2008 року Харківського апеляційногогосподарського суду

у справі№ 2/15-08

господарського суду Сумської області

за позовомКонцерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну

доВиконавчого комітету Сумської міської ради

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:1.          Комунальне підприємство “Сумське міське бюро технічної інвентаризації”;2.          Державний комітет телебачення та радіомовлення України

провизнання права власності

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:Краснонос О.В. (довіреність № 103/07-08 від 03.07.2008р.)

від відповідача:від третіх осіб:Гурнак С.О. (довіреність № 1661/05-26 від 30.10.2008р.)не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Сумської області (суддя Соп'яненко О.Ю.) від 05.05.2008 року у справі № 2/15-08 позов задоволено повністю; визнано за державою в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України право державної власності на нерухоме майно: технічний корпус (А-1), блок будівлі (Б-1), вбиральня (Г), приміщення для збереження паливно-мастильних матеріалів (В), дизельна (И-1), прохідна (К-1), сарай (Л), сховище дизтоплива (Д), площадка (Ж), пожежний резервуар (З), навіс (М), телевізійна вежа, огорожа (N1-3), яке розташоване за адресою: м. Суми, вул. Скрябіна, 3, що знаходиться в повному господарському віданні Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Токар М.В., судді –Івакіна В.О., Фоміна В.О.) від 12.08.2008 року у справі № 2/15-08 рішення Господарського суду Сумської області від 05.05.2008 року скасовано; прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неповноту встановлення обставин справи, оскільки судом першої інстанції справу було розглянуто без залучення до участі у справі в якості третьої особи Державного комітету телебачення та радіомовлення України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.

Треті особи не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Остаточними позовними вимогами позивача було визнання за державою в особі Державного комітету телебачення та радіомовлення України права державної власності на нерухоме майно, яке перебуває у повному господарському віданні позивача.

Відповідно до статті 3 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, об'єктами управління державної власності є, зокрема, майно, що передане державним комерційним підприємствам, установам та організаціям.

Статтею 4 зазначеного Закону встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року “Про управління майном, що є у загальнодержавній власності” покладено на міністерства та інші, підвідомчі Кабінету Міністрів України, органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Згідно з цим Декретом міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності, затверджують статути підприємств, здійснюють контроль за ефективністю використання та збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.06.2006 року №789 затверджене “Положення про Міністерство транспорту та зв'язку України”, відповідно до якого міністерство є головним (провідним) органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики в галузі залізничного транспорту (п.1) та здійснює державне управління в галузі транспорту (п.п.1 п. 4). Підпунктом 29 пункту 4 зазначеного Положення встановлено, що міністерство виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до п.1.1 Статуту Концерну РРТ - Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення - державне господарське об'єднання, створено згідно з наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 року

№102 “Про створення Концерну РТТ”, засноване на державній власності і входить до сфери управління Державного комітету телебачення та радіомовлення України згідно з постановою КМУ від 26 червня 2007 року №857 “Про передачу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до сфери управління Державного комітету телебачення та радіомовлення”.

Майно, про визнання на яке за собою права державної власності позивач просить, є державним. Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 Статуту Концерну майно закріплено за ним на праві господарського віддання. Здійснюючи право господарського відання, Концерн володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном згідно з законодавством та цим статутом.

Таким чином, власником майна є держава в особі Державного комітету телебачення та радіозв'язку України, а Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії, в тому числі його структурні підрозділи, є суб'єктами господарювання, яким майно належить на праві господарського відання.

Згідно із ч.2 ст.73 Господарського кодексу України, орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Частиною 3 статті 136 Господарського кодексу України встановлено, що до захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

До захисту права господарського відання застосовуються положення, встановлені для захисту права власності.

Згідно статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, суб'єкт господарювання, який вважає, що певне майно належить йому на праві повного господарського відання, і це право оспорюється (або втрачений документ, що підтверджує це право), може подати до суду позов лише про визнання його права господарського відання на майно.

Позивач не надав суду доказів щодо порушення відповідачем його права господарського відання на спірне майно.

Отже, виходячи з положень ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ч.3 ст.136 Господарського кодексу України, ст.392 Цивільного кодексу України, позивач мав право звернутися до суду з позовом за захистом саме своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів (в даному випадку - права господарського відання), але право державної власності на майно, що є предметом спору, позивачу не належить, а чуже право підлягає захисту лише в межах інституту представництва.

В матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували, що Державний комітет телебачення та радіозв'язку України надавав повноваження в установленому порядку позивачу звертатись до господарського суду за захистом права державної власності.

Державний комітет телебачення та радіозв'язку України, як державний орган та самостійна юридична особа, має право звертатися з позовами до господарського суду (в тому числі і з позовами про визнання державної власності) в разі його порушення або невизнання.

Тобто, чинним Господарським процесуальним кодексом України не передбачено право одної юридичної особи звертатись до господарського суду з самостійними вимогами в інтересах іншої юридичної особи.

Діюче процесуальне законодавство України також не передбачає, після звернення особи до суду з позовом, залучення до участі у справі іншого позивача, заміну неналежного позивача, оскільки звернення до суду є правом а не обов'язком суб'єкта звернення.

Крім того, Державним комітетом телебачення та радіозв'язку України який залучено до участі в справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ухвалена по справі постанова не оскаржена.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що позивачем заявлено позов про визнання права державної власності у своїй особі: по-перше, неправомірно, оскільки позивачу належить виключно право господарського відання і такий спосіб захисту як визнання за собою (тобто у своїх інтересах) чужого права  заборонений законодавством (ч.3 ст.238 Цивільного кодексу України); по-друге, безпідставно, оскільки позивач не зазначає, що відповідачем будь-яким чином не визнається або оспорюється право державної власності на предмет спору.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Харківського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст.11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року у справі № 2/15-08 залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12.08.2008 року у справі № 2/15-08 –без змін.

Головуючий-суддя                                          К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна

О.Глос