Рішення

від 18.11.2008 по справі 15/189

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/189

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

18.11.08 р.                                                                                                       Справа № 15/189                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Техком” м. Торез (код ЄДРПОУ 32299463)

до відповідача державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров (код ЄДРПОУ 32299463)

про стягнення заборгованості у сумі 100000 грн., штрафних санкцій у розмірі 65707,61 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Іваровський В.О. – директор згідно наказу № 1 від 06.03.2003р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Техком” м. Торез до державного підприємства “Красноармійськвугілля” м. Димитров про стягнення заборгованості у сумі 100000 грн., штрафних санкцій у розмірі 65707,61 грн.

Ухвалою суду від 29.10.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/189, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідач у порушення ухвал суду від 29.10.2008 р. відзив на позовну заяву та витребувані документи до суду не надав, у судове засідання 18.11.2008 р. не з'явився.

Суд належним чином повідомив відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення представнику відповідача.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо  відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні надав клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем – приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою „Техком” м. Торез (постачальник) та відповідачем - державним підприємством “Красноармійськвугілля” м. Димитров (покупець) укладений договір постачання № 376 від 16.08.2005 р., який був підписаний обома сторонами та скріплений печатками.

Згідно п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю обговорену в даному договорі продукцію, а покупець прийняти та сплатити продукцію на умовах, обговорених у даному договорі.

Згідно п. 1.2 договору предметом постачання є продукція, номенклатура, кількість і асортимент якої вказані у специфікації, що є невід'ємною частиною договору. Вказана специфікація разом з договором додані до позову.

Згідно п. 3.5 договору оплата за цим договором здійснюється протягом 60 днів з моменту постачання.

Факт передачі продукції – арочного кріплення у кількості 150 к-тів, метизи у кількості 200 к-тів, всього на суму 100000 грн. (у тому числі ПДВ), підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною № 62 від 30.08.2005 р., податковою накладною № 62 від      30.08.2005 р., рахунком-фактурою № 62 від 30.08.2005 р., довіреністю ЯКЧ № 183170 від 26.08.2005 р., копії яких долучені до матеріалів справи. Видаткова та податкова накладні, довіреність відповідача на право представника отримувати продукцію від позивача містять конкретні посилання на договір постачання № 376 від 16.08.2005 р.

З врахуванням викладеного, передбачений договором 60 денний строк оплати за отриманий товар для відповідача розпочався з 31.08.2005 р. та закінчився 29.10.2005 р. у суботу, який є вихідним днем. У такому випадку згідно вимог ст. 254 ч. 5 ЦК України закінчення строку переноситься на перший робочий день, тобто на понеділок 31.10.2005 р. Прострочення оплати для відповідача почалося з 01.11.2005 р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 цього ж кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 265 ч. 1 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк)  другій стороні (покупцеві) товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасності оплати грошових коштів всупереч статей 509, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст. 265 ч. 1 Господарського кодексу України, а також договору постачання №  376 від 16.08.2005 р. відповідач не виконав.

12.03.2008 р. позивачем на адресу відповідача за вих. № 1/26 надіслана претензія щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 100000 грн., відповідь на яку позивачем не отримана, сума боргу не сплачена.

Наявність заборгованості державного підприємства „Красноармійськвугілля” перед приватним підприємством виробничо-комерційною фірмою „Техком” підтверджується актом звірки між позивачем та відповідачем станом на 01.07.2008 р. на суму 100000 грн., який підписаний сторонами та скріплений печатками і тому приймається судом до уваги як письмовий доказ у даній справі згідно ст. 36 ГПК України.

Враховуючи, що позов стосовно стягнення основного боргу у розмірі 100000 грн. відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 52542,94 грн., а також 3% річних у розмірі 13164,67 грн. за період прострочення виконання грошового зобов'язання у кількості 1050 днів. Розрахунок цих вимог позивачем долучений до матеріалів справи і перевірений судом.

Позов стосовно стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 52542,94 грн. відповідає законодавству, вимоги позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 625 ЦК України 3% річних розраховуються від простроченої суми грошового зобов'язання. У порушення вимог вказаної статті позивач розрахував 3% річних від простроченої суми грошового зобов'язання разом з сумою інфляційних нарахувань.

Таким чином розмір заявлених до стягнення 3% річних позивачем зроблений невірно і складає не 13164,67 грн., як заявлено позивачем, а 8630,14 грн. (100000 х 3% х 1050 днів / 365 днів / 100%).

З огляду на вищевказане вимоги позивача стосовно стягнення 3% річних у розмірі 8630,14 грн. підлягають задоволенню, а в частині стягнення заявлених позивачем 3% річних в розмірі 4534,53 грн. (13164,67 грн. – 8630,14 грн. = 4534,53 грн.) суд відмовляє в задоволенні позову.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на сторони пропорційно: на відповідача – в частині задоволених позовних вимог, на позивача – в частині відмови у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12; 32-34, 36; 43; 49; 75; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства “Красноармійськвугілля” (юридична адреса: 85322, Донецька область, м. Димитрів, вул. Ватутіна, 1; код ЄДРПОУ 32087941; розрахунковий рахунок 26007301600953 у Димитрівському відділенні ПІБ, МФО 334806) на користь приватного підприємства виробничо-комерційної фірми „Техком” (юридична адреса: 86600, Донецька область, м. Торез, пер. Арсенальний, 9; код ЄДРПОУ 32299463; розрахунковий рахунок 26003010118 в Донецькій філії ЗАТ „Європейський банк раціонального фінансування”, МФО 394589) суму 161173,08 грн. (а саме: основний борг в сумі 100000 грн., інфляційні нарахування в розмірі 52542,94 грн., 3% річних в розмірі 8630,14 грн.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1611,73 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114,77 грн.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 4534,53 грн. відмовити.

В судовому засіданні 18.11.2008 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання судом.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

               Суддя                                                                                                            Богатир К.В.