Ухвала

від 04.04.2012 по справі 2а-8700/11/1270

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Широка К.Ю.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2012 року справа №2а-8700/11/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

4 квітня 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.

секретар Газарян А.В.

за участі представника позивача Осадчої Ю.В.

представників відповідача Міщенка М.В., Савченкової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 р. в справі № 2а-8700/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика" до Луганської митниці про визнання протиправними рішення про визначення митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Луганського окружного адміністративного суду України від 25.11.2011 р. задоволений позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика" до Луганської митниці про визнання протиправними рішення про визначення митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, визнане протиправним та скасоване рішення про визначення митної вартості № 702000006/2011/001597/1 від 12.09.2011 р., визнана недійсною картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702000009/1/00424 від 12.09.2011 р.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення прийняте без повного та всебічного дослідження доказів, що призвело до неправильного вирішення справи. Порушення, на думку апелянта, полягають у тому, що судом не взято до уваги, що ввезення на митну територію України тютюну здійснювалось за непрямим контрактом, при цьому позивачем на запит митного органу не надані документи, які підтверджують митну вартість ввезеного товару, а документи, надані позивачем до митного оформлення, не підтверджують заявлену митну вартість.

Представники апелянта Луганської митниці в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та фірмою Diamont Tobacco Service LLP (Великобританія) 11.07.2011 р. укладений зовнішньоекономічний контракт №17, на підставі якого та генеральної специфікації до контракту від 15.07.2011 р. позивачем на митну територію України 26.08.2011 р. за вантажною митною декларацією № 702000009/2011/009986 ввезений товар - листовий тютюн типу Орієнталь Trabzon Origin сорт BG, врожаю 2006 р., сонячної сушки з невиділеною середньою жилкою, виробництва Туреччини. Як вбачається з вантажної митної декларації та декларації митної вартості, товар ввезений на умовах DDU Євпаторія згідно з Інкотермс 2000, контрактна вартість складає 7814,40 доларів США або 62292,49 грн., кількість - 10560 кг., тобто, 0,74 доларів США/кг.

Відповідачем з метою підтвердження митної вартості, заявленої позивачем, запропоновано позивачу надати наступні документи: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається, відповідну бухгалтерську документацію (рахунки на придбання товару у виробника, платіжні документи, інше), копію ВМД країни експорту, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертної організації, переклад наданих до митного оформлення документів (інвойсу, комерційної пропозиції, коносаменту), інші документи за бажанням декларанта.

У зв'язку з ненаданням документів Луганською митницею 12.09.2011 р. прийняте рішення про визначення митної вартості товарів № 702000006/2011/001597/1, в якому митна вартість товару визначена за методом № 6 на рівні 3,99 доларів США/кг.

12.09.2011 р. відповідачем Луганською митницею позивачу була видана картка відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702000009/1/00424 у зв'язку з оформленням рішення про визначення митної вартості товару від 12.09.2011 р. № 702000006/2011/001597/1, яким змінено митну вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу щодо визначення митної вартості товару за шостим методом є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно зі ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно з ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно зі ст. 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Як встановлює ст. 264 МК України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що декларантом надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, вантажна митна декларація, декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір, генеральна специфікація від 15.07.2011 р., специфікація № 1 від 19.08.2011 р., інвойс № 105 від 19.08.2011 р., в яких, зокрема, визначена вартість товару за одиницю (кг) на рівні 0,74 доларів США, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) № 038860, сертифікат якості.

Таким чином, відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

На виконання зазначених вимог митним органом були запитані у декларанта додаткові документи для підтвердження митної вартості, про що був зроблений запис у декларації митної вартості. Документи позивачем надані не були.

Проте, колегія суддів вважає, що митний орган мав можливість перевірити митну вартість за документами, наданими позивачем разом з вантажною митною декларацією, оскільки в наданих позивачем до вантажної митної декларації документах містилась достатня інформація про товар, його ціну. На підставі цих документів посадова особа митного органу мала можливість перевірити митну вартість товару.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем не надано доказів щодо неможливості послідовного застосування перших (з 1 по 5) методів визначення митної вартості товарів, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

Крім того, колегія суддів зауважує, що визначаючи митну вартість за шостим методом, митним органом взята за основу інформація ПІК ЄАІС ДМСУ, а саме, митна вартість тютюну на рівні 3,99 доларів США/кг.

Проте, колегія суддів зазначає, що митна вартість тютюну у розмірі 3,99 доларів США/кг також була визначена митним органом за шостим методом визначення митної вартості, а не самостійна задекларована декларантом як митна вартість, визначена за першим методом (ціною договору). Про це свідчить наявна в матеріалах справи копія рішення Кримської митниці про визначення митної вартості.

З витягу з бази даних ЄАІС ДМСУ неможливо встановити, за прямими чи непрямими контрактами здійснювалось ввезення тютюну у випадку, на який посилається митний орган, та митна вартість якого була взята за основу при визначенні митним органом митної вартості товару, ввезеного позивачем. Також суд апеляційної інстанції враховує відмінність умов постачання, виробника тютюну, року врожаю, сорту, що унеможливлює порівняння ціни тютюну, ввезеного позивачем, та у випадку, зазначеному в базі даних ЄАІС ДМСУ та взятого за основу відповідачем.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про протиправність визначення митної вартості товару, ввезеного позивачем, за шостим (резервним) методом, що обумовлює протиправність рішення про визначення митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 р. в справі № 2а-8700/11/1270 залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 25.11.2011 р. в справі № 2а-8700/11/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Феодосійська тютюнова фабрика" до Луганської митниці про визнання протиправними рішення про визначення митної вартості та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали виготовлений 09.04.2012 р.

Головуючий: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В