Постанова

від 22.05.2012 по справі 7/318

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2012 р. Справа № 7/318

Вищий господарський суд України у складі: суддя Бенедисюк І.М. -головуючий, судді Львов Б.Ю. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України", м. Київ (далі -ДП "Вугілля України"),

на рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012

зі справи № 7/318

за позовом ДП "Вугілля України" в особі філії "Донецьквуглезбут", м. Донецьк (далі -ДП "Вугілля України"),

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області (далі -ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля"), та

державного підприємства "Добропіллявугілля", м. Добропілля Донецької області (далі - ДП "Добропіллявугілля"),

про стягнення 1 963,32 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ДП "Вугілля України" - Андрусенко Ю.С.,

ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" -не з'яв.,

ДП "Добропіллявугілля" -не з'яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

ДП "Вугілля України" звернулося до господарського суду Донецької області з позовом (з урахуванням його уточнення) про стягнення з ДП "Добропіллявугілля" та ТОВ "ДТЕК Добропіллявугілля" як правонаступника ДП "Добропіллявугілля", діяльність якого припиняється шляхом приєднання до другого відповідача, 1 963,32 грн. збитків. Позов обґрунтовано неналежним виконанням ДП "Добропіллявугілля" зобов'язань з поставки товару за укладеним з ДП "Вугілля України" договором поставки вугільної продукції від 13.07.2007 № 05-08/1-ЕН (далі -Договір поставки № 05-08/1-ЕН), а саме: зобов'язань з навантаження вугілля в залізничні вагони, визначених пунктами 2.2 та 6.6 Договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 14.02.2012 (колегія суддів у складі: суддя Сгара Е.В. -головуючий, судді Курило Г.Є., Лейба М.О.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 (колегія суддів у складі: суддя Мєзєнцев Є.І. -головуючий, судді Склярук О.І., Татенко В.М.), у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведення позивачем завдання йому збитків.

У касаційній скарзі ДП "Вугілля України" просить рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення названими судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що наявні у справі акти про затримання вагонів у зв'язку з комерційним браком та його виправлення шляхом розрівнювання вантажу по площині вагонів підтверджують вину ДП "Добропіллявугілля" у завданих позивачеві збитках.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Сторони відповідно до статті 111 4 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представника ДП "Вугілля України", Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

У прийнятті оскаржуваних судових рішень попередні судові інстанції виходили з того, що:

- за Договором поставки № 05-08/1-ЕН ДП "Добропіллявугілля" (постачальник) зобов'язалося поставляти ДП "Вугілля України" (покупець) на умовах DDP Інкотермс-2000 до вказаного в додатках до Договору місця призначення вугільну продукцію залізничним транспортом у відкритих напіввагонах партіями не менше, ніж чотири вагони, а покупець -оплатити товар та відповідно до умов цього правочину (пункт 5.5 Договору) оплатити вартість перевезення вугілля;

- пунктом 2.2 Договору поставки № 05-08/1-ЕН встановлено обов'язок постачальника завантажувати вугілля однорідним шаром, а пунктом 6.6 -відшкодувати збитки, пов'язані з надходженням вагонів з вугіллям, вага якого не відповідає вантажопідйомності вагону;

- на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі позивачем подано суду складені підрозділом Львівської залізниці на станції Бурштин:

комерційний акт від 14.02.2008 № 827232, за змістом якого вагон № 67656231 прибув з рівномірним навантаженням вантажу, проте технічно несправним з течею через зазори люку, внаслідок чого утворився скос вантажу в кінці вантажного вагону, у зв'язку з чим вантаж розрівняно по всій поверхні вагону;

акт від 15.02.2008 № 28 за накладною № 50536549 про затримання вагону № 67656231 внаслідок наявності комерційного браку, розрівнювання вантажу по площині вагону, та розрахунок вартості робіт з виправлення цього браку в сумі 1 348, 20 грн.;

акт від 20.03.2008 № 67 за накладною № 50392576 про наявність комерційного браку в вагоні № 66374505 з рахунком про виправлення цього браку в сумі 615, 12 грн.;

згадані в цих актах складені згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України залізницею та відправником вантажу накладні №№ 50392576, 50536549 про відправлення відповідно 16.03.2008 та 10.02.2008, зокрема, вагонів №№ 66374505, 67656231 з вугіллям, яке є власністю ДП "Вугілля України" на підставі Договору поставки № 05-08/1-ЕН у власність відкритого акціонерного товариства "Західенерго" (далі -ВАТ "Західенерго") за договором поставки вугілля № 02-ЕН/08;

рішенням господарського суду міста Києва від 26.02.2009 № 41/4 за позовом ВАТ "Західенерго" до ДП "Вугілля України" стягнуто з ВАТ "Західенерго" як вантажовідправника 1 963,32 грн. на підставі зазначених актів.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть служити підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною першою статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків суду необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і збитками, вину відповідача. При цьому, на позивача покладено обов'язок доведення факту протиправності поведінки відповідача, розміру завданих збитків та прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та збитками.

Вказані обставини підлягають доведенню належними та допустимими доказами в розумінні статей 33 та 34 ГПК України.

З урахуванням наведеного попередні судові інстанції, встановивши, що у справі відсутні фактичні дані, які свідчили б про прямий причинно-наслідковий зв'язок між збитками, понесеними ДП "Вугілля України" у зв'язку з відшкодуванням здійснених залізницею витрат з виправлення навантаження, засвідченого згаданими актами, та порушенням ДП "Добропіллявугілля" зобов'язань за Договором поставки № 05-08/1-ЕН, у тому числі й пунктів 2.2 та 6.6 цього правочину, на які посилається позивач, - дійшли обґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Водночас у касаційній скарзі відсутні доводи з посиланням на відповідні докази про те, що узгоджене позивачем та відповідачем Договором поставки № 05-08/1-ЕН за умовами DDP Інкотермс-2000 місце призначення вантажу є саме Бурштинська ТЕС ВАТ "Західенерго".

З огляду на викладене підстави для скасування оскаржуваних судових актів відсутні.

Керуючись статтями 111 7 , 111 9 , 111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Донецької області від 14.02.2012 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2012 зі справи № 7/318 залишити без змін, а касаційну скаргу державного підприємства "Вугілля України" -без задоволення.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Б. Львов

Суддя В. Харченко