Постанова

від 21.05.2012 по справі 34/5

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 34/5

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого -суддіКапацин Н.В. -доповідача у справі суддів :Бернацької Ж.О. Кривди Д.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 у справі № 34/5 господарського судуміста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" простягнення 219 148,30 грн. за участю представників від: позивача ОСОБА_4 (довір. від 04.08.2011р.) відповідача ОСОБА_5 (довір. від 26.12.2011р.)

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста від 18.01.2012р. у справі № 34/5, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012р., задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (Позивач), стягнуто з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Відповідач) на користь Позивача 153 155,52 грн. інфляційних втрат, 65 992,78 грн. -3% річних, на Відповідача покладено витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Дочірня компанія "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" звернулася з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати рішення першої та постанову апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити Позивачу в задоволенні позовних вимог.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вважає помилковим застосування до даних правовідносин присів статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки майнова відповідальність учасників господарських правовідносин договором, укладеним між Позивачем і Відповідачем, та Господарським кодексом України не передбачена, а норми Господарського кодексу України, які є спеціальними щодо норм Цивільного кодексу України не містять прямого посилання на норми Цивільного кодексу України.

Закон України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу. Метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі договору купівлі-продажу № УГВ8507/17-08 від 30.05.2008р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" (Продавець) і Дочірньою компанією "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (Покупець), Продавець (Позивач) передає, а Покупець (Відповідач) приймає та оплачує продукцію.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. у справі № 29/491 задоволено позовні вимоги ТОВ "Торговий дім "Камаз", стягнуто з ДК "Укргазвидобування" 1 228 343,16 грн. боргу за поставлений товар, 498 грн. -пені, 34 866 грн. -штрафу, 11 219,10 грн. -3% та судові витрати. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.06.2009р. скасовано зазначене рішення в частині стягнення пені та штрафу, в іншій частині - залишено без змін.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2009р. у справі № 29/491 видано наказ. Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зупинено виконавче провадження по виконанню наказу № 29/491 від 27.07.2009р. на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", оскільки Відповідача внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процесі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Камаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 153 155,52 грн. інфляційних втрат та 65 992,78 грн. 3% річних.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом позову у справі, що розглядається є вимога Позивача про стягнення з Відповідача 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму основного боргу за договором купівлі-продажу № УГВ8507/17-08 від 30.05.2008р.

Відповідачем не виконано свого зобов'язання стосовно погашення заборгованості за договором купівлі-продажу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 598 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частиною 1 статті 625 даного Кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому висновок судів попередніх інстанцій про застосування до спірних правовідносин положень статті 625 Цивільного кодексу є обґрунтованим.

Позиція Відповідача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму боргу, встановлену в судовому рішенні за період примусового виконання відповідного судового рішення є помилковим.

В преамбулі Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" вказується, що метою цього Закону є сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості шляхом урегулювання процедурних питань та впровадження механізмів погашення заборгованості, надання суб'єктам господарської діяльності права їх застосування, визначення порядку взаємодії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, розпорядників бюджетних коштів із суб'єктами господарської діяльності щодо застосування механізмів погашення заборгованості.

Відповідно до пункту 3.7 статті 3 даного Закону на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2012року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві зупинено виконавче провадження по виконанню наказу № 29/491 від 27.07.2009р.

Разом з тим, даним Законом не передбачено звільнення від виконання або зупинення виконання грошових зобов'язань за договором, нарахування інфляційних втрат та 3% річних і звернення кредиторів до господарського суду.

Відповідно до пункту 1 статті 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм законодавства при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111 5 -111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 у справі № 34/5 залишити без змін.

Головуючий - суддя Н.В. Капацин

Судді Ж.О. Бернацька

Д.С. Кривда