Постанова

від 03.04.2012 по справі 2а-4728/09/10/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 квітня 2012 р. Справа №2а-4728/09/10/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Акціонерне товариство закритого типу "Вітас"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" 27 березня 2009 року звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що викладені в акті документальної невиїзної (камеральної) перевірки № 2369/15-2/20732633 від 11.03.2009р. висновки про порушення АТЗТ «Вітас» п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке виразилось у завищенні податкового кредиту та завищенні залишку від'ємного значення, що після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на загальну суму 816068грн., в т.ч. у травні 2007р. - 736988грн. та серпні 2007р. - 79080грн., які були покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009р. про донарахування податкових зобов'язань з ПДВ на 95921грн. основного платежу та 4796,05грн. штрафних санкцій, є безпідставними та суперечать фактичним обставинам справи. Зокрема, вказує, що при придбанні легкового автомобіля у листопаді 2006р. ним не була включена до податкового кредиту сума 79080грн. по податковій накладній № 2619 від 23.11.2006р. відповідно до п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, яким визначено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Як посилається позивач, даний автомобіль був включений підприємством до складу основних фондів, однак за сплином 9 місяців було прийнято рішення про продаж даного автомобіля. Відповідно ж до ст. 8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», з наступними змінами і доповненнями, під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. Крім того, виходячи з листа ДПА України № 4716/6/15-1416 від 25.07.2002р., балансова вартість відповідної групи основних фондів не збільшується на вартість основних фондів, що використовуються у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який не перевищує 365 календарних днів. Вищезазначені основні фонди вважаються товарами, придбаними для подальшого їх продажу іншим особам, оскільки їх відчуження відбувається до закінчення мінімального терміну їх використання в господарській діяльності платника податку, встановленого для основних фондів підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 зазначеного Закону. За таких обставин, позивач вважає, що оскільки спірний автомобіль перейшов у категорію товара, то на підставі п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» він мав право на включення до податкового кредиту суми 79080грн. по податковій накладній № 2619 від 23.11.2006р., а отже висновок перевіряючих про порушення позивачем п.п. 7.4.2 п. 7.4 даного Закону, що призвело до завищення в серпні 2007р. податкового кредиту на суму 79080грн., є необґрунтованим. Крім того, позивач зазначив, що укладений ним договір з ТОВ «Торгова компанія «Поділля» від 19.02.2007р. на передачу товару (промислове електрообладнання на азагальну суму 3684941,36грн. без ПДВ та ПДВ 736988,27грн.) в місці знаходження постачальника - ТОВ «Торгова компанія «Поділля» не порушує чинне законодавство. До того ж, оскільки проект вказаного договору між сторонами був складений до того, як була вилучена печатка у АТЗТ «Вітас» (до 26.12.2006р.), то на договорі від 19.02.2007р. наявна печатка товариства, а сам договір був підписаний 19.02.2007р. та на сьогодні ніким не визнаний недійсним. За вказаним договором позивач отримав від ТОВ «Торгова компанія «Поділля» податкову накладну № 74 від 19.02.2007р. на суму податкового кредита 736988,27грн., яка і була, на думку позивача, правомірно відображена ним у податковому обліку.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.03.2009 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.09.2011 року провадження у даній справі за позовом АТЗТ "Вітас" до ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009 року було зупинено до набрання законної сили рішенням по адміністративній справі № 2а-4728/09/0170/10 за позовом АТЗТ «Вітас» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000441502/0 (№ 299/10/15-2) від 21.01.2009 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.02.2012 року провадження у справі № 2а-4728/09/10/0170 було поновлено, у зв'язку з тим, що відпали обставини з яких провадження по справі було зупиненню.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання щодо розгляду справи за відсутністю його представника, вказав, що підтримує позовні вимоги; відповідач заперечення на позов до суду не надав та про причини неявки не повідомив.

Суд, враховуючі клопотання позивача про розгляд справи за його відсутністю, приймаючи до уваги ненадання відповідачем доказів неможливості участі його представника у судовому засіданні з поважних причин, відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи без участі відповідача або його представника, з урахуванням, що згідно частини 4 статті 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, враховуючі, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, керуючись ч.4 ст. 122, ст.128 КАС України, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів за відсутності сторін.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" (код ЄДРПОУ 20732633, юридична адреса: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд.4) зареєстровано Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 18 січня 1994 року; до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України внесено запис 18821200000001139 (а.с.13). Позивач є платником податків та зборів, взятий на облік в ДПІ у м. Сімферополі в АР Крим 15.02.1994 року за №3044, що підтверджено довідкою від 15.09.2008 року №39656/2355/29-0 (а.с.14), зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, що підтверджено матеріалами справи.

Судом встановлено, що Акціонерним товариства закритого типу "Вітас" у податковій декларації з ПДВ за грудень 2008 року в розділі 3 «Розрахунки з бюджетом за звітний період» у рядках 18.1 та 20 вказано ПДВ у сумі 95921 грн., у рядках 23 та 23.3 вказано ПДВ 649036 грн., у рядках 24 та 26 вказано ПДВ у сумі 553115 грн.

Судом по справі також встановлено, що Акціонерне товариство закритого типу "Вітас" разом з податковою декларацією надавався додаток 2 «Довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а також додаток 3 "Розрахунок бюджетного відшкодування", згідно яким значення рядка 1 «Залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду (рядок 24 податкової декларації звітного податкового періоду) дорівнює 553115 грн. (а.с. 18-22)

Судом встановлено, що 11.03.2009р. ДПІ у м. Сімферополі АР Крим було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з ПДВ за грудень 2008р. АТЗТ «Вітас», за результатами якої складено акт перевірки № 2369/15-2/20732633 від 11.03.2009 року (а.с.24-27).

Як зазначено в акті, АТЗТ «Вітас» у деклараціях з ПДВ за період з червня 2008р. по листопад 2008р. не зменшив р. 23.5 декларації (зменшено/збільшено залишок від'ємного значення за результатами перевірки податкового органу) на 816068грн. згідно акту виїзної планової перевірки № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008р., чим порушено Порядок заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.2005р. (в редакції наказу № 159 від 17.03.2008р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.03.2008р. № 224/14915).

ДПІ в м. Сімферополі також вказала, що в акті № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008р. про результати виїзної планової перевірки АТЗТ «Вітас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007р. по 31.12.2007р. перевіркою встановлені порушення п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, що виразились у необґрунтованому завищенні податкового кредиту, що призвело до завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації з ПДВ у сумі 816068грн., у т.ч. по періодах: травень 2007р. - 736988грн., серпень 2007р. - 79080грн. У зв'язку з цим, в акті про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ за листопад 2008р. АТЗТ «Вітас» зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 649036грн.

Як зазначено у висновках акту перевірки № 2369/15-2/20732633 від 11.03.2009 року, на підставі п.п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997р., з наступними змінами і доповненнями, а також Порядку заповнення та надання податкової декларації з податку на додану вартість, затверджений наказом ДПА України № 166 від 30.05.2005р. (в редакції наказу № 159 від 17.03.2008р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 19.03.2008р. № 224/14915), позивачу збільшена сума, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 95921грн. та зменшена сума, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 553115грн.

Висновки даного акту перевірки покладені в основу податкового повідомлення-рішення №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009 року, яким АТЗТ «Вітас» визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 100717,05грн., в тому числі 95921грн. основного платежу та 4796,05грн. штрафних санкцій.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що право на проведення перевірок надано органам державної податкової служби Законом України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-ХІІ. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 11 зазначеного Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Відповідно до тексту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, воно прийнято згідно з пунктом "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181.

Відповідно до пункту "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону №2181 камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

З назви та вступної частини акту перевірки від 11.03.2009 року слідує, що проведена відповідачем перевірка є документальною невиїзною (камеральною) перевіркою.

Як було зазначено в акті перевірки, відповідач посилається на використання під час її проведення як даних податкової декларації позивача з податку на додану вартість за грудень 2008р., так і на акт перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Однак, як було зазначено вище, Законом №2181 не передбачено використання під час проведення камеральної перевірки будь-яких інших документів окрім податкових декларацій. Таким чином, суд приходить до висновку, що проведена відповідачем перевірка за своєю суттю не є камеральною.

Також зазначеним підпунктом "в" пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181 передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Суд зазначає, що як слідує з акту перевірки, висновки про заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість було зроблено відповідачем на підставі висновків акту перевірки позивача №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Згідно з текстом вказаного акту працівники ДПІ у м. Сімферополі АР Крим дійшли висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації по ПДВ у сумі 816068грн., у т.ч. по періодах: травень 2007р. - 736988грн., серпень 2007р. - 79080грн. у зв'язку з наступним.

Відповідно до цього акту позивач, на думку податкового органу, у порушення п.п. 7.4.2 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», з наступними змінами і доповненнями, відповідно до якого не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів, до складу податкового кредиту у серпні 2007р. відніс ПДВ, сплачений на адресу ТОВ «АвтоДім» при придбанні легкового автомобіля Mersedes Benz ML 320 CDi по податковій накладній № 2619 від 23.11.2006р. у сумі 79080грн. Загальна вартість автомобіля 474480грн. з ПДВ. Відповідно до даних бухгілтерського обліку АТЗТ «Вітас» автомобіль Mersedes Benz ML 320 CDi відображено на бух. рахунку № 105 та віднесено до складу основних засобів з нарахуванням амортизаційних відрахувань. У зв'язку з вказаним порушенням, за висновокм ДПІ, платником податку завищений податковий кредит у серпні 2007р. на суму 79080грн.

Крім того, ДПІ в м. Сімферополі вважає, що у травні 2007р. позивачем завищено податковий кредит на 736988грн. по господарським операціям з ТОВ "Торгівельна компанія "Поділля" (код ЄДРПОУ 33592197) по договору без номеру від 19.02.2007 року.

Відповідач вважає, що зазначений договір є нікчемним відповідно до вимог п.1 ст.280 та п.2 ст.207 Цивільного кодексу України, оскільки він скріплений печаткою АТЗТ "Вітас", що була вилучена 26.12.2006 року. Позивач неодноразово звертався до податкового органу з заявами про прийняття податкових декларацій без печатки підприємства, однак зазначений договір скріплений печаткою позивача, що на час його укладення була вилучена. У зв'язку з викладеним відповідач дійшов висновку про те, що зазначеним договором порушені конституційні права ТОВ "ТК "Поділля", вимоги діючого законодавства, що регулюють порядок укладення договорів, а також моральні принципи суспільства та публічний порядок, у зв'язку з чим згідно з вимогами п.2 ст.228 та п.1 ст.236 ЦК України даний правочин є нікчемним з моменту його вчинення. В акті перевірки зазначено, що отримане обладнання було оприбутковано позивачем на склад, однак документи складського обліку до перевірки не надані, матеріально відповідальні особи на підприємстві не значаться, договори про матеріальну відповідальність до перевірки не надані, факт транспортування обладнання до складу позивача не надано, документи на завантаження -розвантаження до перевірки не представлені.

Суд зазначає, що за результатами даного акту перевірки від 31.05.2008 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим податкові повідомлення-рішення по податку на прибуток та податку на додану вартість не приймались. Крім того, зазначений акт перевірки позивачем у судовому та адміністративному порядку не оскаржувався, оскільки діючим законодавством не передбачено оскарження актів перевірок податкових органів.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, позивач з висновками акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року не погодився та оскаржував до суду податкові повідомлення-рішення, винесені в наступному на підставі актів камеральних перевірок податкових декларацій за наступні податкові періоди, зокрема, з ПДВ - за жовтень та листопад 2008р., з податку на прибуток - за І півріччя 2008р., з огляду на те, що в них не були відображені результати акту документальної перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Так, відповідно до матеріалів справи, оцінка правомірності висновків акту перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року надавалась адміністративними судами при розгляді адміністративної справи № 2а-3538/08/10/0170 за позовом АТЗТ «Вітас» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0015011501/0 від 12.09.2008 року, №0014931502/0 від 17.12.2008 року та першої податкової вимоги №1/6 від 08.01.2009 року, прийнятих стосовно Акціонерного товариства закритого типу "Вітас", а також адміністративної справи № 2а-2452/09/0170/1 за позовом АТЗТ «Вітас» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000441502/0 (№ 299/10/15-2) від 21.01.2009р., адже в основу їх винесення були покладені висновки саме цього акту перевірки - №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.11.2009р. по справі № 2а-3538/08/10/0170, яка набрала законної сили згідно з ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2010, а також постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.02.2011р. по справі № 2а-2452/09/0170/1, яка також набрала законної сили, спірні податкові повідомлення-рішення та перша податкова вимога визнані судами протиправними та скасовані.

В силу ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Дослідивши судові рішення у справах № 2а-2452/09/0170/1 та № 2а-3538/08/10/0170, в яких брали участь ті ж самі особи, що і по даній справі, а саме: позивач - АТЗТ «Вітас» та ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, а також інші наявні у справі докази, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, спірні відносини виникли у зв'язку з тим, що позивач при визначенні та сплаті податкових зобовязань з ПДВ за грудень 2008 року керувався залишком від'ємного значення податку, який був сформований за попередні податкові періоди, у тому числі за травень 2007 року та серпень 2007 року, а відповідач при проведенні виїзної планової перевірки АТЗТ «Вітас» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року прийшов до висновку про завищення позивачем залишку від'ємного значення, у зв'язку з чим зі складу податкового кредиту позивача податковим органом виключено 816068,00 гривень.

Як зазначено в акті перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року, у порушення п.п. 7.4.2. п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р. зі змінами та доповненнями АТЗТ «Вітас» до складу податкового кредиту у серпні 2007 р. було віднесено ПДВ сплачений в адресу ТОВ «АвтоДім» ЄДРПОУ 31915799, м. Донецьк, при придбанні легкового автомобіля Mersedes Benz ML 320 CDi, по податковій накладній № 2619 від 23.11.2006 р., у сумі 79080 грн. Загальна вартість автомобіля 474480 грн. з ПДВ. Відповідно до даних бухгалтерського обліку АТЗТ «Вітас» автомобіль Mersedes Benz ML 320 CDi відображено на бух. рахунку № 105, та віднесено до складу основних засобів, з нарахуванням амортизаційних відрахувань. У зв'язку з вказаним порушенням платником податку завищений податковий кредит у серпні 2007 р. на суму 79080 грн.

Проте, суд при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року встановив, що придбання вказаного автомобіля підтверджено наявними в справі документами, зокрема, договором №06-03108 від 22.11.2006 року про купівлю-продаж транспортного засобу, що був укладений позивачем з ТОВ «АвтоДім», та податковою накладною ТОВ «АвтоДім» №2619 від 23.11.2006 року на суму 474780,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 79080,00 грн. (сума без ПДВ 395400,00 грн.).

В постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року зазначено, що на думку відповідача, позивачем порушені вимоги пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яким передбачено, що не включається до складу податкового кредиту та відноситься до складу валових витрат сума податку, сплачена платником податку при придбанні легкового автомобіля (крім таксомоторів), що включається до складу основних фондів. Проте, в матеріалах справи наявні відомості про те, що даний автомобіль було продано позивачем через спеціалізоване підприємство -Фірма ТОВ «Автоцентр-Крим»- громадянці ОСОБА_1, що підтверджено довідкою -рахунком серії НОМЕР_1 від 27.08.2007 р. та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Крім того, прийняття позивачем рішення про продаж автомобілю підтверджується наказом позивача №7 від 23.08.2007 року.

Відповідно до вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що діяв на час виникнення спірних правовідносин та який втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом Українивід 02 грудня 2010 року N 2755-VI, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з вимогами п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) під терміном "основні фонди" слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Судом при розгляді справи №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року встановлено, що в акті перевірки відповідачем відображено віднесення позивачем ПДВ до складу податкового кредиту по податковій накладній №2619 від 23.11.2006 саме у серпні 2007 року, тобто за результатами звітного (податкового) періоду, протягом якого автомобіль було продано. Однак, матеріалами справи не підтверджено, що зазначена сума ПДВ була віднесена позивачем до складу податкового кредиту до продажу зазначеного автомобіля.

Постановою суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року встановлено, що автомобіль було використано позивачем під час його продажу як товар, у зв'язку з чим на час продажу зазначеного автомобілю він був проданий АТЗТ «Вітас» саме як товар, а тому позивач мав право на включення до складу податкового кредиту суми 79080,00 грн.

Крім того, суд при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року прийшов до висновку, що відповідачем не надано доказів несплати контрагентами позивача сум податку на додану вартість та податку на прибуток по зазначеним господарським операціям до бюджету та/або не відображення відповідних сум в складі і податкових зобов'язань з ПДВ відповідних періодів, крім того, відповідачем по справі не надано будь-яких доказів невиконання вказаних угод та їх недійсності (нікчемності), що підтверджує обґрунтоване віднесення позивачем відповідних сум до валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічні висновки були покладені Окружним адміністративним судом АР Крим в основу постанови від 28.02.2011року по справі № 2а-2452/09/0170/1.

Суд зазначає, що стосовно нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТК «Поділля» про постачання електрообладнання в акті перевірки №4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року також зазначено, що відповідно до п.1. ст. 208 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р.: «У письмовій формі належить вчиняти: 1) правочини між юридичними особами...», п.2. ст. 207 Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р.: «Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.»

В цьому акті перевірки зазначено, що наявність печатки АТЗТ «Вітас» на договорі б/н від 19.02.2007 р. з ТОВ «Торгівельна компанія «Поділля» ЄДРПОУ - 33592197 (постачальник) на передачу товару (промислове електрообладнання на загальну вартість 3684941,36 грн. без ПДВ, та ПДВ 736988,27 грн.) у місці знаходження Постачальника, яке вказано в договорі (м. Київ, вул. Політехнічна, 16), або іншому місці, за домовленістю сторін, суперечить діючому законодавству України, та порушує конституційні права ТОВ «ТК «Поділля», так як протоколом обшуку від 26.12.2006 р. у АТЗТ «Вітас» вилучено печатку (запис у протоколі на сторінці 4 під № 33) старшим оперуповноваженим -Ялтинського ВПМ УПМ ДПА в АРК старшим лейтенантом податкової міліції Бєловим С.В. наряду з іншими 77 печатками та штампами. У зв'язку з цим АТЗТ «Вітас» неодноразово зверталося до ДПІ у м. Сімферополі письмово з проханням прийняти податкову звітність без печатки через її відсутність у підприємства.

В акті перевірки від 31.05.2008 року зазначено, що посадові особи АТЗТ «Вітас», знаючи своє положення з відсутністю печатки підприємства, вчинили нікчемний правочин та отримали від постачальника ТОВ «ТК «Поділля» податкову накладну № 74 від 19.02.2007 р. на суму податкового кредиту 736988,27 грн. У порушення пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997р., зі змінами та доповненнями, АТЗТ «Вітас» відобразило ПДВ у податковому обліку, що призвело до завищення у травні 2007 р. залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, рядок 26 декларації по ПДВ у сумі 736988,27 грн.

Стосовно нікчемності укладеної позивачем угоди з ТОВ «ТК «Поділля» про постачання електрообладнання і висновку податкового органу про виключення суми витрат платника податку - позивача в сумі 3684941,00 грн. зі складу валових витрат, а також зменшення податкового кредиту у сумі 816068грн. по періодах травень2007р. - 736988грн. та серпень 2007р. - 79080грн., в постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року судом зазначено наступне.

Відповідно до вимог п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному кварталі. У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного кварталу, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

П.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Крім того, в силу п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

В постанові суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року зазначено, що актом перевірки підтверджено отримання позивачем електрообладнання від ТОВ «ТК «Поділля» та оприбуткування АТЗТ «Вітас» зазначеного обладнання на складі, тобто настання однієї з подій, з якою Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закон України «Про податок на додану вартість» пов'язує збільшення валових витрат платника податку та формування податкового кредиту.

Щодо відповідності законодавству укладеного та виконаного позивачем в частині поставки електрообладнання договору з ТОВ «ТК «Поділля», судом при винесенні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року встановлено, що відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Судом при ухваленні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року досліджено договір постачання від 19.02.2008 року без номеру, укладений позивачем з ТОВ «ТК «Поділля», про постачання АТЗТ «Вітас» обладнання на загальну суму 4421929,00 грн. (сума без ПДВ -3684941,36 грн,), а також додаткова угода №1 до нього про зміну порядку розрахунків - шляхом передачі покупцем продавцю простих векселів. Крім того, судом досліджені видаткова накладна від 19.02.2007 року №РН-000062, податкова накладна від 19.02.2007 року №74, видана ТОВ «ТК «Поділля» позивачу про постачаня зазначеного в договорі товару на загальну суму 4421929,63 грн. (в тому числі ПДВ -736988,27 грн., сума без ПДВ -3684941,36 грн.), акт приймання-передачі векселів від 19.02.2007 року.

У постанові по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року суд зазначив, що актом перевірки та наданими позивачем документами підтверджено фактичне виконання укладеного договору шляхом передачі товарів та векселів в оплату поставленого товару.

Суд при ухваленні постанови по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року прийняв податкову накладну від 19.02.2007 року №74 як доказ належного включення позивачем суми 3684941грн. 36коп. до складу валових витрат та 736988,27 грн. до податкового кредиту.

З постанови суду по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року вбачається, що виконання договору від 19.02.2007 року, укладеного позивачем з ТОВ «ТК «Поділля» у день його укладення, не тягне за собою висновку про безпідставність включення до складу податкового кредиту та валових витрат позивача сум по виконаній обома сторонами угоді.

Приймаючи до уваги, що постановою по справі №2а-3538/08/10/0170 від 16.12.2010 року встановлено, що АТЗТ «Вітас» мав право на включення до складу податкового кредиту 816068,00 гривень, суд прийшов до висновку про необгрунотованість висновків акту перевірки щодо неправомірності не зменшення позивачем у деклараціях з ПДВ за період з червня 2008р. по листопад 2008р. р.23.5 декларацій (зменшено/збільшено залишок відємного значення за результатами перевірки податкового органу) на 816068 грн. згідно акту виїзної планової перевірки № 4056/23-7/20732633 від 31.05.2008 року.

Таким чином, висновки акту перевірки № 2369/15-2/20732633 від 11.03.2009 року щодо збільшення суми, що за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету на суму 95921грн. та зменшення суми, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, на 553115грн., не відповідають дійсності.

Приймаючи до уваги, що суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків акту перевірки № 2369/15-2/20732633 від 11.03.2009 року, суд зазначає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009 року, прийняте на підставі зазначеного акту перевірки, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 100717,05грн., в тому числі 95921грн. основного платежу та 4796,05грн. штрафних санкцій, є необґрунтованим та суперечить вимогам чинного законодавства.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим №0003851502/0 (1294/10/15-2) від 17.03.2009 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до частини 2 статті 11 суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

У зв'язку зі складністю справи судом 03.04.2012 року оголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 09.04.2012 року постанова складена у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0003851502/0 (№1294/10/15-2) від 17.03.2009 року, прийняте стосовно Акціонерного товариства закритого типу "Вітас".

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства закритого типу "Вітас" (код ЄДРПОУ 20732633, юридична адреса: 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, буд.4) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.