Постанова

від 08.05.2012 по справі 2а-7076/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

08.05.2012 р. Справа № 2а-7076/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О. М. за участю секретаря судового засідання Зощака В.В. розглянувши адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 73", вул. Новозаводська, 5, м.Миколаїв,54031

доСпеціалізованої державної податкової інпекції по роботі з великими платниками податків в м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м.Миколаїв,54000

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.05.2011р. №0000220037, В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 10.05.2011 року за № 0000220037, яким визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 2 291 896,00 грн., з яких 1 833 517,00 грн. -основний платіж та 458 379,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він мав законні підстави для включення сум ПДВ, сплачених та підтверджених податковими накладними, до складу податкового кредиту, оскільки п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі: ЗУ «Про ПДВ») передбачено, що лише відсутність податкової накладної чи митної декларації позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Договори ДП ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельного загону № 73 з ПП "Шанхай" та ТОВ "Діліврі" було укладено без порушення діючого Цивільного та Господарського законодавства та з реальною метою настання прав та обов'язків відповідно до умов договору. На час здійснення господарських операцій ПП "Шанхай" та ТОВ "Діліврі" були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали не анульоване (дійсне) свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, тобто мали право на видачу податкових накладних. Позивач не може нести відповідальність за недекларування та несплату податків контрагентом.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вказуючи на те, що наявність у покупця (позивача) належним чином оформлених податкових накладних не є безумовною підставою для включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків, оскільки відомості, які містяться в таких документах не відповідають дійсності як у випадку нездійснення таких операцій, або якщо угоди, результати виконання яких відобразились в податковому обліку збільшенням податкового кредиту, є нікчемними в силу спрямованості на порушення публічного порядку, зокрема на незаконне заволодіння майном держави (відшкодування ПДВ), у підприємств-контрагентів відсутні трудові ресурси, складські приміщення, операції здійснювались з метою штучного формування кредиту, вбачається відсутність поставок товару.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені у адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні в справі докази, допитавши свідків, суд встановив наступне.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (надалі Відповідач) було проведено позапланову невиїзну перевірку Дочірнього підприємства Публічного акціонерного товариства «Мостобуд»- Мостобудівельного загону № 73 (надалі Позивач). За результатами здійснення перевірки Відповідачем складено Акт за № 436/37/30126124 від 18.04.2011 року, про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73 (ЄДРПОУ 30126124) з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Діліврі»(ЄДРПОУ 32742615) за період березень 2010 року та з ПП «Шанхай»(ЄДРПОУ 36529589) за період липень 2010 року (надалі Акт), згідно з висновком якого встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1 833 517,00 грн., у т.ч. по періодах: березень 2010 року на суму -1 116 288,00 грн., - квітень 2010 року на суму -387 744,00 грн., - серпень 2010 року на суму -329 485,00 грн.

Суттю даних порушень на думку відповідача є нікчемність господарських операцій між позивачем та ПП "Шанхай" (ЄДРПОУ 36529589), по Договору Поставки № МО-73/04-01-2 від 01.04.2010 року; позивачем та ТОВ "Діліврі" (ЄДРПОУ 32742615), по Договору Поставки № 01-1/05-09 від 01.05.2009 року.

10.05.2011 року на підставі висновків акту перевірки Відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0000220037 яким встановлено порушення п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»та визначено Позивачеві суму грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на загальну суму 2 291 896,00 грн. (два мільйони двісті дев'яносто одна тисяча вісімсот дев'яносто шість грн. 00 коп.), з яких 1 833 517,00 грн. -основний платіж та 458 379,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції.

Суд вважає висновки акту перевірки, на підставі яких прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 10.05.2011 року за № 0000220037, такими, що суперечать нормам чинного, на момент виникнення спору, податкового законодавства з наступних підстав.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. А статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України встановлюється система оподаткування, податки і збори.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме висновків акту перевірки та оспорюваного повідомлення-рішення, позивачем допущено порушення: п.п. 7.2.3, п. 7.2, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями.

Суд звертає увагу на наступне.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п.п. 7.2.6 п. 7.2, п. 74., п. 7.5, п.7.7 Закону України № 168-97/ВР, якого платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення якого, формування податкового кредиту та заявлення від'ємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168-97/ВР, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168-97/ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 названого Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

На підставі вищезазначеного, право на податковий кредит по податку на додану вартість у позивача виникає з дати видачі йому податкових накладних контрагентами.

Згідно пп. 7.2.3. 7.2.4 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому Законом. Відповідно до положень підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту. Відповідно до п.7.4.5. ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Так, аналіз вищезазначених норм дозволяє зробити висновок, що податковий орган нараховує податкове зобов'язання з податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції до підприємства тільки у разі відсутності податкових накладних під час перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, в тому числі акту перевірки № 436/37/30126124 від 18.04.2011 року позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1132198,00 грн. рядок 17 декларації з ПДВ за березень 2010 року від 20.04.2010 року №1633по взаємовідносинах з ТОВ «Діліврі»та задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1282093,00 грн. рядок 17 декларації з ПДВ за липень 2010 року від 20.08.2010 року №4433 по взаємовідносинах з ПП «Шанхай»на підставі належним чином оформлених податкових накладних, які містять всі обов'язкові для заповнення реквізити, виписані зареєстрованими на той час платниками ПДВ і є розрахунковими документом відповідно до абз. 3 пп. 7.2.3 Закону «Про ПДВ».

ДП ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельний загін № 73 в правовідносинах з ТОВ «Діліврі»та ПП «Шанхай»виступає саме покупцем а не постачальником, що підтверджується Договором № 01-1/05-09 від 01.05.2099 року та Договором № МО-73/04-01-2 від 01.04.2010 року та не заперечується відповідачем, податкових накладних не складав, тому не міг безпосередньо порушити п.п. 7.2.3 п. 7.2. ст. 7 ЗУ «Про ПДВ», яким передбачається зобов'язання продавця щодо складання податкової накладної.

Товари надані контрагентами ТОВ «Діліврі»та ПП «Шанхай»ДП ПАТ «Мостобуд»- «Мостобудівельний загін № 73», за договором поставки позивачем були повністю сплачені, в тому числі, суми податку на додану вартість, що повністю підтверджується податковими накладними, видатковими накладними, актами прийому - передачі товару, специфікаціями, витягом з журналу реєстрації довіреностей, які наявні в матеріалах справи і це не заперечувалось представником відповідача.

Крім того судом 15.12.2011 року було допитано в якості свідка ОСОБА_1, який був вповноважений за довіреністю від імені ДП ПАТ «Мостобуд»- «Мостобудівельний загін № 73»на отримання матеріальних цінностей-будівельних матеріалів (труби, металопрокат та інше) від ТОВ «Діліврі»та ПП «Шанхай». Свідок пояснив, що дійсно отримував товар від ТОВ «Діліврі»та ПП «Шанхай», підтвердив справжність його підпису на видаткових накладних та витягу з журналу реєстрації довіреностей та актах прийому-передачі товару, детально пояснив, що по взаємовідносинах з ПП Шанхай, постачальник своїм автотранспортом поставляв товар, після чого він разом з представником постачальника робили заміри, зважували товар оприбутковували на склад підприємства (спеціально огороджена територія-дільниця) та підписували акт прийому-передачі, матеріали використовувались, після переробки власними силами, для будівництва об'єкту-міст в м.Запоріжжя, щодо взаємовідносин з ТОВ «Діліврі», представник зазначеного товариства поставляв товари своїм автотранспортом на місце будівництва об'єкту в м.Києві Подольський мостовий перехід, приймав товар начальник дільниці, після приймання телефонував свідкові та підтверджував відповідність товару накладній, після чого свідок підписував акт передачі, ставив печатку та передавав представникові ТОВ «Діліврі».

Таким чином, суд дійшов висновку про реальність виконання угод між позивачем та ПП "Шанхай" (ЄДРПОУ 36529589), по Договору Поставки № МО-73/04-01-2 від 01.04.2010 року; позивачем та ТОВ "Діліврі" (ЄДРПОУ 32742615), по Договору Поставки № 01-1/05-09 від 01.05.2009 року.

Також відповідач посилається в акті перевірки на те, що господарська діяльність позивача не носить характеру розумних економічних або інших причин її здійснення направлена лише на одержання економічного ефекту щодо відображення податкового кредиту та валових витрат, що суперечить моральним засадам суспільства, тобто проведення «безтоварних»операцій без сплати грошових коштів та податків від цих операцій господарські операції, тим самим направлена на спричинення шкоди інтересам держави та суспільства, а правочини укладені позивачем з контрагентами є нікчемними.

Суд не погоджується з даними доводами відповідача виходячи з наступного.

Чинне законодавство України не передбачає право відповідача визнавати дані угоди нікчемними, проте наділяє відповідача правом звернення до суду з позовом про визнання угод недійсними. Однак даним правом відповідач не скористався, до суду не звернувся.

Згідно пункту 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Крім того, статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 р. N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи товари поставлені позивачу ПП "Шанхай" (ЄДРПОУ 36529589), по Договору Поставки № МО-73/04-01-2 від 01.04.2010 року; та ТОВ "Діліврі" (ЄДРПОУ 32742615), по Договору Поставки № 01-1/05-09 від 01.05.2009 року, були використані в будівництві мосту в м.Запоріжжя та будівництва об'єкту в м.Києві - Подольський мостовий перехід, що спричинило реальні зміни майнового стану платника податків.

Щодо доводів відповідача стосовно фактичного надходження податку до бюджету та не відображення в податковій звітності ПП "Шанхай" (ЄДРПОУ 36529589) та ТОВ "Діліврі" (ЄДРПОУ 32742615) зобов'язань по операціям з ПАТ «Мостобуд»- Мостобудівельного загону № 73»суд зазначає наступне.

Пунктом 1.8. ст. 1 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року, встановлено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку випадках, визначених цим Законом.

Як вже зазначалось пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України № 168-97/ВР від 03.04.1997 року визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідна до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредит наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону № 168-97/ВР від 03.04.1997 року якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Згідно ч.2 ст. 61 Конституції України - юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення до податкового кредиту сум ПДВ та відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Мостобудівельний загін № 73»про визнання не чинним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 10.05.2011 року за № 0000220037, яким визначено суму грошового зобов'язання на загальну суму 2 291 896,00 грн., з яких 1 833 517,00 грн. -основний платіж та 458 379,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції-є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Миколаєві від 10.05.2011 року №0000220037.

Повернути з Державного бюджету України 3 грн. 40 коп. державного мита Товариству з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін №73".

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник