Ухвала

від 08.04.2013 по справі 2а-7076/11/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" квітня 2013 р. м. Київ К/9991/59596/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Пірога С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012

у справі № 2а-7076/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими латниками податків у м.Миколаєві Державної податкової служби

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м.Миколаєві від 10.05.2011 №0000220037.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено невиїзну позапланову перевірку з питань правильності обчислення податку на додану вартість при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ «Діліврі» за період березень 2010 року та ПП «Шанхай» за період липень 2010 року, за результатами якої складено акт від №436/37/30126124 від 18.04.2011.

За висновками акта перевірки позивачем порушено вимоги пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 1833517,00 грн., у т.ч. по періодах: березень 2010 року на суму 1116288,00 грн., квітень 2010 року на суму 387744,00 грн., серпень 2010 року на суму 329485,00 грн., з огляду на нікчемність господарських операцій між позивачем та ПП «Шанхай» за договором поставки №МО-73/04-01-2 від 01.04.2010 та з ТОВ «Діліврі» по договору поставки №01-1/05-09 від 01.05.2009.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000220037 від 10.05.2011, яким позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2291896,00 грн., у т.ч. за основним платежем у розмірі 1833517,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 458379,00 грн.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що право на нарахування податку і складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість в порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що позивачем задекларовано податковий кредит по податку на додану вартість у сумі 1132198,00 грн. рядок 17 декларації з ПДВ за березень 2010 року від 20.04.2010 по взаємовідносинах з ТОВ «Діліврі» та у сумі 1282093,00 грн. за липень 2010 року по взаємовідносинах з ПП «Шанхай» на підставі податкових накладних, виданих з дотриманням приписів пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому реальність господарських операцій підтверджується наявними у позивача первинними документами, зокрема, податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, актами прийому-передачі товару, специфікаціями, оплата отриманого товару проведена позивачем своєчасно та в повному обсязі.

На час укладення та виконання договорів контрагенти позивача - ТОВ «Діліврі» та ПП «Шанхай» були зареєстровані в ЄДРПОУ, були юридичними особами, наділеними цивільною правоздатністю і дієздатністю, перебували на обліку як платники податків, у тому числі були платниками податку на додану вартість, у зв'язку з чим віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість на підставі виданих податкових накладних здійснено у відповідності з вимогами ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім того, судом першої інстанції правильно відхилено доводи відповідача стосовно фактичного надходження податку на додану вартість до бюджету, оскільки за загальним правилом несплата податку на додану вартість продавцем сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Правильно відхилено судом першої інстанції і доводи відповідача про нікчемність укладених позивачем з контрагентами договорів, оскільки наявність умислу та обставини щодо виконання угод, стосовно дійсності яких виник спір, сходять до предмету доказування в судовому процесі, зокрема, до таких доказів належить обвинувальний вирок, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами суб'єктів господарської діяльності за наслідками виконання оспорюваних угод. Однак, доказів постановлення вироків, які б містили в собі встановлені судом об'єктивні дані про нікчемність оспорюваних угод відповідачем не надано.

Суд апеляційної інстанції помилково скасував рішення суду першої інстанції та відмовив в позові, з тих підстав, що позивач не спростував висновків акта перевірки та не довів наявності реальних змін свого майнового стану у зв'язку із здійсненням вищенаведених операцій, оскільки відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій, бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Висновки відповідача, що спірні операції не мали реального товарного характеру засновані на припущеннях, що суперечить ст.159 КАС України. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що отримані за вищезазначеними договорами матеріали, використані позивачам на будівництві мосту в м.Запоріжжя та Подільського мостового переходу в м.Києві, що відповідачем не спростовано.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та постановив обґрунтоване рішення, яке було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мостобудівельний загін №73» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 скасувати.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2012 залишити в силі.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук