Постанова

від 10.05.2012 по справі 2а-5116/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 травня 2012 року 10:51 № 2а-5116/12/2670

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільвер Ком»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар с/з ОСОБА_2

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № б/н від 07.05.2012 р.);

ОСОБА_4 (довіреність № б/н від 07.05.2012 р.)

від відповідача : ОСОБА_5 (довіреність № 9/9/10-109 від 05.03.2012 р.)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.05.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільвер Ком»звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до відповідача Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.04.2012 р. суддею Добрянською Я.І. було відкрито провадження у справі № 2а-5116/12/2670 та призначено справу до судового розгляду.

04.05.2012 р. позивачем до канцелярії суду було подано заяву про зміну позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310.

В судовому засіданні 10.05.2012 р. представник позивача змінені позовні вимоги підтримав та в судових дебатах просив суд:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310.

В обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача послався на те, що при проведенні перевірки відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 242 783 грн.

На думку позивача, висновки, викладені в Акті перевірки не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, а тому податкове повідомлення-рішення, винесене за наслідками даного Акта, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав, просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, та зазначив, що при проведенні документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сільвер Ком»(код ЄДРПОУ 30370334) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»(код ЄДРПОУ 35573967) за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, контролюючим органом було встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого позивачем було занижено податок на додану вартість на загальну суму 242 783 грн.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначив, що за наслідками документальної перевірки контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, контролюючим органом було встановлено порушення останнім ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Зокрема, перевіркою було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Так, згідно баз даних, основний вид діяльності контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»- Діяльність автомобільного вантажного транспорту, однак, основні засоби на підприємстві не рахуються.

Крім того, як було наголошено представником відповідача, постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року по справі № 1-266/10 за розглядом кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року), ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України («фіктивне підприємництво»), було встановлено вину ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, та звільнено останнього від кримінальної відповідальності, у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Сільвер Ком»(код ЄДРПОУ 30370334) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «ТЕК «Київ-Логістик»(код ЄДРПОУ 35573967) за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року.

За наслідками зазначеної перевірки відповідачем було складено Акт перевірки від 05.12.2011 р. № 1572/23-10/30370334, в якому встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.2.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР із змінами та доповненнями щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 242 783 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки порушень позивачем вимог податкового та іншого законодавства, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в загальній сумі 303 479,00 гр. (в тому числі 242 783,00 грн. -за основним платежем, 60 696,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення від 29.12.2011 року № 0012402310 в адміністративному порядку, рішенням про залишення первинної скарги без розгляду ДПС у м. Києві від 22.03.2012 року № 1480/10/12-114, було залишено скаргу позивача без розгляду з підстав пропущення ТОВ «Сільвер Ком»процесуального строку на оскарження рішення контролюючого органу в адміністративному порядку.

Зважаючи на викладене, не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 29.12.2011 року № 0012402310, позивач оскаржив його в судовому порядку до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, зважаючи зокрема на наступне.

Згідно з п. 3 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу»від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ (із змінами та доповненнями), державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.2 Порядку оформлення результатів невиїзних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України від 10.08.2005 року № 327 (із змінами та доповненнями, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Кодексом податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), статистичної та іншої звітності, даних обліку, ведення якого передбачено законом, первинних документів, які використовуються в обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Згідно п.п.6, 7 зазначеного Порядку, за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до ст.75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

Як видно з наявних матеріалів справи, позаплановою документальною невиїзною перевіркою ТОВ БНВФ «Славутич»перевірялася правомірність нарахування позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Снайпер-Медіа»(код ЄДРПОУ 37033120) за період з 01.09.2011 р. по 30.09.2011 р.

Як свідчать обставини справи, в ході перевірки встановлено включення ТОВ «Сільвер Ком»до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ТЕК «Київ Логістик»(код ЄДРПОУ 35573967) на загальну суму 242 783,00 грн., що відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість поданих до ДПІ у Печерському районі м. Києва, а саме по періодах:

- квітень 2009 року на суму 39 583,00 грн.;

- травень 2009 року на суму 35 750,00 грн.;

- червень 2009 року на суму 32 033,00 грн.;

- липень 2009 року на суму 4 733,00 грн.;

- серпень 2009 року на суму 37 800,00 грн.;

- вересень 2009 року на суму 38 483,00 грн;

- жовтень 2009 року на суму 37 183,00 грн.;

- листопад 2009 року на суму 17 217,00 грн.

З приводу зазначеного, як вбачається з наявних матеріалів справи, ДПІ у Печерському районі м. Києва актом позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року № 833/23-12/35573967 від 06.07.2011 року в розділі «4. Висновок» встановлено порушення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967):

- ст.203, ст.215, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині недодержання ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб.

Також зазначеною перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»було встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

Як також було встановлено перевіркою контрагента позивача, задекларовані ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року за результатами перевірки підлягають зменшенню до нуля.

Таким чином, контролюючим органом було зроблено висновок, що вищевикладене свідчить про відсутність наміру створення правових наслідків ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967), в т.ч. щодо сплати належних сум податків та обов'язкових платежів. Тобто, такі угоди носять фіктивний характер.

В вищезазначеному Акті зазначено, що операції між контрагентами-постачальниками-покупцями та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) мали безтоварний характер, а ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

А саме, відповідно до Акта № 833/23-12/35573967 від 06.07.2011 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року встановлено наступне.

ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код за ЄДРПОУ 35573967) зареєстроване Печерською РДА у м. Києві за № 10701020000030788 від 15.11.2007 року.

У періоді, за який проводилась перевірка, відповідальними за фінансово-господарську діяльність ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»були (є):

- Директор: ОСОБА_7 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) за період з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року;

- Директор - ОСОБА_8 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) за період з 01.05.2009 року по день підписання Акта перевірки.

- Головний бухгалтер: інформація щодо призначення бухгалтера до ДПІ не надходила.

Згідно баз даних основний вид діяльності - Діяльність автомобільного вантажного транспорту. Однак, як встановлено перевіркою та підтверджується наявними матеріалами справи, - основні засоби на підприємстві не рахуються.

Крім того, як видно з матеріалів справи, СВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва 25.01.2010 року було порушено кримінальну справу, відносно ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) за фактом фіктивного підприємництва шляхом створення ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код ЄДРПОУ 35573967) та підроблення реєстраційних документів, за ознаками складу злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 Кримінального кодексу України.

Відповідно до протоколу допиту обвинуваченого проведеного старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ст. лейтенантом податкової міліції Машика В.П. від 22.02.2010 року, допитаний в якості обвинуваченого ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт НОМЕР_4, виданий Мінським РУ ГУ МВС України в м. Києві 22.06.2000 року) у вчинені злочинів передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, повідомив наступне:

«...На показах даних мною раніше в якості свідка від 22 січня 2010 року та 23 січня 2010 року наполягаю повністю.

У вчинені злочинів передбачених ст.205 ч.1, та ч.2 ст.358 Кримінального Кодексу України свою вину визнаю повністю та у вчиненому розкаююсь.

На показах даних мною раніше в якості свідка від 22 січня 2010 року та 23 січня 2010 року наполягаю в повному обсязі, на даний час почуваю себе добре, покази даю добровільно без будь-якого тиску з боку слідчого.

Якою саме діяльністю планувало займатись ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс мені не було відомо. До відповідних органів з метою отримання печатки ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»я особисто не звертався. Хто фактично керував діяльністю підприємства ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», розпоряджався та приймав рішення про перерахування грошових коштів з рахунків підприємства мені не відомо. Ніяких функцій по керуванню фінансово-господарською діяльністю та прийняттю рішень по діяльності підприємства, як його директор я не виконував. До статутного фону ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»ніяких коштів не вносив, майно не передавав».

Крім цього, що підтверджується наявними матеріалами справи, постановою Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року по справі № 1-266/10 у складі головуючого судді -Новака Р.В, при секретарі Мазманян Е.Р., за участю прокурора - Станокова О.П. та адвоката ОСОБА_11 в приміщенні суду за розглядом кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України постановлено:

- звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, працюючого програмістом у ПП «Фінпап-Україна», не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого - від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, у зв'язку з передачею підсудного на поруки трудового колективу ПП «Фінпап-Україна»та справу провадженням закрити.

Отже, із зазначеного вбачається, що постановою у кримінальній справі було встановлено вину ОСОБА_7 (директора контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, - «фіктивне підприємництво», однак звільнено останнього від кримінальної відповідальності, у зв'язку з передачею підсудного на поруки.

Крім того, відповідно до пояснень громадянки ОСОБА_8 (директора контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» за період з 01.05.2009 року по день підписання Акта перевірки), відібраних молодшим о/у ВБЕЗ Жовтенового РУГУ МВС м. Тираспіль прапорщиком міліції Писларем А.А. встановлено:

«.. .По суті завданих мені питань можу пояснити наступне:

- я не втрачала свій громадянський паспорт в період з 2000 р. по 2009 р ., до діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» я не мала ніякого відношення, про звітність до податкової я нічого не знаю, мною підписувались тільки довіреності.

В статутний фонд я нічого не вносила та про суму внесеного нічого не знаю...»

Таким чином вбачається, що при створенні ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»була відсутня дійсна воля і волевиявлення на створення цього підприємства, а отже Статут про створення і діяльність вищевказаного підприємства є фіктивним правочином у відповідності до вимог, встановлених ст.234 ЦК України, без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлені, а тому такий правочин має бути визнано судом недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234,236 ЦК України.

Враховуючи наведене вище, суд погоджується із висновком податкового органу про те, що контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(код ЄДРПОУ 35573967) було створено без врахування вимог п.1 ст.42 Господарського кодексу України від 16.01.2003 р. № 436-ІV, яким передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Пунктом 1 статті 44 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється.

Відповідно до п.1, п.2 ст.49 Господарського кодексу України, підприємці зобов'язані не порушувати права та законні інтереси держави, за завдані шкоду і збитки підприємництво несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.

Також, відповідно до ст. 55 1 Господарського кодексу України, визначено ознаки фіктивної діяльності суб'єкта господарювання , а саме:

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;

- підприємство не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;

- підприємство зареєстровано (перереєстровано) та проваджує фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Згідно п.2.4, п.2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. № 168/704, визначено, що:

- первинні документи для надання ним юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити і бути підписані посадовою особою, відповідальною за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа;

- забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання , зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну та фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам. Такі документи повинні бути передані головному бухгалтеру підприємства, установи для прийняття рішення.

Отже, згідно наявних матеріалів справи, зокрема Акта перевірки позивача та контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», протоколу допиту обвинуваченого ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року), відібраних пояснень від ОСОБА_8. (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.05.2009 року по день підписання Акта перевірки), а також постанови у кримінальній справі, якою встановлено вину ОСОБА_7 (директора ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, - «фіктивне підприємництво», судом вбачається, що наслідком діяльності підприємства ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів, а отже такі правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, і тому відсутні підстави для формування податкового кредиту за рахунок сум ПДВ, сплачених ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Відповідно до частини 1, 5 ст.203, п. 1, 2 ст.215, ст.228 Цивільного кодексу України, правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Таким чином, при здійснені перевірки позивача контролюючим органом було зроблено висновок, що правочини, укладені ТОВ «Інтермаксервіс»з контрагентами порушують публічний порядок, суперечить інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (із внесеними змінами та доповненнями) визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п. 7.4.1, п.п 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», із змінами та доповненнями не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями .

В даному випадку податкові накладні контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»на загальну суму ПДВ - 242 783,00 грн., були виписані з порушеннями, а саме підписані невідомою особою, оскільки як зазначалося вище, директори ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» (ОСОБА_7 та ОСОБА_8) при допиті в якості свідків по кримінальній справі та наданні відповідних пояснень слідчому показали, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вони не мали, статутний фонд не формували, установчої документи та документи щодо господарської діяльності (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт) не підписували, податкову звітність не подавали.

Відповідно до п.п.7.2.3 п.7.2 ст.3 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Порядок заповнення податкової накладної визначений п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, та Наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 (із змінами та доповненнями).

Пунктом 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року № 165 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року № 2333/2037 із змінами та доповненням (далі - Порядок №165). Визначено, що усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг) та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Враховуючи викладене, в суду є достатні підстави зробити висновок, що вся первинна документація (договори, податкові накладні, акти виконаних послуг) щодо взаємовідносин позивача із контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», підписана з боку останнього невстановленою особою, а відповідно такі правочини містять ознаки нікчемності.

Відповідно до положень п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, п.18 «Порядку заповнення податкової накладної»від 30.05.1997 р. № 165, зареєстрованого в Мін'юсті України 23.06.1997 р. за № 233/2037, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Таким чином, законодавством передбачена необхідність обов'язкового підтвердження суб'єктами господарювання товарності (фактичності) здійснених операцій, суми ПДВ за якими включаються до складу податкового кредиту. Однак позивачем, як видно із матеріалів справи, не було допустимими доказами доведену суду такої товарності (фактичності) операцій із контрагентом ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс».

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із висновком податкового органу про порушення позивачем вимог п.п.7.2.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями, щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 242 783 грн.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями).

З наведеного вбачається, що первинні документи по господарських операціях позивача із ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»з боку останнього були підписані невідомою особою, оскільки, директори ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»(ОСОБА_7 та ОСОБА_8) при допиті в якості свідків по кримінальній справі та наданні відповідних пояснень слідчому показали, що ніякого відношення до створення та діяльності ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»вони не мали, статутний фонд не формували, установчої документи та документи щодо господарської діяльності (договори, податкові накладні, акти виконаних робіт) не підписували, податкову звітність не подавали.

Крім того, як було зазначено вище, перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», було встановлено відсутність в останнього фактичного постачання товарів (надання послуг) та укладення угод з метою настання реальних наслідків, а у зв'язку з тим, що такі угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. А отже, в даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість.

У зв'язку з цим, посадові особи ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного.

Положення статі 17 Господарського кодексу України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб'єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.

Виходячи з вищенаведеного, ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» здійснювало діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Як було зазначено вище, перевіркою контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс», встановлено, що задекларовані ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»податкові зобов'язання та податковий кредит по податку на додану вартість за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року за результатами перевірки підлягають зменшенню до нуля.

Зважаючи на викладене, сторони таких правовідносин не могли не усвідомлювати протиправності своїх дій і суперечність їх мети інтересам держави і суспільства, а отже прагнули настання протиправних наслідків у вигляді ненадходження сум податків до державного бюджету.

Таким чином, господарські операції між позивачем та ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс»об'єктивно призвели до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У даному випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп. 19 п.1 ст.2 «Бюджетного кодексу України»від 21.06.2001 р. доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищезазначеного Кодексу визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі, згідно з ст. 2 Закону України «Про систему оподаткування»№ 1251-12 від 25.06.1991 р., під податком слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня, здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування та Конституції України, оскільки протиправні дії позивача руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в постанові від 26 вересня 2006 року, правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Це означає, що в результаті виконання сторонами нікчемного правочину не можуть виникати як податкові зобов'язання, так і податковий кредит з податку на додану вартість, а відповідно і не виникає підстав для віднесення відповідних коштів до валових витрат.

Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 р. № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України № 742/11/13-11 від 02.06.2011 р. зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В силу положень ст.62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: «…при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі».

Як було встановлено вище, в матеріалах справи є наявною постанова Печерського районного суду м. Києва від 23.03.2010 року по справі № 1-266/10 по обвинуваченню ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, якою встановлено вину ОСОБА_7 (директора контрагента позивача ТОВ «ТЕК «Київ-Логістикс» з 01.03.2008 року по 31.04.2009 року) у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.205, ч.2 ст.358 КК України, - «фіктивне підприємництво», якого звільнено від кримінальної відповідальності, у зв'язку з передачею підсудного на поруки.

Таким чином, проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті перевірки.

Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті перевірки висновки контролюючого (податкового) органу -позивачем до суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідачем було правомірно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення, на підставі висновків, викладених в Акті перевірки.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, натомість позивач не надав суду обґрунтованих пояснень та допустимих доказів в їх підтвердження, щодо протиправності прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення, зважаючи на що, суд дійшов висновку, про відмову в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, та керуючись ст.ст. 2, 71, 86, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В адміністративному позові відмовити.

Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя: Я.І. Добрянська

Дата складання та підписання в повному обсязі постанови 14.05.2012 р.