Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-2678/12/0170/11

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2012 р. о 12 годині 10 хвилин Справа №2а-2678/12/0170/11

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Москаленка С.А., при секретарі судового засідання Фурлетовій Г.Ю., розглянув за участю представників сторін

від позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10.01.2012р. за №001/3,

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 06.03.2012р. №4,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море»

до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000112304 від 02.03.2012р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38730грн., в тому числі за травень 2010р. - 19261, за грудень 2011р. - 19469грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу стосовно відсутності у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених постачальникам ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Магнум Інвест», у зв'язку із встановленням відсутності реальності продажу товарів (робіт, послуг) таким постачальниками. Позивач зазначає, що ним були виконані усі необхідні вимоги, передбачені законом, щодо включення сум ПДВ до податкового кредиту, тоді як висновки податкового органу про відсутність реальності продажу товарів (робіт, послуг), покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень, на думку позивача, закону не відповідають.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 23.03.2011 року відкрите провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 17.04.2012 року замінено відповідача Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію АР Крим його правонаступником Феодосійською об'єднаною державною податковою інспекцією АР Крим Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав, викладених у позовній заяві, надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував. У письмових запереченнях зазначив, що в ході перевірки Феодосійською МДПІ АР Крим використані матеріали перевірок контрагентів ВАТ "ФСК "Море". Так, згідно акта №1468/23-3/34576333 від 11.11.2011 року про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Антикор Груп» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.05.2011 по 30.06.2011, встановлено, що ТОВ «Антикор Груп» не знаходиться за юридичною адресою, в ході перевірки не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг), що свідчить, що правочин між ВАТ « ФСК «Море» та ТОВ «Антикор Груп» здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними відповідно до п. 1,2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України. Крім того згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «Антикор Груп» і податковим кредитом ВАТ «ФСК «Море». Згідно акту №1726/23-1/37284687 від 09.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Магнум Інвест», щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ВАТ «ФСК «Море», оскільки встановлено, що ТОВ «Магнум Інвест» не знаходиться за юридичною адресою. Крім того згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «Магнум Інвест» і податковим кредитом ВАТ «ФСК «Море»

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для з'ясування обставин у справі, суд вважає можливим розглядати справу на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Позивач у справі є юридичною особою, ідентифікаційний код 14309008, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи(а.с.39), узятий на облік в органах державної податкової служби 18.07.1990 року за №297 (а.с.41), з 01.08.2001р. є платником податку на додану вартість, що підтверджується копією свідоцтва№00438442 (а.с.42).

Посадовими особами Феодосійської МДПІ АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ВАТ "ФСК "Море" з питань взаємовідносин з платниками податків ТОВ «Антикор Груп» за період з 01.05.2011 по 31.05.2011, ТОВ «Магнум Інвест» за період з 01.12.2010 по 31.12.2010, за результатами перевірки складено акт від 22.02.2012 року №477/23-4/14309008 (а.с. 12-22).

За висновками даного акту встановлено порушення позивачем:

- п. 198.3, ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за травень 2011р. на суму 19261грн.,

- п.п.7.2.1, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010р. на суму 19469грн.

На підставі акту перевірки від 22.02.2012 року №477/23-4/14309008 згідно з пунктом 54.3 ст. 54 та підпунктом 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення №0000112304 від 02.03.2012р. про зменшення позивачеві розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38730грн., у тому числі за травень 2011р. у сумі 19261,00грн., за грудень 2010р. у сумі 19469,00грн. (а.с.10).

В обґрунтування висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено наступні обставини, встановлені під час проведення перевірки.

Так, перевіркою встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту у травні 2011р. суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ТОВ «Антикор Груп» (ідентифікаційний код 34576333) та у грудні 2010 року суми податку, сплаченого у ціні товарів, придбаних у ТОВ «Магнум Інвест» (ідентифікаційний код 33212472).

В акті перевірки зазначено, що за результатами перевірок контрагентів ТОВ «ФСК «Море» встановлено, що ТОВ «Антикор Груп» та ТОВ «Магнум Інвест» не знаходяться за юридичною адресою, в ході перевірки не підтверджено фактичну наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочин між ВАТ « ФСК «Море» та ТОВ «Антикор Груп», ТОВ «Магнум Інвест» здійснені без мети настання реальних наслідків, отже є нікчемними відповідно до п. 1,2 ст.215, п.5 ст.203 Цивільного кодексу України. Крім того згідно «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжність між податковими зобов'язаннями ТОВ «Антикор Груп», ТОВ «Магнум Інвест» і податковим кредитом ВАТ «ФСК «Море».

Щодо ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту в травні 2011 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України (далі ПК України) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 ст.198 Податкового кодексу України встановлено загальне правило визначення дати виникнення права платника податку на податковий кредит. Згідно із вказаною нормою такою датою вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.7 ст.201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Правила заповнення податкової накладної визначено у пункті 201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Відповідно до зазначеного пункту платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Пунктом 201.10 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Дослідивши у судовому засіданні податкову накладну №7 від 23.05.2011 (а.с.77), суд зазначає, що зазначена податкова накладна відповідає усім вимогам Податкового кодексу України, щодо належного оформлення податкових накладних. В акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ТОВ «Антикор Груп»

Твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит визначений на підставі зазначеної податкової накладної, у зв'язку із тим, що зазначені в цій накладній операції мають ознаки нікчемного правочину не знайшло підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.

У судовому засіданні досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи:

- договір поставки №025/11-021 від 12.05.2011р. між ВАТ «ФСК «Море» та ТОВ «Антикор Груп» (а.с.80-82),

- видаткові накладні №АН-0000029 від 04.07.2011 року на загальну суму 39170,40грн., в тому числі ПДВ 6528,40грн., №АН-0000032 від 09.08.2011 року на загальну суму 78805,20грн., в тому числі ПДВ 13134,20грн. (зворотній бік а.с. 78,79),

- платіжне доручення №411747 від 23.05.2011р. на загальну суму 115565,52грн. (зворотній бік а.с.77),

- прибуткові ордери №Обз 110086, №Обз 110086/1 (а.с. 78,79).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем отриманий від ТОВ «Антикор Груп» товар, сплачено зазначеному контрагенту вартість поставленого товару. ТОВ «Антикор Груп» на момент виписки податкових накладних було платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.7 Податкового кодексу України.

З огляду на вищевикладене, висновки акту перевірки від 22.02.2012 року №477/23-4/14309008, щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 19260,92грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Антикор Груп»), є необґрунтованими.

Щодо ПДВ, включеного позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість» (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7. статті 1 Закону №168 встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону №168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Відповідно п.п. 7.5.1. ст.7 Закону №168 встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.2.1.п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Із системного аналізу вищезазначених норм випливає, що підставою для включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, які сплачені в складі вартості товарів є належним чином оформлена податкова накладна.

Дослідивши у судовому засіданні податкову накладну №123006 від 30.12.2010 (а.с.55), суд зазначає, що зазначена податкова накладна відповідає усім Закону України «Про податок на додану вартість», щодо належного оформлення податкових накладних. В акті перевірки також не наведено жодних даних, які б свідчили про порушення позивачем саме цих норм, оскільки не зазначено жодного зауваження стосовно змісту і відповідності закону податкових накладних, виданих ТОВ «Магнум Груп»

Твердження відповідача про відсутність у позивача права на податковий кредит визначений на підставі зазначеної податкової накладної, у зв'язку із тим, що зазначені в цій накладній операції мають ознаки нікчемного правочину не знайшло підтвердження під час розгляду справи з огляду на наступне.

У судовому засіданні досліджені та залучені до матеріалів справи наступні документи:

- договір поставки №27 від 30.11.2010р. між ВАТ «ФСК «Море» та ТОВ «Магнум Інвест» (а.с.56-57),

- акт виконаних робіт (із додатками) №1 від 30.12.2010 року на загальну суму 116814грн., в тому числі ПДВ 19469грн.(а.с.64),

- платіжне доручення №410069 від 13.01.2011р. на загальну суму 116814,00грн. (зворотній бік а.с.55).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем отримані від ТОВ «Магнум Інвест» послуги з виконання будівельних робіт, сплачені зазначеному контрагенту вартість послуг. ТОВ «Магнум Інвест» на момент виписки податкових накладних було платником ПДВ, що відповідачем не заперечується та знайшло відображення в актах перевірки, податкові накладні відповідають вимогам пункту 7.2.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

З огляду на вищевикладене, висновки акту перевірки від 22.02.2012 року №477/23-4/14309008, щодо завищення позивачем податкового кредиту у сумі 19469,00грн. (по взаємовідносинам з ТОВ «Магнум Інвест»), є необґрунтованими.

Відповідно до п. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно до п. 2 ст. 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальниками оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Судом враховано, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», Податковому кодексу України та необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

При цьому надані до матеріалів справи документи свідчать, що податковий орган не довів невідповідність відомостей податкових накладних фактичним обставинам та неотримання позивачем від свого контрагента товарів.

Слід звернути увагу, що жодна норма законодавства не ставить у залежність формування податкового кредиту платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника права на віднесення сум до складу податкового кредиту.

За таких обставин, оскаржуване податкове-повідомлення рішення №0000112304 від 02.03.2011р., яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38730грн. є неправомірним, а відтак позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

З огляду на висновок про задоволення адміністративного позову суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача витати зі сплати судового збору у розмірі 387,30грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 17.04.2012 року оголошені вступна і резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову у повному обсязі складено 23.04.2012 року.

Керуючись ст. ст.11, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000112304 від 02.03.2011р., яким Відкритому акціонерному товариству «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» (ідентифікаційний код 14309008) зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 38730грн.

Стягнути з Державного бюджету України (шляхом безспірного списання з розрахункових рахунків Феодосійської об'єднаної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, 98112, мсто Феодосія, вулиця Кримська, б.82-В, ідентифікаційний код 37986006) на користь Відкритого акціонерного товариства «Феодосійська суднобудівна компанія «Море» судовий збір у сумі 387 (триста вісімдесят сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Москаленко С.А.