Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а/1570/7174/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/7174/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»(далі по тексту ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0000951530.

Ухвалою від 07.03.2012 року позовні вимоги по справі № 2а/1570/7174/2011 за адміністративним позовом державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0000951530 та позовні вимоги по справі № 2а/1570/4795/2011 за позовом державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 0000571530 були об'єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем були неправомірно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, з огляду на те, що оскільки в ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»є наявності всі необхідні документи по взаєморозрахунках з його контрагентом ТОВ «СВ Транс Україна», які підтверджують правильність та правомірність формування податкового кредиту в декларації по ПДВ за грудень 2010 року та січень, березень квітень, травень 2011 року.

В судовому засіданні представником позивача позовні вимоги були підтримані у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені по тексту позову.

Представник відповідача в ході судового розгляду проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

27.05.2011 року на підставі Наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 24.05.2011 року № 352 та повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 24.05.2011 року № 37/15-3 спеціалістами СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі та керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75 , ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»з питання достовірності даних податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2010, січень 2011 року і березень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА» код за ЄДРПОУ 36687143.

Перевірка проводилась 27.05.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» п.7.2.3, п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.2 , п.п.7.4.4 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97 ВР «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями та п.185.1 ст. 185, , п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року № 2755 -VI ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт» занижено податок на додану вартість за січень 2011 року на суму 680 634, 47 грн; в порушення п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.4, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755 -VI ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»занижено податок на додану вартість за березень 2011 року на суму 164 253, 03 грн.

За результатами перевірки ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»був складений акт від 27.05.2011 року № 277/15-3/01125689/19.

На підставі акту перевірки від 27.05.2011 року № 277/15-3/01125689/19 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 14.06.2011 року № 0000571530, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 772 887, 50 грн. за основним платежем, 2, 00 грн. -штрафні санкції.

Крім того, на підставі Наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі від 04.08.2011 року № 553 та повідомлення про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки від 04.08.2011 року № 115/15-3 спеціалістами СДПІ по роботі з ВПП у м.Одесі та керуючись п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.75.1.2 п. 75.1 ст.75 , ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2011 року та травень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА».

Перевірка проводилась 08.08.2011 року.

Перевіркою було встановлено порушення ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»п. 180.1 ст. 180, п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 01.12.2010 року № 2755 -VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 361557, 36 грн., в т.ч. за квітень 2011 року на суму 198 742, 5 грн., за травень 2011 року на суму 162 814, 86 грн.

За результатами перевірки ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»був складений акт від 08.08.2011 року № 344/15-3/01125689/35.

На підставі акту перевірки від 08.08.2011 року № 344/15-3/01125689/35 відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0000951530, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 361 557, 36 грн. за основним платежем, 2, 00 грн. -штрафні санкції.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення, перевіривши їх письмовими доказами, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову потрібно відмовити з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. п. 14.1.179. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу -загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Згідно п. п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит -сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. п. 14.1.185. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України постачання послуг -будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об'єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об'єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Згідно п. 22.1. ст. 22 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно п. п. 54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно п. 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 -54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно п. 123.1. ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 185.1. ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Згідно п. 187.1. ст. 188 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку -дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої -дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів-дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг-дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно п. 188.1. ст. 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками -суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Як вбачається із актів перевірок, на підставі яких біли винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновок податкової інспекції про завищення податкового кредиту по періодам, що перевірявся, був зроблений на підставі аналізу АРМ «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізу контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України», яким встановлено, що постачальник товарів, робіт (послуг) підприємства ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»суми податків за періоди, що перевірялись, не включено до складу податкових зобов'язань декларацій з податку на додану вартість.

Таким чином, заявлена позивачем до відшкодування сума податку на додану вартість не підтверджується податковими зобов'язаннями постачальників продукції.

Крім того, на підставі отриманого акту Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції від 13.05.2011 року № 803/1600/36687143, 19.05.2011 р. № 848/1600/36687148 18.07.2011 року № 1732/1600/36687143 встановлено, що у ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»були відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. У ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, ТМЦ, наданні послуг, транспортуванні товару та ТМЦ.

Як вбачається із актів перевірок ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт», оскільки ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

В ході судового розгляду було встановлено, що 12.07.2010 року між ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»та ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»був укладений договір № 310-ХД/ТР, п.2.1 якого встановлено, що предметом даного договору є виконання силами безпосередньо Генпірядчиком та залученими силами інших Підрядчиків робіт по профілактичному днопоглиблюванню морської частини підхідного каналу згідно Технічному завданню (додаток № 1) та Плану організації робіт. У зв'язку із невиконанням у визначені договором строки Генпідрядником робіт, сторонами укладались додаткові угоди до договору № 310-ХД/ТР від 12.07.2010 року.

На виконання умов договорів сторонами були підписані акти про початок виконаних робіт, акти виконаних підрядних робіт за формою КБ-2, довідки про вартість виконаних робіт, відомості підрахунку обсягів вилученого ґрунту, акти приймання днопоглиблювальних робіт на морському підхідному каналі, платіжні доручення, податкові накладні.

Згідно п. 6.4.1. Договору № 310-ХД/ТР від 12.07.2010 року Генпідрядник має право залучати за письмовою згодою Замовника до виконання договору третіх осіб (субпідрдников). Це ж підтверджується й п. 9.1 Договору, у відповідності із яким Генпідрядник зі згодою із Замовником може залучати судпідрядні організації для виконання робіт та забезпечувати їх діяльність на об'єкті. Замовник письмово узгоджує Генпідряднику перелік залучених субпідрядників та має право відхилити фінансово і професійно непереконливі організації.

Таким чином відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»не є перешкодою для виконання робіт згідно договору між ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт», адже умовами укладеного договору № 310-ХД/ТР від 12.07.2010 року було передбачена можливість залучення до виконання робіт Генпідрядником (ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА») субпідрядников.

Так, в ході судового розгляду встановлено та не заперечується сторонами по справі, що згідно узгодженого реєстру підрядних організацій ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»за Договором № 310-ХД/ТР від 12.07.2010 року такою підрядною організацією було обрано ТОВ «Укрстройсервіс». На підтвердження зазначеного позивачем була надана копія договору субпідряду між ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»та ТОВ «Укрстройсервіс»від 12.07.2010 року.

06.10.2010 року ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»та ПАТ «Чорномортехфлот»уклали договір субпідряду № 1-06/10.

Проте на підтвердження виконання умов зазначених договорів субпідряду між СВ ТРАНС УКРАЇНА»та ТОВ «Укрстройсервіс», ПАТ «Чорномортехфлот»та належного розрахунку між сторонами, ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»не були надані жодні підтверджуючи документи: акти виконаних робіт, податкові накладні, платіжні дорученні,тощо.

В ході судового розгляду позивачем було надано суду клопотання щодо витребування додаткових доказів по справі: актів виконаних робіт між ТО «СВ ТРАНС УКРАЇНА»та ПАТ «Чорномортехфлот»та податкову накладну за договором № 1-06/11 від 06.10.2010 року.

Судом був направлений запит на адресу ПАТ «Чорномортехфлот»стосовно витребування зазначених документів.

Проте в судовому засіданні 14.05.2012 року представником позивача було надано клопотання про відмову від поданого раніш клопотання про витребування доказів, посилаючись на відсутність необхідності надання.

Так, відповідно до ч. 6 ст. 71 КАС України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Господарські операції-це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що згідно наданих позивачем доказів не вбачається реального настання подій, що обумовлені ними, які б свідчили про проведення господарських операцій з контрагентами.

Окрім того, варто зазначити, що відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999р. № 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. N 88, обов'язкові реквізити. Пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відповідно до п 2.1 вищезазначеного Положення первинні документи -це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формуванням податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей формування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким, виходячі із аналізу вивчених судом первинних документів, актів спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі від 08.08.2011 року № 344/15-3/01125689/35 та від 27.05.2011 року № 277/15-3/01125689/19, ДП «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»не підтверджені суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що у даному випадку відсутня основна, законодавчо регламентована умова для відшкодування ПДВ, а саме надмірна сплата даного виду податкового платежу до бюджету, оскільки суб'єкт господарювання отримує бюджетне відшкодування з ПДВ без його фактичного надходження до державного бюджету.

Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які фактично надійшли до держбюджету, випливає із самої суті поняття податку та його основної функції -формування доходів Державного бюджету України.

Отже, надавши правову оцінку первинній документації позивача, суд дійшов висновку, що до складу податкового кредиту позивачем протиправно включено суми ПДВ які не підтверджено податковими накладними.

Так, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 Цивільного кодексу України (ЦК України) встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з ч.1 ст.215 ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, ст. 203 зазначеного Кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч 1. ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч. 2 цієї статті).

Таким чином, враховуючи приписи зазначених норм, суд дійшов висновку, що, по-перше, правочини між позивачем та його контрагентом ТОВ «СВ ТРАНС УКРАЇНА»не породжують ніяких юридичних наслідків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю; по-друге, суд вважає, що договори, укладені між відповідними сторонами, мають ознаки нікчемності та відповідно до Цивільного кодексу України не потребують визнання судом його недійсним.

Відтак, відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, відсутність відповідних первинних документів не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцями товару та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару з ПДВ є обов'язковими, але не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту та відшкодування цього податку з бюджету.

Враховуючи викладене, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення від 19.08.2011 року № 0000951530 та від 14.06.2011 року № 0000571530 прийняті на підставі та у межах повноважень, що передбачені законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачами в судовому засіданні доведений факт правомірності своїх дій, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову державного підприємства «Білгород-Дністровський морський торгівельний порт»до спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень -відмовити у повному обсязі.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 18 травня 2012 року року.

Суддя О.В. Колесниченко

м.Одеса

.