Постанова

від 20.08.2008 по справі б15/169/05

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 серпня 2008 р.                                                                                   

№

Б15/169/05 

Судова колегія Вищого господарського суду України у складі

:

Полякова

Б.М., -головуючого (доповідач у справі),

Коваленка

В.М.

Продаєвич

Л.В.

розглянувши

касаційну скаргу

ліквідатора

ВАТ "Виробничо-торгівельний комплекс "Славутич" ОСОБА_1

на

ухвалувід

17.06.2008 р. господарського суду Дніпропетровської області

у

справі№ Б15/169/05 господарського

суду Дніпропетровської області

за

заявоюТОВ

"Петро і К", м. Дніпропетровськ (голова комітету кредиторів)

до

ВАТ

"Виробничо-торгівельний комплекс "Славутич",   м. Дніпропетровськ

про

банкрутство

арбітражний

керуючий

ОСОБА_1

за

участю

Прокуратури

Дніпропетровської області

в судовому засіданні взяв участь представник:

ліквідатора

банкрута ОСОБА_1

ОСОБА_2

довір.

ВСТАНОВИВ:

У

провадженні господарського суду Дніпропетровської області знаходилася справа №

Б15/169/05 про банкрутство ВАТ "Виробничо-торгівельний комплекс

"Славутич".

Постановою

господарського суду Дніпропетровської області від 11.04.2006 р. визнано ВАТ

"Виробничо-торгівельний комплекс "Славутич" банкрутом та

відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного

керуючого ОСОБА_1 та зобов'язано ліквідатора вчинити певні дії.

Ухвалою

господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 р. (суддя Петренко

Н.Е.) відхилено клопотання прокуратури Дніпропетровської області про

відкладення розгляду справи та клопотання ДПІ у Бабушкінському р-ні м.

Дніпропетровська про незатвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного

балансу. Разом з тим, затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс

банкрута, ліквідовано юридичну особу - ВАТ "Виробничо-торгівельний

комплекс "Славутич" та припинено провадження у справі, а також

зобов'язано ліквідатора банкрута забезпечити збереженість архівних документів

банкрута.

Не

погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, ліквідатор банкрута

ОСОБА_1. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою,

в якій, з урахуванням заяви про уточнення вимог касаційної скарги, просить

скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008

р. та прийняти нове рішення, яким відхилити клопотання прокуратури

Дніпропетровської області про відкладення розгляду справи, відхилити клопотання

ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська про незатвердження звіту

ліквідатора та ліквідаційного балансу, затвердити звіт ліквідатора та

ліквідаційний баланс банкрута, ліквідувати юридичну особу - ВАТ

"Виробничо-торгівельний комплекс "Славутич" та припинити

провадження у справі.

Касаційна

скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального

права, зокрема, ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі

-ГПК України) та ст. ст. 1, 24, 40 Закону України “Про відновлення

платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі -Закон про

банкрутство).

На

час розгляду касаційної скарги в судовому засіданні від Заступника прокурора

Дніпропетровської області надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у

зв'язку з тим, що копія касаційної скарги на адресу прокуратури

Дніпропетровської області не направлялось, що позбавляє останнього можливості

надати заперечення на касаційну скаргу та прийняти участь у судовому засіданні.

Розглянувши

доводи клопотання та перевіривши матеріали справи, колегія суддів не знаходить

його таким, що підлягає задоволенню, оскільки положеннями ст. 1111

ГПК України  встановлено обов'язок особи,

яка подала касаційну скаргу, надсилати її копію лише сторонам у справі, а

призначаючи касаційну скаргу до розгляду на 20.08.2008 р., судом касаційної

інстанції 07.07.2008 р. було надіслано її копію прокуратурі Дніпропетровської

області, яка не позбавлена була права у вказаний проміжок часу ознайомитися з

матеріалами справи.

Враховуючи

те, що іншими учасниками справи не подано власних касаційних скарг (подань) на

ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2008 р. у даній

справі, а також не надано доказів внесення апеляційних скарг (подань) на

зазначене судове рішення до суду, колегія суддів вважає за необхідне розглянути

заявлену касаційну скаргу.

Заслухавши

пояснення учасника судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що

касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як

вбачається з матеріалів справи, враховуючи те, що судом було встановлено факт

надання ліквідатором банкрута доказів забезпечення належного оформлення,

упорядкування та зберігання документації банкрута відповідно до ст. 34 Закону

про банкрутство, ліквідатор банкрута, оскаржуючи ухвалу про затвердження звіту

ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі, вказує

на неправомірне зобов'язання його судом забезпечити збереженість архівних

документів банкрута.

При

цьому, ліквідатор банкрута виходить з того, що повноваження арбітражного

керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) припиняються з

припиненням провадження у справі про банкрутство, а окремі випадки виконання

обов'язків керівника (органів управління) боржника до призначення в

установленому порядку нового передбачені лише ч. 7 ст. 38 Закону про

банкрутство.

Втім,

з такими доводами касаційної скарги ліквідатора банкрута погодитися не можна з

огляду на таке.

Відповідно

до ч. 3 ст. 24 Закону про банкрутство ліквідатор виконує свої повноваження до

завершення ліквідаційної процедури в порядку, встановленому цим Законом та

іншими нормативно-правовими актами.

При

цьому, згідно з ч. 1 ст. 25 Закону про банкрутство ліквідатор з дня свого

призначення здійснює повноваження, передбачені цим Законом.

Так,

частиною 2 статті 34 Закону про банкрутство передбачено, що після винесення

судом ухвали про ліквідацію юридичної особи - банкрута ліквідатор зобов'язаний

забезпечити збереженість архівних документів банкрута і, за погодженням із

спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері архівної

справи і діловодства або уповноваженою ним архівною установою, визначити місце

подальшого їх зберігання.

Отже,

Закон про банкрутство на ліквідатора банкрута покладає обов'язок, виконання

якого здійснюється після завершення ліквідаційної процедури.

Між

тим, ухвала про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу,  ліквідацію юридичної особи -банкрута та

припинення провадження у справі є підставою виключення юридичної особи

-банкрута з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України,

зняття його з податкового обліку як платника податків, тощо.

У

зв'язку з чим, відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону про банкрутство копія ухвали

про ліквідацію юридичної особи - банкрута направляється органу, який здійснив

державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики

для виключення юридичної особи -банкрута з Єдиного державного реєстру

підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому

управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням

банкрута.

Отже,

останній процесуальний акт у справі про банкрутство -ухвала про припинення

провадження у справі на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 Закону про банкрутство також

підлягає передачі до архіву поряд з документами фінансової звітності та

бухгалтерського обліку банкрута.

Відтак,

виконання такого обов'язку покладається на ліквідатора після припинення

провадження у справі у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора, як того

вимагає ч. 2 ст. 34 Закону про банкрутство.

Отже,

зазначені доводи касаційної скарги ліквідатора банкрута не спростовують

висновку суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язання його забезпечити

збереженість архівних документів банкрута.

Разом

з тим, розглядаючи звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс банкрута, судом

першої інстанції було встановлено, що ліквідатор здійснив всі заходи з

ліквідації банкрута, надані документи свідчать про завершення ліквідаційної

процедури, а з ліквідаційного балансу банкрута вбачається, що у нього відсутнє

майно.

На

підставі наведеного суд першої інстанції дійшов правомірного висновку щодо

необхідності затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу,

ліквідування банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі.

Заперечення

ДПІ у Бабушкінському р-ні м. Дніпропетровська щодо затвердження звіту

ліквідатора та ліквідаційного балансу у зв'язку з необхідністю проведення

позапланової перевірки боржника обґрунтовано відхилені судом першої інстанції.

Чинне

законодавство не перешкоджає нарахуванню у ліквідаційній процедурі податків і

зборів (обов'язкових платежів) за період, що передує введенню ліквідаційної

процедури.

Однак,

відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство з дня прийняття господарським

судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної

процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання

щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального

страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що

настав.

Постановою

Верховного Суду України від 06.04.2004 р. у справі №17/124 залишено без змін

постанову Вищого господарського суду України від 03.12.2003 р. з підстав

визнання її судом такою, що ухвалена з дотриманням вимог матеріального та

процесуального права.

Названа

постанова Вищого господарського суду України від 03.12.2003 р. у справі №17/124

була мотивована тим, що в ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не

виникає жодних додаткових зобов'язань, в т. ч. податкових, зокрема у боржника

під час продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі

сплати податку на додану вартість.

Отже,

Закон про банкрутство не передбачає виникнення нових зобов'язань зі сплати

податків і зборів (обов'язкових платежів) у підприємства-банкрута за час

проведення процедури його ліквідації.

Крім

того, у процедурі банкрутства суд обмежений чіткими встановленими Законом про банкрутство

строками на вчинення процесуальних дій у справі.

У

зв'язку з чим, позапланова перевірка банкрута не перешкоджає розгляду звіту

ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Також,

порушення кримінальної справи за фактом фіктивного банкрутства не зупиняє

розгляд справи про банкрутство.

Провадження

у справі про банкрутство завжди передбачає наявність в діяннях

(діях/бездіяльності) посадових осіб боржника та/або кредиторів складу злочину.

Більш

того, деякі положення Кримінального кодексу України безпосередньо передбачають

кримінальну відповідальність за фіктивне банкрутство, доведення до банкрутства,

незаконні дії у разі банкрутства, приховування стійкої фінансової

неспроможності, тощо.

Зазначені

обставини витікають зі справи про банкрутство та в подальшому можуть підпадати

під правове регулювання кримінального законодавства в окремому кримінальному

провадженні.

Пріоритет

між провадженням у кримінальній справі та провадженням у справі про банкрутство

обґрунтовано віддається останньому, так як юридичні факти, зокрема:  фінансова неспроможність суб'єкта

господарської діяльності, незаконна передача майна в інше володіння або його

відчуження чи знищення, визнання банкрутом, - без яких не може мати місце

кримінальне судочинство та застосовуватись статті Кримінального кодексу

України, встановлюються виключно господарським судом під час провадження у

справі про банкрутство.

Інші

заперечення щодо затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу не

були заявлені ні в суді першої, ні в суді касаційної інстанції.

При

цьому, порушень судом вимог ст. 43 ГПК України щодо повного, всебічного та

об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи колегією суддів

не вбачається.

На

підставі наведеного колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції

відповідає чинному законодавству та підстав для її зміни або скасування не

вбачається.

Враховуючи

викладене та керуючись ст. ст. 23 -25, 32, 34, 40 Закону України “Про

відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 47,

43, 1115, 1117, 1119 -11111

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Касаційну скаргу ліквідатора ВАТ

"Виробничо-торгівельний комплекс "Славутич" ОСОБА_1 залишити без

задоволення.

2.          Ухвалу господарського суду Дніпропетровської

області від 17.06.2008 р. у справі № Б15/169/05 залишити без змін.

Головуючий                                                                           

Б.М. Поляков

          Судді                                                       

                           В.М.

Коваленко

Л.В. Продаєвич