Рішення

від 04.09.2008 по справі 14/120а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048,

м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

04.09.08 р.                                                                                                   

Справа № 14/120а                              

за позовом Колективного

сільськогосподарського підприємства „Широкий”,

                    ЄДРПОУ 00848109, в особі

ліквідатора ОСОБА_1,

                     м.Донецьк

до відповідача 1. Виконавчого

комітету Донецької міської ради, ЄДРПОУ 04052844, 

                               м.Донецьк

до відповідача 2. Товариства з

обмеженою відповідальністю „Артеміда”,

                               ЄДРПОУ 32788728,

м.Донецьк

про визнання недійсними рішення та

договору

Суддя Левшина Г.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2.-по дов.

від відповідача 1: Рубльова

М.В.-нач. юр. від.

від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

Хотлубей О.Л.-в.о. нач. від.

землеустрою та використання земель Управління земельних ресурсів у м.Донецьку

Донецької області

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Колективне

сільськогосподарське підприємство „Широкий” в особі ліквідатора ОСОБА_1,

м.Донецьк, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача 1,

Виконавчий комітет Донецької міської ради, м.Донецьк, відповідача 2,  Товариство з обмеженою відповідальністю

„Артеміда”, м.Донецьк, про:

-          визнання недійсним з моменту

винесення рішення Виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р.

№493/15 про надання земельних ділянок відповідачу 2 для будівництва та

подальшої експлуатації кінно-спортивного комплексу, устрою рекреаційної зони та

ведення підсобного сільського господарства у с.Широке в Ленінському районі

м.Донецька;

-          визнання недійсним з моменту

укладання договору оренди земельних ділянок від 23.11.2004р. реєстраційний

номер 040514600001 (реєстровий №4875), який був підписаний між відповідачами.

В обгрунтування своїх вимог позивач

посилається на неправомірну передачу відповідачем 1 в оренду належної позивачу

на праві власності земельної ділянки відповідачу 2.

Відповідач 1 надав письмові

пояснення від 11.08.2008р., згідно з якими заявив клопотання про необхідність

витребування у сторін проекту роздержавлення та приватизації земель позивача,

проекту реформування КСП „Широкий”, проекту землеустрою щодо організації

території земельних часток (паїв), Державного акту на право колективної

власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого в книзі

записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6 (в

повному обсязі), витребування у відповідача 2 проекту землеустрою щодо

відведення земельних ділянок відповідачу 2. В обгрунтування свого клопотання

відповідач 1 посилається на своє рішення від 16.05.2000р. №201 „Про

реформування КСП Широкий в Ленінському районі”, згідно з яким було затверджено

проект реформування КСП „Широкий”. Як вказує відповідач 1, згідно п.1.3 рішення

було вилучено із земель колективної власності КСП „Широкий” земельні ділянки

загальною площею 168,1 га пасовищ по добровольній відмові та переведені в землі

запасу. Крім цього, згідно п.1.8 рішення із загального користування КСП

„Широкий” також було вилучено земельні ділянки загальною площею 186,0 га.

Одночасно, як вказує відповідач 1, рішенням виконавчого комітету Донецької

міської ради від 17.03.2004р. №145/1 „Про виділення в натурі (на місцевості)

земельних ділянок власникам земельних часток для ведення товарного

сільськогосподарського виробництва в Ленінському районі м.Донецька” площа земель,

на яку мають право власності громадяни-власники сертифікатів на право на

земельну частку (пай) становить всього 2126,5335 га. Таким чином, за

твердженням відповідача 1, лише після ознайомлення з витребуваними

документами  у нього буде можливість

надати відзив на позовну заяву.

Відповідач 2 в судове засідання не

з`явився, відзив на позовну заяву не надав. Про час та місце розгляду справи

був належним чином повідомлений (повідомлення про вручення поштового

відправлення №№9634190, 9634211 від 01.08.2008р.).

Згідно із ст.75 Господарського

процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Ухвалами від 12.08.2008р. та

21.08.2008р. у відповідності із ст.30 Господарського процесуального кодексу

України для дачі пояснень по справі судом було зобов'язано начальника

Управління земельних ресурсів у м.Донецьку Донецької області Мірошниченка А.Ф.

представити в засідання суду схеми місця розташування земельної ділянки, яка

була передана у колективну власність КСП „Широкий” згідно Державного акту на

право колективної власності на землю серії ДН 0017, зареєстрованого в Книзі

записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6, та

земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ „Артеміда” згідно з рішенням  виконавчого комітету Донецької міської ради

від 22.09.2004р. №493/15, єдину схему, яка відображає місцезнаходження вказаних

вище земельних ділянок.

Розглянувши матеріали справи,

заслухавши пояснення позивача та відповідача 1, Управління земельних ресурсів у

м.Донецьку Донецької області, господарський суд встановив:

Згідно з Державним актом на право

колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованим

в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за

№7-6, позивачу у колективну власність було передано 2567,5 га землі для

виробництва сільськогосподарської продукції у Ленінському районі м.Донецька.

Як вказує позивач, на момент

розгляду справи відповідних рішень про вилучення у КСП „Широкий” земельної

ділянки площею 2567,5 га не приймалось, право власності на вказану земельну

ділянку не припинялось.

22.09.2004р. виконавчим комітетом

Донецької міської ради було прийняте рішення №493/15, згідно з яким вирішено

передати відповідачу 2 в оренду строком на 5 років три земельні ділянки загальною

площею 30,1625 га для ведення підсобного сільського господарства у с.Широке в

Ленінському районі м.Донецька.

На підставі вказаного рішення,

23.11.2004р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 був підписаний договір оренди

земельних ділянок, згідно з яким відповідачем 1 було передано відповідачу 2 в

строкове платне володіння та користування вказані вище земельні ділянки.

Виходячи зі змісту позовної заяви,

передані відповідачу 2 в оренду згідно з договором від 23.11.2004р. земельні

ділянки є частиною земельної ділянки, власником якої є позивач згідно з

Державним актом на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від

14.01.1997р., зареєстрованим в книзі записів державних актів на право

колективної власності на землю за №7-6.

За таких обставин, виходячи з того,

що вказаний вище Державний акт у встановленому законом порядку не скасований та

є чинним, враховуючи, що право власності позивача на земельну ділянку площею

2567,5 га в Ленінському районі м.Донецька не припинилось, позивачем заявлені

вимоги про визнання недійсним з моменту винесення рішення Виконавчого комітету

Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15 про надання земельних ділянок

відповідачу 2 для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного

комплексу, устрою рекреаційної зони та ведення підсобного сільського

господарства у с.Широке в Ленінському районі м.Донецька.

Крім цього, позивачем також

заявлені вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору оренди

земельних ділянок від 23.11.2004р. реєстраційним номер 040514600001 (реєстровий

№4875), який був підписаний між відповідачами, як такого, що суперечить вимогам

ч.2 ст.20, ч.3 ст.22, п.а ч.1 ст.90, ч.5 ст.93, ч.5 ст.116 Земельного кодексу

України.

Відповідач 1 заявив клопотання про

необхідність витребування у сторін документів, згідно з якими визначені

місцезнаходження, площа та інші відомості щодо спірних земельних ділянок.

Відповідач 2 заперечень по суті

позовних вимог не надав, в судові засідання не з'явився. Поважних причин

невиконання вимог суду не встановлено.

Виходячи з принципу повного,

всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги

позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

За приписом ст.17 Земельного

кодексу України (в редакції, яка діяла на момент видачі позивачу державного

акту на право колективної власності на землю) було передбачено, що  передача земельних ділянок у колективну та

приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких

розташовані земельні ділянки.

Рішенням виконавчого комітету

Донецької міської ради народних депутатів від 27.12.1995р. №148 було передано,

зокрема, у колективну власність КСП „Широкий” земельні ділянки згідно з

додатком до цього рішення загальною площею 2567,5 га.

Згідно із ст.22 Земельного кодексу

України право власності на землю або право 

користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення

землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і

одержання документа, що посвідчує це право.

При цьому, документом, що посвідчує

право на земельну ділянку згідно із ст.23 Земельного кодексу України є

державний акт, який видається і реєструється сільськими, селищними, міськими,

районними Радами народних депутатів.

Як встановлено судом, згідно з

Державним актом на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від

14.01.1997р., зареєстрованим в книзі записів державних актів на право

колективної власності на землю за №7-6, позивачу у власність було передано

земельну ділянку площею 2567,5 га у Ленінському районі м.Донецька.

Таким чином, з урахуванням норм

ст.ст.22, 23 Земельного кодексу України у позивача виникло право колективної

власності на земельну ділянку площею 2567,5 га у Ленінському районі м.Донецька.

22.09.2004р. виконавчим комітетом

Донецької міської ради було прийняте рішення №493/15, згідно з яким відповідачу

2 вирішено передати в оренду три земельні ділянки загальною площею 30,1625 га,

у тому числі ділянка №1 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0674) площею

19,0477 га, ділянка №2 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0675) площею 2,8930

га та земельна ділянка №3 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0693) площею

8,2218 га для будівництва та подальшої експлуатації кінно-спортивного

комплексу, устрію рекреаційної зони та ведення підсобного сільського господарства

у с.Широке в Ленінському районі м.Донецька.

Згідно з листом від 16.07.2008р.

№01-32-1496/2453-03 Управлінням земельних ресурсів м.Донецька Донецької області

було повідомлено позивача про ті обставини, що перелічені вище земельні

ділянки, надавались відповідачу 2 в оренду без вилучення їх із колективної

власності позивача.

Відповідно до ст.32 Господарського

процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на

підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює

наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення

сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення

господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими і речовими

доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в

судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників

сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути

викладені письмово.

У відповідності із ст.30

Господарського процесуального кодексу України ухвалами від 12.08.2008р. та

21.08.2008р. для дачі пояснень по справі судом було зобов'язано начальника

Управління земельних ресурсів у м.Донецьку Донецької області Мірошниченка А.Ф.

з'явитись в судове засідання та представити суду схеми місця розташування

земельної ділянки, яка була передана у колективну власність КСП „Широкий”

згідно Державного акту на право колективної власності на землю серії ДН 0017,

зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності

на землю за №7-6, та земельних ділянок, переданих в оренду ТОВ „Артеміда”

згідно з рішенням  виконавчого комітету

Донецької міської ради від 22.09.2004р. №493/15, єдину схему, яка відображає місцезнаходження

вказаних вище земельних ділянок.

В судовому засіданні 04.09.2008р.

Управлінням земельних ресурсів м.Донецька Донецької області було представлено

суду єдину схему місцезнаходження земельних ділянок, що передані у колективну

власність КСП „Широкий” та в оренду ТОВ „Артеміда”. Згідно з вказаною схемою

земельні ділянки, передані в оренду відповідачу 2, розташовані на земельній

ділянці, власником якої є КСП „Широкий” згідно з Державним актом на право

колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованим

в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за

№7-6.

Статтею 43 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд оцінює докази

за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному

розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись

законом.

Згідно із ст.34 Господарського

процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази,

які  мають значення для справи. Обставини

справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними

засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з того, що згідно з п.4

Положення про управління (відділ) Держкомзему в місті (обласного та районного

значення), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних

ресурсів від 17.06.2008 N123, саме до повноважень управлінь земельних ресурсів

у містах обласного значення відноситься видача і збереження бланків державних

актів на право власності на земельну ділянку, організація в установленому

порядку виконання землевпорядних робіт і проведення державної інвентаризації

земель, суд приймає до уваги вказані вище лист від 16.07.2008р.

№01-32-1496/2453-03 та єдину схему, складені Управлінням земельних ресурсів

м.Донецька Донецької області, як належні докази знаходження земельних ділянок

переданих в оренду відповідачу 2 на земельній ділянці, власником якої є

позивач.

Відповідно до ст.116 Земельного

кодексу України передбачено, що надання у користування земельної ділянки,  що перебуває 

у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення

(викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом.

Згідно із ст.93 Земельного кодексу

України саме власники земельних ділянок або уповноважені ними органи можуть

виступати орендодавцями земельних ділянок.

Як встановлено судом, на момент

розгляду справи Державний акт на право колективної власності на землю серії ДН

№0017 від 14.01.1997р., зареєстрований в книзі записів державних актів на право

колективної власності на землю за №7-6, у встановленому порядку не скасований

та є чинним.

При цьому, за змістом наданої

управлінням земельних ресурсів м.Донецька Донецької області в судовому

засіданні 04.09.2008р. належним чином засвідченої копії Державного акту на

право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р.,

зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності

на землю за №7-6, будь-яких змін до нього, у тому числі й щодо зміни площі

належної позивачу земельної ділянки, не вносилось.

Одночасно, відповідачем 1

відповідних доказів, які б підтверджували факт вилучення у позивача земельної

ділянки площею 2567,5 га в Ленінському районі м.Донецька до матеріалів справи

не надано.

Згідно з поясненнями позивача,

наданими в судовому засіданні 04.09.2008р. відповідних повноважень на передачу

в оренду належної на праві власності земельної ділянки позивачем відповідачу 1

не надавалось.

Посилання відповідача 1 на рішення

від 16.05.2000р. №201 „Про реформування КСП Широкий в Ленінському районі” як

доказ можливого вилучення частини належної позивачу на праві колективної

власності земельної ділянки судом до уваги не приймаються.

За приписом ст.ст.4-3, 33

Господарського процесуального кодексу України встановлений принцип

господарського судочинства, згідно з яким кожна сторона повинна довести

обставини, на які вона посилається в обгрунтування своїх вимог або заперечень.

Таким чином, обов'язок доводити

певні обставини Господарський процесуальний кодекс України покладає саме на

сторону, яка заявляє про існування таких обставин.

Зокрема, як вказує відповідач 1,

згідно з п.1.3 рішення від 16.05.2000р. №201 було вилучено із земель

колективної власності КСП „Широкий” земельні ділянки загальною площею 168,1г а

та земельні ділянки площею 186,0 га із постійного користування позивача.

З урахуванням викладеного, саме

відповідач 1 має довести ті обставини, що частина належної позивачу на праві

власності земельної ділянки була вилучена у позивача.

За висновками суду, всупереч вимог

ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України відповідачем 1

відповідних доказів вилучення у позивача земельної ділянки не надано.

Одночасно, судом також враховується

наявність в матеріалах справи пояснень особи, яка має повноваження на

проведення державної інвентаризації земель, згідно з якими підтверджено факт

передачі земельних ділянок в оренду відповідачу 2 без попереднього вилучення

останніх з власності позивача.

За приписом ст.15 Цивільного

кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі

його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ст.16 Цивільного кодексу

України, ст.20 Господарського кодексу України одним із способів захисту

цивільних прав та інтересів, може бути визнання повністю або частково  недійсними актів органів державної влади та

органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать

законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або

споживачів.

Статтею 152 Земельного кодексу

України передбачено, що власник земельної ділянки (землекористувач) може

вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці

порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

За приписом ст.152 Земельного

кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється

шляхом, зокрема, визнання 

недійсними  рішень  органів виконавчої влади або органів

місцевого самоврядування.

За таких обставин, враховуючи, що

відповідачем 1 було прийняте спірне рішення про передачу відповідачу 2 в оренду

земельної ділянки, власником якої на момент розгляду справи є позивач, виходячи

з того, що земельна ділянка не була у встановленому порядку вилучена у

позивача, рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р.

№493/15 є таким, що не відповідає вимогам закону та підлягає визнанню

недійсним, а позов в цій частині вимог задоволенню.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу

України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення

цивільних прав та обов'язків.

В статтях 11, 509 Цивільного

кодексу України встановлено, що зобов'язання виникають, зокрема,  з договору.

Як встановлено судом, 23.11.2004р.

між відповідачами був підписаний договір оренди земельної ділянки.

Згідно з умовами вказаного договору

відповідач 1 прийняв на себе зобов'язання передати, а відповідач 2 прийняти в

строкове платне користування земельну ділянку №1 (кадастровий номер

1410137700:01:001:0674) площею 19,0477 га для будівництва та подальшої

експлуатації кінно-спортивного комплексу, земельну ділянку №2 (кадастровий номер

1410137700:01:001:0675) площею 2,8930 га для устрою рекреаційної зони та

земельну ділянку №3 (кадастровий номер 1410137700:01:001:0693) площею 8,2218 га

для ведення підсобного сільського господарства у с.Широке в Ленінському районі

м.Донецька.

Згідно із ст.215 Цивільного кодексу

України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення

стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч.1 ст.203 Цивільного

кодексу України.

За приписом ч.1 ст.203 Цивільного

кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам

цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

За змістом ч.1 ст.78 Земельного

кодексу України, ч.4 ст.373 Цивільного кодексу України власник земельної

ділянки має право вільно володіти, користуватись та розпоряджатись земельною

ділянкою.

Згідно з п.а ч.1 ст.90 Земельного

кодексу України саме власники земельних ділянок мають право продавати чи іншим

способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу,

спадщину.

Орендодавцями земельних ділянок

згідно із ст.93 Земельного кодексу України є власники або уповноважені ними

особи.

Як вказувалось вище, власником

земельної ділянки, частина якої була передана відповідачем 1 в оренду

відповідачу 2, є позивач.

Таким чином, саме позивач може

виступати орендодавцем земельної ділянки площею 2567,5 га в Ленінському районі

м.Донецька, у тому числі й щодо частини цієї земельної ділянки.

На підставі викладеного, виходячи з

того, що орендодавцем за договором від 23.11.2004р. виступив відповідач 1, який

не був власником предмету договору, вказаний договір є таким, що не відповідає

вимогам ст.ст.78, 90, 93, 116 Земельного кодексу України та на підставі п.1

ст.83 Господарського процесуального кодексу України підлягає визнанню

недійсним.

Крім цього, виходячи зі змісту

ст.16 Закону України „Про оренду землі” та ст.124 Земельного кодексу України

правовою підставою для укладання спірного договору оренди є рішення відповідача

1 від 22.09.2004р. №493/15 щодо якого судом зроблено висновки про його неправомірність.

Відсутність належної правової

підстави на укладання договору оренди, обов'язковість наявності якої визначена

положеннями закону, унеможливлює і законність спірного договору оренди.

Відповідно до ст.236 Цивільного

кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його

вчинення.

Таким чином, враховуючи висновки

суду щодо недійсності договору оренди від 23.11.2004р., останній є таким з

моменту його вчинення.

За таких обставин, враховуючи, що

позов в частині вимог про визнання недійсним договору оренди від 23.11.2004р.

доведений позивачем відповідними нормами законодавства, фактичними обставинами

справи, виходячи з того, що заперечення відповідача 1 не підтверджені

відповідними засобами доказування, вимоги щодо визнання договору оренди від

23.11.2004р. недійсним підлягають задоволенню.

При визначенні підвідомчості цієї

справи господарським судам суд виходив з наступного.

Згідно із ст.ст.12, 21

Господарського процесуального кодексу України господарський спір підвідомчий господарському

суду, зокрема, за таких умов:

а) участь у спорі суб'єкта

господарювання;

б) наявність між сторонами,

по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України,

Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного

законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин;

в) відсутність у законі норми, що

прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

За висновками суду, спір у цій

справі відповідає всім необхідним умовам для його розгляду саме в

господарському суді.

Враховуючи, що за висновками суду,

спір по справі виник внаслідок неправильних дій відповідача 1, судові витрати

підлягають віднесенню на останнього в повній сумі.

Клопотання відповідача 1 про

витребування доказів у сторін судом залишено без задоволення.

Зокрема, як вказувалось вище, з

урахуванням норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України

саме та сторона, яка посилається на певні обставини, повинна довести їх

наявність.

Усне клопотання відповідача 1 про

необхідність витребування у позивача оригіналу Державного акту на право

колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р., зареєстрованого

в книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №7-6,

судом залишено без задоволення, враховуючи представлену в судовому засіданні

04.09.2008р. Управлінням земельних ресурсів у м.Донецьку Донецької області

належним чином засвідчену копію витребуваного акту.

Усне клопотання відповідача 1 про

оголошення перерви в судовому засіданні судом залишено без задоволення,

враховуючи, що розгляд цієї справи ніяким чином не позбавляє відповідача 1

звернутися до суду з самостійним позовом про визнання недійсним Державного акту

на право колективної власності на землю серії ДН №0017 від 14.01.1997р.,

зареєстрованого в книзі записів державних актів на право колективної власності

на землю за №7-6.

На підставі викладеного, керуючись

ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

господарський суд,

                                                 ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Колективного

сільськогосподарського підприємства „Широкий” в особі ліквідатора ОСОБА_1,

м.Донецьк до виконавчого комітету Донецької міської ради, м.Донецьк, Товариства

з обмеженою відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк задовольнити повністю.

Визнати недійсним з моменту

винесення рішення виконавчого комітету Донецької міської ради від 22.09.2004р.

№493/15 про надання земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю

„Артеміда”, м.Донецьк для будівництва та подальшої експлуатації

кінно-спортивного комплексу, устрою рекреаційної зони та ведення підсобного

сільського господарства у с.Широке в Ленінському районі м.Донецька.

Визнати недійсним з моменту

укладання договір оренди від 23.11.2004р., який був підписаний між виконавчим

комітетом Донецької міської ради, м.Донецьк та Товариством з обмеженою

відповідальністю „Артеміда”, м.Донецьк.

Стягнути з виконавчого комітету

Донецької міської ради, м.Донецьк на користь Колективного сільськогосподарського

підприємства „Широкий” в особі ліквідатора ОСОБА_1, м.Донецьк витрати по сплаті

державного мита в сумі 85 грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу в сумі 118 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням

законної сили.

Рішення оголошено повністю в

судовому засіданні 04.09.2008р.

               Суддя