Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а/0570/2881/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/2881/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнко В.О.

при секретарі Новіковій А.В.

за участю :

представника позивача - Звездіної І.Б.,

представників відповідача - Братченко Т.А., Рябцева І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Донецьк-52, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 02 березня 2012 року звернувся до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у період з 02.12.2011 року по 12.12.2011 року ДПІ у Будьонівському районі у місті Донецьку було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Стилбуд», якою були встановлені порушення пп.1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, на підставі яких було складено податкове повідомлення - рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року на суму податкового зобов'язання розмірі 579 476 грн., з яких за основним платежем - 386 317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193 159 грн.

Позивач не згоден з висновком ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька, вважає податкове повідомлення - рішення прийнятими безпідставно, просив його скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог, зазначив, що рішення винесені, на підставі порушень, викладених в акті перевірки та на підставі викладеного, суду надали письмові заперечення, просили у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (код ЄДРПОУ 34604386) зареєстровано 13.09.2006 року розпорядженням Донецької міської ради та згідно довідки АА № 472928 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД якого, є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших допоміжних комерційних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, купівля і продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, організація будівництва будівель.

Позивач знаходиться на обліку у ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька та є платником податку на додану вартість з 24.01.2008 року згідно свідоцтва № 100092176 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Судом встановлено, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ «Стилбуд» на підставі договору підряду від 01.06.2011 року № 01-06 та додаткової угоди від 01.07.2011 року № 1, від 15.08.2011 року № 3, укладеного між ТОВ «Стилбуд» (підрядник) в особі директора Суботницького В.Н. та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (замовник) в особі заступника генерального директора з розвитку Рашевського І.М., згідно якого підрядник бере на себе обов'язки власними силами та матеріалами, а також матеріалами замовника, виконувати роботи з улаштування підлоги складу розподілюючого центру № 3 за адресою: місто Макіївка, вул. Магістральна, буд. 6 в обумовленій чинною угодою термін, а замовник зобов'язується надати місце для проведення робіт, прийняти та сплатити роботи на умовах чинної угоди.

Замовником та підрядником було погоджено технічне завдання, обумовлена договірна ціна та складена локальна смета.

Виконання будівельних робот ТОВ «Стилбуд» згідно зазначеної угоди підряду від 01.06.2011 року за № 01-06 проводилось за адресою: м. Макіївка, вул. Магістральна, 6, за якою розташовано розподілюючий центр, який належить ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та використовується як склад для збереження овочів та фруктів.

На виконання умов зазначеного договору позивачу було надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, підписано акти № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, податкові накладні від 03.08.2011 року за № 1 на суму 560000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 93333,33 грн. від 04.08.2011 року за № 2 на суму 550000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 91666,67 грн., від 05.08.2011 року за № 3 на суму 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 8333,33 грн., від 08.08.2011 року за № 5 на суму 420000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 70000,00 грн., від 16.08.2011 року за № 6 на суму 213437,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 35572,83 грн., від 18.08.2011 року за № 7 на суму 524465,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 87410,83 грн.

В свою чергу, позивачем, в підтвердження виконання умов договору було перераховано грошові кошти на розрахункові рахунки ТОВ «Стилбуд» за виконані роботи, про що стверджують платіжні доручення за № 1000057620 від 18.08.2011 року на суму 524465,00 грн., за № 1000056956 від 16.08.2011 року на суму 93000,00 грн., за № 1000056940 від 16.08.2011 року на суму 88437,00 грн., за № 1000056939 від 16.05.2011 року на суму 32000,00 грн., за № 1000054829 від 08.08.2011 року на суму 300000,00 грн., за № 1000054828 від 08.08.2011 року на суму 120000,00 грн., за № 1000054466 від 05.08.2011 року на суму 50000,00 грн., за № 1000054109 від 04.08.2011 року на суму 500000,00 грн., за № 1000054098 від 04.08.2011 року на суму 50000,00 грн., за № 1000053735 від 03.08.2011 року на суму 250000,00 грн., за № 1000053733 від 03.08.2011 року на суму 310000,00 грн.

ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Стилбуд» віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 386317,00 грн. в тому числі по періоду серпень 2011 року в сумі 386317,00 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

У відповідності до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ із змінами та доповненнями ДПІ у Будьонівському районі міста Донецька проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» (код за ЄДРПОУ 34604386) з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Стилбуд» (код за ЄДРПОУ 33674253) за серпень 2011 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 19.12.2011 року № 3846/23-411/34604386 та встановлені наступні порушення:

- пп.1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207

Господарського кодексу України, що призвело до визнання угоди підряду № 01-06 від 01.06.2011 року нікчемною між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «Стилбуд»;

- п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело

до заниження суми додатку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 386 317 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 386 317 грн.

Податковим органом було складено податкове повідомлення - рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року на суму податкового зобов'язання розмірі 579 476 грн., з яких за основним платежем - 386 317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193 159 грн.

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням, позивач скористався своїм правом на оскарження та подав 30.01.2012 року до Державної податкової адміністрації у Донецькій області скаргу, на яку рішенням про результати розгляду скарг податковим органом було надано відповідь від 20.02.2012 року за № 1156/10/10-210-3, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року.

В спірному акті перевірки відповідач посилається на той факт, що ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» під час перевірки не було надано інформації щодо ліцензій, допусків, дозволів на виконання будівельних робіт ТОВ «Стилбуд», сертифікатів походження, сертифікатів якості та сертифікатів відповідальності використаних при будівництві, чим порушено пп. 3.2.1, пп. 3.1.5 п. 3.1 договору підряду від 01.06.2011 року за № 01-06 між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «Стилбуд».

Крім того, відповідач посилається на отримання від ДПІ у Московському районі м. Харкова акту від 22.11.2011 року за № 3432/23/33674253 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Стилбуд» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, відповідно до якого вбачається неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ТБ «Харківспецдеталь» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям (безтоварність операцій), дефектність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання послуг (безтоварність операцій) від ТОВ «Промбудмонтаж-інвест» та подальшої реалізації робіт послуг (безтоварність операцій) на адресу ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», ТОВ «Веста» та ТОВ «Луганськ нива».

Зазначені висновки зроблені на підставі того, що в ході звірки встановлено кількість працюючих на підприємстві 15 осіб, підприємство не здійснює експортно-імпортні операції, відсутні основні фонди, не виявлені та не підтверджені місця виконання зобов'язань.

Податковий орган посилається на отриману відповідь від 02.11.2011 року № 12666/10/23-203, відповідно до якої ТОВ «Стилбуд» мало господарські відносини із ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за договором на виконання будівельних робіт. В ході проведення зустрічної звірки було отримано лист № 6087/7/23-03-12 від 24.10.2011 року від ДПІ Жовтневого району м. Харкова стосовно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Промбуд-монтажінвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ «Техноспецмаркетинг» їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою, на письмовий запит - пояснення не надані. При відпрацюванні поданих звітів за серпень 2011 року встановлено, що обсяз оподаткованих операцій з ПДВ склав більше 1 млн.грн., а статутний фонд складає 1.5 тис.грн., директором та бухгалтером є одна особа, кількість працюючих на підприємстві - 80 осіб.

Крім того, в ході здійснення оперативних заходів ВПМ ДПІ Жовтневого району м. Харкова, директор підприємства ТОВ «Промбуд-монтажінвест» пояснення надати відмовилась, оформлені працівники надали пояснення про відсутність трудових відносин із зазначеним підприємством, що на думку податкового органу свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Крім того, зі спірного акту перевірки вбачається, що основним постачальником ТОВ «Промбуд-монтажінвест» за період серпень 2011 року є ТОВ «Техноспецмаркетинг», яке в свою чергу має ознаки ризикового кредиту. Документальні пояснення на запити до ТОВ «Промбуд-монтажінвест» по фінансово-господарським операціям за період серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ «Завод ЖБК-5», ТОВ «Спецвогнеізоляція», ТОВ «Проектно-будівельна компанія «Інбітек», ПП «Фірма «ГСК» та іншими підприємствами не отримані.

Податковий орган, враховуючи вищезазначене, вважає, що ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не виконувало роботи для ТОВ «Стилбуд», а отже, роботи для ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ», ТОВ «Луганськ-Нива» та ТОВ «Веста» виконуватись не могли, фінансово-господарська діяльність ТОВ «Стилбуд» в рамках проведених фінансово-господарських операцій здійснюється поза межами правового поля, що в свою ергу дає обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ «Стилбуд» має ознаки нереальності здійснення зазначених робіт (наданих послуг) та нікчемність укладеної угоди, відсутність реального настання правових наслідків. Зазначений факт призвів до заниження ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по правовим відносинам з ТОВ «Стилбуд» на суму 386317,00 грн.

Суд не погоджується із висновками податкового органу виходячи з наступного.

Податковим кодексом України врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Отже, підпунктом «а» п. 185.1 ст. 185 визначено, що об'єктом оподаткування є зокрема операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України.

Підпунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

- придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

- придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

- отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

- ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України).

Підпунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Так дійсно, п.45.2 ст. 45 Податкового кодексу України визначено, що податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та відповідно до ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична адреса щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну адресу.

Проте, суд вважає, що незнаходження «Промбуд-монтажінвест», що мало господарські відносини із ТОВ «Стилбуд» за юридичною адресою, не є підставою робити висновки щодо відсутності самого факту надання замовлених послуг від замовника до виконавця, оскільки кожний платник податків окремо повинен підтверджувати відомості про своє місцезнаходження, що в свою чергу не зобов'язує замовника або покупця (в даному випадку позивача) перевіряти знаходження або незнаходження за юридичною адресою підприємств, які мали господарські відносини із ТОВ Стилбуд».

До того ж необхідно зазначити, що саме підприємство ТОВ «Стилбуд» - є реальним підприємством, тобто таким, що зареєстровано в установленому законом порядку та знаходиться по місту його реєстрації, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, а аналіз норм Податкового кодексу України не містить такої підстави для відмови у формуванні податкового кредиту платника податків, як незнаходження контрагентів за юридичною адресою.

Ознайомившись із зазначеними доводами та проаналізував діюче законодавство, суд вважає, що чинним законодавством не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, зокрема, дотримання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету, наявність або відсутність у них основних фондів, технічного персоналу, складських приміщень та транспортних засобів, наявність за юридичною адресою, як і не передбачена відповідальність в подальшому за їх можливі порушення, що також підтверджується пп. 14.1.139 Податкового кодексу України яким визначено, що для цілей оподаткування дві чи більше особи, які здійснюють спільну діяльність без утворення юридичної особи, вважаються окремою особою у межах такої діяльності.

За таких підстав, слід зробити висновок, що дотримання вимог податкового законодавства покладено на кожного окремого платника податку і позивач ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» не несе відповідальності за порушення підприємствами, які співпрацювали із ТОВ «Стилбуд» своїх господарських та податкових зобов'язань.

Стосовно посилань представника відповідача на нікчемність укладених угод, суд зазначає наступне.

Частина перша ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Зокрема, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК, у відповідності до Постанові Пленуму від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Вина дістає вияв у намірі порушити публічний порядок з боку осіб, які вчиняють такий правочин. При цьому немає значення, чи такий намір був у однієї сторони правочину, чи він мав місце у обох чи більше учасників договору.

Під час розгляду цієї справи судом встановлено, що укладений між позивачем (замовником) та його підрядником ТОВ «Стилбуд» договір не віднесений законом до нікчемного, оскільки відповідач у судовому засіданні ніяким чином не пояснив та не обґрунтував чим саме даний договір підряду порушує публічний порядок: які саме права і кого порушені, яким майном та хто заволодів (знищив) у результаті їх вчинення, та не довів наявності складу господарського правопорушення у діях позивача в частині наявності вини (умислу на заволодіння чужим майном), проте відповідно до ст. 71 КАСУ відповідач як суб'єкт владних повноважень має довести суду правомірність своїх доводів та заперечень.

Таким чином суд вважає, що відповідач, встановлюючи факт нікчемності укладеного між ТОВ «Стилбуд» та ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» правочину, фактично керувався лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладеного договору, що є недопустимим. Його позиція про те, що даний договір очевидно суперечать інтересам держави та суспільства, не підкріплена жодними належними та допустимими доказами, в тому числі і усними поясненнями.

Того ж самого висновку суд, з урахуванням ст. 70 КАС України, прийшов щодо посилань податкового органу на здійснення оперативних заходів ВПМ ДПІ Жовтневого району м. Харкова, в ході яких директор ТОВ «Промбуд-монтажінвест» пояснення надати відмовилась, а оформлені на підприємстві працівники зазаначили, що в трудових відносинах з ТОВ «Промбуд-монтажінвест» не перебували.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Статтею 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

За таких підстав, суд вважає необ'єктивними дані посилання з боку податкового органу, оскільки доказів щодо існування вироку відносно посадових осіб сумнівних підприємств не надані.

Щодо посилань ДПІ у Будьонівському районі на в спірному акті перевірки на ненадання ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» під час перевірки інформації щодо ліцензій, допусків, дозволів на виконання будівельних робіт ТОВ «Стилбуд», сертифікатів походження, сертифікатів якості та сертифікатів відповідальності використаних при будівництві, чим порушено пп. 3.2.1, пп. 3.1.5 п. 3.1 договору підряду від 01.06.2011 року за № 01-06 між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «Стилбуд», слід зазначити наступне.

Так, дійсно відповідно до пп. 3.1.5 п. 3 договору підряду за № 01-06 від 01.06.2011 року, підрядник в рамках цього договору зобов'язується мати необхідні для виконання робіт ліцензії, допуски. У випадку іх відсутності підрядник зобов'язаний самостійно їх придбати до початку виконання робіт. Якщо дозволи та ліцензії будуть відсутні, у підрядника або залучених їм субпідрядників, замовник має право не допускати їх до виконання замовлених робіт.

Проте, частиною 4 ст. 179 та частиною 2 ст. 67 Господарського кодексу визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Крім того, згідно із ч. 2 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає, що наявність або відсутність під час проведення замовлених робіт ліцензій, допусків та дозволів стосуються лише сторін у рамках самого договору, при чому вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які його умови. До того ж слід зазначити, що наявність у підрядника ліцензій, допусків та дозволів, в розумінні ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, не є істотними умовами.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «Стилбуд» досягнуто згоди щодо усіх умов договору, договір вважається укладеним і у сторін не було жодних претензій один до одного, що підтверджується сплатою за надані послуги, а також підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року.

Отже, в судовому засіданні посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладання без наміру створення цивільно-правових наслідків, не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року, задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька № 0000012304 від 06.01.2012 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» витрати по сплаті судового збору у сумі 2 146 грн.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 17 травня 2012 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови буде складений 22 травня 2012 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Кірієнко В.О.