Ухвала

від 04.07.2012 по справі 2а/0570/2881/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кірієнко В.О.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2012 року справа №2а/0570/2881/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Геращенка І.В.

суддів Арабей Т.Г., Губської Л.В.

секретар судового засідання Дровникова К.В.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - за довір. від 27.12.2012 року № 21/2012

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/0570/2881/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення за формою "Р" від 06.01.2012 року № 0000012304.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/0570/2881/2012 (суддя Кірієнко В.О.) позовна заява задоволена у повному обсязі.

Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі міста Донецька № 0000012304 від 06.01.2012 року.

Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" витрати по сплаті судового збору у сумі 2146 грн.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовної заяви.

Апеляційну скаргу обґрунтовує невірним застосуванням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що основні засоби у ТОВ "Стилбуд" відсутні. На підприємстві ТОВ "Стилбуд" відсутні у достатній кількості трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Враховуючи те, що у ТОВ "Стилбуд" відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, тому вважається, що угоди укладені та які виконувались протягом перевіряємого періоду між ТОВ "Стилбуд" та його постачальниками й покупцями на порушення п.п.1, 2 ст. 215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України, ст. 207 ГК України, не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Наголошує на тому, що первинні документи, складені від імені ТОВ "Стилбуд" не мають юридичної сили і доказовості у зв'язку з тим, що вони складені внаслідок здійснення нікчемного правочину.

З огляду на що, укладена угода між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" та ТОВ "Стилбуд" від 01.06.2011 року № 01-06 є нікчемною.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає правомірним оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та наданого заперечення, колегія суддів встановила.

Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (код ЄДРПОУ 34604386) зареєстровано 13.09.2006 року розпорядженням Донецької міської ради та згідно довідки АА № 472928 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України є юридичною особою, видами діяльності за КВЕД якого, є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, надання інших допоміжних комерційних послуг, неспеціалізована оптова торгівля, купівля і продаж власного нерухомого майна, надання в оренду й експлуатація власного чи орендованого нерухомого майна, організація будівництва будівель.

Перебуває на податковому обліку в Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та є платником податку на додану вартість з 24.01.2008 року згідно свідоцтва № 100092176 про реєстрацію платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" здійснювало господарські взаємовідносини з ТОВ "Стилбуд" на підставі договору підряду від 01.06.2011 року № 01-06 та додаткової угоди від 01.07.2011 року № 1, від 15.08.2011 року № 3, укладеного між ТОВ "Стилбуд" (підрядник) в особі директора Суботницького В.Н. та ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" (замовник) в особі заступника генерального директора з розвитку Рашевського І.М., згідно якого підрядник бере на себе обов'язки власними силами та матеріалами, а також матеріалами замовника, виконувати роботи з улаштування підлоги складу розподілюючого центру № 3 за адресою: місто Макіївка, вул. Магістральна, буд. 6 в обумовленій чинною угодою термін, а замовник зобов'язується надати місце для проведення робіт, прийняти та сплатити роботи на умовах чинної угоди.

Замовником та підрядником було погоджено технічне завдання, обумовлена договірна ціна та складена локальна смета.

На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" було надано довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за серпень 2011 року, підписано акти № 1 та № 2 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року, податкові накладні від 03.08.2011 року за № 1 на суму 560000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 93333,33 грн. від 04.08.2011 року за № 2 на суму 550000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 91666,67 грн., від 05.08.2011 року за № 3 на суму 50000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 8333,33 грн., від 08.08.2011 року за № 5 на суму 420000,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 70000,00 грн., від 16.08.2011 року за № 6 на суму 213437,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 35572,83 грн., від 18.08.2011 року за № 7 на суму 524465,00 грн. з урахуванням ПДВ в сумі 87410,83 грн.

ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" в підтвердження виконання умов договору було перераховано грошові кошти на розрахункові рахунки ТОВ "Стилбуд" за виконані роботи, про що стверджують платіжні доручення за № 1000057620 від 18.08.2011 року на суму 524465,00 грн., за № 1000056956 від 16.08.2011 року на суму 93000,00 грн., за № 1000056940 від 16.08.2011 року на суму 88437,00 грн., за № 1000056939 від 16.05.2011 року на суму 32000,00 грн., за № 1000054829 від 08.08.2011 року на суму 300000,00 грн., за № 1000054828 від 08.08.2011 року на суму 120000,00 грн., за № 1000054466 від 05.08.2011 року на суму 50000,00 грн., за № 1000054109 від 04.08.2011 року на суму 500000,00 грн., за № 1000054098 від 04.08.2011 року на суму 50000,00 грн., за № 1000053735 від 03.08.2011 року на суму 250000,00 грн., за № 1000053733 від 03.08.2011 року на суму 310000,00 грн.

ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ "Стилбуд" віднесено суму податку на додану вартість у розмірі 386317,00 грн. в тому числі по періоду серпень 2011 року в сумі 386317,00 грн.

19 грудня 2011 року Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька на підставі направлень № 1018, № 1019 від 02.12.2011 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за серпень 2011 року з ТОВ "Стилбуд" (а.с.6-17).

За результатами зазначеної перевірки податковим органом був складений акт від 19.12.2011 року № 3846/23-411/34604386 та встановлені наступні порушення:

1) пп.1, 2 ст. 215, пп.1, 5 ст.203, ст.228 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, що призвело до визнання угоди підряду № 01-06 від 01.06.2011 року нікчемною між ТОВ «УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ» та ТОВ «Стилбуд»;

2) п.185.1 ст.185, п. 198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження суми додатку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет всього на суму 386 317 грн., в тому числі за серпень 2011 року - 386 317 грн.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про те, що ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" під час перевірки не було надано інформації щодо ліцензій, допусків, дозволів на виконання будівельних робіт ТОВ "Стилбуд", сертифікатів походження, сертифікатів якості та сертифікатів відповідальності використаних при будівництві, чим порушено пп. 3.2.1, пп. 3.1.5 п. 3.1 договору підряду від 01.06.2011 року за № 01-06 між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" та ТОВ "Стилбуд".

Так, в акті перевірки, серед іншого, зазначено, що з акту ДПІ у Московському районі м. Харкова від 22.11.2011 року за № 3432/23/33674253 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Стилбуд" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року, вбачається неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "ТБ "Харківспецдеталь" та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому діючим законодавством України по зазначеним операціям (безтоварність операцій), дефектність первинних документів, що були використані при оформленні господарських операцій з питання придбання послуг (безтоварність операцій) від ТОВ "Промбудмонтаж-інвест" та подальшої реалізації робіт послуг (безтоварність операцій) на адресу ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", ТОВ "Веста" та ТОВ "Луганськ нива".

Зазначені висновки зроблені на підставі того, що в ході звірки встановлено кількість працюючих на підприємстві 15 осіб, підприємство не здійснює експортно-імпортні операції, відсутні основні фонди, не виявлені та не підтверджені місця виконання зобов'язань.

Також, відповідач посилається на отриману відповідь від 02.11.2011 року № 12666/10/23-203, відповідно до якої ТОВ "Стилбуд" мало господарські відносини із ТОВ "Промбуд-монтажінвест" за договором на виконання будівельних робіт.

В ході проведення зустрічної звірки було отримано лист № 6087/7/23-03-12 від 24.10.2011 року від ДПІ Жовтневого району м. Харкова стосовно акту про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Промбуд-монтажінвест" щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків та зборів ТОВ "Техноспецмаркетинг" їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2011 року у зв'язку із відсутністю за юридичною адресою, на письмовий запит - пояснення не надані.

При відпрацюванні поданих звітів за серпень 2011 року встановлено, що обсяг оподаткованих операцій з ПДВ склав більше 1 млн.грн., а статутний фонд складає 1.5 тис.грн., директором та бухгалтером є одна особа, кількість працюючих на підприємстві - 80 осіб.

Крім того, в ході здійснення оперативних заходів ВПМ ДПІ Жовтневого району м. Харкова, директор підприємства ТОВ "Промбуд-монтажінвест" пояснення надати відмовилась, оформлені працівники надали пояснення про відсутність трудових відносин із зазначеним підприємством, що на думку податкового органу свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності.

Також, зі спірного акту перевірки вбачається, що основним постачальником ТОВ "Промбуд-монтажінвест" за період серпень 2011 року є ТОВ "Техноспецмаркетинг", яке в свою чергу має ознаки ризикового кредиту. Документальні пояснення на запити до ТОВ «Промбуд-монтажінвест» по фінансово-господарським операціям за період серпень 2011 року по взаємовідносинах з ТОВ "Завод ЖБК-5", ТОВ "Спецвогнеізоляція", ТОВ "Проектно-будівельна компанія "Інбітек", ПП "Фірма "ГСК" та іншими підприємствами не отримані.

З огляду на що Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби зроблено висновок, що ТОВ "Промбуд-монтажінвест" не виконувало роботи для ТОВ "Стилбуд", а отже, роботи для ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ", ТОВ "Луганськ-Нива" та ТОВ "Веста" виконуватись не могли, фінансово-господарська діяльність ТОВ "Стилбуд" в рамках проведених фінансово-господарських операцій здійснюється поза межами правового поля, що в свою чергу дає обґрунтовані підстави вважати, що ТОВ "Стилбуд" має ознаки нереальності здійснення зазначених робіт (наданих послуг) та нікчемність укладеної угоди, відсутність реального настання правових наслідків.

Таким чином, відповідач вважає, що зазначений факт призвів до заниження ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" податку на додану вартість за період з 01.08.2011 року по 31.08.2011 року по правовим відносинам з ТОВ "Стилбуд" на суму 386317,00 грн.

06 січня 2012 року Державною податковою інспекцією у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на підставі акту перевірки, згідно з підпунктом 54.3.2. п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та підпунктом "б" п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" № 0000012304 на суму податкового зобов'язання розмірі 579 476 грн., з яких за основним платежем - 386 317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 193 159 грн. (а.с.18).

Не погодившись із податковим повідомленням - рішенням, позивач скористався своїм правом на оскарження та подав 30.01.2012 року до Державної податкової адміністрації у Донецькій області скаргу, на яку рішенням про результати розгляду скарг податковим органом було надано відповідь від 20.02.2012 року за № 1156/10/10-210-3, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення № 0000012304 від 06.01.2012 року.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої інстанції, податкова інспекція вказує тільки на порушення норм матеріального права.

Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 Податкового органу визначено, що органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Статтею 61, 62 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом, здійснюють податковий контроль - систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, шляхом ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує контролюючі функції у сфері оподаткування відносно інших суб'єктів.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до пп.54.3.2. п. 54.3. ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт);

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт);

ґ) з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України;

д) з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Пунктом 198.1. статті 198 ПК України передбачено право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.4 ст. 198 ПК Україн, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Пунктом 198.5 статті 198 ПК України передбачено, якщо у подальшому такі товари/послуги, основні виробничі засоби фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні виробничі засоби вважаються проданими у податковому періоді, на який припадає таке використання, у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами, основними виробничими засобами.

Датою використання товарів/послуг, основних виробничих засобів вважається дата визнання витрат відповідно до розділу III цього Кодексу.

Згідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною 1 статті 203, частиною 2 статті 215 ЦК України є нікчемним, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із статтею 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу,

іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства,

волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі,

правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на

реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1, 2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідачем не надано суду першої інстанції та апеляційному суду доказів наміру позивача порушити публічний порядок при укладені договорів з ТОВ "Стилбуд", або наявності вироку суду у кримінальній справі щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо при укладенні та виконанні таких договорів.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що виконання угод позивача з ТОВ "Стилбуд" та включення сум ПДВ до податкового кредиту за серпень 2012 року підтверджено договором підряду, додатковими угодами, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актами приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача, що незнаходження "Промбуд-монтажінвест", що мало господарські відносини із ТОВ «Стилбуд» за юридичною адресою, є підставою робити висновки щодо відсутності самого факту надання замовлених послуг від замовника до виконавця з наступних підстав.

Відповідно до п.45.2 ст. 45 Податкового кодексу України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.

Згідно ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", юридична адреса щорічно, починаючи з наступної дати її державної реєстрації, протягом одного місяця зобов'язана подати державному реєстратору реєстраційну картку встановленого зразка про підтвердження відомостей про юридичну адресу.

З огляду на що, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кожний платник податків окремо повинен підтверджувати відомості про своє місцезнаходження, що в свою чергу не зобов'язує замовника або покупця перевіряти знаходження або незнаходження за юридичною адресою підприємств.

Щодо ненадання ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" під час перевірки інформації щодо ліцензій, допусків, дозволів на виконання будівельних робіт ТОВ "Стилбуд", сертифікатів походження, сертифікатів якості та сертифікатів відповідальності використаних при будівництві, чим порушено пп. 3.2.1, пп. 3.1.5 п. 3.1 договору підряду від 01.06.2011 року за № 01-06 між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" та ТОВ "Стилбуд", колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пп. 3.1.5 п. 3 договору підряду за № 01-06 від 01.06.2011 року, підрядник в рамках цього договору зобов'язується мати необхідні для виконання робіт ліцензії, допуски. У випадку іх відсутності підрядник зобов'язаний самостійно їх придбати до початку виконання робіт. Якщо дозволи та ліцензії будуть відсутні, у підрядника або залучених їм субпідрядників, замовник має право не допускати їх до виконання замовлених робіт.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

- вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

- примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

- типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

- договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частиною 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів зазначає, що наявність у підрядника ліцензій, допусків та дозволів, в розумінні ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, не є істотними умовами

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" та ТОВ "Стилбуд" досягнуто згоди щодо усіх умов договору, договір вважається укладеним і у сторін не було жодних претензій один до одного, що підтверджується сплатою за надані послуги, а також підписаними актами приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність або відсутність під час проведення замовлених робіт ліцензій, допусків та дозволів стосуються лише сторін у рамках самого договору, при чому вони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які його умови.

Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлюють обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби за формою "Р" від 06.01.2012 року № 0000012304.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів правомірність прийняття податкового повідомлення - рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких підстав апеляційний адміністративний суд вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають обставинам справи, тому не вбачає підстав для скасування постанови.

На підставі викладеного керуючись ст. 19 Конституції України, Податковим кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 196, п.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/0570/2881/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2012 року у справі № 2а/0570/2881/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ РІТЕЙЛ" до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, визначених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

У судовому засіданні 04.07.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина ухвали, повний текст ухвали виготовлений 06.07.2012 року.

Головуючий І.В.Геращенко

Судді Т.Г.Арабей

Л.В.Губська