Ухвала

від 17.02.2012 по справі 2а/0570/6511/2011

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Шальєва В. А.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2012 року справа №2а/0570/6511/2011 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

17 лютого 2012 р. Донецькій апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого - судді Шальєвої В.А.

суддів Компанієць І.Д., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Донецького апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Донецьк, б. Шевченка, 26, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. в справі № 2а/0570/6511/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Контракт Індастрі" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Контракт Індастрі" звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.09.2010 № 0000642303/0, № 0000652303/0, від 04.11.2010 №0000642303/1, № 0000652303/1, від 02.02.2011 № 0000642303/2, № 0000652303/2, прийнятих у зв'язку з встановленням податковим органом нікчемності правовичнів, укладених позивачем з ТОВ „Кит-Авто".

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011 р. позов ТОВ „Контракт Індастрі" до ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень задоволений частково, скасовані податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000642303/0, № 0000652303/0, від 04.11.2010 №0000642303/1, № 0000652303/1, від 02.02.2011 № 0000642303/2, № 0000652303/2, в задоволенні позову в частині визнання протиправними дій відмовлено.

Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції норм матеріальної права. Відповідач зазначає, що ТОВ „Контракт Індастрі" та ТОВ „Кит-Авто" 21.01.10 укладено договір № 154, предметом якого є постачання у власність металопродукції, продукції виробничо - технічного призначення, будівельних матеріалів. На виконання цього договору ТОВ „Кит-Авто" в лютому та березні 2010 року було поставлено на адресу позивача відповідні товари, витрати з придбання яких віднесено підприємством до складу валових витрат у першому кварталі 2010 року та сформовано податковий кредит. Розрахунки за поставлений товар між підприємствами не здійснювалися, станом на 01.04.2010 кредиторська заборгованість ТОВ „Контракт Індастрі" перед ТОВ „Кит-Авто" складає 3643904,06 грн. ТОВ „Контракт Індастрі" не має виробничих потужностей, складських приміщень. Позивачем не надано до перевірки документів щодо транспортування товару, актів приймання - передачі продукції. Згідно з інформацією ДПІ у Київському районі м. Донецька, встановити фактичне місцезнаходження ТОВ „Кит-Авто" неможливо, декларація з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року та додаток К1 до податкового органу не надавався.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомленні належним чином, у зв'язку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань правових відносин з платником податків ТОВ „Кит-Авто" в період з 01.02.2010 по 31.03.2010, за результатами якої складений акт від 21.09.2010 № 3268/23-2/32857817 та визначено порушення ст. ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 5.2.1, 5.3.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток за 1 квартал 2010 року на суму 759147 грн. та заниження податку на додану вартість на загальну суму 607317 грн., у тому числі за лютий 2010 року на 289915 грн., за березень 2010 року на 317402 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.09.2010 р. № 0000642303/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальному розмірі 910976 грн., в тому числі за основним платежем - 759147 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 151829 грн., та № 0000652303/0 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 910976 грн., в тому числі за основним платежем - 607317 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 303659 грн.

За наслідками узгодження податкових зобов'язань відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.11.2010 р. № 0000642303/1, № 0000652303/1 з аналогічними вимогами. Рішенням ДПА у Донецькій області від 24.01.2011 р. № 1219/10/25-113-5 про результати розгляду повторних скарг залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000642303/0 (від 04.11.2010 №0000642303/1), скасовано податкове повідомлення-рішення від 30.09.2010 № 0000652303/0 (від 04.11.2010 № 0000652303/1) в частині 75585,5 грн. штрафної санкції, в іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін. За результатами розгляду повторних скарг ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька були прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 0000642303/2, № 0000652303/2.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ „Контракт Індастрі" (покупець) та ТОВ „Кит-Авто" (постачальник) укладений договір постачання від 21.01.2010 № 154, умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується поставити у власність покупця металопродукцію, продукцію виробничо-технічного призначення, будівельні матеріали в асортименті, кількості, в строки, за ціною і якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору. Відповідно до п.п. 2.3, 2.4 договору платіж у розмірі 100% від суми поставленої партії товару по узгодженій специфікації здійснюється покупцем протягом 5-ти банківських днів від дати отримання рахунку. За письмовою згодою сторін можливі інші форми оплати, у тому числі векселями. Пунктом 3.2 договору визначені умови поставки - DDU склад покупця, відповідно до „Інкотермс-2000". Умови поставки кожної партії товару узгоджуються сторонами у відповідних специфікаціях. В ціну товару включена вартість доставки товару покупцю.

Відповідно до специфікацій № 1,2,3,4, які є додатком до договору № 154 від 21.01.2010, постачальник ТОВ „Кит-Авто" зобов'язаний поставити на адресу ТОВ „Контракт Індастрі" товарно-матеріальні цінності протягом лютого-березня 2010 року. Поставка продукції здійснювалася транспортом постачальника, строк поставки продукції - до 31.03.2010.

Придбання у лютому-березні 2010 року позивачем товару у ТОВ „Кит-Авто" підтверджено наявними в матеріалах справи видатковими накладними, податковими накладними. Отримання товарно-матеріальних цінностей здійснювалося директором ТОВ „Контракт Індастрі" ОСОБА_2 на підставі відповідних довіреностей, виданих позивачем, які зареєстровані в журналах реєстрації довіреностей за відповідні періоди.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2010 року на загальну суму 759147 грн.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу визначаються як сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Законодавче визначення поняття „первинний документ" закріплене положеннями ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинного документу та визначена сфера застосування первинного документу.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отримані ТОВ „Контракт Індастрі" видаткові накладні за змістом та формою є первинними документами у розумінні Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять інформацію про здійснену господарську операцію.

Судом першої інстанції встановлено, що прийняття товару від постачальника ТОВ „Кит-Авто" здійснювалося на складі контрагентів (покупців) позивача, яким одразу ж товар був реалізований. Зазначена обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів поставки, укладеними між ТОВ „Контракт Індастрі" та ТОВ „Донбудкомплект", ТОВ „Сезам-2007", ТОВ „Східно-Український Альянс", ТОВ „Промдонснаб ЛТД", ЗАТ „Донмашобладнання", ВАТ „Донецькмобресурси", видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, податкових накладних.

Як вбачається з акту перевірки, факт реалізації позивачем отриманих від ТОВ „Кит-Авто" товарів податковим органом не заперечується, порушень в частині формування валових доходів та податкових зобов'язань за операціями з продажу під час перевірки не встановлено. Реалізація таких товарів здійснена з урахуванням націнки та призвела до отримання позивачем оподатковуваного прибутку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо відсутності документів, що засвідчують транспортування товару, а саме, товарно-транспортних документів як підставу для висновку про відсутність господарських операцій.

Положення пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають широке та не обмежене коло документів, що можуть підтверджувати витрати платника податків. В свою чергу положення п.5.11 ст.5 цього Закону визначають, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Типова форма товарно-транспортної накладна №1-ТН затверджена спільним наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р.

Відповідно до пп. б) п.4 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 731 від 28.12.1992 р., державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти будь-якого виду (постанови, накази, інструкції тощо), якщо в них є одна або більше норм, що мають міжвідомчий характер, тобто є обов'язковими для інших міністерств, органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, а також підприємств, установ і організацій, що не входять до сфери управління органу, який видав нормативно-правовий акт.

Оскільки наказ Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України №488/346 від 29.12.1995 р. не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, його дія не розповсюджується на підприємства, що не входять в сферу управління Міністерства транспорту України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки ТОВ „Контракт Індастрі" не входить в сферу управління Міністерства транспорту України, застосування товарно-транспортної накладної за формою №1-ТН для підприємства не є обов'язковим, а тому відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для невключення витрат з придбання товарно-матеріальних цінностей до складу валових. Зазначене включення здійснено на підставі відповідних видаткових накладних, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та відповідають її вимогам.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги стосовно неможливості перевірки ТОВ „Кит-Авто" в зв'язку із незнаходженням за юридичною адресою.

Діюче законодавство України, зокрема, Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" (ст. 19) визначає чіткий порядок встановлення факту відсутності юридичної особи за її місцезнаходженням. Даний факт встановлюється виключно державним реєстратором (шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру) тільки при умові надходження державному реєстратору від органу державної податкової служби повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення встановленого зразка про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, направлення державним реєстратором юридичній особі повідомлення про необхідність подання реєстраційної картки і повернення державному реєстратору рекомендованого листа з зазначеним повідомленням.

Інший порядок встановлення даного факту, у тому числі шляхом виходу податковим органом за юридичною адресою платника податків і складання відповідного акту, діючим законодавством не передбачений.

Правильним є висновок суду першої інстанції, що акт проведення перевірки ТОВ „Кит-Авто", яким встановлені обставини відсутності за юридичною адресою, складений пізніше, ніж здійснювались спірні господарські операції та видавались податкові накладні, а тому такий не може вважатися належним доказом, який доводить висновки акту перевірки.

Щодо посилання відповідача на відсутність основних засобів та виробничих потужностей як у ТОВ „Контракт Індастрі" так і ТОВ „Кит-Авто", в зв'язку з чим правочин, укладений між вказаними підприємствами суперечить моральним засадам суспільства і порушує публічний порядок, а тому є нікчемним, колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази нікчемності угод, укладених позивачем із контрагентами. До того ж відповідачем не надано доказів визнання спірних правочинів недійсними в судовому порядку.

Посилання відповідача на відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності не ґрунтуються на вимогах закону.

Що стосується визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції також зроблений вірний висновок про відсутність підстав для визначення податкового зобов'язання.

У відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Матеріалами справи підтверджено наявність належним чином оформлених податкових накладних, які можуть бути підставою для включення сум податку на додану вартість до суми податкового кредиту звітного періоду відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість", виданих ТОВ „Кит-Авто".

Крім того, відповідно до детальної інформації по платнику податку на додану вартість щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, розбіжності між сумами задекларованого податкового кредиту ТОВ „Контракт Індастрі" у розмірі 607317 грн. та відповідно податкового зобов'язання ТОВ „Кит-Авто" у розмірі 607317 грн. відсутні.

Оскільки придбання товарів у ТОВ „Кит-Авто" є витратами позивача, понесеними у зв'язку із здійсненням господарської діяльності підприємства, та такою, що пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), у зв'язку з чим є безпідставним висновок відповідача щодо неправомірності включення позивачем зазначених у податкових накладних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, за поставлений товар ТОВ „Контракт Індастрі" було передано ТОВ „Кит-Авто" прості векселі від 06.12.2010 АА № 1671566, АА № 1671567, АА № 1671568, АА № 1671569, АА № 1671570 на загальну суму 3643904,06 грн., що підтверджується відповідним актом приймання-передачі векселів від 06.12.2010.

Особливості оподаткування податком на додану вартість операцій з використанням векселів встановлені п. 4.8 ст. 4 Закону України „Про податок на додану вартість", який регулює нарахування податку на додану вартість під час здійснення операцій з поставки товарів, які є об'єктом оподаткування згідно з п. 3.1 ст. 3 цього Закону, під забезпечення боргових зобов'язань покупця, надане такому платнику податку у формі простого векселя.

Відповідно до абз. 3 п. 4.8 ст. 4 Закону для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Зазначений припис щодо незмінності сум податкового кредиту означає, що само по собі отримання або видача будь-яких векселів платником податку не змінює загальних правил обчислення податкового кредиту платника податку, що виникає у зв'язку з придбанням товарів (послуг). Отже, застосування вексельних розрахунків за товари чи послуги не впливає на порядок визначення податкового кредиту, нарахованого в складі ціни таких товарів чи послуг. При цьому норма п. 4.8 ст. 4 Закону не конкурує з іншими нормами Закону, що регулюють обчислення податкового кредиту під час придбання товарів чи послуг, оскільки встановлює незмінність податкового кредиту чи податкових зобов'язань з податку на додану вартість внаслідок самого факту видачі або отримання векселів і не впливає на податковий кредит, що нараховується у зв'язку з придбанням товарів (послуг).

Виникнення у платника податків права на податковий кредит у зв'язку з придбанням товарів чи послуг за операціями з використанням векселів регулюється пунктами 7.4 - 7.6 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відтак, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що платник податку, який видав вексель для компенсації вартості придбаних товарів чи отриманих послуг, отримує право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, нарахованої на вартість отриманих товарів чи послуг. Сам по собі факт придбання товарів чи послуг із дотриманням вимог п. п. 7.4 - 7.6 ст. 7 Закону є достатньою підставою для виникнення права на податковий кредит із податку на додану вартість навіть у тому разі, якщо розрахунки за товар взагалі не здійснені.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. в справі № 2а/0570/6511/2011 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 14.06.2011р. в справі № 2а/0570/6511/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Контракт Індастрі" до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя: Шальєва В.А.

Судді: Компанієць І.Д.

Бишов М.В.