Постанова

від 21.05.2012 по справі 5002-12/4020-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5002-12/4020-2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Капацин Н.В. -головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С. за участю представників: позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) відповідачівне з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) прокуратурине з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року у справі№ 5002-12/4020-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомВиконуючого обов'язки прокурора міста Севастополя в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим до 1.Сімферопольської міської ради 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" провизнання частково недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

Виконуючий обов'язки прокурора міста Севастополя звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим з позовом до Сімферопольської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" про визнання недійсним підпункту 8.10 пункту 8 рішення 65-ї сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання №1086 від 21.10.2010 року про поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,3202 га, у томі числі: земельна ділянка №1 -площею 0,0982 га, земельна ділянка №2 -площею 0,2148 га, земельна ділянка №3 -площею 0,0072 га по вул. Гагаріна -бул.Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) в короткострокову оренду строком на 5 років до 21.10.2015 року, для здійснення комерційної діяльності: організація двох автостоянок, об'єктів громадського харчування та торгівлі.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 року у справі №5002-12/4020-2011 (суддя Іллічов М.М.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року (судді: Градова О.Г. -головуючий, Латинін О.А., Маслова З.Д.) позовні вимоги стосовно Сімферопольської міської ради задоволено. Визнано недійсним підпункт 8.10 пункту 8 рішення 65-ї сесії Сімферопольської міської ради 5 скликання №1086 від 21.10.2010 року про поновлення договору оренди земельної ділянки загальної площею 0,3202 га, у томі числі: земельна ділянка №1 -площею 0,0982 га, земельна ділянка №2 -площею 0,2148 га, земельна ділянка №3 -площею 0,0072 га по вул. Гагаріна -бул.Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) в короткострокову оренду строком на 5 років до 21.10.2015 року, для здійснення комерційної діяльності: організація двох автостоянок, об'єктів громадського харчування та торгівлі.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодім" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про відмову у позові, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, 29.03.2007 року пунктом 5.7 рішення 17 сесії 5 скликання за №238 Сімферопольської міської ради був затверджений проект землеустрою з відводу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодім" для організації двох автостоянок. На підставі зазначеного рішення 09.08.2007 року у простій письмовій формі на п'ять років укладений договір оренди землі, 15.08.2007 року здійснена його державна реєстрація в Книзі записів реєстрації договорів оренди землі Залізничного району за №040700100048; 06.08.2007 року межі земельних ділянок винесені в натуру.

21.10.2010 року підпунктом 8.10 пункту 8 рішення Сімферопольської міської ради №1086 65 сесії 5 скликання, поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодім" договір оренди земельної ділянки загальної площею 0,3202 га, у томі числі: земельна ділянка №1 -площею 0,0982 га, земельна ділянка №2 -площею 0,2148 га, земельна ділянка №3 -площею 0,0072 га по вул. Гагаріна -бул.Леніна (Привокзальна площа залізничного вокзалу) в короткострокову оренду строком на 5 років до 21.10.2015 року, для здійснення комерційної діяльності: організація двох автостоянок, об'єктів громадського харчування та торгівлі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, прокурор звернувся до суду з даним позовом, вважаючи, що надання земельної ділянки без проекту землеустрою з додатковою метою - для організації об'єктів громадського харчування і торгівлі є порушенням цільового використання земельної ділянки, яка при первісному наданні землі в оренду мала категорію землі транспорту, а при поновленні договору - землі житлової та громадської забудови, в межах якої можливо використовувати землю для організації об'єктів громадського харчування і торгівлі. Таким чином, при прийнятті спірного рішення Сімферопольською міською радою порушено порядок зміни цільового призначення земельної ділянки, встановлений Земельним кодексом України.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову з підстав, викладених у постанові, апеляційний господарський зазначив про помилковість доводів прокуратури та висновків місцевого господарського суду щодо зміни категорії земель з земель транспорту на землі житлової та громадської забудови, що не призвело до прийняття неправильного рішення по суті, оскільки за спірним рішенням договір оренди поновлений з додатковим видом використання земельних ділянок - для організації об'єктів громадського харчування та торгівлі, що свідчить про порушення частини 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" щодо поновлення договору з орендарем на рівних умовах з іншими.

Окрім того, ст. 1 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що цільове призначення земельної ділянки -це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Склад та цільове призначення земель України визначені главою 4 розділу ІІ Земельного кодексу України, згідно з статтею 19 якої за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Статтею 20 Земельного кодексу України визначено порядок встановлення та зміни цільового призначення земель. Частиною першою вказаної статті встановлено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Згідно частини другої цієї ж статті зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що передбачене договором використання земельної ділянки в комерційних цілях -для організації об'єктів громадського харчування та торгівлі, не є її цільовим призначенням, а лише умовами її використання відповідно до договору оренди.

Крім того, листом Держкомзему від 24.04.1998, № 14-1-7/1205 затверджено Український класифікатор цільового використання землі (УКЦВЗ). Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, передана в оренду за спірним рішенням віднесена за кодом УКЦВЗ 1.11.6 до земель іншої комерційної діяльності. Однак, зміна цільового використання за Українським класифікатором цільового використання землі судами не встановлена.

При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що у статті 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі визначається як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 2 вказаного Закону передбачено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, Законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Зі змісту статті 13 цього Закону вбачається, що договір оренди землі -це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно статті 33 Закону (у відповідній редакції) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору.

У разі поновлення договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Однак, судом апеляційної інстанції не обґрунтовано, яким чином та в якій частині спірне рішення суперечить положенням статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у відповідній редакції).

Серед іншого, судами залишено поза увагою, що пунктом 25 спірного рішення затверджено проекти землеустрою щодо відводу земельних ділянок, матеріали інвентаризації та землевпорядну документацію земельних ділянок, вказаних в пунктах 3,4,5,7,8 цього рішення.

Згідно зі статтею 4 Господарського процесуального кодексу України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом.

Відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення чи постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх.

Невірне застосування судами вимог чинного законодавства, призвело до неповного з'ясування усіх обставин справи необхідних для правильного вирішення даного спору, що є підставою для скасування переглянутих судових актів та скерування справи для нового розгляду.

При новому розгляді справи судові необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 10 , 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодім" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.03.2012 року у справі № 5002-12/4020-2011 господарського суду Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2011 року у даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий Н.Капацин

Судді Ж.Бернацька

Д.Кривда